81.Поняття, види та підстави виникнення господарських зобов’язань.

Господарське зобов'язання — це зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Ознаки господарського зобов'язання:

а) особливий суб'єктний склад учасників господарського зо бов'язання;

б) особлива сфера суспільних відносин, в якій виникають господарські зобов'язання — сфера господарювання;

в) особливі підстави виникнення господарських зобов'язань;

г) особливий характер дій, що їх зобов'язаний вчинити (або утриматися від певних дій) один суб'єкт на користь іншого.

Господарські зобов'язання поділяються на два види:

- майново-господарські зобов'язання;

- організаційно-господарські зобов'язання.

Майново-господарські зобов'язання — це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Від них слід відрізняти негосподар­ські зобов'язання майнового характеру- виникають між суб'єктами господарювання та негосподарюючими суб'єктами - громадянами (споживачами, зокрема) та регулюються іншими актами законодавства.

Організаційно-господарські зобов'язання — це господарські зобов'язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб'єктом господарювання та суб'єктом організаційно-господарських повноважень, в силу яких зобов'язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Розрізняють окремі підвиди організаційно-господарсь­ких зобов'язань залежно від підстав виникнення (закон, договір, акт управління), від складу суб'єктів, у т. ч.:

• між суб'єктом господарювання та власником, який є заснов­ником даного суб'єкта;

• між суб'єктом господарювання та органом державної влади, органом місцевого самоврядування, наділеним господарською ком­петенцією щодо цього суб'єкта;

• між суб'єктами господарювання, які разом організовують об'єд­нання підприємств чи господарське товариство, та органами управ­ління цих об'єднань чи товариств;

• між суб'єктами господарювання, у разі якщо один з них є що­до іншого дочірнім підприємством;

• між двома і більше суб'єктами господарювання відповідно до укладеного між ними договору про спільну діяльність, за яким керів­ництво спільною діяльністю доручається одному з учасників з покладенням на нього обов'язку ведення спільних справ (такий учас­ник здійснює організаційно-управлінські повноваження на підставі доручення, підписаного іншими учасниками) тощо.

Як окремі види господарських зобов'язань ГК України визна­чає соціально-комунальні зобов'язання (ст. 177, ч. 4 ст. 175) та публічні зобов'язання (ст. 178).

Соціально-комунальні зобов'язання суб'єктів господарювання можуть виникати:

• за рішенням місцевої ради- покладається обов'язок за рахунок власних коштів відповідно до закону створювати спеціальні робочі місця для осіб з обмеженою працездатністю та організовувати їх професійну підго­товку (ч. 1 ст. 177 ГК);

• за власним бажанням суб'єктів господарювання щодо покла­дення на себе зобов'язання про: (а) господарську допомогу у вирі­шенні питань соціального розвитку населених пунктів за їх місце­знаходженням, у будівництві й утриманні соціально-культурних об'єктів та об'єктів комунального господарства і побутового обслуго­вування, наданні іншої господарської допомоги з метою розв'язання місцевих проблем; (б) участь у формуванні відповідних фондів міс­цевих рад (якщо інше не встановлено законом) та у виконанні робіт щодо комплексного економічного і соціального розвитку територій (ч. 4 ст. 175, ч. 2 ст. 177 ГК). Проте такі добровільні зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

Публічні зобов'язання суб'єктів господарювання (ст. 178 ГК) виникають відповідно до закону та установчих документів суб'єк­та господарювання, на якого покладається обов'язок здійснювати виконання робіт, надання послуг або продаж товарів кожному, хто до нього звертається на законних підставах. При цьому суб'єкт господа­рювання не має права відмовити у виконанні робіт, наданні послуг,

Підстави виникнення:

а) безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

б) з акта управління господарською діяльністю;

в) з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

г) внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

ґ) у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності;

д) у результаті інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері гос подарювання (з конкурсу, тендеру, іншого публічного торгу).