42.Світові тенденції руху прямих іноземних інвестицій

Характерною рисою сьогодення стає посилення світової фінансової та інвестиційної централізації, в результаті чого формуються, нагромаджуються, виділяються і використовуються кредитні та інвестиційні ресурси. Завдяки цьому заощадження та інвестиції розміщуються ефективніше. Вкладники не обмежені своїми внутрішніми ринками, а інвестори мають ширший вибір для розподілу портфельних і прямих інвестицій. Природно, що такі процеси мають важливе значення при здійсненні інвестиційної діяльності. З одного боку, вони відкривають нові можливості для задоволення інвестиційних потреб, а з іншого, – актуалізують проблему досягнення інвестиційної привабливості для країн, які потребують інвестицій.  Характеризуючи ці процеси, важливо звернути увагу на такі обставини. По-перше, скорочення значною мірою пов'язане з відпливом портфельних та інших непрямих коштів, які у більшості своїй мають спекулятивний характер. По-друге, скорочення зумовлене чистими відпливами іноземних коштів у першу чергу з країн, безпосередньо пов'язаних з фінансовими кризами. По-третє, втім триває нагромадження саме прямих іноземних інвестицій, і, як наслідок, зростає їх питома вага у загальній сумі іноземних капіталовкладень у країни, що розвиваються.  Серед причин більш швидкого нагромадження ПІІ у країнах, що розвиваються, у останні роки необхідно виділити такі. По-перше, поліпшення умов економічного розвитку, пов'язане із зміцненням політичної незалежності та самостійності, з певними соціально-економічними перетвореннями, подальшим формуванням і розвитком ринкової інфраструктури, наслідком чого стали відносно вищі темпи економічного розвитку, хоча під впливом фінансових криз спостерігалося зниження темпів, а в окремих країнах і падіння обсягів виробництва. По-друге, дедалі активніше включення країн, що розвиваються, до системи міжнародного поділу праці, світогосподарських зв'язків, міждержавних інтеграційних процесів, процесів транснаціоналізації та глобалізації економіки. По-третє, з другої половини 80-х років країни, що розвиваються, переходять від політики обмеження, націоналізації та навіть експропріації ПІІ до політики лібералізації та стимулювання з наданням значних пільг і гарантій. Зростає кількість міжнародних угод з приводу руху ПІІ. Причому, якщо раніше ініціаторами таких угод були, головним чином, розвинуті країни, то нині дедалі більшу самостійність та ініціативу проявляють країни, що розвиваються. По-четверте, значно нижча вартість робочої сили порівняно з розвинутими країнами, в яких витрати на заробітну плату становлять більшу частину витрат виробництва. 

45. Роль спільних підприємств у міжнародних інвестиційних процессах

Спільне підприємництво – це діяльність, заснована на співробітництві з підприємцями, підприємствами і організаціями країни-партнера та їхньому спільному розподілі доходів і ризиків від здійснення цієї діяльності.

Переваги спільного підприємництва:це реальний спосіб функціонування на ринках країн, в яких заборонена або обмежена діяльність іноземних фірм без участі місцевого партнера;об'єднання капіталів;можливості отримати певні пільги, переваги місцевого партнера;можливості швидкого пристосування, розуміння місцевого середовища за допомогою місцевого партнера;можливості мінімізувати ризик за умов мінливої політичної та економічної ситуації в різних країнах;загострення конкуренції на світових ринках.зниження питомих витрат інвестиційних ресурсів та підприємницького ризику;розвиток підприємницького потенціалу конкретного суб'єкта господарювання;для держави-реципієнта – вплив на діяльність компанії і дотримання нею національного законодавства;реалізацієя переваг меншої вартості основних чинників виробництва і, насамперед, можливістю активізації маркетингу та започаткування нових каналів збуту товарів, можливістю проникнення на новий територіальний сегмент вітчизняного і світового ринків.

Недоліки:зіткнення інтересів партнерів;поєднання двох і більше корпоративних культур не завжди дає можливість подолати суперечності. реалізацієя переваг меншої вартості основних чинників виробництва і, насамперед, можливістю активізації маркетингу та започаткування нових каналів збуту товарів, можливістю проникнення на новий територіальний сегмент вітчизняного і світового ринків.

Спільні підприємства створюються в таких формах: акціонерні товариства,товариства з обмеженою відповідальністю,командитні товариства, холдинги тощо.

Вони характеризуються трьома головними ознаками:спільним майном;спільним управлінням;спільним розподілом прибутку.