20 Вопрос (хз)

Поступово Кант вiдмовляється вiд такої позицiї пiд впливом фiлософiї Юма.Для пояснення явищ природи Кант впроваджує телеологiчний (цiлепокладання) принцип. Кант починає визнавати, що зв'язок мiж причиною i дiєю має емпiричний характер (факт буття), а не характер логiчного висновку. Тому логiки недостатньо для обгрунтування природознавства. Разом iз цим Кант залишається на позицiях рацiоналiзму i пiдкреслює, що наука (математика, природознавство), котра складається з положень загальних i необхiдних, не може мати своїм джерелом досвiд, який завжди є обмеженим, а тому не може бути пiдставою для унiверсальних узагальнень. Разом iз цим, джерелом для таких знань не може бути i розум сам по собi. А такi знання iснують, незалежно вiд того, що ми не здатнi пояснити їх виникнення. У своїх працях: 'Про хибнi тонкощi чотирьох фiгур силлогiзмiв', 'Досвiд залучення до фiлософiї поняття вiд'ємних величин', Кант зробив узагальнюючий висновок, що джерелом незалежних вiд досвiду (та передуючих досвiдовi) достовірних знань може бути форма чуттєвостi та розсуду, апрiорна форма.

Розум не стос-ся одиничних явищ – він здійсн. об’єдн.явищ б-я. дослідне пізнання спир-ся на матерію чуттєвості досвід як синтез чуттєвості і форм розсудку здійсн. за допом. уяви. Уява – серед.між ідеєю і матерією,має спільне з чуттєвістю і з поняттями. Пізнання – синтез матерії та форми. Чуттєвість як матерія має каузальний зв’язок з річчю самою по собі.Річ сама по собі – ноуменальне «я»,те що спричиняє матерію чуттєвості.Поділ суджень: 1.аналітичні.,2.синтетичні. Аналіт.:суто раціональні істини,заперечення яких є суперечливим. Є тавтологією (?).Синтетичні: містять приріст знання,з досвіду. Предикат не міститься в суб’єкті. Синтетичні судж.: апріорні,апостеріорні. Наука послугов. апостер.синт.судженням,але мусить спиратись на апр.синт.судження,що є принципами науки. Існують незмінні закони природи. Моральне визначення волі – це не знання. У математицi, фiлософiї, природознавствi апрiорнi судження займають визначальне мiсце. Тому Кант ставить три питання: 1) як можливi такi судження в математицi; 2) як вони можливi в теоретичному природознавствi; 3) як вони можливi в 'метафiзицi'. Вирiшення даних питань Кант пов'язує з дослiдженнями трьох головних пiзнавальних властивостей: 1)чуттєвостi; 2) розуму; 3) розсуду. Чуттєвiсть - здатнiсть до почуттiв, розум - здатнiсть до умовиводiв, якi доходять до iдей, розсуд - здатнiсть до понять i суджень. 'Iдея' - поняття про єднiсть обумовлених явищ. Існують апрiорнi форми чуттєвості (простiр i час), апрiорнi форми розсуду (категорiї). Спроба знайти апрiорнi форми розуму призвела до висновку про наявнiсть антиномiй розуму.

Предметне/непредметне знання. Предментне=практичне=моральне. Теоретичне=наукове знання. Знання має бути заг.-значущим.(достовірним).Справжнє знання мб тільки філос..(метафізичне).Десь посередині між знанням і гадкою – знання мате мат. Там де є чуттєвість – там присутній і досвід. Простір і час ми сприйм.чуттєво.Ф-фія має бути системною.Ф-фія – не досвідна наука.

21 вопрос.(начало – в прошлом вопросе) Немає обґрунтування самої ф-фії. Чи обгрунт кантівська критика розуму сама себе? (Фіхте запитує). Проблема: Нерефлексивність кантівського трансценденталізму. Б-я знання передбачає знання чуттєвостей. Природа знання: єдність форми (чуттевостей як матерії) і змісту (розуму як понять). Неможливе знання без чуттєвості (досвіду). Без синтез.апр.суджень неможливо обгрунт наукове і етичне знання.Проте метафаз..знання не може бути достовірним.Метафіз.наука не може склад.лише з принципів,тб .з апріор.синтет.суджень.Предмет метафаз. – ідеї розуму,що не спир-ся на досвід,а є умовами пізнання,а всі спроби зробити їх предметами наук. пізнання мають суперечливий х-тер.--> Кант заперечує не лише метафізику,а й свою КЧР,бо саме пізнання розуму не є синтезом чуттєвості і форм розсудку,адже сам розум не надається для самопізнання як матерія чуттєвості. КЧР – це не рефлексивний трансценденталізм.Позитивне знання – зміст науки.Додосвідне знання – як умови можливості позитивного знання. Кантівська критика розуму не обгрунт.сама себе: обґрунтовує позитивне знання,моральне знання,але не філософське. Фіхте: справжня трасцендент.ф-фія повинна обгрунт сама себе,а потім вже все інше.

12 категорій Канта: категории количества: единство (мера), множество (величина), цельность; категории качества: реальность, отрицание, ограничение; категории отношения: принадлежность, причинность, общение; категории модальности: возможность, существование, необходимость.