10 Вопрос

Погляд на світ зумовлений культурним аспектом. Аристотель: надлунний (ідеальне), і підлунний (змінний) світи. Надлунний – порядок, Божественний, ближчий до розумного, мате мат., обрахованого; прир.рух –досконалий – по колу. Космос – скінченний в просторі, але не в часі. Світ визнано таким, що виникає але нескінченний у просторі --- зміна у світогляді. Середньов. Ф-фія виходить з символічної картини світу. Символ – це не знак, це образ в аспекті знаку чи знак в аспекті образу (синтез чуттєвого і нечуттєвого). Символічна картина – образність,багатозначність, яку не можна виразити раціонально. До ХІХст. у творах мистецтва можна було прочитати «месседж», якщо ти знайомий з культурою,в якій твір створено. Після ХІХст. – неоднозначність тлумачень змісту твору. Антрополгізація та символогізація світу. В Новий час- тенденція о руйнування символічності, тяга до універс.зрозумілості. Відмова від радикальної відмінності живого і неживого; перехід до уявлень нескінченного космосу. В античності живе і неживе відрізняється душею як здатністю рухати себе самостійно. У християн джерело руху знаходь. Поза світом – Бог. Для христ.думки ---- людині Бог дав світ для панування над природою. Природа – лише творіння Бога. Застосування матем. Для пояснення і опису «підлунного» світу. Фізика в античності є наукою лише тою мірою,якою вона схожа на матем. Математично поставившись до руху, підсилюється значення фізики (механіки). покращ.значення механіки як науки. Втрачення відмінності між живим і неживим. Всі процеси в природі можна звести до механіст. Рухів. Середньовіччя: Світ побудований так, що те,що для людей є більш значущим,повинно існувати в центрі всесвіту. Ансельм: Бог – гранична досконалість (наявність усіх можливих позитивних рис). У Бога одна гарна риса не суперечить ін..гарній рисі. Буття – це вже гарна риса,це умова існування.Отже,Бог (найдосконаліша істота) не може не існувати. Ансельм доводить,що Бог існує. Приницп повноти: якщо в світі є менш досконале,то є і більш досконале. Поділ філософів (Середньовіччя): 1)номіналісти(Гобс) 2)концептуалісти (Абеляр,Лок) 3)реалісти.(Аквінський, Августин). Реалізм (зараз) окрім традиц.значення – це ті,хто визнають існування реального світу, який ми можемо бачити,пізнавати; тут заперечення суб’єктивізму. Куайн признает концептуальный плюрализм: наше обращение к миру происходит всегда в некоторых лингвистических рамках. Тезис пессимистической индукции вынуждает его принять фаллибилизм: знание о реальности не достоверно и подлежит корректировке, даже лучшие научные теории могут оказаться ошибочными, однако успешные теории близки к истине. Ці напрями пов’язані з визначенням статусу буття як універсалії. Наука – це універс.,загальне знання. Номіналізм – пов’яз. з іменами. Універсалії – лише імена.(імена імен).Чуттєві знаки, емпірично дані, що вказують на іншу чуттєву реальність – об’єкт. Смисл – це чуттєв. зв’язок між окр..реччю та звукосполученням. Слова – імена, лише знаки для зручності. Як наслідок – близькість до механіцизму. Імена – чуттєві знаки. Концептуалізм --> універсалії існують в розумі як спільні риси речей,тб існують психологічно, як зміст нашого розуму. Загальне – це певна сукупність спільних рис якоїсь множини речей.