13 Вопрос

Психологізм виходить з абс. впевненості в існув.суб’єкта рівного об’єкту пізнання (психіка).Найдостовірніше – існування власного «я». Зв’язок між часово-протяжною реальністю та свідомістю.Часовість душі,що пізнає.Наша думка є причиною нашого фіз..розвитку. Зникає межа між механіч. і органічним,якщо розглядати людину як механізм і розгляд. психіку як каузальну. Всі об’єкти – репрезентації в суб’єкті пізнання. Для розуміння і обґрунтування знання треба вивчити процес і схему пізнання. «Я» - номінальне та феноменальне. Ми собі дані феноменально так,як ми самі собі здаємося.Метод – тотожність походження і обґрунтування знання. Раціоналіст: ми маємо через рефлексію дослідити як виникає знання з його «фундаменту» (абс.істина чи вродж.ідеї). Емпіризм: Юм: першоелемент знання – перцепц.відчуття;пізнаваль.метод – індукції,зв’язок причина-наслідок,котрий повтор-ся є обов’язковим. Сам лог.зв’язок ми не можемо сприйм.емпірично. Індукція обмежена. Емпіризм: за осн. знання визнається відчуття. Не вказ. На те,що абс знання є наслідком методу,який вони застосов. Висновок: обидва методи помиляються в тому,що достовірність знання баз-ся з достовір.фундаменту.Фантазія – протилежне наук.-методич. осягненню істин,це те що заважає пізнавати. Юм будує модель пізнання на тому твердж.,що уява-первинний синтез знань,відчуттів,уявлень.Тб. чуттєве,суб’єктивне виступ. Фундаментом. Уявл. – первинний рівень контакту психіки з реальністю.Уявл – образи окр. речей,поняття – образ загального для всіх речей. Психологізм виходить з можливості існув.данностей у розумі. Обгрунтув.значущості знання. Кант:існує факт науки,людство не може існувати без остаточної істини про світ. Наука має дати без запер.істину. Проблема розрізнення основи (обґрунтування) та причини (походження) знання.

14 Вопрос: ???

Картезианство - обозначения учения Декарта и последователей. "Тремя великими картезианцами" именуют Лейбница, Спинозу и Мальбранша. Метафизика Декарта с ее предельными предпосылками и основаниями, с ее строгим различением двух типов субстанций - мыслящей и протяженной, с ее методологическим требованием безусловной чистоты применяемых к ним объяснительных принципов послужила исходным пунктом концепции окказионализма (Мальбранш, И. Клауберг, А. Гейлинкс и др.), провозгласившего принципиальную невозможность взаимодействия души и тела, ибо истинной "действующей" причиной может быть только Бог.

15 Вопрос:

Метод, как его понимает Декарт, должен превратить познание в организованную деятельность, освободив его от случайности, от таких субъективных факторов, как наблюдательность или острый ум, с одной стороны, удача и счастливое стечение обстоятельств, с другой. Метод позволяет науке ориентироваться не на отдельные открытия, а идти, так сказать, "сплошным фронтом", не оставляя лакун или пропущенных звеньев. Научное знание, как его предвидит Декарт, это не отдельные открытия, соединяемые постепенно в некоторую общую картину природы, а создание всеобщей понятийной сетки, в которой уже не представляет никакого труда заполнить отдельные ячейки, то есть обнаружить отдельные истины. Процесс познания превращается в своего рода поточную линию, а в последней, как известно, главное - непрерывность. Вот почему непрерывность - один из важнейших принципов метода Декарта. Согласно Декарту, математика должна стать главным средством познания природы, ибо само понятие природы Декарт существенно преобразовал, оставив в нем только те свойства, которые составляют предмет математики: протяжение (величину), фигуру и движение.

Он придерживается дедуктивного метода и считает, что правда, истина всегда должна быть предельно ясна как для восприятия так и для изложения. Декарт предлагает все подвергать сомнению (1), исходить только из абсолютно несомненного (2) мыслить только по законам дедуктивного мышления (3).