Принципи конституції україни та проблеми подолання наслідків глобальної кризи (деякі плебсологічні погляди)

У плебсологічному розумінні однією з головних умов подолання наслідків глобальної світової фінансової та економічної кризи є повне та беззаперечне дотримання органами державної влади та органами місцевого самоврядування принципів Конституції України як таких засадничих ідей, що мають виключну цінність і для людини, і для суспільства, і для держави.

У плебсологічному контексті серед конституційних принципів, на нашу думку, слід виокремити принцип законності та принцип демократизму. Принцип законності означає, що усі органи державної влади та посадовці мають діяти лише "на підставі, і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України". Проте, якщо підстави для дій державних інституцій та посадових осіб не визначені або визначені недостатньо чітко, повноваження не узгоджені, а їх межі однозначно з'ясувати неможливо, й до того ж способи їх діяльності законодавством не передбачені, тоді керуватися принципом законності у повсякденній діяльності вельми проблематично.

Плебсологічний аналіз підтверджує, що не варто плекати надію й на можливості приведення до влади так званої "сильної руки". Саме тому особливого значення набуває принцип демократизму, й передусім, дотримання демократичних процедур формування та функціонування органів публічної влади, ухвалення ними як стратегічних (програмних), так і поточних (повсякденних, оперативних) рішень. Проте демократія означає, що дискусія і в суспільстві, і в процесі ухвалення рішень колегіальними органами влади та самоврядування має проводитися, перш за все, з найбільш складних та визначальних проблем сьогодення. Розгляд другорядних чи просто банальних питань, штучних проблем, численних міфів та міфологем минулого й сучасності не лише не наближає суспільство і державу до знаходження найбільш ефективних та оптимальних рішень щодо подолання наслідків глобальної світової фінансової та економічної кризи, але й навпаки заплутує і пересічних громадян, і посадовців, заважає розробці узгоджених та системних антикризових заходів.

Якщо, наприклад, обговорювати питання про те, хто ж саме більше винен у поглибленні кризи, хто має відповідати за кризові явища та які заходи впливу застосувати до винних, тоді скоріше за все суспільство буде втягнуте в безплідні й безперспективні дебати, які, напевно, нічого не принесуть. Якщо ж темою для дискусій обрати можливі засоби пом'якшення наслідків глобальної світової фінансової та економічної кризи, засоби підтримки вітчизняного виробника, форми стимулювання розширення виробництва вітчизняних товарів, шляхи оптимізації структури власної економіки, тоді можливість знаходження обґрунтованих рішень на різних рівнях зростатиме, а рівень їх підтримки як таких, що є адекватними конкретній ситуації та очікуванням широкого загалу, підвищуватиметься. Зрозуміло, що й процес реалізації таких рішень, які є зрозумілими для суспільства та виправданими в його очах, має набагато більше шансів на успіх.

На жаль, українському суспільству знову нав'язують штучні проблеми, які більше символізують "політичні ігри", зокрема, щодо: проведення одночасних позачергових президентських та парламентських виборів (оскільки їх проведення суперечить і Конституції України, і поточному українському законодавству, узгодити яке навряд чи можливо); скасування депутатської недоторканості (начебто це може істотно вплинути на рівень функціонування державного механізму, стан економіки та задоволення щоденних потреб громадян); проекту нової редакції української Конституції (адже лише одне положення про те, що вибори нового двопалатного парламенту мають відбутися через шість місяців після набуття чинності нової редакції Основного Закону унеможливлює її ухвалення, оскільки відразу перетворює практично всіх парламентарів у противників його прийняття); отримання кредитів від міжнародних установ (складається враження, що левова частина зусиль урядовців спрямована на отримання кредитів, а не на організацію власного виробництва) тощо.

Таким чином, у плебсологічному світобаченні українська еліта має навчитися визначати найбільш актуальні, головні та пріоритетні питання без широкого, всебічного, глибокого та фахового обговорення. Адже їх вирішення в межах існуючих демократичних процедур без дотримання конституційних принципів не сприятиме Україні як державі у подальшому її цивілізаційному поступі. З цих причин є доволі переконливим той факт, що за вказаних умов українського державотворення кінцеві наслідки відповідного процесу й надалі залишатимуться примарними.

Ганна Олександрівна Павлова,

Донецький базовий медичний коледж

(м. Донецьк)