Кримінально-правове порівняння злочинів проти власності в окремих аспектах

№		Злочини проти власності за кримінальним законодавством	Статті КК України	Види та розміри покарання
			2001р. 1960р.	мінімальне	максимальне
1		Крадіжка	185	Штраф, виправні роботи або позбавлення волі до 3-х років До 3-х років	До 12-ти років позбавлення волі з конфіскацією майна
			140	Позбавлення волі або виправні роботи до 2-х років	До 15-ти років позбавлення волі з конфіскацією майна
2		Грабіж	186	Штраф, виправні роботи або позбавлення волі до 4-х років До 5-ти років	До 10-ти років позбавлення волі До 15-ти років
			141	Позбавлення волі або виправні роботи від 1- го до 2-х років	Позбавлення волі з конфіскацією майна
3		Розбій	187	До 7-ми років позбавлення волі	Позбавлення волі до 12-ти років із конфіскацією майна
			142	Позбавлення волі від 3- х до 10-ти років 3 конфіскацією майна або без конфіскації	До 15-ти років позбавлення волі з конфіскацією майна
4		Викрадення шляхом демонтажу та іншим засобом електричних мереж,кабельних ліній зв'язку та їх обладнання	188	Штраф або позбавлення волі до 3-х років	До 15-ти років позбавлення волі із конфіскацією майна
		Відсутня
5		Вимагання	189	Обмеження волі на строк до 5-ти років або позбавлення волі на той самий строк	Позбавлення волі на строк до 12-ти років із конфіскацією майна
		Вимагательство	144	Позбавлення волі на строк до 5-ти років 3 конфіскацією майна або виправними роботами	До 15-ти років позбавлення волі з конфіскацією майна
6		Шахрайство	190	Штраф, виправні роботи або обмеження волі до 3-х років	До 12-ти років позбавлення волі з конфіскацією майна
			143	Позбавлення волі до 3-х років з штрафом або виправні роботи	До 15-ти років позбавлення волі з конфіскацією майна
7		Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживан­ня службовим становищем	191	До 6-ти років позбавлення волі з конфіскацією майна або без конфіскації, або виправними роботами з конфіскацією майна чи без такої	Позбавлення волі до 15-ти років з конфіскацією майна
		Розкрадання державного або колективного майна шляхом привласнен­ня, розтрати або зловживання посадовим становищем	84	Штраф, виправні роботи або обмеження волі до 4-х років, або позбавлення волі до 4-х років	До 12-ти років позбавлення волі
8		Заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою	192	Штраф, виправні роботи або арештом до 6-ти місяців	Штраф або обмеження волі до 3-х років
		Спричинення майнової шкоди шляхом обману або зловживання довір'ям	87	Штраф	Виправні роботи
9 •		Привласнення особою знайденого або чужого майна, що випадково опинилося в неї	193	Штраф, виправні роботи	Арешт до 6-ти місяців
		Привласнення знайденого або такого, що випадково опинилося у винного, державного чи колективного майна	88	Штраф	Виправні роботи
		Умисне знищення або пошкодження майна	194	Штраф, виправні роботи або позбавлення волі до 3-х років	До 15-ти років позбавлення волі
10	Умисне знищення або пошкодження державного чи колективного майна		89	Штраф або виправні роботи	До 15-ти років позбавлення волі
11	Погроза знищення майна		195	Штраф, виправні роботи	Арешт до 6-ти місяців
	Відсутня		-	-	-
12	Необережне знищення або пошкодження майна		196	Виправні роботи або обмеження волі до 4-х років	Позбавлення волі до 3-х років
	Необережне знищення або пошкодження державного чи колективного майна		90	Виправні роботи	Позбавлення волі до 2-х років
13	Порушення обов'язків щодо		197	Штраф, виправні роботи	Обмеження волі до 2-х років
	охорони майна
	Відсутня		–	–	–
14	Придбання або збут майна, завідомо здобутого злочинним шляхом		198	Арешт до 6-ти місяців, обмеження волі до 3-х років	Позбавлення волі до 3-х років
			213	Виправні роботи, штраф або позбавлення волі до 1 -го року	Позбавлення волі до 7-ми років з конфіскацією майна або без такої

Як бачимо, пропонована таблиця складається з чотирьох колонок. Перша колонка - порядковий номер, друга - перелік злочинів проти власності за кримінальним законодавством, третя - статті КК України 2001 р. та 1960 p., четверта - види та розміри покарання. Остання четверта колонка, у свою чергу, складається з двох частин. У першій відображена мінімальна міра покарання за скоєні злочини проти власності за статтями КК України 2001 р. і 1960 р. У другій - максимальна. Аналіз даних зведених у таблицю переконливо засвідчує, що у першій колонці - номер по порядку є наявними 14 пунктів, у кожному з яких зазначений, у логічній математичній послідовності, в наростаючому порядку, перелік усіх без винятку злочинів даного виду. Далі, у другій колонці констатовано перелік гіпотез злочинів відповідного виду за статтями КК України. Зробимо спробу класифікувати в окремі групи злочини проти власності, за такими ознаками: 1. Збереження в нині чинному КК України гіпотез як складових частин відповідних норм права без змін у порівнянні з КК України 1960 р. 2. Часткової зміни закінчення слова слугуючого гіпотезою. 3. Суттєвої зміни речення, що упредметнює собою зміст гіпотези. 4. Новаційності.

Так, за першою ознакою, до першої групи ми відносимо п'ять злочинів: крадіжку (1); грабіж (2); розбій (3); шахрайство (6); придбання або збут майна завідомо здобутого злочинним шляхом.

Як бачимо з таблиці назва гіпотез поданих злочинів залишається спільною і за КК України 2001р. і за КК України 1960 р.

За другою ознакою, до другої групи можливо віднести тільки один вид злочину. У даному випадку - це вимагання (5), яке в кодексі 1960 р. законодавець інтерпретував як вимагательство.

За третьою ознакою, до третьої групи необхідно виділити чотири злочини:

9. заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою (8) [за КК України 1960 - спричинення майнової шкоди шляхом обману або зловживання довір'я];

10. привласнення особою знайденого або чужого майна, що випадково опинилося в неї (9) [за КК України 1960 р. - привласнення знайденого або такого, що випадково опинилося у винного державного чи колективного майна];

11. умисне знищення або пошкодження майна (10) [за КК України 1960 р. - умисне знищення або пошкодження державного чи колективного майна (12) [за КК України 1960 р. - необережне знищення або пошкодження державного чи колективного майна].

За четвертою ознакою, до четвертої групи потрібно згрупувати три злочини:

12. викрадення шляхом демонтажу та іншим засобом електричних мереж, кабельних ліній зв'язку та їх обладнання (4);

13. погроза знищення майна (11); порушення обов'язків щодо охорони майна (13).

Отож, огляд названої таблиці дозволяє резюмувати, що у чинному КК України порівняно з КК України 1960 р. є явні новації. Дана таблиця сприяє, по-перше, зробити висновок про те, що законодавець України, у чинному КК України, вибудував свій курс на лібералізацію міри покарання, за скоєння злочинів проти власності. По-друге, як бачимо, хід суспільного розвитку вніс свої корективи у визначення подальшої кримінально- правової політики України. Законодавець, наприклад, визначив нові злочини у КК України 2001 p.: викрадення шляхом демонтажу та іншим засобом електричних мереж, кабельних ліній зв'язку та їх обладнання; погроза знищення майна; порушення обов'язків щодо охорони майна.

Як бачимо, з наведеної таблиці, посилення державою покарання за скоєння окремих, нововведених злочинів, прямо залежне від ускладнення дій особи, яка скоює відповідне злочинне діяння. У плебсологічному значенні людина захищає свої права та свободи, отже вона має право на захист своєї особистої власності. Звідсіля зробимо висновок, що природні права та свободи людини є нероздільними від права власності. Щоправда, держава взяла на себе обов'язок захищати права власності людини від кримінальних посягань. У цивільно ж правовому секторі відносин держава в основному займає очікувальну позицію, хоча і втручається інколи в такі сфери через прокурорську функцію представництва.

Зміст новітньої плебеологічної доктрини так чи інакше, але узгоджується з нагальними питаннями сучасної теорії кримінального права, причім як загальної, так і особливої його частин, у тому числі звичайно ж з проблемою злочинів проти власності. Конкретизуючи такий зв'язок необхідно, перш за усе, брати до уваги плебсологічні аксіоми, закони, принципи та ін. Одначе, все ж зв'язок плебсології і кримінального права упредметнюється через призму сутності філософського підходу до права, у нашому випадку до кримінального. Тому правильно зазначає О.О. Бандура, що право є надзвичайно багатим явищем, і кожна філософська течія відповідно до своєї природи обирає для дослідження той аспект права, який, на її думку, виявляється головним. В даній ситуації такою філософсько-правовою течією є плебсологія. Що ж до досліджуваного аспекту кримінального права, то цілком зрозуміло, що відповідна процесія яскраво та повно віддзеркалюється у назві пропонованої роботи - українська національна культура і питання плебсологічної теорії у контексті злочинів проти власності.

Крім того, методи плебсології як філософсько-правового вчення можуть бути застосовані і застосовуються в дослідженні питання злочинів проти власності. Безпосередньо ж злочини проти власності, що є виокремлені законодавцем у належних статтях КК України, - це своєрідна форма вияву природного єства людини. Плебсологічна оцінка злочинів проти власності, у значенні української національної культури, суттєво сприяє започаткуванню і розвитку в суспільстві та відповідно дотриманню цивілізованих стандартів розуміння, що насправді являє собою класичне громадянське суспільство. Це по-перше. По-друге, названа філософсько-правова інтерпретація вагомо впливає на вироблення, в межах здорової психіки будь-якої людини, як розумної істоти, позитивних, тобто цивілізованих цінностей власного Я.

На завершення зауважимо, що питання плебсологічної теорії, у кшталті злочинів проти власності, потребують подальшого системного дослідження. Підвищеної, особливої уваги тут набуває тематика дій юрби, у тому числі, яка скоює і не скоює свавілля. Не менш значущою також є проблематика плебсологічної доктрини, у баченні вчинення даного виду злочинів, через момент поняття співучасті. Мова йде про плебсологічну характеристику злочинів проти власності, що скоєні групою осіб, за попередньою змовою, організованою групою, злочинною організацією. Отже, сучасна плебсологічна теорія у контексті злочинів проти власності - це те філософсько- правове ціле, зміст якого немислимий без такого компоненту, як українська національна культура, з її багатим повноцінним, історико-право-державотворчим розвитком.

Євгеній Геннадійович Демошенко,

Дніпропетровський університет внутрішніх справ

(м. Дніпропетровськ)

ПЛЕБСОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ЗАКОНУ УКРАЇНИ

"ПРО АКЦІОНЕРНІ ТОВАРИСТВА"

Плебсологічний аналіз дозволяє констатувати, що нагальна необхідність прийняття спеціального закону, який врегулював би існуючі проблеми створення та діяльності вітчизняних акціонерних товариств (далі - AT), зумовлена кількома важливими чинниками. Кількість акціонерних товариств в Україні становить близько 32 тис., із них 11 тис. відкриті та майже 21 тис. — закриті. Ними виробляється майже 75% валового внутрішнього продукту держави. Саме в акціонерних товариствах зосереджено понад 60 % промислово-виробничого потенціалу України. Чинний Закон "Про господарські товариства" не забезпечує елементарного захисту прав як великих, так і дрібних акціонерів та не врегульовує багатьох питань управління акціонерними товариствами, що призводить до численних корпоративних конфліктів, які негативно позначаються на фінансовому стані та виробничій діяльності підприємств. Від цього страждає міжнародний імідж України в усьому світі.

На відміну від Закону України "Про господарські товариства" та положень Господарського кодексу України (далі - ГК України), що передбачають створення акціонерних товариств двох видів - закритих та відкритих, у Цивільному кодексі (далі - ЦК України) України не виокремлюються ці види акціонерного товариства, а лише встановлюється, що в акціонерному товаристві може провадитися відкрита підписка на акції (ст. 155 ЦК України). У той самий час ст. 81 ГК України виокремлює такі види акціонерних товариств, як закриті та відкриті.

Одним із відмінностей закритого акціонерного товариства від приватного акціонерного товариства є те, що згідно з Господарським кодексом, ЗАТ для того, щоб стати ВАТ, йому потрібно було реорганізовуватися, зараз відповідно до нового Закону воно може легко стати відкритим акціонерним товариством, зареєструвавши відповідні зміни в своєму статуті.

При цьому така зміна не є реорганізацією шляхом перетворення. "Зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням".

Згідно ст. 159 ЦК України та ст. 41 Закону України "Про господарські товариства", а також ст. 32 Закону - Вищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерів (далі - 33А). Тому автор доповіді вважає доречним звернути увагу на статус загальних зборів за новим Законом "Про акціонерні товариства".

Також одним із нових положень є кворум загальних зборів, який складає, за новим законом, не менш 60% голосуючих акцій (ч. 2 ст. 41), зараз же це кворум, згідно Закону "Про господарські товариства", складає більше 60%. На наше переконання, така новація не містить принципових розбіжностей, оскільки за новим законодавством не менше 60%, а за старим більше 60%, тобто 60% + 1 голосуючих акцій. Така різниця, на наш погляд, не зможе відіграти визначальну роль при голосуванні.

Взагалі новий Закон містить досить чітко визначену антирейдерську спрямованість. Він запроваджує нові механізми і норми, які унеможливлюють проводити рейдерські операції. Зокрема, тепер у рейдерів не буде можливості призначати ЗЗА у важкодоступних місцях. Закон чітко вказує, що ЗЗА повинні проводитись в місцевості, де знаходиться AT. Таке положення повинно забезпечити більш демократичний і ширший порядок проведення голосування, з залученням всіх акціонерів, щоб акціонери могли без перешкод взяти участь у ЗЗА. Більш того, як зазначає Ярослав Абрамов, Закон встановлює для акціонерів право, на рівні статуту або шляхом укладання спеціального договору, домовитися про те, що акціонер зобов'язаний брати участь у загальних зборах.

Скарги, що надходять від акціонерів до різноманітних державних органів, насамперед до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, свідчать, що найбільше акціонерів турбує невиплата дивідендів.

Отже, взагалі новий закон заслуговує на позитивну оцінку як з боку акціонерів, фінансистів, інвесторів, економістів, суддів та інших спеціалістів в даній сфері. Адже Закон України "Про господарські товариства", Цивільний та Господарський кодекси не врегульовували ряд важливих питань, що призводило до судової тяганини, порушенні прав акціонерів, що в свою чергу негативно впливало на економічну ситуацію в країні, залученню іноземних інвесторів та розгортанню рейдерських махінацій. Закон України "Про акціонерні товариства" виключає необхідність існування ряду норм в Цивільному та Господарському кодексах, Законі України "Про господарські товариства", на нашу думку, наприклад в Цивільному кодексі, необхідно залишити тільки загальну норму, яка б регламентувала, що таке акціонерне товариство і що це юридична особа, всі інші норми з приводу створення AT, капіталу, цінних паперів, органів та інші залишити для регулювання новим Законом, наявність їх в кодексі просто немає необхідності, адже всі ці питання детально розписує саме Закон "Про акціонерні товариства". Так, новий закон ще не вступив в дію, а українські юристи прогнозують проблеми, які постануть перед правниками. Наприклад, про які біржі (тільки про вітчизняні і зарубіжні) йдеться у вимозі до публічних акціонерних суспільств пройти процедуру лістингу? Що буде з акціями, випущеними в документній формі, якщо акціонерне товариство не переведе їх у бездокументну форму до набуття чинності норми нового Закону? Отже, без уточнень до нового Закону не обійтись. Але вже сам факт його прийняття відкриває великі перспективи для українського бізнесу. Так, справжні переваги і недоліки, нові проблеми, можна буде виявити, коли Закон почнуть застосовувати на практиці.

Спостерігаючи, у плебсологічному розумінні, таку тенденцію, ми повинні очікувати також прийняття законів про повне товариство, командитне, товариство з обмеженою та додатковою відповідальністю. Це призведе до: значних змін у Цивільному та Господарському праві; втрати чинності Закону України "Про господарські товариства"; покращення роботи суб'єктів підприємницької діяльності.

Тетяна Олександрівна Коваленко,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка

(м. Київ)