5.2. Менеджмент виробничо-логістичних ланцюгів

ОСНОВНІ ЦІЛІ І ЗАВДАННЯ ФОРМУВАННЯ

ВИРОБНИЧО-ЛОГІСТИЧНИХ ЛАНЦЮГІВ

Система логістичної підтримки виробництва це відносно нова технологія логістичного менеджменту. ЇЇ сутність виходить із розгляду всіх етапів виготовлення кінцевої готової продукції як єдиного безперервного процесу руху і трансформації матеріального і віднесених до нього інформаційного, фінансового, сервісного і інших потоків.

Така система створюється і розвивається на основі сформованих і реалізованих як в середині підприємства (бізнес-системі) та і поза ним економічних, організаційних, технологічних, трудових і інших відносин. Такі відносини визначаються елементами відповідних спеціалізованих функціональних областей діяльності підприємства (постачання, виробництво і збут), основних, допоміжних і управлінських процесів, відповідних елементів і ресурсів.

Побудова системи логістичної підтримки виробництва поряд з існуючою системою функціонально-адміністративного управління визначається складністю ієрархічності побудови внутрішніх бізнес-процесів. Наявність на підприємстві декількох наскрізних бізнес-процесів супроводжується досить складною багаторівневою ієрархією управління. На підприємстві виникає декілька паралельно існуючих складових системи загального менеджменту.

Це викликає формування досить потужного управлінського рівня замісників та розподілу між ними сегментів процесів виробництва і логістичної підтримки, закріплюючи відповідальність за такі сегменти за кожним з них. Одна з них виходить з існуючої структури функціональних підрозділів, є традиційною та зрозумілою для усіх (система функціонального управління виробництвом). Інша – це система логістичного менеджменту, яка досить часто діє самостійно з метою забезпечення ефективності виконання основного процесу. За таких умов, дві системи управління потребують дві системи обліку та звітності, дві системи розподілу ресурсів і, що не виключено, дві системи планування. Виникає важко керований потік звітних документів, зростає кількість указівок та розпоряджень для виконавців нижчого рівня. За таких умов, вирішення проблеми ретельної ідентифікації наскрізних бізнес-процесів з метою встановлення причин виникнення зон безвідповідальності, функціональних та управлінських бар’єрів, пересічення повноважень, лежить у площині формування виробничо-логістичних ланцюгів.

Виробничо-логістичний ланцюг – це доцільна сукупність взаємодоповнюючих і взаємовизначених видів діяльності і їх взаємодіючих елементів, які цілеспрямовано формують та реалізують сукупні внутрішні відносини на всіх етапах відтворення й розвитку його життєвого циклу на основі інтеграції й адаптації внутрішніх і пов’язаних з такою діяльністю зовнішніх потокових процесів, елементів і ресурсів, з метою забезпечення підприємству стійких конкурентних переваг.

Відповідно:

менеджмент виробничо-логістичного ланцюга визначається як цілеспрямоване оптимальне управління сукупністю внутрішніх і зовнішніх відносин та відповідних потокових процесів, елементів і ресурсів на основі концепції логістики.

На рис. 5.7 наведена схема, яка відображає понятійну сутність менеджменту виробничо-логістичних ланцюгів.

Інформаційні і фінансові потоки