Менеджменті

Угрупування – метод об’єднання об’єктів логістичного дослідження за загальними ознаками. Такому узагальненню передує поділ цілого на окремі його частини, виявлення тих частин, для яких характерні спільні ознаки, і їх об’єднання у групи за єдністю ознак.

Кодування – метод утворення та присвоєння коду (знаку чи сукупності знаків, які застосовуються для позначення класифікаційного угрупування і / чи об’єкту класифікації) класифікаційному угрупуванню і/чи об’єкту класифікації. Метою кодування є систематизація об’єктів логістичного дослідження шляхом їх ідентифікації, ранжування (встановлення певного порядку переліку об’єктів за ступенем їх значимості) та присвоєння умовного позначення (коду), за яким можна виявити і розпізнати будь-який об’єкт серед множини інших.

Поряд з цим розвиток та широке використання інформаційних технологій дозволяє вирішувати проблему ефективного використання потужних концептуальних підходів до створення та розвитку системи логістичного менеджменту підприємства. Все більшого значення набувають "системні" ("теоретичні") методи дослідження, які опираються на уявлення про підприємство як бізнес-систему відповідного класу. Тому, коли чітко проявляється складність та суперечливість природи логістичного менеджменту, практичного значення набуває застосування метод системного дослідження, цілісний характер якого достатньо визначений.

Сутність методу системного дослідження об’єкту логістичного уп-равління полягає у комплексному, взаємопов’язаному, цілісному розгляді та вирішенні різних аспектів і сторін формування, функціонування та покращення складних систем. Замість інтуїтивних рішень, що виходять з практичного досвіду та здорового глузду менеджерів логістики, системне дослідження пропонує їм методи раціональних, якісних та кількісних оцінок. Всі локальні цілі і завдання логістичної діяльності підприємства підпорядковуються його загальній глобальній мети.

Системне дослідження передбачає широкий набір методів вимірювань і процедур оцінки варіантів рішень і результатів їх реалізації, які забезпечують потреби менеджерів-логістів частині узагальнення, спрощення, об’єднання, оптимізації, оцінювання, планування та управління. Він складає концептуальну основу дослідження потокових процесів, які відбуваються у різних сферах логістичної діяльності підприємств.

Метод системного дослідження визначається таким.

1. Для того, щоб побудувати системну теорію, необхідно одночасно вирішувати цілу низку різних завдань, які часто відносять до досить віддалених один від одного наукових дисциплін. Відповідно до цього всі інші складові системного дослідження є різнотипними. Відповідь на питання у який спосіб всі ці різноманітні аспекти дослідження повинні бути пов’язані у єдиний пізнавальний комплекс дає методологія системного дослідження.

2. Залежність використовуваних у системному дослідженні методів різних наук від рівня їх адекватності даному предмету дослідження.

3. Системні дослідження визначаються високим ступенем абстракції, що створює для кожного з таких досліджень практично безмежне поле можливостей емпіричної побудови систем. Це призводить до того, що з одного боку, широкі можливості емпірики дозволяють досить швидко отримувати теоретичні висновки, а з іншого боку – вона складає перепону у ситуації, коли необхідно здійснити перехід від абстрактних теоретичних міркувань до отримання заданих предметом результатів.

За таких умов виникає потреба у спеціальному аналізі законів побудови емпіричної області у системному досліджені, внутрішньої побудови такої області залежно від специфіки предмету та співвідношення різних за своїм типом та побудовою емпіричних областей, що об’єднані одним дослідженням.

Системне мислення сприяє перенесенню ідей, теорії та методів рішень з однієї області знань у іншу, дозволяє виконувати широке та перспективне дослідження проблем. При формуванні та удосконаленні системи логістичного менеджменту підприємства важливого значення набуває саме вибір підходу чи комплексу підходів до її дослідження. Це завдання може бути вирішене, якщо вважати, що такий підхід має певні властивості. А саме: на яких підприємствах та за яких умов були отриманні покращення логістичної діяльності, які при цьому витрати, які взаємовідносини з іншими підходами. У такому випадку можна визначити певний зв’язок між факторами, що характеризують підприємство і його логістичне середовище у цілому, і використаним підходом. Принципового значення має ситуація, коли реалізація одного підходу створює умови для використання інших підходів.

Основні положення системного підходу, як багатостадійного процесу пізнання напряму методології наукового дослідження у логістичному менеджменті:

проблема визначається не у межах окремих логістичних підсистем, а у зв’язку з більш великими логістичними системами, до яких відносять підприємство у цілому;

існуючі проекти логістичних систем необхідно оцінювати величиною вимушених витрат чи ступенем відхилень існуючої системи від оптимального її проекту;

оптимальний проект логістичної системи як правило не можна отримати шляхом внесення незначних змін у існуючі форми;

системний підхід і системна парадигма (засоби і методи системного підходу) ґрунтуються на таких методах аналізу, як індукція і синтез, суттєво відмінних від методів дедукції, аналізу і редукції, що використовуються при покращенні логістичної системи.

Принцип системного підходу полягає у розгляді елементів логістичної системи як взаємопов’язаних та взаємодіючих для досягнення глобальної мети функціонування такої системи. При цьому логістичні системи розглядаються як такі, що складаються із закономірно структурованих та функціонально організованих елементів.

Системний підхід використовується у тих випадках, коли є потреба у дослідженні логістичного об’єкту з різних сторін, комплексно.

Розробка складних логістичних систем можлива тільки на основі системного підходу за наступних процедур:

визначення зовнішніх і внутрішніх цілей логістичної системи;

виділення логістичної системи з середовища, вивчення відносин системи з зовнішнім середовищем;

розгляд можливого членування логістичної системи;

прогнозування поведінки логістичної системи;

опис інформаційних потоків у логістичній системі;

вибір для системи методів управління її функціонуванням.

У практичній площині системний підхід до формування логістичної системи підприємства визначається таким:

встановлення адекватності логістичного процесу;

визначення технології оптимального переміщення матеріальних ресурсів і кінцевої продукції;

відпрацюванні стандартних вимог до якості продукції, її пакування, перевезення і зберігання;

встановлення критичних точок виникнення втрат часу, нераціонального використання всіх видів ресурсів.

Системний підхід до дослідження у сфері логістичного менеджменту полягає у тому, що всі логістичні системи і підсистеми знаходяться у динамічній взаємодії та взаємозалежності між собою та зовнішнім середовищем з метою досягнення глобальної мети логістичного менеджменту. Тобто, цілісність логістичної системи складає один з вихідних принципів, що визначається особливістю об’єкта логістичного дослідження (потокових процесів) та предметом логістичного дослідження – певним завданням логістичного дослідження та оптимізації таких процесів. Менеджер керується програмою логістичного дослідження, що задається на підставі системного підходу:

досить чітке визначення границь об’єкту логістичного дослідження, як підстава для виділення такого об’єкта з зовнішнього середовища та розподілу його внутрішніх і зовнішніх зв’язків;

встановлення та аналіз системоутворюючих зв’язків об’єкта та способу їх реалізації;

встановлення механізму життєдіяльності та динаміки об’єкту, тобто способу його функціонування та розвитку.

Логістичний менеджмент виходить з трьох взаємопов’язаних положень системного характеру.

1. Всі функції логістичного управління розглядаються як одне ціле, а не відокремлено. За таким, всі відповідні витрати здійснюються одночасно для отримання єдиного кінцевого результату – максимального задоволення потреб і вимог споживача при умові забезпечення оптимального рівня таких сукупних витрат.

2. Взаємодія всіх функцій логістичного управління розглядається у площині запобігання підоптимізації. Оскільки зусилля менеджменту на оптимізацію лише окремої функції не призводять до отримання очікуваних оптимальних результатів функціонування системи у цілому. Вирішальне значення набуває здатність менеджменту виявити компромісний варіант взаємодії всіх функцій таким чином, щоб логістична система у цілому досягла оптимального балансу "витрати / ефективність".

3. Реалізація рішень і дій, що пов’язані з рухом і трансформацією логістичних потоків передбачає ефективний фінансовий обмін – одні витрати збільшуються, інші зростають, але у кінцевому результаті сукупні витрати мають бути зменшені.

Саме дотримання таких положень забезпечує прийняття управлінських рішень, які формують цілісний логістичний підхід до управління підприємством. За ним пріоритетним напрямом логістичного менеджменту є інтеграція всіх функцій у єдине ціле (єдиний логістичний бізнес-процес), щоб мінімізувати загальні витрати при певному рівні задоволеності потреб і нужд покупців і споживачів виробленої продукції.

Наука логістичного менеджменту включає теорію, яка розкриває закономірності формування та виконання потокових процесів та явищ у сфері виробничо-господарської діяльності підприємства та мистецтво управління ним так творчий процес, який враховує конкретну ситуацію, особливості виконавців, здатність правильно використовувати теоретичні знання, передовий досвід.

Складовими теорії логістичного менеджменту є: ідеї теорії систем, інформації, комунікації, теорії рішень, організацій тощо. Більшість положень науки логістичного менеджменту виходять із узагальнення методологічних закономірностей різних спеціальних наук. А відтак, приклад виникнення логістичного менеджменту на границях інших дисциплін свідчить, що існує певна зацікавленість до створення загальних систематичних основ логістичного знання. Така тенденція передбачає, що попередньо повинні бути розроблені загальні теоретичні рамки логістики, використання яких дозволить складові різних дисциплін інтегрувати у ціле.