1. Знайомство.

Старшинство у світі розподіляється наступним чином. Увага! Це ділення, у наведеній нижче таблиці стосується континентальної Європи та Америки.(табл.1)

Жінка	Чоловік
Заміжня	Одружений
Вдова	Неодружений
Розлучена
Незаміжня

табл.1

Існують два види етикетних норм: діловий та світський. Різниця в тому, що діловий етикет не визнає статі. Як такої. Всі рівні. Тобто всі називаються працівниквми. У нормах ділового етикету мають значення чин та ранг.

“Ви можете спілкуватися на рівних, якщо стоїте на одній сходинці менеджменту!” – так кажуть спеціалісти.

Це означає, що вітати на Новий рік може: голова фірми - керівника іншої, заступник - заступника. Аналогію може продовжувати...

Якщо жінка запрошує чоловіка на діловий обід - платить за себе сама навіть коли вона молодий спеціаліст, а він директор фірми;

У діловому світі існує негласний девіз: "Я претендую на ваше місце!

У той же час пропонуєтся три види спілкуваня (звертання):

• Офіційний (пане, пані)

• Дружній (колего, старий, друже)

• Фамільярний (можливе лише серед дуже близьких друзів)

З чого варто починати спілкування:

По-перше, з вітання. Воно може бути: “Здраствуйте!”, “Доброго ранку!”, “Добрий день!”, “Добрий вечір!”.

Не однією тисячею років люди різних національностей визначили, що перед тим як починати про щось домовлятися – треба привітатися. Тобто, операційній системі яка називається людина, треба запропонувати пароль, код, або ж мову яку вона розуміє. З комп’ютером мовою молотка не поспілкуєшся. Тут щонайменше треба “миша”.

У вітанні має значення інтонація. Зважте , що пароль (вітання) можна подати і через гучномовесь або ж азбукою Морзе. Для професіоналів, які працюють у сфері комунікацій як то журналісти, бізнесмени , дипломати отаких ключиків повинно бути дуже багато. Для кожної людини як для кожної аудиторії свій.

Рекомендовано вітатися із “теплом у голосі та посмішкою на обличчі”. Посмішка! Експерти підрахували, що у магазинах де персонал посміхається клієнтам, продаж зростає приблизно на З0 відсотків! А як цього досягти - треба - Позитивно мислити! І вміти приховувати поганий настрій! Хоча спеціалісти етологи - науковці які досліджують поведінку тварин - з’ясували, що відкрита посмішка це пом’якшений варіант ВИШКІРУ (оскал)...

Вітання можна доповнити кивком голови або ж неглибоким поклоном. Можливий потиск рук, обійми, поцілунок руки.

Чоловік завжди першим називає своє ім’я. Етикет дозволяє собі таку деталь: наприклад, коли хочемо познайомити когось із заступником міністра - то можемо назвати заступника міністра, міністром, а підполковника – полковником. Тобто завищити ранг можна, а от занизити не рекомендовано.

Після того як називаєте своє ім’я - варто назвати і прізвище. Після цього вітаються з вами і потім, найчастіше, потиск рук. Якщо жінка або ж хтось старший за віком не подає руку то важливо просто ввічливо схилити голову. Якщо чоловік сидить - то він має піднятися. Жінка може не вставати, але якщо її знайомлять із дуже старшою за нею віком або званням людиною, то вона повинна встати.

На офіційних прийомах в перш чергу треба привітатися із хазяйкою, потім хазяїном, потім з дамами - спершу з старшими за віком, а потім і молодшими. А потім вже всі інші. Хазяйка повинна не забути потиснути руку всім гостям, які запрошені на вечір.

Якщо зустрічаються пари - то спершу вітаються жінки, потім чоловіки вітаються із жінками, а потім вже чоловіки вітаються одне з одним.

Першою вітається жінка, яка йде з чоловіком із жінкою яка стоїть або йде сама. Жінка першою вітається із чоловіком якщо вона його обганяє. На вулиці першим кланяється чоловік який іде і вітається з тим хто стоїть.

Потиск рук:

• Першим подають руку старші молодшим.

• Серед ровесників першим подають руку жінки чоловікам.

Поцілунок. Увага! Жінці цілують руку тільки у приміщенні і до того ж під час офіційних прийомів руку дамі не цілують.

У міфологічному відношенні поцілунок символізує злиття людських душ і займає місце в одному ряду із змішання крові абоі слини. Особливо часто він зустрічається в тих ситуаціях, що зв'язані з закріпленням родинних стосунків - при одруженні, кумуванні або ж братанні.

Поцілунок - звичайний спосіб вираження приязні гостю. У середньовічний Європі існував звичай, щоб усякого гостя вітали поцілунком дружина, дочка й інші родички хазяїна. У Росії він протримався до 16 - 17 століть, і розцінювався як знак найбільшої пошани і дружби, що висловлюється гостю.

У дипломатичному церемоніалі важливу роль мав поцілунок королівської руки. Можливість поцілувати її було честю, причому посли нехристианских держав були її позбавлені. І в дипломатичній практиці і в приватному побуті широко практикувалося хресне цілування.

Взагалі поцілунок, як форма вітання прийнятий головним чином при зустрічі родичів або близьких друзів, особливо після довгого розлучення. Частота вжитку цього приятельського жесту багато в чому визначається статтевою і соціальною приналежністю людини.

При спілкуванні чоловіка і жінки потрібно пам'ятати, що вітати першим повинен чоловік жінку; однак він не має права протягати жінці руку; право подати або не подати руку чоловікові завжди надається жінці.

Якщо жінка простягнула вам руку для поцілунку, варто обережно взяти її пальці своїми, злегка схилитися над рукою і торкнутися губами її тильної сторони. Згодом техніка поцілунку руки помітно модифікувався: чоловік тепер часто не схиляється перед жінкою, а бере її руку, підходить до неї ближче, піднімає руку і вже в такому положенні цілує руку. Такий поцілунок безумовно має більш інтимний характер і не цілком доречний в офіційній ситуації або підч час знайомства. Врахуйте, що поцілунок долоні або зап'ястя буде сприйнятий навколишніми як знак вашого інтимного зв'язку з жінкою, а самою жінкою - як сексуальний заклик. Що стосується дам, то їм варто пам'ятати про те, що, подаючи руку чоловікові, не повинні піднімати її занадто високо; дайте чоловікові можливість вибирати - поцілувати вам руку або потиснути її.

Коли чоловік входить у кімнату, у якій перебувають кілька жінок, він повинен або поцілувати руку в кожній із них, або не цілувати руку жодній. Подібне правило стосується і щодо рукостискання: не можна потиснути руку одному з присутніх і кивнути іншим; це може бути сприйнято ними як знак зневаги.

Ставлення до поцілунку руки дуже різниться у різних країнах. Так, наприклад, якщо в Німеччині й Австрії дамам цілують руки лише в особливо урочистих випадках, то в Польщі це навряд чи не єдина прийнятна форма вітання; зустрічаючи жінку і прощаючись із нею, чоловік обов'язково цілує їй руку.

У православній церкві «святе цілування» відбувається дотепер у Великдень. Цей церковний по своєму походженню ритуал давно ввійшов у побут і сприймався в минулому як загальнонародний звичай.

Якщо привітальний поцілунок у губи висловлює головним чином почуття приязні і приятельського єднання, то поцілуй рук, плечей або ніг є знаком підпорядкування, шани. Цілування рук і ніг було відомо в європейських країнах й у середньовіччя, однак в останні сторіччя зберігся лише поцілуй руки у священнослужителя або жінки.

Вітання. Перед потиском рук чоловік повинен зняти рукавичку. Жінці це робити необов’язково. Але вітаючись із набагато старшими за віком то рукавичку варто знімати усім. І знімати з обох рук.

І ще деякі особливості:

• До старших за віком треба звертатися на “ви”. До незнайомих ровесників теж треба звертатися на “ви”. На “ти” – можна звертатися лише до близьких друзів.

• До своїх знайомих які є керівниками, у присутності інших людей, треба звертатися на “ви” та іменем по батькові.

• Якщо ж у колективі заведено звертатися на “ти” то і вам рекомендовано прийняти це правило .

• Чоловік коли вітається повинен зняти шляпу. Зимову шапку, берет та кепку знімати необов’язково.

• Варто тримати погляд очима.

• Вітаючись рекомендовано не тримати руки у кишенях, а цигарку у зубах.

Підсумую хто з ким вітається першим (табл. 2):

Чоловік	з жінкою
Хлопчик	з дівчинкою
Молодший	з старшим
Молодша жінка	із старшою жінкою або чоловіком, який набагато старший за неї
Молодший співробітник	із старшим
Член делегації	з керівником (своєї або ж іншої)

табл.2

• Коли жінка входить у приміщення то чоловіки піднімаються. Або ж просто злегка піднімаються на стільцях.

• Коли бачите знайомого десь на відстані або ж через дорогу то кричати не варто.

• Якщо ви ідете не один і ваш супутник вітається з людиною яка йому знайома то і вам треба привітатися з цією людиною.

• Варто привітатися із незнайомцем у компанії вже знайомої вам людини. Треба вітатися із усіма в групі якщо ви до неї підходите.

• Якщо ваш прийтель іде із незнайомою для вас домою то звернутися до нього можна лише в особливих випадках.

• Якщо ідете в групі і зустрічаєте свого знайомого то не обов’язково його знайомити із усіма. Вибачтесь і відійдіть щоб поговорити із своїм прийтелем. Обов’язково треба вітатися із людьми яких ви часто зустрічаєте.

• Наприклад: поштар, продавець у магазині, сусіди.

Чоловікові некоректно зупиняти знайому жінку на вулиці. Жінка має зупинитися сама. Якщо хоче. Винятком може бути термінова справа. Також це можливо якщо у вас дружні стосунки.

Сидячи в кафе, ресторані, знайомих вітаємо кивком голови. Чоловік вітаючись із жінкою трохи піднімається зі стільця. Встає чоловік лише коли жінка підходить до нього.

Як чоловік так і жінка першими вітаються із водієм таксі.

Але є ще і дружня поведінка. Є нормальним коли ваша подруга якщо у вас в рукаж важкі сумки – допоможе зловити таксі або ж зняти пальто у вузькому купе потяга.

Ще одна проблема яка дуже часто постає перед журналістами. Як до кого звертатися, особливо якщо титул не дуже часто вживаний. Отже, до королів та королев треба звертатися: “Ваша Величність” або ж “Сер”, “Мадам”. Також таке звертання залишається якщо монарх відрікся від трону або його скинули. Принци та принцеси мають титул: “Королівські Високості”. До них треба звертатися “Ваша Королівська Високість”.

У континентальній Європі існують титули:

• Принц

• Герцог

• Маркіз

• Граф

• Віконт

• Барон

Особливість в тому , що, наприклад, у Франції до герцого та герцогині треба звертатися “Пане Герцог” та “пані Герцогиня”, у той час як інші титули вживаюються лише під час представлення.

Сімейний титул успадковує старший син, інші сини носят титул , який наступний за рангом.

Почесний титул рицаря не успадковується. Але він також може даватися із орденом за мужність першого або ж другого ступеня. Отже якщо є титул то перед іменем іде “Сер”, але якщо є ще і орден то вже: “Сер Девід Бекхем, О.Б.І.”, а до його дружини треба звертатися: “Леді Вікторія”.

До послів треба звертатися: “Пане Посол” до дружини посла: “Пані дружина Посла”. До послів під час офіційних церемоній треба звертатися “Ваша Високоповажносте”. Також ця форма підійде до міністрів та голів місій. Їі можна використовувати і стосовно президентів респубік, керівників урядів, міністрів.

Як звертатися до представників церков. Наприклад:

Римська церква. До Папи Римського треба звертатися “Святий Отче” або “Ваша Святість”. (від третьої особи)

До Кардинала треба звертатися: “Ваша Світлість”. Токож від третьої особи. До архієпископів та єпископів звертаємося: “Високоповажносте” або ж “Ваша Світлість” від другої особи.

Церковна ієрархія:

Легати – кардинали, що представляють Папу, їм треба надавати королівських почестей;

Кардинали, які прирівняні за рангом до принців по крові;

Представники Ватикану: нунції, інтернунції та апостольські делегати;

Прелати, патріархи, архієпископи та єпископи;

Генеральні вікарії та капітули;

Священники.

Православна церква. До Вселеньського патріарха (у Константинополі) треба звертатися, як і до Папи, “Ваша Святість”. До інших “Ваша Благословенство” від третьої особи. До єпископів та архієпископів – “Ваша Милість” та “Ваша Світлість”.

Ієрархія:

І.Єпископство:

Патріархи;

Митрополити. Які: а) голови автокефальних церков або б) входять до патріархії;

Архієпископи

Єпископи

ІІ. Архимандрити

Як правило не мають сана єписокопа і часто є головами монастирів (ігумени);

ІІІ. Священники

Дві попередні категорії можуть бути лише з чорного духовенства (тобто монахів) священники можуть бути і з білого духовенство (випускники духовних академій).

ІV. Дьякони

Можуть бути і з білого духовенство (випускники духовних академій).

Православну церкву представляють 8 патріархів: Константинопольський, Александрійський, Антіохський, Єрусалимський, Московський, Бухарестський, Софійський та Беградський. Ще існує 6 незалежних автокефальних церков: в Греції, на Кіпрі, в Польщі, Чехії та Словаччині, Албанії – та 4 автономні церкви : у Фінляндії, Китаї, Сінаї та Західній Європі.

До, наприклад, муфтія теж треба звертатися “Ваша Високоповажносте”.