- •1. Поняття культури. Культура як система: походження, динаміка, основні функції.
- •3. Доба первісної культури в українських землях. Формування праслов’янського культурного простору.
- •4. Міфосвідомість. Давньослов’янська міфологія як джерело української культури. Політеїстичний пантеон давніх слов’ян - форма суспільної свідомості
- •5. Київська Русь як соціокультурна система (iх-хіii століття).
- •6. Релігійно-культовий проект Володимир Великого: запровадження християнства як основа формування нового культурного всесвіту
- •7. Писемність, освіта, література доби Київської Русі. Початки філософського та наукового мислення.
- •8. Архітектура та образотворче мистецтво княжої доби: від візантійського канону до питомої художньої традиції
- •9. Музика та театральні дійства. Ужиткове мистецтво та життя міста (iх-хіii століття).
- •10. Характерні риси культури Київської Русі. Проблеми культурно-національної спадщини східнослов’янських народів.
- •11. Розвиток культури післямонгольского часу. Галицько-Волинське князівство як політичний і культурний правонаступник Києва (хіi – хіv ст.).
- •12. Суспільна та етнокультурна еволюція східнослов’янських земель: проторенесанс в українсько-польських землях (хііі-хv ст.)
- •13. Мистецтво київських та галицько-волинських земель хіv- хv ст.: світська та сакральна архітектура, малярство, музика, декоративне мистецтво, книгописання.
- •14. Ренесанс як культурна епоха. Особливості (характерні риси) Відродження в українських землях (хvі ст. – початок хvіі ст.)
- •15. Церковна криза в українських землях хvі століття. Берестейська унія 1596 року та початок релігійно-філософської полеміки. Братський рух як соціальний та культурно-освітній феномен.
- •16.Освіта в хvі – на початку хvіі ст. Братські школи та культурно-освітній осередок в Острозі.
- •17. Книжна справа та книгодрук в Україні (хvі-хviі ст.). Полемічна література. Гуманістично-реформаційні ідеї у духовній культурі хvі – початку хvіі ст.
- •18. Розвиток власної художньої традиції: архітектура, монументальне малярство та іконопис хvі - хvіі ст.
- •19. Київ часів Сагайдачного: Київська братська школа та вчений гурток Лаврської друкарні.
- •20. Феномен українського козацтва як культуротворчої сили. Культура козаччини.
- •21. Державно-культурне самоствердження нації у хvіі ст. Та його вплив на розвиток національної культури.
- •22. Європейське бароко та формування українського (козацького) бароко як власне національного художнього стилю.
- •23. Києво-Могилянський колегіум як нова освітня модель. Становлення професійних наук, філософії та розвиток мистецтв у стінах Академії.
- •24. Розвиток барокової літератури та поезії. Шкільний, народно-містеріальний та вертепний театр.
- •25. Мурована архітектура, монументальний живопис, вітчизняна школа іконопису у хvіі столітті. Фольклорна культура. Козацтво у літературі й фольклорі.
- •26. Блискуче Мазепинське Бароко. Стилістичні особливості бароко як світогляд епохи.
- •27. Епоха Просвітництва та науково-раціональна традиція Києво-Могилянської Академії.
- •28. Григорій Сковорода як феномен української культури.
- •Творчість
- •29. Еволюція художнього стилю хvііі ст.: пізнє українське бароко, рококо, класицизм.
- •30.Професійне мистецтво другої половини 18 ст. Музична, живописна, літературна та наукова спадщина українських митців, їх внесок до загальноімперської культури
- •31. Специфіка розвитку та сутність українського романтизму (початок хіх ст.) Письменники Харківської громади (кінець хvііі - початок хіх ст.).
- •32. Класицизм та еклектика в мистецтві першої половини хіх ст.
- •33. Культура українських земель Австро-Угорщини (перша половина хіх ст. ). Просвітництво у західноукраїнських землях.
- •34. Культурно-національний рух хіх ст.: від етнографізму до політичних вимог. Кирило-Мефодіївське товариство.
- •35. Т.Г.Шевченко як творець національного міфу.
- •1) Народний поет.
- •2) Національний пророк.
- •3) Поет-революціонер.
- •4) Геній світової культури.
- •36. Культурно-просвітницькі товариства “Громада” та “Просвіта”.
- •37. Класична українська література, Архітектура, живопис, пластичні мистецтва другої половини хіх ст.
- •38. Музична культура. Розквіт театральної діяльності другої половини хіх ст.
- •39. Національно-культурне становище в Україні на рубежі 19-20 ст. Модерне мистецтво в україні та Європі. Літературний модерн, театральне життя (1900-1920)
- •41. Культурне будівництво за перших років радянської влади. Стилістичне розмаїття в літературі та образотворчості.
- •42. Класика та модернізм у театрі. Музичне мистецтво. Становлення кінематографу.
- •43. Феномен “українського авангарду” (20-40 рр. Хх ст.) та його вплив на розвиток національної культури століття.
- •44. Ідеологізація культури, поява методу “соціалістичного реалізму”. “Розстріляне Відродження”30-40-х рр.
- •45. Українська радянська культура за часів Другої світової війни. Культурні процеси на окупованих територіях. Повоєнні роки.
- •46. Рух “шестидесятників” як культурно-національний опір молодої української інтелігенції.
- •47. Поезія, публіцистика, українське “поетичне кіно” 60-х рр.Хх ст.. Розвій народного та наївного мистецтва.
- •48. Криза суспільства 70-80-х рр: культура як царина внутрішнього опору. Культурна дисиденція.
- •49. Характерні риси культури незалежної України. Перспективи розвитку української культури в найближчі десятиліття.
- •50. Постмодерн. Практика сучасного українського мистецтва. Елітарна та масова культура
19. Київ часів Сагайдачного: Київська братська школа та вчений гурток Лаврської друкарні.
Київське братство, отримавши притулок, оформилось юридично, вписуючи своїх членів у реєстр з січня 1616 року, а школа під його опікою стає відомою як Київська братська школа.Велику підтримку Братська школа отримала від гетьмана Війська Запорізького Петра Конашевича Сагайдачного.
Київську братську школу створили 1615 р. за зразком статуту Львівської. У школі викладали видатні вчені 17 ст. Йов Борецький, Мелетій Смотрицький, КасіянСакович, Захарія Копистенський. Восени 1631 р. виникла Лаврська школа, заснована П.Могилою. Тут на вищому рівні вивчали граматику, риторику, діалектику, геометрію, музику, астрономію, історію. У 1632 р. внаслідок об'єднання з Київською школою утворилася Києво-Могилянська колегія (пізніше — академія).
Із діяльністю Києво-Могилянської академії, Київської братської школи пов'язані здобутки українського теоретичного і практичного мовознавства XVII — початку XIX ст. Там працювали учений і церковний діяч Мелетій Смотрицький, лексикограф Памво Беринда, укладачі «Лексикона славено-латинського» автори підручника з грецької мови Варлаам Лащевський та посібника з польської граматики Максим Сімигиновський.
Першим ректором школи був Іов Борецький (1615 —1618). Ректорами також були Мелетій Смотрицький (1619–1620), КасіянСакович (1620–1624) та Хома Євлевич (1628–1632).
З Київської братської школи вийшло чимало видатних українських діячів 17 століття. У ній навчалися діти міщан і козаків. Матеріальну допомогу школі надавали Петро Сагайдачний та Галшка Гулевичівна. 15 жовтня 1615 р. Галшка Гулевичівна подарувала свій київський будинок та землю навколо нього Київському братству. У 1632 р. було об'єднано школу Києво-Печерської лаври з Київською братською школою і реорганізовано у вищий навчальний заклад – Києво-Могилянську колегію, яка з 1701 року була перейменована на академію.Для учнів викладалися слов'янська, грецька, польська та латинська мови.
Помираючи, Сагайдачний відписав своє майно Київській, Луцькій та Львівській братським школам.
ВЧЕНИЙ ГУРТОК КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОЇ ЛАВРИ
Об’єднував навколо Києво-Печерської друкарні, заснованої архімандритом Є.Плетенецьким, та Київськоїбратської школи, пізніше Києво-Могилянського колегіуму, вчених богословів, перекладачів, видавців, редакторів, викладачів, граверів, поетів. Почав формуватися в перших десятиліттях 16 ст., коли Є.Плетенецький придбав друкарню Ф.Балабана – племінника Г.Балабана, запросив до Києва високоосвічених людей зі Львова та Острога. До гуртка входили, крім Є.Плетенецького, перший ректор Київ. братської шк. І.Борецький (згодом митрополит Йов), З.Копистенський (він після смерті Є. Плетенецького 1624 став архімандритом і очолив гурток), Л.Зизаній, П.Беринда та ін.
Від 1627 на чолі гуртка стояв архімандрит Лаври П.Могила. Активну участь у діяльності гуртка взяли також викладачі Лаврської шк., заснованої П.Могилою, та Києво-Могилянського колегіуму. На перших етапах своєї діяльності гурток (доки його не очолив П.Могила) ставив на меті оберігати власну греко-слов’ян. культ. традицію, поширювати книгодрукування, освіту, відстоювати права укр. народу на своє віровизнання, протистояти унійству та католицизму. Першою книгою, підготовленою й виданою в Києві, став Часослов (1616), у передмовах до якого Є.Плетенецький і З.Копистенський виклали програму діяльності гуртка.
П.Могила значно розширив завдання гуртка. Разом зі своїм оточенням він упорядкував догматичну та обрядову системи правосл. церкви в Україні; використовуючи досягнення катол. освіти, реформував правосл. шк.; запровадив книгодрукування польс. та лат. мовами. Діячі вченого гуртка готували до видання церковнослужбову й богословську літ., перекладали й редагували тексти, брали участь у графічному оформленні книг. Консолідація культ. і реліг. діячів із Галичини, Волині навколо друкарні, братської шк, а згодом колегіуму перетворила Київ у провідний центр духовного й культ. життя укр. народу. Здобутки укр. книгодрукування, літ., мист-ва вплинули на розвиток к-ри ін. народів правосл. ареалу. В середовищі вченого гуртка розвивалися ідеї тяглості істор. процесу на укр. землях від часів Київської Русі, Києва як «другого Єрусалима» – твердині православ’я. Все це сприяло піднесенню нац. свідомості укр. народу напередодні національної революції 1648–1676.