9. Перші згадки про слов’ян в історичних джерелах.

Достовірним джерелом інформації про будь-який народ є його писемні памятки аюо письмові свідченння про нього. Оскільки своєї писемності і відповідної літератури прасловянські племена не мали, важливими є повідомлення про них у працях античних істориків, мандрівників тощо. Писемні джерела давньогрецької та давньоримської держав середини і другої половини 1 тис до н е не дають про словян надійних свідчень. Не проливають світла на розвиток прасловян і фундаментільні праці давньогрецького історина Геродота, який у 5 ст до н е відвідав грецьке місто-колонію Ольвію в басейні Бузького лиману. Докладно описуючи спосіб життя, звичаї, побут тощо різних центрально- й східноєвропейських племен від Пд Карпат до Нижнього Дніпра, він не згадує словян. З розширенням території прасловян у першій половині 1 тис н е зявилися перші більш-менш достовірні згадки про них античних авторів. У 1 ст вийшли енциклопедичні праці рим. письменника, вченого й державного діяча Плінія Старшого, з яких до нашого часу збереглася лише "Природничча історія". Крім аналізу історії, побуту й мистецтва Давнього Риму, автор багато уваги приділив опису південноєвропейських земель від Гібрадтару до Азовського моря. Він згадує про скіфів, сарматів і гіррів, що просувалися зі сходу аж до басейну Вісли. У 1 ст давньоримський мандрівник Віпісаній Агріппа склав примітивну географічну карту світу, яка збереглася у вигляді дорожніх таблиць шляхів Римської імперії, створених для практичних потреб маловідомим автором на імя Касторій (4 ст). Значно більше інформації про венетів як активне словянське племя в Цн Європі початку 1 тис н е дійшло до нас з праць давньоримського історика й політичного діяча Публія-Корнелія Тацита. Описцючи різні племена Цн та Сх Європи, Тацит згадує про венетів, які займають території між германцями і сарматами. У першій половині 2 ст ще одну достовірну інформацію про словян дав давньогрецький астроном і географ. створювач геоцентричної системи світу Клавдій Птолемей. Характеризуючи племена лугіїв, сабоків, сулонів, велетів, костобоків тощо (Германія та Сарматія від Рейну до Дніпра), учений називає серед них і венетів як одне з найчисельніших племен європейської Сарматії, що є "великим народом". За Птолемеєм,венети заселяли пд узбережжя Балтійського моря на схід від Вісли. У 6 ст придворний готський літописець Йордан докладно описав героїчний похід готів до Пн Надчорноморя, а також розподіл цих територія між різними словянськими племенами в 5-6 ст. Цьому він присвятив основну свою працю - "Про походження і дії гетів" (551), яку ще називають "Гетика".

10. Матеріальна культура давніх слов’ян, джерела знань про неї.

Словяни селилися біля рік. Реміснична та побутова культура східних слов'ян. Знахідки залишків сільськогосподарських знарядь праці та зерен культурних злаків, дані етнографії, писемні свідчення вказують на те, що основою господарства слов'ян було землеробствоп (підсічне землеробство, переліг). Сіяли просо, жито , ячмінь, пшеницю.Згодом проширювалися сівозміні. Оброб ралом або сохою. Залізний плуг з*явився 1 ст н. е., це дозволило розпоати обробіток більш родючих , але твердих цілин.Вирощували льн, коноплі. Поряд з ним існували скотарство та промисли: мисливство, рибальство та бортництво. Останнє відігравало значну роль у житті слов'ян. З ремесел були поширені виготовлення заліза та металообробка. Одним з елементів матеріальної і духовної культури людського суспільства є житло, яке відігравало надзвичайно важливу роль у житті людини. Основним будівельним матеріалом у наших предків, як і в інших; народів Європи, було дерево. За етнографічними даними, що сягають; глибин століть, відомо, що східні слов'яни ніколи не ставили будинки: там, де колись був шлях, чи там, де знайдено останки людини, де людина була поранена звіром чи ворогом.. Обов'язковим атрибутом слов'янської будівлі була піч, яку складали з каменю або глиняних блоків. Важливе місце в системі культури будь-якої етноісторичної спільності має набір посуду, який втілює в собі етнічні особливості, естетичні смаки людей, рівень культурного розвитку. Різноманітні дерев'яні миски, чарки, ступи, відра, діжки, а також берестяні вироби, безумов-, но, були в широкому вжитку, але не збереглися. Керамічний посуд характеризується наявністю кількох типів посуду: різних горщиків, мисок, сковорідок, кухлів, які ставили в піч з невисоким склепінням. Сучасна наука має небагато даних щодо характеристики одягу східних слов'ян, оскільки панував обряд спалення небіжчиків. Можна припустити, що основні риси костюма були близькі до селянського одягу доби Київської Русі, для реконструкції якого збереглися металеві деталі (фібули, пряжки, бляшки) та фрески.

Джерела: писані пам*ятки візантійських писателів, пам*ятки Середньовіччя X – XII ст., написані лат. і нім. Мовами