7. Діалектні відмінності у праслов’янській мові як передумова поділу праслов’янського мовного ареалу на групи.

Не всі процеси,що відбувались у праслов'янську епоху, закінчились в рамках існування праслов'янської мови. Деякі з них відбувались уже в окремих групах слов'янських діалектів, хоча поштовх до їхнього розвитку був саме в праслов'янській мові. В області фонетики таким звуковим процесом був процес падіння Ъ, Ь: вони зникали в своїй слабкій позиції або перетворювались на нормальні голосні в сильній. З ними були й інші зміни в системі голосних : втрата в багатьох мовах протиставлення між короткими та довгими голосними, що були в індоєвропейській та праслов'янській мовах, втрата в більшості мов носових голосних, зменшення кількості голосних, розвиток м'якості приголосних і т.д. Для багатьох слов'янських мов виявилось характерним спрощення в системі минулого часу, пов'язане з розвитком категорії виду, розвиток складнопідрядних речень і деякі інші граматичні процеси.

Якщо спершу слов'янська мова була поширена на відносно невеликій території, то поступово в І тис. н.е відбувається розселення слов'ян на більший простір Східної Європи та Балканського півострова, що закінчилось у 6-7ст. Цю дату і варто визнати верхньою хронологічною межею існування відносно єдиної праслов'янської мови. Уже в останні століття існування мови деякі звукові та гарматичні процеси протікали по-різному в різних діалктних зонах. Найбільш яскравими показниками давніх відмінностей слов'янських діалектно-мовних зон є перетворення у звуковій системі. Сукупність відміннстей в перетворенні звукової системи слов'янських мов дозволяє визначити 3 групи майбутніх слов'янських мов, що виникли на основі давнхі діалектів: сх, зх та пд.

8. Найдавніші лексичні запозичення - свідченння контактів слов’ян з іншими народами.

Окрім власне автентичних слів до мовного фонду праслов’янської мови потрапила велика к-сть слів, запозичених з інших у зв»язку з контактами з іншими народами. Багато контактів було з балтами і германцями. Вчений В.Кипарський : з прагерманської праслов. запозичила шолом,князь,хліб,дума,скот,тин. У 2-3 ст. контакти з готами (в Пн Причорноморї). Про це свідчать багато запозичень : буква, блюдо,скло,колодязь. З латини було запозичено ряд слів : кесар,осел,кутипи,котел. 5-6 ст. з давньоверхньонімецької : мито,дошка, плуг, стодоло. Багато запозичень з іранської : бог,святий, небо, слово, сором,рай. Праслов. Не тільки запозичувала слова,але й була джерелом для запозичання для інших мов.Наприклад , германське запозичення із старослов. – скот, фінське – бедро. Причинами складності досліджень є те,що визначити місце і час контакту майже неможливо. Також питання постає з якої мову в яку запозичували. Чітко прослідкувати можна запозичення слова король (від нім. Карла Великого у 8 ст.) ифтонгах і дифтонгічних сполученнях розрізнялися два види інтонації: акутова (висхідна) і циркумфлексова (спадна).

Хронологія запозичень

• Запозичення з прибалтійсько-фінських мов (від ~ 40 ст. до н. е.): дуб, журба, сом, щур, кульгати, сани (саамська).

• Запозичення з мов Кавказу (різні мовні родини, від ~ 35 ст. до н. е.): вино (мова пеласгів), залізо, книга,руда (шумерська), коноплі (шумерська), тигр (вірменська), багнет (баскійська), Ворскла, Псло.

• Балканські запозичення (від ~ 30 ст. до н. е.): ватра, Карпати, могила, цап (албанська), Самбір, Стрий.

• Запозичення з грецької мови (від ~ 5 ст. до н. е.): бандура, вапно, гаспид, ідея, комора, кутя, любисток, мак, огірок, Севастополь, троянда, Херсон, ховрах, циган, Ялта.

• Іранські запозичення (від ~ 4 ст. до н. е.): борщ, груша, Дніпро, доїти, заради, лелека, люлька, майдан, пан, сковорідка, собака, Сула, терези, хабар, хворий, хмиз, Хорол, чобіт, шаровари.

• Кельтські запозичення (від ~ 2 ст. до н. е.): брага, будинок, Галичина, коньяк, лютий, сало, сокира.

• Запозичення з романських мов (від ~ 1 ст. н. е.): аґрус, аркуш, барвінок, газета, капелюх, капуста, каструля, кашкет, ковдра, комір, котлета, крейда, лемент, оцет, палац, пальто, помідор (італійська), свиня, секс, сосиска, тортури, халтура, цибуля.

• Запозичення з германських мов (від ~ 2 ст. н. е.): буква, виноград, гість, гуцул, дружина, кіт, скло (усі з готської), Аскольд, князь, жебрак, клунок, скарб, стяг (усі зі скандинавських), барва, глузд, король, плуг, ринок, слюсар, труна, француз, хутро, хвиля, шибка (усі з середньонімецької), борт, вафлі, картуз, кран, швабра (з голландської).

• Запозичення зі слов'янських мов (від ~ 4 ст. н. е.): бажати [Джерело?], клопіт, невіглас, парубок, праця, прудкий, цікавий (усі з чеської), Берлін, писок, халява (з серболужицької), виховати, звіробій, ззаду, маруда, нащадок, обридати, розкішний (усі з білоруської), владика (болгарська), жменя (словенська), хлопець (сербська).

• Запозичення з алтайських мов (від ~ 5 ст. н. е.): Балаклава, Бахчисарай, беркут, богатир, булава, гарбуз, кабан, кавун, казан, килим, кобза, ковбаса, козак, Крим, сорок, товариш, торба, Тузла, тютюн, чумак, штані (усі з тюркських), бовдур, пиріг, ура!, чавун (усі з монгольської).

• Запозичення з семітських мов (від ~ 7 ст. н. е.): алкоголь, бензин, валіза, борг, гітара, кава, лев, мафія, могорич, харчі, хустка (усі з арабської), Африка, Барселона, мапа (усі з фінікійської), блуза, гума, канапа, папір, хімія (усі з давньоєгипетської), бегемот, Іван, махлювати...

***

У запозиченнях з неслов’янських мов виділяються передусім (вони найдавніші) грецизми, латинізми, тюркізми, старогерманізми.

Серед грецизмів є засвоєні ще давньоруською мовою в дохристиянську добу внаслідок безпосередніх торговельно-економічних зв’язків Київської Русі з Грецією та її колоніями в Причорномор’ї й Надазов’ї:

корабель, парус, левада, лиман, палата, вано, кипарис, м’ята, огірок, кит, крокодил, єхидна тощо.

З прийняттям християнства на Русі з’являються слова на взірець: ангел, апостол, Біблія, ікона, кадило, монастир, особові імена Андрій (мужній), Василь (царський), Галина (тиша), Ірина (мир), Олександр (захисник людей)та ін.

Пізніше засвоюється здебільшого писемним шляхом лексика на позначення понять з галузі науки, техніки, культури, мистецтва, спорту: граматика, логіка, філологія, філософія, автомат, планета, бібліотека, драма, мелодія, театр, також грецькі морфеми (ізо-, агро-, мікро-, макро-, -філ, -фоб і под).

Важливу роль у розвитку культури народів Європи відігравала латинська мова. Латинські слова стали проникати в українську мову в X–XI ст., та основна маса приходить в XV—XVI ст., коли її викладали в школах. Ще більше посилився латинський уплив із захопленням українських земель Польщею, де латина була літературною мовою до XVII ст. Тож латинізми теж посідають значне місце в українській лексиці: алібі, агрегат, імперія, статут, коефіцієнт, калорія, дисципліна, аудиторія, абітурієнт, власні особові іменаВалентина, Валерій, Віктор, Віталій, Наталя, Сергій (котрі, як і давньоєврейські за походженням Веніамін, Ганна, Іван, Данило, Михайло, Мусій, прийшли через грецьке посередництво).

Здавна запозичалися в нашу мову тюркізми. Більшість із тих народів, з якими наші предки в давнину вели боротьбу, торгували й просто контактували, – авари, хозари, печеніги, половці, татари, – тюркомовні. Особливо багато з’явилося тюркізмів у XII–XVII ст. в зв’язку з посиленням торговельних, господарських та військових контактів східних слов’ян із тюркомовним світом.

До тюркізмів, засвоєння яких відбувалося в основному усним шляхом, належать аркан, аршин, байрак, гарбуз, товар, сарай, барабан, сазан, козак, балик, кабан, чабан, Саксагань, Самара, ярлик, борсук, табун, тапчан, Кагарлик, Токмак, Курган.

Старогерманізми з’явилися внаслідок зв’язків із германонорманськими племенами: витязь, князь, майстер, осел, власні імена Гліб, Ігор, Олег, Ольга, Оскольд.