Класифікаційна таблиця приголосних звуків за звучністю та співвідношенням голосу і шуму

Групи приголосних		Приголосні звуки
Сонорні		р, л, м, н, в, р‘, л‘, н‘, й
Шумні	дзвінкі	б, д, з, ж, дз, дж, ґ, г, д‘, з‘, дз‘
	глухі	п, ф, т, с, ш, ч, ц, к, х, т‘, с‘, ц

48. І. Вимовте подані звуки, затиснувши ніс пальцями. Які звуки не можна вимовити в такий спосіб? Які з цих звуків можна назвати носовими, а які – ротовими?

[б] – [м], [н] – [д], [н’] – [д’], [м] – [п].

II. Які звуки з наведених можна вимовити протяжно, а які є наслідком раптового прориву перепони, утвореної мовними органами?

[б] – [в], [т] – [с], [з] – [д], [х] – [к], [ґ] – [г].

49. Прочитайте текст. Проведіть спостереження за участю мовних органів у творенні приголосного [ф] і сполучення [хв]. На основі чого відбувається заміна приголос­ного [ф] сполученням приголосних [хв] в українській мові?

Нелегко часом доводиться звукам відстоювати собі право на існування. Наприклад, не так уже й багато є в нашій мові слів зі звуком [ф], та і в них він нерідко вимовляється як [хв]. Федора часто називають Хведором, офіцера – охвіцером... Це в просторіччі. А в слові хвіртка, де в інших мовах авучить [ф], така вимова стала літературною. Справа в тому, що [ф] не споконвіку український. Дуже давно літера на його позначення була запозичена з грецької абетки в слов’янську. Та легше запозичити літеру, ніж звук. Тому в живій мові, далекій від книжної вимови, звук досі ще не може як слід освоїтися, дарма що відтоді минуло тисячу літ (А.Матвієнко).

50.З’ясуйте, у яких випадках сполучення літер означають [дж], [дз], а в яких – сполу­чення двох звуків [д] і [ж], [д] і [з].

Підживити, ходжу, переджнивний, дзвоник, підзолити, джерело, піджак, надзелень, дріжджі, Аджарія, надзвичай ний, піджарка, джаз, підзаголовок, дзижчати, передзвін, бджоли, дзеркало.

51. Виконайте завдання за 5 хвилин. Назвіть приголосний звук за його характеристикою.

1. Губний, глухий, щілинний.

2. Глотковий, дзвінкий, щілинний.

3. Передньоязиковий, сонорний, дрижачий.

4. Передньоязиковий, шумний, глухий, зімкнено-щілинний, шиплячий.

5. Задньоязиковий, шумний, глухий, щілинний.

52.Схарактеризуйте приголосні звуки в тексті (див. таблиці).

Часто доводилося бачити Дніпро з висоти – хай то в Києві, Каневі, Черкасах, хай то будь-якої пори року, хай то в різний вік і за різного свого настрою,– проте завжди і скрізь Дніпро вражав непередаваною на словах вельможною величчю, приступною не так розуму, як серцю та підсвідомості, розворушуючи душу так, що негоден виповісти, що можна лише відчути й зоставити в пам’яті почуттів (Є.Гуцало).

53.За поданою характеристикою звуків встановіть і запишіть слово.

1. Приголосний, сонорний, губний, щілинний, твердий.

2. Голосний, нелабіалізований, переднього ряду, високо-середнього піднесення.

3. Приголосний, глухий, губний, зімкнений, проривний, твердий.

4. Голосний, лабіалізований, заднього ряду, високого піднесення.

5. Приголосний, глухий, передньоязиковий, щілинний, твердий.

6. Приголосний, глухий, задньоязиковий, зімкнений, проривний, твердий.

7. Приголосний, сонорний, передньоязиковий, зімкнений, проривний, твердий.

8. Голосний, нелабіалізований, переднього ряду, високо-середнього піднесення.

9. Приголосний, глухий, задньоязиковий, зімкнений, проривний, твердий.

54. На матеріалі поданого нижче тексту проведіть спостереження, які звуки частіше зустрі­чаються у словах – голосні, сонорні, дзвінкі, глухі. Які висновки про україн­ську мову можна зробити на основі цього спостереження? Поясніть орфограми й пунктограми.