2.4 Показники роботи гірки

1. Переробна спроможність гірки – це максимальна кількість вагонів, яка може бути перероблена на даній гірці, при даному технічному оснащенні (визначається за добу).

В загальному випадку:

, (2.20)

де Т_пост – час на протязі якого гірка не використовується для розпуску составів.

До постійних операцій відносяться:

• час на заміну локомотивних бригад гіркових локомотивів;

• час на обслуговування вагоноуповільнювачів;

• час на обслуговування пристроїв СЦБ і інших механізмів.

_Н – коефіцієнт надійності роботи технічних засобів;

t _г – гірковий технологічний інтервал;

m – величина состава.

, (2.21)

2. Коефіцієнт завантаження гіркових механізмів:

, (2.22)

де n_г – переробна спроможність.

3. Коефіцієнт завантаження гіркових локомотивів:

, (2.23)

Т _р.ф = t _з + t _вит + t _н + t _р + t _ос + t _зф + t _дод;

Т _заг = (1440 – Т _пост);

4. Необхідна переробна спроможність – це та кількість вагонів, котра прибуває на станцію для переробки (розформування) состава і формування з них поїздів нових призначень.

, (2.24)

де  - коефіцієнт завантаження гірки.

Заходи по підвищенню переробної спроможності поділяються на:

- організаційно-технічні (не вимагають додаткових капітальних вкладень): рівномірне розподілення поїздів, що прибувають в розформування; прискорення технічного і комерційного огляду в парку прийому і втілення передових методів; прискорений ремонт і умови комерційного обслуговування в парку прийому за рахунок завчасного інформування про прийом поїздів; прискорення зміни локомотивних бригад гіркових тепловозів;

- реконструктивні (вимагають додаткових капіталовкладень), до них відносяться: введення додаткового гіркового локомотиву; будівництво додаткових насувних і спускних колій; будівництво додаткових обвідних колій; підвищення висоти гірки; механізація і автоматизація гіркових пристроїв; втілення нових засобів механізації.

3 Технологія роботи станцій

3.1 Проміжні станції

Проміжні станції виконують всі операції роз’їздів та обгінних пунктів , але вони головним чином призначені для роботи з збірними поїздами; операції навантаження та вивантаження, зважування, пломбування та оформлення документів. В окремих випадках проводиться оборот приміських поїздів.

Всіма операціями з відчіпки, причіпки, подачі і забирання вагонів керує ДСП. При відсутності складача поїздів, при ручному управлінні стрілок, маневрами керує помічник машиніста. Якщо станція знаходиться на диспетчерському управлінні, для роботи зі збірними поїздами, повідомляється ДС і станція передається на місцеве управління, всіма операціями керує ДСП.

Рисунок 3.1 – Схема проміжної станції на двоколійній дільниці

Опорна станція – це станція на якій проводиться масове розвантаження або навантаження. Якщо об’єм робіт на ПС маленький (до 5 пар поїздів за добу), оформлення перевізних документів проводиться на опорній ПС. При відсутності динаміки росту на малодіяльних ПС розглядається питання, про їх ліквідацію з перенесенням всіх робіт на опорну ПС.

При наявності великих об’ємів робіт (половина відправницького маршруту за добу), для станцій і під’їзних колій розробляється єдиний технологічний процес роботи станції і під’їзної колії. В загальному випадку технологічний графік обробки збірного поїзда можна представити в вигляді:

Операція	Час, хв		Виконавцець
	до прибуття	після прибуття
1.Повідомлення ДСП про прибуття поїзду			ДНЦ, ДСП
2.Прийом збірного поїзда, закріплення		2-3	ДСП, складач, оператор стр. поста, лок. бригада
3.Відцепка вагонів і розстановка їх на фронтах навантаж - розвантаження		10-15	ДСП, складач, оператор стр. поста, лок. бригада
4.Сортування і забирання в-нів з вант. пунктів		10-15	ДСП, оператор стр.поста, лок. бригада
5.Прицепка, КО та ТО вагонів		3-5	Складач, лок. бригада
6.Опробування гальм, вручення документів, відправлення		3-5	ДСП, локомот. бригада

Рисунок 3.2 – Технологічний графік обробки збірного поїзду