2009_12_17 konf

СЕКЦІЯ3 Проблеми адаптації державної служби України

до стандартів ЄС в контексті європеїзації

ІванБОГАЧУК

аспірант кафедри філософських тасоціально-політичних наук

ОРІДУНАДУпри ПрезидентовіУкраїни

АДАПТАЦІЯЗАРУБІЖНОГОДОСВІДУ ДЕРЖАВНОЇСЛУЖБИДЛЯУКРАЇНИ

ПроблемаадаптаціїдосвідудержавноїслужбизарубіжнихкраїндляУкраїни

вперіодзмінєнеобхідноютаактуальною. Актуальністьпитанняреформування державної служби полягає в можливості входження нашої країни до ЄС та необхідності підвищення ефективності системи державної служби для забезпечення потреб населення, все це потребує впровадження європейських стандартівданійсфері.

Нанашпогляд,цікавоюдляУкраїниєконцепціярозвиткудержавноїслужби

вєвропейських країнах. У більшості з них вонасформувалася на основітеорії держави, елементом якої в багатьох країнах стала концепція раціональної бюрократії М. Вебера. Вона суттєво вплинула на створення і функціонування професійної державноїслужби вЄвропііза їїмежами

Питання вивчення європейського досвіду побудови та функціонування державноїслужбиприділяється багатоувагиз бокуукраїнськихнауковців. Для прикладуможнавідзначитипрацітакихнауковців, якЮ.Капіца, В.П’ятницький [1,2]таін.

Не заперечним є той факт, що протягом тривалого періоду часу у нашій країнівиявлялася недооцінка, а інколий простонегативнеставлення додосвіду розвинутихкраїнщододержавногоустрою, управлінняі державноїслужби. До цього досвіду ставились як до пізнавальної інформації. Хоча в умовах європейської інтеграції накопичений цікавий досвід правового регулювання і координаціїдержавнихслужбкраїнконтиненту,створеннянаціональнихорганів, взаємодіїврамкахзагальноєвропейськихполітичнихінститутіврізнихдержав.У більшостікраїнрозробленіправовідокументи,уякихзафіксованінормиівимоги дорізнихкатегорій державних службовців, їхправа йобов’язки, зобов’язання державищодоїхправовоїі соціальноїзахищеності.

СьогоднівУкраїніінститутдержавноїслужбиусвоїхосновнихструктурних іфункціональнихпоказникахвідповідаєуявленнюпроте,якимвінповиненбути

вдемократичній державі. Однак, не відповідає таким вимогам, як: якість, результативністьтаефективністьроботи, рівень їїпрозорості.

Саме враховуючи ці обставини, керівництво України проголосило стратегічнийкурсдержавиназдійсненняглибиннихструктурних перетвореньу всіх сферах суспільно-політичного та соціально-економічного життя країни з метоюгармонізаціїстосовноєвропейськихтасвітовихдемократичнихстандартів.

Зметою формування та реалізації державної політики усфері підготовки державнихслужбовців прийнятанизка нормативно-правовихактів. Головним національним документом, безумовно, єпостановаКабінетуМіністрівУкраїни

«ПрозатвердженняПрограмирозвиткудержавноїслужби на 2005–2010роки.» [5]згіднозякою,пріоритетнимнапрямом кадровоїполітикиєствореннядієвого механізму підготовки та залучення до роботи на державній службі висококваліфікованих фахівців, забезпечення конкурентоспроможності державної служби на ринку праці. Реформування системи професійного навчання державних службовцівта посадовихосіб місцевогосамоврядування має здійснюватисяз урахуванням європейськихстандартів з метоюстворення ефективноїсистеми підготовкивисококваліфікованихдержавних службовцівта посадовихосіб місцевогосамоврядування.Середміжнароднихдокументівслід відзначитиМеморандумпровзаєморозумінняміжУрядомУкраїниіПрограмою розвиткуОрганізаціїОб’єднанихНаційщодопідтримкиреформуваннясистеми державноїслужби врамкахадміністративної реформи[3].

У2004році Указом ПрезидентаУкраїнибула схваленаКонцепціяадаптації інститутудержавної служби вУкраїні достандартівЄвропейськогоСоюзу[6], згідноз якою суттєвою умовою для забезпечення високої професійності стало розширення можливостей для навчання державних службовців, зокрема на основі застосування дистанційного навчання, проведення регулярних обмінів досвідом між державними службовцями та обговорення актуальних проблем державногоуправління, застосуванняновітніхтехнологійуцій сфері[6].

Для покращення якості надання державних послуг прийнята постанова Кабінету Міністрів України від 11 травня 2006 р. № 614, якою затверджена Програмазапровадженнясистемиуправлінняякістюворганахвиконавчоївлади відповідно до міжнародних стандартів ISO серії 9000 [4]. Першим серед центральних органіввиконавчої владизапровадилоусвоїй діяльностісистему управління якістю та отримало відповідний сертифікат за стандартом ISO 9001:2000ГоловнеуправліннядержавноїслужбиУкраїни. Важливимрезультатом цього стала зміна мислення державних службовців на прагнення якісно задовольнитиочікуванняспоживачівпослуг, аненаформальневиконаннясвоїх посадовихобов’язків.

Такимчином,можемоконстатувати,щонинідержавна службавзарубіжних країнахзазнаєкорінноїмодернізації.Іцейпроцесвідновленнядержавноїслужби, її реформування багато в чому співзвучний з тими процесами в галузі державногобудівництва,щовідбуваютьсяунашійкраїні. Узарубіжномудосвіді розвиткутафункціонування державноїслужбидоцільнозвернути увагуна такі питання:підвищення культури обслуговуваннянаселення; досягненнявисоких кінцевихрезультатівтаін.

Впровадження європейських стандартів в сферу державної служби сприятиме прискоренню процесу входження України до ЄС та підвищення ефективностісистеми державноїслужби.

Списоквикористаноїлітератури

1.ЄвропейськийСоюз :основи політики, інституційногоустрою таправа: навч. посібник/наук. ред. В.П’ятницький. –К., 1999. –368с.

2.Капіца, Ю. Наближення законодавства України до законодавства ЄС відповідно до Угоди про партнерство та співробітництво між Європейським Союзом таУкраїною/Ю. Капіца// Українськийправовийчасопис. –К., 1999. – Вип.5. –С.18–25.

3.Меморандум про взаєморозуміння між Урядом України і Програмою

розвиткуОрганізаціїОб’єднанихНаційщодопідтримкиреформуваннясистеми державної служби в рамках адміністративної реформи : Меморандум від 23.10.2007.–Режим доступу:www.uapravo.net/data2008/base16/ukr16660.htm. – Назва з екрану.

4.ПрозатвердженняПрограмизапровадженнясистемиуправлінняякістю

ворганах виконавчоївлади:постанова КабінетуМіністрівУкраїнивід 11трав. 2006 р. № 614. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/ main.cgi?nreg=614-2006-%EF.–Назвазекрану.

5.ПрозатвердженняПрограмирозвиткудержавної служби на 2005-2010 роки: постановаКабінетуМіністрівУкраїни від8черв. 2004р. №746. –Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=746-2004-%EF. – Назва з екрану.

6.Про Концепцію адаптації інституту державної служби в Україні до стандартівЄвропейськогоСоюзу:указПрезидентаУкраїнивід5бер. 2004 р. № 278/2004. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/ main.cgi?nreg=278%2F2004.–Назва зекрану.

ЛюдмилаВОЛОШЕНЮК

заступникначальника КРУ в Дніпропетровській області

НОРМУВАННЯТАСТАНДАРТИПРОФЕСІЙНОЇДІЯЛЬНОСТІ ПОСАДОВИХОСІБВСИСТЕМІДЕРЖАВНОЇСЛУЖБИВУКРАЇНІ

Кожна держава заінтересована в таких засобах формування і діяльності органіввлади,яківідповідаютьнаціональнійполітицітапідтримуютьсябільшістю населення. Сучасний науковий підхід до проблематики організації державної службиактуалізуєдослідженнябазовихтеоретичнихзасадуправління всистемі органів влади в Україні у 1991-2008 роках за трьома напрямами. По-перше, дослідженнятеоретичних проблем інституалізаціїдержавногоуправління. Подруге,визначення організаційниххарактеристикрозвиткувладногомеханізмув Україніузазначенихісторичнихмежах.По-третє,аналізпроблемконституювання європейськихпринципів управліннянарівні публічно-управлінськихструктур у напрямі формування ефективного механізму демократичного розвитку Українськоїдержави.

Європейський вибір України як напрям діяльності всієї системи влади та основаправової реформи, визначений пріоритетом державної політикиз 1991 року, закріпив формування (на думку окремих вчених – відродження) територіальнихуправлінськихмеханізмів,зодночасним інтегруванняммісцевої влади до системи управління країною, перш за все у політико-правовому і законодавчому контексті. У правовому аспекті, це безумовно сприяло ствердженню конституційної основи Української держави, забезпечення конституювання механізмів управління адміністративно-територіальними одиницями.

Дослідженнюпроблем державно-службовоїдіяльностіусучаснійУкраїні було присвячено багато наукових праць. Особливо слід виділити праці В.Бакуменка, І. Грицяка, С.Дубенко, Н. Нижник, О. Оболенського, В. Ребкала, С.Серьогінатаінших.Окремідослідженнябулиприсвяченіумовамформування,

етапам, особливостям територіальної організації публічного управління, детермінаціїсутностіпозитивнихтанегативнихвладнихвідносин. Практичновсі науковці вказують у своїх працях на проблематику розвитку державноуправлінської діяльності в Україні: недосконалість законодавчої бази, невирішеність питань розмежування владних повноважень, початковий етап становлення фінансово-економічної автономності. Значний спектр робіт з проблематики формування системи органів влади в Україні дає можливість всебічно проаналізувати інтегровану систему управлінської діяльності, простежити закономірності розвитку такої системи, розглянути структурні характеристики та тенденції організаційного розвитку владного механізму в державічерезвзаємовпливрізнорівневихорганіввлади.

Отже, виникаєпотреба на основікомплексногоаналізувпливувнутрішніх і зовнішніх факторів на ефективність системи державної служби розробити комплекс адміністративно-організаційних та адміністративно-правових регуляторів нормування професійної діяльності посадових осіб в системі державногоуправлінняУкраїни.Підвищенняякостіпрофесійноїпідготовкикадрів для системи управління регіонального і місцевого рівнів, їх збереження та розвиток є важливоюпередумовою підвищення ролімісцевихорганів владиу зміцненні потенціалу регіонального та місцевого розвитку, його ефективному використанні. Питання підвищення кваліфікації управлінських кадрів регіональногота місцевогорівнівсьогоднієякніколиактуальним. Томупотребує переглядусистемапідготовкитаперепідготовкиуправлінськихкадрів.Необхідно впроваджуватицільовікороткотерміновіспеціалізованінавчальні програмидля управлінців,якібвчилиїхреагуватина новівиклики,щопостаютьпередорганами місцевогосамоврядуваннята виконавчоювладоюусучасних умовах. Сьогодні Україна має можливість виробити принципово новий алгоритм управління: починаючи від нової моделі політичної взаємодії та завершуючи державницькимипідходамидокадровихпризначеньнавсіхрівняхвлади.

Сучасні проблеми трансформації суспільних відносин в Україні, розробленняновихправовихмеханізмівреалізаціїположеньКонституціїУкраїни, проведенняадміністративноїреформи вУкраїнівнеслиі продовжуютьвносити істотні зміни до змісту державної служби. На нинішньому етапі розвитку суспільства метою адміністративно-правового регулювання є вдосконалення норм і методів управлінської діяльності, установлення і регламентація таких взаємовідносин громадян і державних інституцій, у яких кожній людині має гарантуватисяреальне дотриманняйохоронаправісвобод, атакожефективний захистцихправ ісвободувипадкахїхпорушень.

Найбільшвживаноюєкласифікаціяформ державно-службовоїдіяльності, яка структурно складається із чотирьох видів: видання нормативних актів управління;виданняіндивідуальних (ненормативних, адміністративних)актів управління;проведенняорганізаційнихзаходів;здійсненняматеріально-технічних операцій. Використання вдержавномууправлінніметодів єдиноначальностіта колегіальності,принципівцентралізаціїтадецентралізації, функційрегулювання та дерегулювання свідчать пропевнудіалектикуйогорозвитку. Якісні зміни в державному управлінні України передбачають часткове усунення існуючих суперечностей шляхом удосконалення його форм та відображення їх на відповідномурівні.

Якість державно-службової діяльності - це чітко визначені, науково

обгрунтовані його мета і завдання, об’єктивна визначеність функціональноструктурноїпобудовиуправлінськихорганів,сучасніформиі методидіяльності; демократизм; технічна оснащеність і особистісні характеристики службовців апаратууправління (почуттяобов’язку, компетентність, діловитість, творчість, суворе дотримання законності, дисциплінованість, принциповість і непримиренністьдонедоліків,чіткість,тактовністьуспілкуваннітаін.).Підякістю управління слід розуміти сукупність суттєвих властивостей управлінської діяльності,щохарактеризуютьїїздатністьзадовольнятипотребипрогресивного розвиткусуспільства, щополягаєузабезпеченні максимальноїраціональності ворганізаціїі діяльностіапаратууправління.

Нинідіючасистемапублічно-управлінськихвідносинвУкраїніневідповідає стратегічномукурсудержавидодемократіїтаєвропейськихстандартівналежного врядування, оскільки залишається неефективною, схильною до корупції, внутрішньосуперечливоюінадмірноцентралізованою,закритоювідсуспільства, великоюівідірваноювідпотребпростої людини,внаслідокцьогосталагальмом у проведенні соціально-економічних і політичних реформ. З-поміж основних причин такого стану вирізняють: незавершеність трансформації Кабінету Міністрів України в орган політичного керівництва; неефективна організація діяльності міністерств; нераціональна система органів виконавчої влади на центральномурівні; неефективнаорганізаціяпублічноївлади нарегіональному та місцевомурівнях;неефективне місцеве самоврядування та нераціональний адміністративно-територіальний устрій; неефективна система державної та муніципальної служби; відсутність паритетних засад у відносинах особи з органами. Ці положення ще раз підтверджують необхідність реформування публічноїадміністраціївУкраїні.

ВолодимирВУКОЛОВ

ст.виклад. кафедрименеджменту тауправління проектами

ДРІДУНАДУпри ПрезидентовіУкраїни

ОЦІНКАРЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІДЕРЖАВНИХСЛУЖБОВЦІВ

Однієюізважливихскладовихдержавногоуправлінняєпроблемиконтролю іоцінки діяльностідержавнихустанов та державнихслужбовців. На данийчас існуютьдві моделіконтролю іоцінки, умовнокажучи:«зверху» і «знизу».

Ні одне десятиліття на Заході ведуться дискусії про те, що важливіше: ієрархічна відповідальність установ абодовіра інститутам влади. Державний службовець діє автономно або є самостійною дійовою, відповідальною за виконання увірених йомуфункцій особою. Модель «зверху вниз» ґрунтується напринципі відповідальності,а«віднизудоверху»–надовірі.

Сучасна теорія публічного адміністрування дотримується думки про те, що немає єдиної, найкращої моделі втілення державної політики службової діяльності. Зрозуміло, що, зважаючинацілі діяльності,вибираєтьсяі їїмодель, постійне застосування якої хоча б частково дозволяє контролювати процес діяльності, спиратися на об’єктивні критерії при оцінці результатів роботи суб’єктівдіяльності. Керівники службнайчастішепідтримуютьті проекти, які

найбільшою мірою пов’язують можливі позитивні результати діяльності із здійсненням цілей.

Оцінка«зверхувниз»щемаєназвувтіленняполітикизурахуваннямпереваг. Втіленнявважається успішним,якщорезультати відповідаютьзапропонованим цілям. Але на практиці, при досягненні цілей не завжди отримують очікувані результати.Існуютьрезультатиякінемаютьзаздалегідьпоставленихцілей,ціль можебутидосягнута шляхом оцінкирезультатівдіяльності декількохобластей. Досягненняцілейне можна оцінюватимеханістично, висновок продосягнення цілей значною мірою залежить від учасників процесу. Тобто можна виділити двакритеріюоцінки:

–втілення якпроведенняполітики установленоїдіяльності;

–результати діяльності очікувані, ціль без врахування структури процесу втіленнядосягнута.

Упершомувипадку, підкреслюютьсявідношенняміжцілямиірезультатами

–відповідальністьвиконавців, удругомувипадку, критерій оцінкиорієнтується на аналіз процесів діяльності і спирається на довіру посадовій особі, його відповідальності.

Один із варіантів оцінки діяльності державних службовців за другим критерієм наведений нижче[1].

1.Мета оцінки.

2.Аналізситуації.

Перед початком оцінки повинен бути проведений максимальний збір інформації.

Які результатиочікуються входіоцінки?Як оброблятимуться результати, які висновки можуть бути зроблені? Чи проводилася оцінка раніше? Чи є співробітники, щомають досвідпроведенняоцінки?Якщооцінкапроводилася раніше, то які плюси або мінуси можна відзначити? Чи досить даних для проведення оцінки? Якідокументи, щорегламентують діяльністьпрацівників, існуютьв організації?Чи уміють керівники проводитиоцінкуперсоналу?Яку реакцію персоналу на майбутню оцінку можна припускати? Які людські, тимчасові, ресурси має в своєму розпорядженні організація для проведення оцінки?

3. Хтопроводить, когооцінюють.

Немає єдиного рецепту по визначенню тих осіб, що проводять оцінку державнихслужбовців.Кожниймаєсвоїперевагита недоліки.Можливіваріанти:

–безпосередній керівник;

–керівник керівника;

–представник служби персоналу;

–самооцінка.

4. Критеріїоцінкирезультативності діяльностідержавнихслужбовців. Критеріями оцінки можуть бути висновки експертів, формалізовані

параметри та показники результативності, що виражаються в якісному і кількісномувимірюванні. НаприкладуФінляндіївикористовуєтьсятакікритерії:

1.Теоретичні знання і практичні навики. Докладний опис критеріїв визначаєтьсявідповіднодоспецифікидіяльностіпідрозділу.

2.Якістьдосягнутихрезультатів/виконаноїроботи.Докладнийопискритеріїв:

– результат (якість, кількість, і вплив (працює ефективно/не ефективно,

здійснює зворотнийзв’язок з іншими співробітникамив процесіроботи));

–процес виконання і прояв ініціативи (здатний на розробку і реалізацію новихпідходівдовирішеннязадач);

–дотримуєтьсяправилпокористуваннютехнікою(не оцінюється,якщоне передбаченевикористаннятехніки длявиконаннязавдання);

3. Співпраця з іншими службовцями і робота в команді або керівництво співробітниками. Докладний опискритеріїв:

–приймаєна себезобов’язаннязавиконання колективнихзавдань;

–співробітничає з іншими членами команди і іншими зацікавленими співробітниками;

–сприяє створенню сприятливої робочої атмосфери.

При проведенні оперативної оцінки також доцільно використання диференційованихкритеріївоцінки попевнихгрупах.

5.Аналізметодівіпідходів.

Зі всьогорізноманіття методів треба вибрати саме той, щопідходить для організаціїіщоорганізаціяв змозіреалізувати:

–якісніметоди;

–кількісніметоди;

–комбіновані методи. 6.Планробіт.

Складаєтьсядокладнийпланробітзописом того,хтобереучасть впроцесі,

якіетапиівякітермінипроходять,якіресурсинеобхідні,хтонесевідповідальність за окреміетапи іза процесв цілому.

7.Проведення.

Основнатяжкістьприпадаєнапідготовку.Чимкраща підготовка,тимлегше проведення.

8.Аналізіподальшідії.

Аналіз результатівоцінки можедатинетільки кращерозуміннядіяльності конкретного працівника, оцінка дуже багато дає для розуміння ситуації в організації. Результати залежать від того, яку мету перед собою ставить організаціяіякі методибуливикористані.

Отже,умовидіяльностіорганівдержавноївладивимагаютьнестандартного підходу до праці посадових осіб, передбачають необхідність різноманітної мотиваціїта стимулівїхроботи.

1. Оценка результативности деятельности государственных служащих. –

Режим доступу:www.belregion.ru/effect_activiti.html. –Загл. сэкрана.

Юлія ДІДОК

к.вет.н.,доцент кафедри державногоуправління

ХарРІДУНАДУпри ПрезидентовіУкраїни

ЄВРОПЕЙСЬКИЙДОСВІДОРГАНІЗАЦІЇПУБЛІЧНОЇСЛУЖБИ

Процес реформування державної служби в Україні відбувається під значнимвпливом процесуєвропеїзації.Становленнясучасноїмоделі„публічної» служби як важливого соціально-правового інституту зумовлює актуальність досліджень, спрямованих на вивчення досвідуорганізації публічної служби в

європейськихкраїнахз метоюрозробкипропозиційщодойоговпровадженняв умовахУкраїни.

У «Концепції реформування публічної адміністрації» публічна служба розглядаєтьсяякпрофесійна, політичнонейтральна цивільнаслужбаворганах державної влади та органах місцевого самоврядування [3]. Вітчизняні автори наголошуютьпропричетність доцієїслужбиорганів державноївлади, органів місцевогосамоврядування інедержавнихорганізацій, які здійснюютьнадання населенню публічних послуг. Оскільки влада поділяється на виконавчу, законодавчу і судову гілки, під публічною службою доцільно розуміти професійну цивільну службу в органах державної влади, органах місцевого самоврядування,інших публічнихорганізаціях, підприємствахі установах, що надають публічні послуги [1]. Аналіз зарубіжної літератури підтверджує, що поняттяпублічної службиєбільшшироким, оскількивключаєвсебедержавну службу, службу в органах місцевого самоврядування та службу в публічних установах.

Узагальнення даних зарубіжної літератури доводить, що в країнах ЄС існують різні моделі публічної служби, однак поділ на державну службу і децентралізовану публічну службу є повсюдним. За даними П.Жевара, співвідношеннякількостіпублічнихідержавнихслужбовців(увідсотках)вдеяких країнахЄСдорівнює:Австрія54,5:45,5,Франція–51:49;Іспанія–50:50;Ірландія–

10:90;Нідерланди–80:20;Португалія10,3:89,7;Великобританія62,3:37,7[2].

Для розуміння особливостей побудови і функціонування інституту публічноїслужбикориснимєзверненнядодосвідуФранції,деіснуєтрипублічні служби:державна, територіальна, служба охорониздоров’я;

Державнаслужба включаєцентральнітадеконцентровані адміністрації,що здійснюють відповідно розробку і координування державних програм на національному рівні та реалізують державну політику на місцевому рівні. Аналогом в Україні є центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи.

Територіальнаслужбавключає чиновниківкомунтамерій, якіпрацюютьу виконавчих службах департаментів, регіонів, комун, публічних установах міжкомунального співробітництва, офісах житла і т.д. Аналогом в Україні слугують органи місцевогосамоврядуваннята комунальні заклади.

Службаохорониздоров’я,аналогомякоївУкраїнієсфера охорониздоров’я, включаєпрацівниківпублічнихлікарень,домівпрестарілих, регіональнихустанов допомогидитинству, публічнихустановдлядітейіпідлітків-інвалідівабодітейз відхиленнями, публічних або напівпублічних центрів-притулків і центрів соціальноїадаптації[2].

Крім наявності трьох згаданих видів публічної служби до особливостей організації інститутупублічної службиуФранції належать конкурсна система відборупублічнихслужбовців; поділпублічнихпосадслужбовців на категорії (А, Вта С), корпуси(близька2тисяч)та ешелони.

Вказані характерні риси забезпечують високу мобільність публічних службовцівврамках пірамідальноїструктурислужбиза допомогоюмеханізмів прикомандируваннята/абоінтеграції.

Вивчення досвіду організації публічної служби доводить, що у Франції значна увагаприділяється мотиваціїпублічнихслужбовців, яка здійснюєтьсяза допомогою матеріальних (плата праці публічних службовців складається з

основногоутримання,додатковихвинагородізначноїкількостісоціальнихпільг) іморальнихстимулів (можливістькар’єрногозростаннявсередині корпусів, за класамитаешелонами, підвищенняузванні).

Враховуючи зазначений європейський досвід, до адаптації в умовах становлення інституту публічної служби в Україні доцільно запропонувати необхідність розмежування публічної і державної служби (які мають співвідноситисьякціле ічасткове), посиленнямотивації чиновників, розробку механізмівпідвищеннямобільностідержавнихслужбовців.

Списоквикористаноїлітератури

1.Демократичні стандарти врядування й публічного адміністрування : матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю. Ч. 1 / Ред. : В.С. Загорський; А.В. Ліпенцев. – Л. : Львів. регіон. ін-т держ. упр. Нац. акад. держ. упр. при ПрезидентовіУкраїни,2008. –561с.

2.Жевар, П.Основныевопросыпубличнойслужбы:пер.сфр.Ю.Брагиной./ П.Жевар. –Лиль:Изд-воРИУг.Лиля,2004.–164с.

3.РеформапублічноїадміністраціївУкраїні:проектиконцепціїтазаконів/ Центрполітико-правовихреформ/І.Коліушко(упоряд.), В.Тимощук(упоряд.).–

К.:Фокус-Ю,2006.–192с.

ЮрійЗЄМЛЯКОВ

заступникначальника управління внутрішніхсправ МВС України в Черкаській області

ПРОФЕСІОНАЛІЗАЦІЯУПРАВЛІНСЬКОЇДІЯЛЬНОСТІ

ВСИСТЕМІМВСУКРАЇНИНАТЕРИТОРІАЛЬНОМУРІВНІ

ВКОНТЕКСТІЄВРОПЕЙСЬКОГОДОСВІДУ

Діяльність інститутів правової держави в напрямі формування дієвого механізму забезпечення суспільної безпеки та правопорядку є складним і багатовимірнимпроцесом,щобазуєтьсянаоновленні,удосконаленнітаадаптації національногозаконодавстващодоорганізації,засобів,інструментівтамеханізмів діяльності правоохоронних органів. Водночас, актуалізується завдання реформування функцій, структури та повноважень таких органів з метою підвищенняефективностітасталостіїхфункціонування. Інтегрованістьзавдання раціоналізації управлінської діяльності органів внутрішніх справ в такому контекстіобумовлена намаганням іпотребоюадаптувати більш консервативну зазмістомправотворчутаправозастосовнудіяльністьдопроцесівстановлення

ірозвиткуінститутівгромадянськогосуспільства,формуваннябазовихскладових правової держави, спрямування на забезпечення прав і свобод громадянина, суспільстваі державивідбудь-яких протиправнихпосягань.

Сучасна практика діяльності органів внутрішніх справ свідчить, що вирішальною умовою забезпечення нею належного громадського порядку та громадськоїбезпеки на певній території є, впершучергу, врахуваннямісцевих особливостей, чітка організація та управління силами і засобами, можливість отриманнясвоєчасної та достовірноїінформаціїпровчиненіправопорушення

іоперативного реагування на неї. З початком демократизації суспільства, з

деполітизацією системи МВС, з наданням більших прав місцевим органам державноївладиісамоврядуванняврядірегіонів Україниз’явилисяпідрозділи міліції, які утримуються за рахунок коштів місцевих бюджетів. Поява таких формуваньсвідчитьпрореальнезабезпеченняправатериторіальних громадна самоврядування, їх можливість самостійно вирішувати питання місцевого значення. Цестосується такожможливостейвживативсіхнеобхіднихзаходівдо підтримання належногогромадськогопорядкуна своїй території.

Багатогранністьфункційорганів внутрішніхсправ, їхпов’язаністьз усією правоохоронною і правовою системами держави потребують комплексного підходудопідвищенняефективностіїхоперативно-службової діяльності.Саме проблеми подальшого вдосконалення системи та структури правоохоронних органів,підвищенняефективностіїхдіяльності,утвердженняізабезпеченняправ ісвободлюдини, зміцненнязаконностііправопорядкувирішуватимусявпроцесі їхреформування.

Актуальність проблеми зумовлена науково-теоретичною та практичною значимістю питань, пов’язаних з формуванням в Україні дійового механізму забезпеченняправопорядку.Діяльністьдержавивцьомунапрямібагатовекторна, втім ведучими її напрямами є, по-перше, поновлення та вдосконалення вітчизняногозаконодавства, втомучислі, яке регулює організацією, форми та методироботиправоохоронних органів, по-друге, реформуванняцих органівз метою підвищення рівня їх функціонування. Ці напрями тісно пов’язані між собою, оскільки їх загальним вектором виступає прагнення адаптувати правотворчутаправозастосовнудіяльністьдопроцесівстановленнятарозвитку інституцій громадянського суспільства, формування передумов правової держави,орієнтаціїна забезпеченнянадійногозахиступравтазаконнихінтересів особи, суспільствавід протиправнихпосягань. Разом з тим, соціально-правова дійсність, результати протидії злочинності свідчать про те, що застосовувані заходи суттєво не відповідають реальному стану проводяться безсистемне та непослідовно.

Динаміка ситуації усуспільствіпотребуєадекватногореагуваннясистеми органіввнутрішніхсправназміни,щовнійвідбуваються,втомучислійстворення та удосконалення власної гнучкої структури. Це, у свою чергу, свідчить як про складність проблеми, так і про недостатню увагу до неї з боку науковців. Вищевикладенеобумовлює нагальністьпитанняпропроведенняпоглибленого дослідженняцьогопитання. Сучаснереформуваннясистемиорганіввнутрішніх справ має включати окрім загальних засад реформи правоохоронних органів процеспрофесіоналізації, суттєві зміниувнутрішнійорганізації діяльності та раціоналізаціюуправлінськоїдіяльностівОВС територіальногорівня.

Сучасне реформуванняорганів внутрішніх справ України, по-перше, має здійснюватисязгідноіз основниминапрямами, визначенимиконцептуальними документами з проблем загальнодержавного реформування, та покликано забезпечитикомплекснийіпоетапнийпідхіддорозвиткуорганіввнутрішніхсправ Українинанайближчута віддаленуперспективи;по-друге, реальнідосягнення уформуванні напрямів оптимізаціїуправлінської діяльності в системі органів внутрішніхсправна регіональномурівніможутьбутиотриманічерезструктурну реорганізацію механізму управління, зміни функцій, компетенцій і методів діяльності структурних підрозділів органів внутрішніх справ, вдосконалення організаційних основ функціонування механізму органів внутрішніх справ,

ефективноїдіяльностігромадськихінститутівусистеміправоохороннихорганів. Загальний процес реформуваннямаєвідповідати європейськомуспрямуванню трансформації системиправоохоронних органівдержави.

При напрацюванні й законодавчому забезпеченні нової, «європейської» моделіуправління вОВСслідвраховуватикомплексорганізаційно-аналітичних пріоритетів, що унеможливлять «стихійність» управління, стабілізують державно-управлінські відносини в системіорганів внутрішніхсправ, йуразі реалізації оптимізують відносини в самій системі, зв’язок із усією системою виконавчої влади, і громадськими організаціями. Це такі пріоритети як: прогнозуваннядіяльності, випереджувальний характердіяльності, системність, комплексність та збалансованість підходів як максимально інтегроване осмислення проблем протидії злочинності та забезпечення правопорядку; врахування всіх факторів аналізута впливу, виваженість рішень, адекватність рішеньдопотребгромадянтасуспільства,комплексністьнаданняуправлінських послуг; наступність та послідовність; проблемний підхід; реалізм; гуманізм, обгрунтованість впровадження зарубіжного досвіду; планування та контроль діяльності.

ГеоргійКВЕЛІАШВІЛІ

здобувач кафедри державної служби та митної справи Академії митноїслужби України

ПРОБЛЕМИАДАПТАЦІЇМИТНОЇСЛУЖБИДОСТАНДАРТІВЄС УКОНТЕКСТІЧЛЕНСТВАУКРАЇНИВСОТ

Національнемитнезаконодавствоповинновраховуватине лишеконкретні особливостідержави, алейкеруватисярозвитком міжнародногоспівтовариства в цілому. Отже, це складна і певною мірою суперечлива справа, алесаме від її ефективноїреалізаціїбуде залежативякійякості танаякихумовах Українабуде входитидоЄвропейськихструктур.

Зараз для митної служби України першочерговим і найбільш важливим завданнямєфіскальнафункція,асаме–максимальнийзбірплатежів, зарахунок якихзначнопоповнюється прибутковачастина бюджетукраїни. Однаксвітовий досвідсвідчить,щосьогоднінеможливоефективнодіяти всистеміміжнародної торгівлі,небудучиприцьомучленомСвітової організаціїторгівлі(далі–СОТ)– багатосторонньоїугодиміжурядами151держав, на долюякихприпадаєпонад 95% обсягів світової торгівлі. 16 травня 2008 року набрав чинності Протокол вступуУкраїнидоСОТ–цеперший крок нашоїдержавидоінтеграціїусвітову економіку та торгівлю, що дає можливість для переведення торговельноекономічних відносин з іншими країнами на рівноправну, стабільну і довготривалу економіко-правову основу.

ЗмоментувступуУкраїнидоCOTУкраїна маєтакіпереваги:

–одержання режиму найбільшого сприяння у торговельному просторі всіхкраїн-членівCOT;

–зменшеннятарифнихінетарифнихобмеженьдоступуукраїнськихтоварів натоварніринкикраїн-членівCOT;

–отриманняможливостізахистуінтересівукраїнськихвиробників згідноз

процедурою розгляду торговельних спорів Світової організації торгівлі;

–набуття офіційного статусу переговорного процесу з створення зони вільноїторгівлізЄС;

–скасування квот наекспорт українськоїпродукції металургіїдоЄС;

–доступдодешевшихкомплектувальнихвиробів, устаткуванняісировини;

–забезпечення недискримінаційноготранзитутоварів та послуг.

Поряд з низкою переваг існують певні ризики від приєднання України до COT. Йдеться передусім про загострення конкуренції на внутрішньомуринку та необхідність впровадження нових норм безпеки та якості продукції. Запровадження правил COT у сфері стандартизації та сертифікації потребує суттєвихвитратдля розробленнятавпровадженняновихінститутівімеханізмів здійсненнятакихпроцедур. Значначастина витрат, пов’язаних із переходом до новихстандартів,припаденавітчизнянихвиробників.Слідзазначити,щоугоди COT не встановлюють вимог щодо якості товарів, які реалізуються на внутрішньомуринку– це залишається компетенцією урядів.

Але участь країни у договорах цієї системи, насамперед, означає необхідністьприведеннярівня ставокввізногомита митноготарифуУкраїниу відповідністьдовимог та норм СОТ, що сталооднієюз умов вступуУкраїнидо СОТ та прийняття тарифних поступок щодо пільгових ставок ввізного мита, щорічне зниження ставок експортного мита, скасування митних зборів тощо. Ратифікувавши Протокол, Україна в тому числі погодила і дотримання вимог щодопоступовогозниженняставокввізногомита.Останнєзниженнявідбудеться

у2013 році. Консолідованою тарифною пропозицієюУкраїнив рамкахвступу доСОТпередбаченопоступовезменшеннясередньоїставкиввізногомита:2007

– 6,36 %; 2008 – 6,33 %; 2010 – 6,28 %.

Зміни у законодавстві після 16.05.2008 року не минули і механізму застосування ставок ввізного мита. Якщо до вступу в СОТ Україна надавала режим найбільшого сприяння 67 країнам світу, то набувши членства у СОТ, наша країна поширюєцейправовийрежим зовнішньоїторгівліна166 країн. А це передбачає застосування замість повних ставок ввізного мита (їх розмір є вищим,ніжупільгових)пільговихдобільшої кількостікраїн.

Основу ставок ввізного мита складають адвалерні ставки. Специфічні і комбінованіставкимитапереважновстановленіна лікеро-горілчані, виноробні і тютюнові вироби (пиво солодове, вина, спиртові напої, сигарети, тютюн), продукціюлегкоїпромисловості,якієтрадиційнимиоб’єктамизаниженнямитної вартості.

Але світова тенденція щодо зменшення мита на товари абсолютно безперечна. Створення єдиногоекономічногопросторуз країнами СНД також маєзамету, насамперед,забезпеченнявільноїторгівліміжучасникамидоговору. Поряд з цим, ми вважаємо, що для піднесення економіки України до рівня європейських країн та виконання державних соціальних програм, фіскальна функціямитноїслужбидоситьтривалийчасщебудезалишатисянайважливішою. Значення цієї складової митної діяльності особливо посилюється в сучасних умовах реформування податкового законодавства України та міжнародної економічноїкризи. Соціальнезабарвленняфіскальноїфункції митниціполягає

уфінансуванні державнихсоціальнихпрограм, покращення добробутукожного громадянина.

При цьомуслід враховувати світовупрактику, яка свідчить, щобільшість

країнвіддаютьперевагуприоподаткуваннітранзитунарахуванню різноговиду зборів: дозвільні, гербові, статистичні і, як правило, нарахування плати за переміщення вантажів через митну територію даної держави. Така світова практика не оминула і Україну. І хоча на сьогоднішній день у законодавстві Українинефігуруєтакийвидмитногоподаткуяктранзитнемитоаботранзитний збір,однозначноможнастверджувати, щосмислове навантаженнятранзитного податку виконує єдиний збір в частині справляння «за здійснення контролю» (митний, санітарний,фіто-санітарний, радіологічнийтаекологічний)і запроїзд дорогамиУкраїни. Саме уційчастинізастосовані принциписвітовоїпрактики, колиставкаєдиногозборузалежитьвідвидутранспортногозасобу,йогомісткості та протяжності маршрутуперевезення вантажу.

Слідзазначити, що одним із найважливіших напрямів стратегіїінтеграції України до європейського політичного, економічного та інформаційного просторуєподальше приведеннявітчизняногоправовогополя доміжнародних стандартів.

УчастькраїнивмитномусоюзіЄСвимагаєдоповненнясистемипринципів митногорегулювання(ст. 4МКУ)принципамипріоритетності йсубсидіарності норм митного законодавства ЄС. Система митно-правових актів є формою митногорегулювання,атомунапрямузалежитьвідїївихіднихзасадта ідей[1,с.

120].

Основні положення формування митної політики України на сучасному етапієвро-інтеграційногопроцесумаютьбутитакими:

–перегляд форми участі в угоді про ЄЕП з урахуванням пріоритетності європейського вибору України;

–відмова від ідеї зміни статусу спостерігача в ЄврАзЕС, однією з цілей якого є утворення митного союзу;

–готовність переходуна системупопередньогоелектронногодекларування

зкраїнами Євросоюзучерез узгодженняструктури Єдиногоадміністративного документуЄСі ВМД, щодозволитьприєднатися доєдиної комп’ютеризованої системітранзитуЄС(NCTS);

–гармонізація УКТ ЗЕД з Комбінованою номенклатурою ЄС;

–гармонізація МитноготарифуУкраїни з Єдиним митним тарифом ЄС;

–застосування на основі розширення правоохоронних функцій митних органівметодуаналізуризиків;

–розвиток співробітництва з діловими колами, продовження роботи зі створення «білого» списку операторів зовнішньої торгівлі в Україні з використанням принципів ЄС щодо надання операторам зовнішньої торгівлі статусу«авторизованих».

На думку європейських експертів, українські системи контролю за визначенням країни походження, класифікаціїтоварів, методологіявизначення митної вартості переміщуваних через митний кордон предметів, у своїй переважнійбільшості, відповідають положенням європейськогозаконодавства та нормам ГАТТ/COT.

1.Митна справа: Словник-довідник. – Х. : Кн. рекламне агентство«Ра», 2000.–320с.

2.ОфіційнийВеб-сайтДержавноїмитноїслужбиУкраїни. –Режимдоступу

:www.customs.gov.ua – Назва з екрану.

Ірина КВЕЛІАШВІЛІ

начальник відділу митних платежів Дніпропетровськоїмитниці

РАМКОВІСТАНДАРТИБЕЗПЕКИСОТ ЯКЗАСІБЗАБЕЗПЕЧЕННЯМИТНОЇБЕЗПЕКИУКРАЇНИ

В умовах глобалізації гострою проблемою розвитку держави постає проблема забезпечення національної безпеки. Національна безпека України в сучасних умовах забезпечується шляхом проведення державної політики відповіднодоприйнятихдоктрин,стратегій,концепційіпрограмутакихсферах, якполітична, економічна, соціальна, воєнна, екологічна, науково-технологічна, інформаційна тощо. Однією з провідних сфер, яка потребує ґрунтовного науковогота організаційногосупроводу є сфера митної безпеки як складової національноїбезпеки держави.

Додержання базових принципів безпеки при визначенні головних національних інтересівта напрямівдержавноїполітикиє необхідним самедля молодоїдержави,якоюєУкраїна,оскількивонадосихпірнемаєсталоїполітичної та правової системи, яка мала б забезпечити стабільність та спадкоємність її розвитку.

Для ефективного забезпечення митної безпеки необхідна розробка стратегічнихпрограм, яківключалибосновні пріоритетидіяльностіуційсфері. П.В. Пашкопропонуєнаступнуструктурустратегіїзабезпеченнямитноїбезпеки, яка включає три етапи. Перший етап спрямований на забезпечення митної безпеки на рівні держави, досягнення максимально можливого рівня безпеки при збереженні і підвищенні ефективності зовнішньоекономічної діяльності. Другийетап маєна меті забезпечення митноїбезпеки наміжнародномурівніу рамкахміжнароднихмитнихугод,запровадженняміжнароднихнорм іправил, спільні дії з іноземними митними органами щодо забезпечення безпеки. І останній, третій етап охоплює створення передумов безпеки на глобальному рівні, діїна попередженнявиникненнязагроз, виключення можливостіїхнього виникнення[2, c.49].

Слід зауважити, що ці етапи є взаємопов’язаними елементами політики державиусферізабезпеченнямитноїбезпеки, яківУкраїні є непослідовними, а відбуваються одночасно, тому потребують наукового супроводу та адміністративної спроможності органів влади. Сьогодні національна безпека будь-якої країни не може бути повною мірою забезпечена лише власними силами без тісної співпраці з впливовими міжнародними організаціями регіональногота глобальногорівнів.

Ще у 2005 році були прийняті Рамкові стандарти забезпечення безпеки і спрощення процедурміжнародної торгівлі, якієважливим кроком в створенні системизабезпечення митної безпеки.

Методи, що пропонуються Рамковими Стандартами для вдосконалення діяльності митних служб у цих сферах, включають запровадження контролю на основіаналізуризиків(зповнимвикористаннямвсіхформотриманнярозвідувальних даних та аналітичної обробки інформації) шляхом реалізації концепції авторизованихоператорівміжнародноїторгівлі,подальшезміцненнястосунків міжмитнимислужбамина багатосторонньомута двосторонньомурівнях.

РамковіСтандарти,представляютьсобоюпакетз декількохвзаємопов’язаних документів, щоузагальнюють передовупрактикута досвідкраїн і об’єднань з найпотужнішими митними адміністраціями, насамперед, США та ЄС. Ці документи окреслюють шляхи подальшого розвитку митних адміністрацій, визначаючи у якості основних з них: вдосконалення міжнародного митного співробітництва, налагодження співпраці з діловими колами, збільшення повноважень митних органів у правоохоронній сфері, застосування методів вибірковості та аналізуризиків, підвищення роліаналітичної ірозвідувальної роботи, комп’ютеризацію, використання більш досконалих технічних засобів митногоконтролю.

Однієюіз основних завданьРамковихСтандартівє забезпеченнябезпекиі спрощенняпроцедурміжнародноїторгівлі. Реалізаціяцьогозавданнядозволить міжнароднійторгівлісприятиекономічномузростаннюірозвитку. Окрімцього, виконання положень Рамкових Стандартів допоможе убезпечити торгівлю від загроз міжнародного тероризму і, в той же час, надасть можливість митним адміністраціям сприяти розвиткузаконноїміжнародноїторгівлі, вдосконалитиі модернізувати митні процедури. Це, у свою чергу, сприятиме вдосконаленню наповненнябюджетівдержав-членівВМО,належнійімплементаціїнаціонального законодавстваіправил. Такимчином,реалізаціяРамковихСтандартівдозволить посилити економічний і суспільний захист, сприятиме залученню прямих іноземнихінвестицій.

РамковіСтандартизаохочують доукладенняугодпроспівробітництвоміж митними адміністраціями і іншими урядовими організаціями. Це допоможе урядам забезпечити інтегрований менеджмент і контроль за кордонами. За допомогоюзапровадження необхіднихзаходівнанаціональномурівні, Рамкові Стандарти нададуть можливість урядам розширити повноваження і обов’язки митнихадміністраційуційсфері[3].

Одна з головних цілей Рамкових Стандартів – створення мережі домовленостейтаугод міжмитнимиадміністраціямидляприскоренняцільного руху товарів у безпечному міжнародному ланцюзі постачання. Такі мережі домовленостей та угод, серед іншого, забезпечать здійснення обмінів своєчасною і точною інформацією, яка дозволить митним адміністраціям вдосконалитинапрактичнійосновізастосуванняметодуаналізутаоцінкиризиків. Наявністьзгаданихмереж, нетількиполіпшитьздатністьмитнихадміністраційу визначенні ризикованих вантажів, але й надасть можливість митним адміністраціям вдосконалити здійснення контролю всього міжнародного торговельного ланцюга постачання і більш ефективно розподілити наявні у митнихадміністраційресурси. Цідомовленостітаугодзміцнятьспівробітництво міжмитнимиадміністраціямиідозволятьздійснюватиконтрольнабільшранніх стадіях руху товарів у міжнародному торговельному ланцюзі постачання, наприклад, у тих випадках, коли митна адміністрація країни ввезення звертатиметься з запитом до митної адміністрації країни вивезення про проведення відповідногоконтролю вантажівуїї інтересах. РамковіСтандарти такожпередбачаютьвзаємневизнання,запевнихобставин, результатівконтролю. ЗастосуванняРамковихСтандартівдозволитьмитним адміністраціям отримати ширше і цілісніше розуміння функціонування міжнародного торговельного ланцюга постачання і створить можливості для уникнення дублювання та запровадженняневмотивованих вимог примитномуконтролі вантажів[3].

СамеімплементаціяРамковихСтандартівзабезпеченнябезпекиіспрощення процедур міжнародної торгівлі буде зменшувати ризики та загрози митній безпеці України, що в свою чергу буде сприяти здійсненню етапів стратегії забезпеченнямитної безпеки.

Списоквикористаноїлітератури

1.ПроосновинаціональноїбезпекиУкраїни:ЗаконУкраїнивід16. 06.03№ 964-IV//Орієнтир. –2003.–№28.–С.1–6.

2.Пашко, П.В. Стратегічніпідходидоуправліннямитноюбезпекою /П.В. Пашко//Стратегічна панорама. –2009. –№2.–С. 46–55.

3.Рамкові стандарти забезпечення безпеки і спрощення процедур міжнародноїторгівлі. –Режимдоступу:http://ambu.org.ua/files/ram_standart.html

–Назва з екрану.

ОльгаКІРЄЄВА

к.держ.упр.,доцент кафедрифілософії, соціології державного управління ДРІДУНАДУпри ПрезидентовіУкраїни

ТРАНСФОРМАЦІЯВИМОГДООСОБИСТОСТІДЕРЖАВНОГО СЛУЖБОВЦЯ ВКОНТЕКСТІПРОЦЕСІВЄВРОПЕЇЗАЦІЇ

Сьогодні стосовно дослідження основних суспільних процесів та явищ в Європівсечастішевживаєтьсяпоняття«європеїзація».Автори, щопропонують використання даного терміну, дотримуються різних поглядів у трактуванні європеїзації.

Європеїзацію, в широкомурозумінні, визначають як переймання базових нормтацінностейзахідноєвропейськоїспільноти(збокуколишніхавторитарних європейських режимів), які не обов’язково зводяться до правового доробку ЄвропейськихСпівтовариств. Існуютьконцепціїєвропеїзації, де вона пояснена яквиникненняі розвитококремихструктуруправління на європейськомурівні абоякрозвитокінститутівуправліннянарівніЄС,втручанняцентрувнаціональні і субнаціональні системи управління, експорту форм європейської політичної організаціїйуправліннязатериторіюЄС, іполітичногопроекту, щоспрямований на об’єднання і політичне зміцнення ЄС [4]. Політичну суть європеїзації об’єднаної Європи відзначає Роберт Ладрех, пояснюючи її як «поступово наростаючийпроцеспереорієнтаціїнапрямуіформиполітики дотакогоступеня, щополітична іекономічна динамікаЄС станечастиною організаційноїлогіки національного політичного життя і політичної стратегії» [5]. У більшості досліджень європеїзації ставиться явний акцент на політичному процесі ЄС і зменшуєтьсявпливєвропеїзаціїнадержави-члениЄС.Протеспектрпідходівдо визначенняєвропеїзації значноширший.

Можна погодитись з С.В. Федонюком, котрий визначає європеїзацію як створення,поширенняйінституціоналізаціяформальнихінеформальнихправил, процедур,політичнихпарадигм, стилів,загальнихнорміпереконань,якіспочатку закріплюютьсяв процесіприйняттярішеньна рівніЄС, а потім передаютьсяв національнийполітичний дискурс[4].

Для державного та муніципального управління європеїзація – це

європейський вимір підготовки (професіоналізму), а також європейські стандартиуроботі державнихслужбовців, «європейська якість» управління. З такої позиції європеїзація – об’єктивний процес формування європейського адміністративногопростору.

Процеси поглиблення стосунків між ЄС та Україною зумовлюють європеїзацію вітчизняного державного управління. Вона має відбуватися у площині демократичного розвитку й належного врядування, регуляторної реформи йрозвиткуадмініструваннята інфраструктури.

Восновуєвропеїзації покладенорядважливихпринципів, середякихможна виділитинаступні[1;2]:

–принцип солідарності;

–принцип поступовості;

–принцип інституційноїавтономії;

–принцип субсидіарності;

–принцип верховенства права;

–принцип пропорційності;

–принцип процедурноїсправедливості;

–принцип своєчасності;

–принцип професіоналізмута професійної доброчесності;

–принцип відкритості;

–принципвідповідальності.

Запровадження зазначених принципів покладається, в першу чергу, на державніструктуритаінституції, якірозробляютьі втілюютьєвроінтеграційну політику, та висуває новівимоги доособистості державногослужбовця.

Державнийслужбовець повиненвмітипрацюватиуколективномуформаті розробки й прийняття рішень, вести переговори й досягати компромісу або консенсусу; орієнтуватися в сучасний суспільних процесах; проявляти повагу до людинияк найвищої цінності. Також, вінмає бути психологічноготовий до виходузамежісоціальнихстереотипівібюрократичнихштампівміжособистісних відносин у системі «державний службовець-громадянин». Державний службовець повинен стати провідником соціальних норм і цінностей у суспільство. Професійний розвиток, в особистісному плані, вимагає від державногослужбовця власноїорганізованості,уміння правильнорозподіляти свій час і планувати діяльність. Тобто, мова йде про володіння уміннями й навичками самоменеджменту і таймменеджменту. Діяльність державного службовцяуформаті відкритостіпотребуєвідньоговміннядатизацікавленим особам відчути, щоїхпозиція, думки абовимогизаслуговуютьна увагу, мають сенс і цінність в контексті покращання роботи державної структури [3]. Це потребує зосередження на виконанні поставлених завдань, рентабельне використаннячасутаресурсів, ефективнезастосування управлінськихметодів, процедурірегламентівдіяльності.

На процеси європеїзації державногоуправління в Україні впливаєзначна кількість зовнішніх і внутрішніх факторів таких, як європейські структури та інституції, державні політики, нормативно-правові, соціально-психологічні, ціннісні, історичній культурнітрадиції, досвідінших країн. Реалізаціябазових євроінтеграційних принципів спрямована на створення єдиного соціальноекономічного простору і відповідає суспільним демократичним цінностям. Особливуувагу,вконтекстізазначеного,требаприділитидержавнимслужбовцям

як системному елементу, який забезпечує процес європеїзації. Державна інтеграційнаполітикавимагає віднихзмінипідходівдовирішенняпоставлених завданьна рівнієвропейськихстандартівнадання державнихпослуг.

Отже, реформування державної служби в Україні, яке сьогодні триває, необхіднонаправитивруслобільшактивноїадаптаціїдостандартівЄС.Особливо це стосується питань соціально-психологічної перебудови особи державного службовця (розширення світогляду, подолання стереотипів, трансформація цінностей, розвиток йудосконаленняповедінкових компетенційтощо).

Списоквикористаноїлітератури

1.Грицяк, І. А. Розвиток європейського управління уконтексті впливу на державне управління в Україні / І. А. Грицяк. – Режим доступу : www.academy.gov.ua/ej2/txts/philo. –Назва з екрану.

2.ОсновиєвропейськоїтаєвроатлантичноїінтеграціїУкраїни:навч.посіб./ В. В. Говоруха,В. Г. Бульба, Ю. П. Сурмін[таін.];зазаг. ред. В. П. Горбуліна.– К.:Євроатлантикінформ, 2006.–416 с.

3.Тодоров, І. Я. Україна на шляху до європейської та євроатлантичної спільноти:моногр. /І. Я. Тодоров. –Донецьк :ДонНУ, 2006. –268с.

4.Федонюк,С.В.Європеїзаціяякявищеуконтекстіінтеграційнихперспектив України/С. В. Федонюк.–Режимдоступу:www.pdffactory.com.–Назва зекрану.

5.Ladrech, R. Europeanization of Democratic Politics and Institutions: The Case of France / R. Ladrech // Journal of Common Market Studies. – 1994. – Vol. 32,

№1.–P.70.

Олександра КОВАЛЬЧУК

аспірант кафедри європейської інтеграції НАДУпри ПрезидентовіУкраїни

АДАПТАЦІЯДЕРЖАВНОЇСЛУЖБИУКРАЇНИ НАОСНОВІСПІЛЬНИХЄВРОПЕЙСЬКИХЦІННОСТЕЙ

Цінністю вважається будь-яке матеріальне або ідеальне явище, яке має значеннядлялюдиничисуспільства,зарадиякоговонадіє,витрачаєсили,заради якоговона живе.

Цінність – феномен, який об’єктивно, за своєю природою є благом для людини,спрямованимнаутвердженніїївбутті,реалізаціїїїтворчихможливостей.

Підчас заснування Європейського Співтовариства основний наголос робився на економічних питаннях, а не на особистих правах. Врешті-решт, Конвенціязправ людиниЄвропейськоїРадиврахувалапитаннямиправлюдини. Тим не менш, Європейський Суд поступово почав відслідковувати, як європейські установи та його держави-члени дотримуються прав людини. Амстердамськийдоговірознаменував собоюважливийкроквперед урозробці процедур, покликанихзабезпечитиїхзахист.

У червні 1999 р. Кельнська Європейська Рада прийшла до висновку, що основніправа, які застосовуютьсянарівніЄС маютьбутизведенівХартії,щоб датиїм більшузначимість.Главидержав та урядіввважали, щоХартіяповинна містити загальні принципи, викладені в Європейській конвенції 1950 року і принципи,щовипливаютьіззагальнихконституційних традиційдержав-членів,

атакожіз основнихправ,якізастосовуютьсятількидлягромадянСоюзу, атакож зекономічнихтасоціальнихправ,закріпленихвЄвропейськійсоціальнійхартіїі ХартіяСпівтовариства основнихсоціальнихправтрудящих.

У грудні 2000 року лідери ЄС, Європейська Комісія і Європейський Парламент опублікували Хартію прав людини Європейського Союзу. Хартія впершеоб’єдналавсіособисті,цивільні,політичні,економічнітасоціальніправа в єдиному тексті [3]. Шлях по котромуХартія була розроблена сама по собі є досягненням.ВонабуларозробленазаучастювсіхінституційЄС,національними парламентами, а також широкими верствами суспільства. У той же час був підписанийдоговіруНіцці, який набув чинності 1 лютого2003 року. Уданому договорі, у статті 7, передбачено превентивний механізм у випадкунаявності небезпеки серйозного порушення державою-членом основних прав, а також зазначено механізм санкцій у випадку серйозного та постійного порушення державою-членомтакихправ[5].Однимз таких випадківєрішенняусправіC292/97, де Європейський Суд підтвердив обов’язок держави-члени поважати основніправа.

ОфіційноприйнятавНіццівгрудні2000 рокупрезидентамиЄвропейського Парламенту, РадитаКомісії, Хартіяявляєсобоюполітичнезобов’язання, якене мала обов’язкової юридичної сили. У Лісабонському договорі, який вносить змінидоустановчих договорів, Хартіїнадаєтьсяобов’язковийхарактершляхом включення в неїфрази проприсвоєння їй такого жюридичногозначення, щоі установчим договорам. Зцієюметою, Хартія булаопублікованавдруге угрудні

2007року.

Як визначено в Європейській хартії прав людини, Амстердамському договорі, основними цінностями є: гідність, свобода, рівність, солідарність, громадянствота справедливість.

Європейська хартія прав людини складається з преамбули і 54 статей, згрупованихусімглаввякі,здебільшого,вкладенаосноваосновнихєвропейських цінностей:

Глава I: Гідність (людська гідність, право на життя, право на особисту недоторканність, заборона катувань, заборона рабстваі примусової праці);

Глава II: свобода (право на свободу і безпеку, повагу до приватного та сімейногожиття, захист персональнихданих, правоодружуватися істворювати сім’ю, свободудумки,совістіірелігії, свободувираженнядумкитаінформації, свобода зборів іасоціацій, свободамистецтва і науки, правона освіту, свобода виборупрофесії та правона працю, свобода ведення бізнесу, права власності, правонапритулок, захистуразідепортації абоекстрадиції);

Глава III: рівність (рівність перед законом, відсутність дискримінації, культурного, релігійного і мовного різноманіття, рівність між чоловіками та жінками, права дитини, правалюдей похилоговіку);

ГлаваIV:солідарність(правотрудящихнаінформаціюіконсультаціїврамках підприємств,правонаведенняколективнихпереговорів ідій,правонадоступдо службпрацевлаштування, захистувипадкунеобґрунтованогозвільнення,чесних ісправедливих умовпраці, заборона дитячої працітазахистумолодих людейна роботі, сімейного та професійного життя, соціальне забезпечення і соціальну допомогу, медичне обслуговування, доступ до послуг загальних економічних інтересів, захистнавколишньогосередовища, захистправспоживачів);

ГлаваV:правагромадян(правоголосуватитабалотуватисявякостікандидата

на виборах до Європейського Парламенту, правоголосувати та балотуватися в якостікандидатана муніципальнихвиборах,праводоступудодокументів,право напетиції, свободупересуванняівиборумісця проживання, дипломатичногоі консульськогозахисту);

Глава VI: справедливість (право на ефективний правовий захист і на справедливий судовий розгляд, презумпція невинності і право на захист, принципи законності, право не бути судимим або покараним двічі в кримінальномусудочинстві за той же кримінальний злочин);

ГлаваVII: Загальніположення.

Длявирішення основнихпитаньз прав людинивЄСі йогодержав-членів, пов’язаних із здійснення права Співтовариства було створено Агентство по основним правам ЄС, 15лютого2007року[9]. Також, захистом прав людинита верховенствоправа виконує Рада Європи.

Одним з останніх заходівз питань правлюдинисталоприйняттяРішення Ради 2007/252/ЄС від 19 квітня 2007р. щодо створення особливої програми «Основніправалюдини тагромадянство» на період 2007–20013рр., в рамках загальноїпрограми «Основніправалюдини та справедливість».

Згіднозістаттею1аЛісабонськогодоговору:«Співтовариствозасновується націнностяхповагидолюдськоїгідності,свободидемократії,рівності,принципу верховенства права, та поваги до прав людини, включаючи права людей, які належать до національних меншин. Ці цінності загальні для Країн-членів в суспільстві,вякомуплюралізм,недискримінація, толерантність,справедливість, солідарністьта рівністьміжжінкамита чоловікамипереважають».

Європейська народна партія (ЄНП) вважає, що Європі вдалося зберегти загальнукультурнуспадщину. Це почуттяприналежностіможе бутизасновано тільки на загальних культурних цінностях та переконаннях. Виходячи з цього, наставчасвизначити кордониЄС.

Ліберальна група АЛДЄ, яка в ЄвропейськомуПарламенті просуває ідею створення ЄС як політичної спільноти «заснованої не на релігії чи віри, а на взаємнійповазітаспільнихдемократичнихосновнихцінностях». Вонапідтримує той факт, що мільйони мусульман, які вже живуть в ЄС повинні просувати цей процес, щобуникнути «зіткненняцивілізацій».

Франція є однією з найбільш стійких захисників світського концепції європейського проекту. Мішель Барн’є, міністр закордонних справ Франції з 2004– 2005років, приєднуєтьсядодумкибільшостіфранцузьких політиків,що Європейський Союз повинен залишатися світським домом у зв’язку з його різнимитрадиціями ірелігіями.

КарелБартак, Головавідділузв’язку, Європейської Комісії, Генерального Директоратуз освітитакультуривважає, щозакріпленівустановчихдокументах ЄС цінності не підлягають дискусії. Чарльз Грант, кореспондентт в Брюсселі, вважає,щочимбільшеЄСстановиться,тим більшважливодлялюдей,якіживуть вньому, зрозуміти, щоїхсоюз був побудований наспільних цінностях.

Європейська федерація гуманістів пропонує внести зміни в установчі документинаступне:«Союз ґрунтуєтьсяна цінностях, законності іполітичних цілях».

Самеціпринциписталивосновупроцесуєвропеїзаціїтаадаптаціїдержавної службиУкраїни–якмеханізмуздійсненняцілей тазавданьдержави.