_1-89 (1)

творець (автор) має право стверджувати, що об'єкт права інтелектуальноївласності є результатом його інтелектуальної, творчої діяльності і право авторства на цей результат належить йому як творцю (автору). Автор може оприлюднити результат своєї творчості під своїм ім'ям, або під псевдонімом, або навіть взагалі анонімно. Такий зміст права авторства характерний для інституту авторського права і суміжних прав.

Право авторства у розумінні Паризькоїконвенціїпро охорону промисловоївласності є обмеженим і не має такого прояву, як право авторства на об'єкти авторського права і суміжних прав.

Закон визнає право авторства за творцем лише деяких результатів науково-технічної творчості. Так, автор (творець) наукового відкриття, винаходу, корисної моделі, промислового зразка, топо- графії інтегральних мікросхем, раціоналізаторської пропозиції, сорту рослин, породи тварин зазначається як автор цих об'єктів права інтелектуальноївласності в охоронних документах на ці об'єкти. Крім того, творцеві вказаних об'єктів права інтелектуальноївласності надано право присвоювати таким об'єктам будь-яку назву, зокрема своє ім'я.

До особистих немайнових прав суб'єктів права інтелектуальноївласності ст. 423 ЦК України відносить і право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальноївласності, здатному завдати шкоди честі чи репутаціїтворця об'єкта права інтелектуальної власності. Особисті немайнові права дозволяють творцеві об'єкта права інтелектуальної власності назавжди зберегти зв'язок зі своїм результатом інтелектуальної, творчої діяльності. Цей зв'язок виявляється, перш за все, у тому, що автор контролює процес оприлюднення свого твору.

Саме автору належить право вирішувати, чи буде він знайомити широкий загал зі створеним ним об'єктом права інтелектуальноївласності, і в якій формі, чи збереже цей об'єкт у таємниці, не виводячи з приватної сфери. Це право залежить від волевиявлення автора, оскільки лише він визначає, коли його твір є завершеним, та виявляє бажання довести відомості про нього до відома громадськості. Якщо автор вирішить оприлюднити відомості про свій твір, це право дозволяє йому визначити і спосіб, у який ці відомості будуть оприлюднені.

Оприлюднення твору є тим юридичним фактом, з яким пов'язується реалізація майнових прав автора, що виникають у нього з моменту створення твору. Тільки оприлюднений твір можна використовувати за дозволом автора. Слід зазначити, що реалізація факту оприлюднення твору в одній формі (наприклад, опублікування п'єси)

не тягне за собою автоматичного визнання оприлюднення його в іншій формі (наприклад, у вигляді постановки п'єси у театрі). Зазначене право більш притаманне суб'єктам авторського права і суміжних прав.

Право на недоторканість твору:

Творець (автор) об'єкта права інтелектуальноївласності може запобігати будь-яким посяганням, які можуть або хотіли б завдати його твору треті особи. Право на недоторканість об'єкта права інтелектуальної власності дозволяє суб'єктам права інтелектуальної власності вжити заходів щодо недопущення можливості завдання шкоди цьому об'єкту або його спотворення. Автор, надаючи дозвіл на використання свого твору, слідкує, щоб таке використання не змінило твір настільки, що може виникнути загроза спричинення шкоди його честі та репутаціїяк автора (глави 15 та 20 ЦК України). Це право здебільшого притаманне суб'єктам авторського права і суміжних прав. За порушення цілісності об'єкту права інтелектуальної власності встановлюється юридична відповідальність (ст. 439 ЦК України).

ЦК України не встановлює виключного переліку особистих немайнових прав суб'єктів права інтелектуальної власності. Це пов'язано з особливостями регулювання особистих немайнових прав на окремі об'єкти права інтелектуальноївласності.

Особисті немайнові права інтелектуальної власності є чинними безстроково, якщо інше не встановлено законом.!

11. Загальна хар-ка майнових прав інтелектуальної власності Див.питання №9 Додатково:

Право на використання За первинним суб'єктом права інтелектуальної власності закріплено право на

використання створеного ним об'єкта права інтелектуальноївласності та отримання максимального результату від використання його корисних властивостей (п. 1 ч. 1 ст. 424 ЦК України). Такий результат повинен мати економічний зміст, тобто приносити творцеві відповідну матеріальну користь.

Право дозволу на використання До виключного права первинного суб'єкта права інтелектуальноївласності належить

надання дозволу на використання цього об'єкта іншим особам (п. 2 ч. 1 ст. 424, ст. 426 ЦК України). Це право має абсолютний характер і може бути обмежене на підставі й у спосіб, передбачений законом (наприклад, примусова ліцензія, спільне право інтелектуальної власності, яке належить працівнику і роботодавцю). Таким чином,

саме первинний суб'єкт права інтелектуальної власності (автор, творець) передає належне йому право на використання об'єкта права інтелектуальноївласності іншій особі на підставі договору, в якому передбачаються умови такого використання. В силу цього інші особи набувають право на використання об'єкту права інтелектуальної власності, а відтак і право на отриманням матеріальної вигоди, за рахунок використання корисних властивостей цього об'єкта.

Право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності:

Майнові права інтелектуальної власності передбачають виключне право суб'єкта права інтелектуальноївласності перешкоджати неправомірному використанню цього об'єкта (п. З ч. 1 ст. 424 ЦК України).

Під неправомірним використанням слід розуміти будь-яке використання об'єкта права інтелектуальної власності, як у межах договору, так і поза договором, що порушує майнові права суб'єктів права інтелектуальноївласності. Причому, якщо мова йде про неправомірне використання об'єктів права інтелектуальної власності в межах договору, то право, передбачене п. З ч. 1 ст. 424 ЦК України — це право первинних суб'єктів права інтелектуальної власності. У разі, коли неправомірне використання об'єктів права інтелектуальної власності відбувається поза договором, тобто є в наявності делікт, суб'єктом права перешкоджати неправомірному використанню є будь-який суб'єкт права інтелектуальноївласності, як первинний, так і вторинний — як автор, так і інша особа, яка набула майнових прав інтелектуальної власності на підставі договору чи закону. Перешкоджати неправомірному використанню об'єктів права інтелектуальноївласності всі суб'єкти права інтелектуальноївласності можуть як неюрис- дикційними способами (наприклад, лист-попередження, що адресований порушнику), так і юрисдикційними способами — шляхом звернення до відповідних органів державноївлади.

Перешкоджати неправомірному використанню об'єктів права інтелектуальної власності автор або інший суб'єкт права інтелектуальної власності може шляхом попередження (запобігання) можливості неправомірного використання об'єкта права інтелектуальної власності, використовуючи різного рівня захисні технології на підвідомчих йому підприємствах з метою перешкоджання можливим підробкам. У випадку, коли неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності вже відбулося, суб'єкт права інтелектуальної власності може вимагати від правопорушника припинити незаконне використання об'єкта права інтелек- туальної

власності і тим самим припинити порушення належних йому майнових прав інтелектуальноївласності.

Форми й види використання об'єктів права інтелектуальноївласності визначаються їх особливостями, що закріплені у законодавстві України.

Обмеження права інтелектуальноївласності:

Частина 2 ст. 424 ЦК України закріплює загальний принцип щодо можливості обмеження майнових прав інтелектуальної власності, які не будуть визнаватися порушенням цих прав. У цьому випадку слід зазначити, що мова йде про обмеження майнових прав інтелектуальної власності, які прямо передбачені в законі. Подібні обмеження бувають кількох видів: часові (строк дії майнових прав інтелектуальної власності), географічні (визначаються кордонами держави або декількох держав, у яких набуваються права на той чи інший об'єкт права інтелектуальної власності), дозволене «вільне використання» (можливість використання об'єкта права інтелектуальноївласності без отримання дозволу від суб'єкта права інтелектуальної власності, не зашкоджуючи цим йому), неохоронювані об'єкти (об'єкти, які не можуть набути правовоїохорони відповідно до законодавства про інтелектуальну власність).

Національний законодавець передбачає можливість використання об'єктів права інтелектуальної власності без згоди суб'єктів права інтелектуальної власності при дотриманні двох загальних умов: по-перше, воно не повинно створювати перешкод для нормальноїреалізаціїмайнових прав суб'єктів права інтелектуальноївласності; по-друге, воно не повинно порушувати їх права та законні інтереси.

Залежно від особливостей об'єктів права інтелектуальної вланості та способів їх використання національне законодавство про інтелектуальну власність встановлює різні винятки щодо обме- жень майнових прав інтелектуальної власності. До них належать: вільне використання (ст. 444 ЦК України), примусове відчуження прав (ст. 30 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі»), право попереднього користувача (ст. 470 ЦК України).

12. Державна система охорони та захисту інтелектуальної власності та її структура Центральний орган виконавчої влади в сфері інтелектуальної власності -Державна служба інтелектуальної власності України.

З положення:

Державна служба інтелектуальної власності України (далі – Державна служба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і

координується Кабінетом Міністрів України через Міністра освіти і науки, молоді та спорту України (далі – Міністр). Зараз є Міністерство освіти і науки!

Основними завданнями Державної служби є:

реалізація державної політики у сфері інтелектуальної власності; внесення на розгляд Міністра пропозицій щодо формування державної політики у сфері інтелектуальної власності.

4. Державна служба відповідно до покладених на неї завдань:

1)узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до її компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств та в установленому порядку подає їх Міністру;

2)організовує в установленому порядку експертизу об'єктів права інтелектуальної власності, видає патенти/свідоцтва на об'єкти права інтелектуальної власності;

3)здійснює державну реєстрацію та ведення обліку об'єктів права інтелектуальної власності, проводить реєстрацію договорів про передачу прав на об'єкти права інтелектуальної власності, що охороняються на території України, ліцензійних договорів;

4)визначає уповноважені заклади експертизи та доручає їм проведення експертизи заявок;

5)веде державні реєстри об’єктів права інтелектуальної власності тощо.

Детальніше: див. http://www.president.gov.ua/documents/13415.html

Також в Україні діють такі органи:

Український інститут промислової власності (також відомий як «Укрпатент») — державне підприємство, що входить до структури Міністерства освіти і науки України і відповідає за проведення формальної та кваліфікаційної експертизи заявок на об'єкти промислової власності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, топографії інтегральних мікросхем та зазначення походження товарів) на відповідність умовам надання правової охорони, виносить рішення щодо видачі охоронних документів, забезпечує здійснення державної реєстрації об'єктів промислової власності та офіційної публікації відомостей про них.

Українське агентство з авторських і суміжних прав (статус державної організації). Завдання:

1 . Управляти майновими правами вітчизняних та іноземних суб'єктів авторського права .

2 . Сприяти авторам і їх спадкоємцям у передачі прав на використання творів науки, літератури і мистецтва на індивідуальній основі, а також в отриманні авторської винагороди за таке використання.

3 . Представляти і захищати законні права авторів, їх спадкоємців, а також інших суб'єктів авторського права в державних органах, організаціях, у тому числі за кордоном, згідно з договорами про взаємне представництво інтересів з зарубіжними авторсько-правовими організаціями.

Інститут інтелектуальної власності;

Особливе місце займає Всеукраїнська асоціація представників у справах інтелектулаьної власності (патентних повірених). За чинним законодавством саме через патентних повірених здійснюється патентування вітчизняних винаходів за кордоном і навпаки. Патентні повірені надають також кваліфіковані послуги фізичним і юридичним особам з питань правової охорони, використання та захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності.

Також, кажучи про захист, пом’ятаємо про судову систему України!!!

13.Поняття авторського права. Об’єктивне та суб’єктивне авторське право. Література, наука і мистецтво є проявами духовної творчості людини. Результати названих видів творчості різноманітні за способами об'єктивного вираження, невичерпні за формами і переліком. Авторське право покликане врегулювати суспільні відносини, які виникають у зв'язку з їх створенням і використанням.

Таким чином, авторське право в об'єктивному розумінні - це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають внаслідок створення і використання творів науки, літератури і мистецтва (пов'язані із визнанням авторства, зі здійсненням та охороною прав інтелектуальної власності на літературний, науковий, художній та інший твір, наділенням їх авторів немайновими і майновими правами, захистом прав авторів та інших правоволодільців).

Авторське право у суб'єктивному розумінні - це сукупність прав, які належать автору або його правонаступникам у зв'язку із створенням і використанням твору літератури, науки і мистецтва.

Відповідно до роз'яснення Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ) під авторським правом зазвичай розуміють "надане законом право автора твору оголосити себе його творцем, відтворювати цей твір, розповсюджувати його або доводити до загального відома публіки будь-якими способами і засобами, а також виключне право надавати дозвіл іншим особам використовувати твір визначеним способом".

Якщо ж виходити зі змісту ст. 433 ЦК України та інших нормативно-правових актів України, то можна запропонувати таке визначення авторського права відповідно до змісту: авторське право являє собою сукупність відносин, що виникають у зв'язку зі створенням і використанням творів науки, літератури і мистецтва.

Поняття літературного твору включає в себе будь-які оригінальні письмові твори художнього, публіцистичного, прикладного характеру тощо. До літературних творів належать також сценарії - літературні і режисерські, тексти з музичними творами, статті, листи, щоденники, довідники, комп'ютерні програми, бази даних, а також усні твори, зокрема лекції, виступи, промови, проповіді тощо. Автор, виступаючи публічно з лекціями, промовами та іншими усними творами, є також виконавцем, тобто суб'єктом суміжних прав.

Термін "мистецтво" тлумачиться досить широко і включає в себе, крім образотворчого мистецтва, музику, хореографію, танець, театр, художні фотографії і художні аудіовізуальні твори.

Наукові твори - це будь-які письмові оригінальні твори наукового характеру (науково- популярні, науково-технічні, твори прикладного характеру тощо). Наукові твори набувають правової охорони в силу самого факту їх створення і незалежно від їх змісту. Творчий характер такого твору, Його існування і відображення у матеріальному носії - важлива умова для встановлення правової охорони. Серед основних вимог, які висуваються суспільством до наукового твору - це творчий рівень наукового пошуку, високий рівень змісту, послідовність викладення та ін. Науковий твір може змінити уявлення у науковому знанні, а може змінювати теорії і закони, розширювати і уточнювати їх. Між тим, правова охорона буде надаватися науковому твору в силу самого факту його створення, в той час як зміст може бути і досить низького рівня.

14. Об'єкти авторського права та їх види. Співвідношення поняття «об'єкта авторського права» та «твір».

Твір є об'єктом авторського права, тому поняття об'єкта авторського права включає поняття твір.

Об'єктом авторського права є твір.

В авторському праві під твором розуміють результат інтелектуальної творчої діяльності людини, який відзначається оригінальністю, втілено у будь-якій об’єктивній, доступній для сприйняття та використання формі, може бути відтворено, доведено до загального відома, перероблено.

Твір – це сукупність ідей, думок, міркувань, образів, наукових положень, оцінок, висновків, пропозицій тощо, які виникли у процесі творчоїдіяльності автора і знайшли своє відображення у певнійоб’єктивнійформі.

Ознаками твору, який визнається об’єктом авторського права, є творчий характер твору, оригінальність твору та об’єктивна форма вираження твору.

Відповідно до статті 433 Цивільного кодексу України та статті 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» авторським правом охороняються твори як оприлюднені, так і не оприлюднені, як завершені, так і не завершені, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, мети (освіта, інформація, реклама, пропаганда, розваги тощо), цінності і достоїнства, а також способу чи форми їх об’єктивного вираження.

У законодавстві України немає визначення твору. Разом з тим, зазначені ознаки твору виділяють при дослідженні норм Закону України «Про авторське право і суміжні права», в яких визначено, зокрема, такі поняття, як автор, примірник твору, аудіовізуальний твір, база даних, комп’ютерна програма, твір архітектури, твір образотворчого мистецтва та інші.

ЦК Стаття 433. Об'єкти авторського права 1. Об'єктами авторського права є твори, а саме: 1) літературні та художні твори, зокрема:

романи, поеми, статті та інші письмові твори; лекції, промови, проповіді та інші усні твори;

драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні, інші сценічні твори; музичні твори (з текстом або без тексту); аудіовізуальні твори; твори живопису, архітектури, скульптури та графіки; фотографічні твори;

твори ужиткового мистецтва; ілюстрації, карти, плани, ескізи і пластичні твори, що стосуються географії, топографії, архітектури або науки;

переклади, адаптації, аранжування та інші переробки літературних або художніх творів; збірники творів, якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є

результатом інтелектуальної діяльності;

2)комп'ютерні програми;

3)компіляції даних (бази даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності;

4)інші твори.

2.Твори є об'єктами авторського права без виконання будь-яких формальностей щодо них та незалежно від їх завершеності, призначення, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження.

3.Авторське право не поширюється на ідеї, процеси, методи діяльності або математичні концепції як такі.

4.Комп'ютерні програми охороняються як літературні твори.

5.Компіляції даних (бази даних) або іншого матеріалу охороняються як такі. Ця охорона не поширюється на дані або матеріал як такі та не зачіпає авторське право на дані або матеріал, що є складовими компіляції.

ЗУ “Про авторське право та суміжні права”

Стаття 8 1. Об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, а саме:

1)літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо);

2)виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори;

3)комп'ютерні програми;

4)бази даних;

5)музичні твори з текстом і без тексту;

6)драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу, та їх постановки;

7)аудіовізуальні твори;

8)твори образотворчого мистецтва;

9)твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва;

10)фотографічні твори, у тому числі твори, виконані способами, подібними до фотографії;

11)твори ужиткового мистецтва, у тому числі твори декоративного ткацтва, кераміки, різьблення, ливарства, з художнього скла, ювелірні вироби тощо;

( Пункт 11 частини першої статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 850-IV від

22.05.2003 )

12)ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки, архітектури та інших сфер діяльності;

13)сценічні обробки творів, зазначених у пункті 1 цієї частини, і обробки фольклору, придатні для сценічного показу;

14)похідні твори;

15)збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та антології, збірники звичайних даних, інші складені твори за умови, що вони є результатом творчої праці за добором, координацією або упорядкуванням змісту без порушення авторських прав на твори, що входять до них як складові частини;

16)тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитрування українською та іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів;

17)інші твори.

2.Охороні за цим Законом підлягають всі твори, зазначені у частині першій цієї статті, як оприлюднені, так і не оприлюднені, як завершені, так і не завершені, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, мети (освіта, інформація, реклама, пропаганда, розваги тощо).

3.Передбачена цим Законом правова охорона поширюється тільки на форму вираження твору і не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі.

15. Умови надання охорони об'єктам авторського права.

Суть охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності полягає в тім, що автор (розроблювач) об'єкта інтелектуальної власності або інша визнана законом особа одержує від держави виключні права на створений об'єкт інтелектуальної власності на визначений період часу. Ці права регламентуються охоронним документом, що видається власнику об'єкта інтелектуальної власності.