_1-89 (1)

Чинне законодавство України про промислову власність не передбачає присвоєння імені автора чи іншої спеціальної назви винаходу, корисній моделі чи промисловому зразку. Разом з тим воно не містить прямої заборони присвоювати зазначеним об'єктам імені автора чи спеціальної назви. Більше того, згадувані Правила складання і подання заявки на видачу патенту України на винахід і корисну модель передбачають зазначення назви винаходу. Пункт 6.2.1 цих Правил проголошує: "Назва винаходу (корисної моделі) характеризує його (її) призначення, відповідає суті винаходу (корисної моделі) і, як правило, близька до назви відповідної рубрики Міжнародної патентної класифікації (МІЖ)".

Слід звернути увагу на те, що особисті немайнові права авторів творів науки, літератури і мистецтва та авторів науково-технічних досягнень не збігаються. Закон не закріплює за винахідниками та авторами промислових зразків права на недоторканність та права на обнародування чи опублікування. Право на недоторканність твору не властиве і не стосується результатів технічної творчості, винахід можна вдосконалювати будь-кому.

Майновими правами на винахід, корисну модель, промисловий зразок є: Право на використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка.

Виключне право дозволяти використання запатентованого об'єкта (видавати ліцензії) іншим особам.

Виключне право перешкоджати неправомірному використанню винаходу, корисної моделі, промислового зразка, у тому числі забороняти таке використання іншим особам.

47. Джерела патентного права

-Паризька конвенція про охорону промислової власності 1983

-Закон України. Про охорону прав на винаходи i корисні моделі, 12.07.2000.

-Закон України. Про охорону прав на промислові зразки , 1.07.1994.

-підзаконні НПА:

Затверджені КМУта відповідними міністерствами порядки подачі заявок, розгляду заявок і т.п.

Джерела права — це офіційно визнані форми, в яких здійснюється встановлення, зміна або скасування правових норм. Інакше кажучи, джерела права — це способи юридичного вираження права.

Джерела патентного права — це юридичні акти органів державної влади, які містять правові норми, що регулюють відносини, пов'язані зі створенням і використанням винаходів, корисних моделей і промислових зразків.

В Україні основною формою встановлення правових приписів щодо об'єктів права промисловоївласності є закони.

Значення ефективно діючої системи охорони промислової власності на сьогодні загальновизнане. Це зумовлено вже тим, що охорона прав на об'єкти промислової власності існує як у високорозвинених промислових країнах, так і в країнах із перехідною економікою та таких, що розвиваються.

Одним із перших кроків на шляху створення національноїзаконодавчоїбази у сфері охорони об'єктів промисловоївласності стало затвердження у вересні 1992 р. Президентом України Тимчасового Положення про правову охорону об'єктів промисловоївласності та раціоналізаторських пропозицій. Введення в дію Положення надало можливість уже у жовтні 1992 р. розпочати прийом та експертизу заявок на винаходи, а у грудні того ж року видати перші патенти на винаходи.

У грудні 1993 р. у Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», який із липня 1994 р. набрав чинності, прийшовши на зміну Тимчасовому положенню. За процедурою регулювання відносин прийнятий закон у цілому гармонізований із моделями законів Всесвітньоїорганізації інтелектуальної власності (ВОІВ) і основними принципами, на яких базуються міжнародні договори з питань інтелектуальноївласності.

Згідно з цим законом єдиною формою охорони винаходів і корисних моделей став патент.

На сьогодні в Україні діє більше десятка спеціальних законів із питань інтелектуальноївласності.

Основною особливістю Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» є поєднання у ньому норм, які регулюють майнові та немайнові відносини, що виникають у зв'язку зі створенням, правовою охороною і використанням винаходів і ко- рисних моделей, службових винаходів і корисних моделей, секретних винаходів і корисних моделей. Таким чином, Закон здійснює комплексну правову охорону всіх категорійвинаходів і корисних моделей.

Поряд із законами у всіх країнах діють підзаконні нормативно-правові акти, розроблені урядовими органами і патентними відомствами: декрети, ордонанси, правила, інструкції, регла- менти тощо.

Підзаконні акти більш докладно регламентують питання, що стосуються патентоздатності винаходів, що заявляються, порядку проходження заявки у патентному відомстві, видачі охоронних документів і низки інших моментів, що стосуються оформлення і правовоїохорони винаходів.

Найважливішими актами, що видаються патентними відомствами, є патентні правила, за допомогою яких докладно регламентується діяльність патентного відомства, що стосується процесу одержання прав на винаходи.

Велике значення мають керівництва, інструкції з експертизи заявок, що регламентують порядок її здійснення. Ці акти формально призначаються для керівництва діяльністю експертів, однак, оскільки в них розглядаються такі питання, як патентоздатність винаходу, вимоги до патентних заявок, вони безсумнівно становлять інтерес і для заявників. Підзаконні акти охоплюють широке коло патентно- правових питань і мають велике практичне значення при оформленні патентних прав. З їхньою допомогою виконавчі органи держав через патентні відомства здійснюють патентну політику, що зумовлюється економічним і технічним розвитком країни.

В Україні існує понад 80 підзаконних актів, затверджених постановами Кабінету Міністрів або наказами відповідних центральних органів виконавчоївлади, зокрема Міністерством освіти і науки України, до системи якого входить Державна служба інтелектуальної власності і, відповідно, Український інститут промислової власності (Укрпатент).

Помітне місце у патентному законодавстві багатьох країн (особ- ливо з англосаксонською системою права) посідає судова практика. Пояснюється це тим, що патентне законодавство більшості країн характеризується наявністю численних прогалин, неясністю формулювань, достатньою кількістю таких невизначених висловів, як «публічний порядок», «неочевидність», «середній фахівець» й інших, що надає судам широкі правотворчі можливості.

Суди заповнюють прогалини законодавства, дають роз'яснення і тлумачення змісту його норм і порядку їх застосування. Винятково велика роль судів у заповненні і тлумаченні патентних законів у тих країнах, де чинне законодавство не охоплює регулюванням деякі важливі відносини зі створення і використання винаходів, а також там, де діють застарілі патентні закони. У подібних випадках судові рішення є, фактично, єдиними джерелами правового регулювання.

Особливу роль виконує судова практика у Великій Британії, США та інших країнах, що сприйняли англосаксонську систему права, де діє система судового

прецеденту, відповідно до якої рішення суду обов'язкове при розгляді аналогічних справ судом тієїж чи нижчоїінстанції.

Судова практика відрізняється великою нестійкістю і суперечливістю. Різні суди найчастіше займають діаметрально протилежні позиції з того самого питання. Непоодинокі випадки, коли той самий суд неоднаково вирішує аналогічні суперечки.

Разом із тим, судова формотворчість відіграє і позитивну роль у розвитку патентно-правових норм. Суд є тією інстанцією, що вперше зіштовхується з виниклою життєвою ситуацією: він не може відмовити у рішенні справи через неясність чи неповноту закону і вирішує суперечку за власним переконанням на підставі загальних принципів цієї правової системи. Суди більш швидко, ніж закон, реагують на зміни цивільних правовідносини.

Згідно з правовою традицією більшості європейських країн з континентальними системами права, правова система України проводить досить чітке розмежування між сферами правотворчості та правозастосування. Поряд із правовими нормами судова практика є важливим елементом правового регулювання. її місце і роль у системі правового регулювання визначаються, з одного боку, необхідністю конкретизації правових норм у процесі їхнього застосування, а з іншого боку — необхідністю заповнення прогалин у праві, що неминуче з'являються.

Слід зазначити, що в Україні судова практика із патентних спорів поступово накопичується, що сприятиме вдосконаленню правового регулювання відносин у сфері патентного права.

Розглядаючи джерела патентного права в Україні, особливу увагу слід приділити міжнародним угодам, учасницею яких є або в найближчому майбутньому буде Україна.

При цьому слід підкреслити, що Україна є учасницею найважливіших міжнародних угод і договорів у сфері охорони промислової власності, у тому числі Конвенції про заснування Всесвітньої організації інтелектуальноївласності (ВОІВ) (1967), Паризької конвенції з охорони промислової власності (1883), Договору про патентну кооперацію, відомого за абревіатурою РСТ (1970), Будапештського договору про міжнародне визнання депонування штамів мікроорганізмів з метою патентної процедури (1977), Гаазької угоди про міжнародну реєстрацію промислових зразків тощо. Здійснюються заходи з імплементаціїТимчасовоїугоди про торгівлю і питань, пов'язаних із торгівлею, між Україною і Європейським Союзом у частині взаємного забезпечення охорони прав на об'єкти інтелектуальноївласності, а також відповідних

положень Генеральноїугоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ) і Угоди, що входить до неї, про торговельні аспекти прав інтелектуальноївласності (ТРІПС).

Сформована у світі система міжнародних угод у сфері охорони інтелектуальної власності поєднується у рамках Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ), Женевське Міжнародне бюро (секретаріат) якої виконує адміністративні функції біль- шості міжнародних угод. У межах ВОІВ функціонують чотири програмних, чотири класифікаційних і п'ять реєстраційних угод. Програмними угодами передбачається підготовка програм із розвитку міжнародного співробітництва у сфері охорони промислової власності. Такі програми здійснюються за рахунок внесків держав- учасників.

Особливе місце за обсягом робіт і фінансами посідають реєстраційні угоди. Такі угоди передбачають більш-менш уніфіковані системи міжнародної реєстрації прав промислової власності. При цьому Міжнародне бюро ВОІВ виконує роботу, близьку до роботи звичайного патентного відомства. Усі реєстраційні угоди фінансуються за рахунок зборів, що сплачуються приватними особами, а не державами. Для винаходів і корисних моделей такою угодою є Договір про патентну кооперацію (РСТ).

48. Набуття права інтелектуальної власності на винаходи, корисні моделі та промислові зразки

засвідчується патентом Патент — техніко-юридичний документ, який засвідчує, що заявлена

пропозиція дійсно є об'єктом права інтелектуальної власності, авторство її творця, національний пріоритет на інтелектуальну власність (винахід, корисну модель, промисловий зразок). Відповідно до чинного законодавства видають такі види патентів:

•патент (видають за результатами кваліфікаційної експертизи);

•декларативний патент (видають за результатами формальної експертизи). Патент видає Державна служба інтелектуальної власності Міністерства освіти і

науки України (далі — ДСІВ). Підставою для видачі патенту є проведення експертиз: формальної та кваліфікаційної (по суті).

У зв'язку з тим, що набуття права власності на винахід, корисну модель та промисловий зразок засвідчується патентом, то іншою назвою права промислової власності є патентне право.

Для одержання патенту особа повинна подати відповідну заявку до ДСІВ, яка має містити: заяву щодо проведення кваліфікаційної експертизи, опис об'єкта інтелектуальної власності (винаходу, корисної моделі тощо), формулу, креслення (якщо вони є в описі) та реферат. На основі поданих документів виноситься рішення або про видачу патенту, або про відмову у видачі. На підставі рішення про видачу патенту здійснюється його державна реєстрація, шляхом внесення відомостей до відповідного державного реєстру. Одночасно з державною реєстрацією ДСІВ публікує у своєму інформаційному бюлетені інформацію про видачу патенту. Видача самого патенту проводиться у місячний строк після його державної реєстрації.

Обсяг правової охорони визначається формулою винаходу, корисної моделі, сукупністю істотних ознак промислового зразка.

Суб'єктами права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок є: винахідник, автор промислового зразка, інші особи, які набули прав на винахід, корисну модель та промисловий зразок за договором чи законом.

Винахідники винаходів та корисних моделей та автори промислових зразків є первинними суб'єктами права інтелектуальної власності на окреслені об'єкти, оскільки вони є їх безпосередніми творцями. Ними можуть бути будь-які фізичні особи: громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства.

Похідними суб'єктами права інтелектуальної власності на винаходи, корисні моделі та промислові зразки є фізичні та юридичні особи, які набули відповідних прав на підставі договору (трудового, ліцензійного) чи закону (спадкоємці винахідників чи авторів).

Майнові права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель та промисловий зразок належать володільцеві відповідного патенту, якщо інше не встановлено договором або законом. До них належать: право на використання винаходу, корисної моделі; промислового зразка; виключне право дозволяти використання цих об'єктів (видавати ліцензії); виключне право перешкоджати неправомірному використанню винаходу, корисної моделі, промислового зразка, в тому числі забороняти таке використання; інші права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок є чинними з дати, наступної за датою їх державної реєстрації, за умови підтримання чинності відповідно до закону.

ЦК визначає строк чинності виключних прав інтелектуальної власності:

•на винахід — 20 років від дати подання заявки на винахід, залишаючи за винахідниками право продовжити вказаний строк відповідно до закону;

•на корисну модель — 10 років від дати подання заявки;

•на промисловий зразок — 15 років від дати подання заявки.

Особа, яка володіє виключними правами інтелектуальної власності на винахід, корисну модель та промисловий зразок, може припинити їх достроково. У цьому разі, вказані об'єкти може вільно та безоплатно використовувати будь-яка особа.

Особа може відновити чинність достроково припинених виключних майнових прав інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, раціоналізаторську пропозицію за відповідною заявою.

Права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок може бути визнано недійсними у порядку та на підставах, передбачених законом.

Вони визнаються недійсними лише у судовому порядку за наявності таких підстав:

1)невідповідність запатентованого винаходу, корисної моделі, промислового зразка умовам патентоспроможності, що визначено законом;

2)наявність у формулі винаходу, корисної моделі, промислового зразка у сукупності істотних ознак, про які не було зазначено в заявці;

3)порушення вимог щодо закордонного патентування винаходів, корисних моделей та промислових зразків.

ДСІВ публікує відомості про визнання недійсними об'єктів інтелектуальної власності у своєму офіційному бюлетені.

49. Майнові права на об’єкти патентного права

1.Права, що випливають з патенту, діють від дати публікації відомостей про його видачу.

Права, що випливають з патенту (деклараційного патенту) на секретний винахід чи з деклараційного патенту на секретну корисну модель, діють від дати внесення інформації про нього до відповідного Реєстру.

2.Патент надає його власнику виключне право використовувати винахід (корисну модель) за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів.

Використання секретного винаходу (корисної моделі) власником патенту має здійснюватися з додержанням вимог Закону України "Про державну таємницю" ( 3855-12 ) та за погодженням із Державним експертом.

Взаємовідносини при використанні винаходу (корисної моделі), патент на який належить кільком особам, визначаються угодою між ними. У разі відсутності такої угоди кожний власник патенту може використовувати винахід (корисну модель) за своїм розсудом, але жоден з них не має права давати дозвіл (видавати ліцензію) на використання винаходу (корисної моделі) та передавати право власності на винахід (корисну модель) іншій особі без згоди інших власників патенту.

Використанням винаходу (корисної моделі) визнається:

виготовлення продукту із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), застосування такого продукту, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях; ( Абзац п'ятий частини другої статті 28 із змінами, внесеними згідно із Законом N 34-IV ( 34-15 ) від 04.07.2002, в редакції Закону N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003 )

застосування процесу, що охороняється патентом, або пропонування його для застосування в Україні, якщо особа, яка пропонує цей процес, знає про те, що його застосування забороняється без згоди власника патенту або, виходячи з обставин, це і так є очевидним. ( Абзац шостий частини другої статті 28 із змінами, внесеними згідно із Законом N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003 )

Продукт визнається виготовленим із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), якщо при цьому використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу (корисної моделі), або ознаку, еквівалентну їй.

Процес, що охороняється патентом, визнається застосованим, якщо використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу, або ознаку, еквівалентну їй

Будь-який продукт, процес виготовлення якого охороняється патентом, за відсутністю доказів протилежного вважається виготовленим із застосуванням цього процесу за умови виконання принаймні однієї з двох вимог:

продукт, виготовлений із застосуванням процесу, що охороняється патентом, є новим;

існують підстави вважати, що зазначений продукт виготовлено із застосуванням даного процесу і власник патенту не в змозі шляхом прийнятних зусиль визначити процес, що застосовувався при виготовленні цього продукту.

В такому разі обов'язок доведення того, що процес виготовлення продукту, ідентичного тому, що виготовляється із застосуванням процесу, який охороняється патентом, відрізняється від останнього, покладається на особу, щодо якої є достатні підстави вважати, що вона порушує права власника патенту.

3.Виключні права власника патенту (деклараційного патенту) на секретний винахід і деклараційного патенту на секретну корисну модель обмежуються Законом України "Про державну таємницю" і відповідними рішеннями Державного експерта.

Власник патенту (деклараційного патенту) на секретний винахід чи деклараційного патенту на секретну корисну модель має право на одержання від державного органу, визначеного Кабінетом Міністрів України, грошової компенсації на покриття витрат за сплату зборів, передбачених цим Законом.

Спори щодо розмірів і порядку виплати грошової компенсації вирішуються у судовому порядку.

4.Власник патенту може використовувати попереджувальне маркування із зазначенням номера патенту на продукті чи на упаковці продукту, виготовленого із застосуванням запатентованого винаходу.

5.Патент надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати винахід (корисну модель) без його дозволу, за винятком випадків, коли таке використання не визнається згідно з цим Законом порушенням прав, що надаються патентом.

6.Власник патенту може передавати на підставі договору право власності на винахід (корисну модель) будь-якій особі, яка стає його правонаступником, а щодо секретного винаходу (корисної моделі) - тільки за погодженням із Державним експертом.

7.Власник патенту має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання винаходу (корисної моделі) на підставі ліцензійного договору, а щодо секретного винаходу (корисної моделі) такий дозвіл надається тільки за погодженням із Державним експертом.

8.Договір про передачу права власності на винахід (корисну модель) і ліцензійний договір вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій формі і підписані сторонами.

Сторона договору має право на офіційне загальнодоступне інформування інших осіб про передачу права власності на винахід (корисну модель) або видачу ліцензії на використання винаходу (корисної моделі). Таке інформування здійснюється шляхом публікації в офіційному бюлетені відомостей в обсязі та порядку, встановлених Установою, з одночасним внесенням їх до Реєстру.

За опублікування зазначених відомостей та запропонованих стороною договору змін до відомостей про видачу ліцензії сплачуються збори.

9.Власник патенту, крім патенту (деклараційного патенту) на секретний винахід чи деклараційного патенту на секретну корисну модель, має право подати до Установи для офіційної публікації заяву про готовність надання будь-якій особі дозволу на використання запатентованого винаходу (корисної моделі). У цьому разі річний збір за підтримання чинності патенту зменшується на 50 відсотків починаючи з року, наступного за роком публікації такої заяви.

Особа, яка виявила бажання скористатися зазначеним дозволом, зобов'язана укласти з власником патенту чи деклараційного патенту договір про платежі. Спори, що виникають під час виконання цього договору, вирішуються у судовому порядку.

Якщо жодна особа не заявила власнику патенту про свої наміри щодо використання винаходу (корисної моделі), він може подати до Установи письмове клопотання про відкликання своєї заяви. У цьому разі річний збір за підтримання чинності патенту сплачується у повному розмірі починаючи з року, наступного за роком публікації такого клопотання.

10.Права, що випливають з патенту, не зачіпають будь-які інші особисті майнові чи немайнові права винахідника, що регулюються іншим законодавством України.

50. Строк чинності патентного права Пріоритет, авторство і право власності на винахід засвідчуються патентом

(деклараційним патентом).

Пріоритет, авторство і право власності на корисну модель засвідчуються деклараційним патентом.

Строк дії патенту України на винахід становить 20 років від дати подання заявки до Установи.

Строк дії деклараційного патенту на винахід становить 6 років від дати подання заявки до Установи.