19. Моральні чесноти протестантизму.

Протестантизм – один із 3 напрямків в християнстві. Почин з XVI ст. опозиція католицької церкви набула могутньої сили, яка охопила Європу. Це зумовило появу нового напрямку – протестантизму. На той час римсько-католицька церква була великим центром феодальної системи, феод. виробн. відносин. Їй належала не менше третини всіх земельних володінь в католицьких країнах. Буржуазія, піднімаючись на боротьбу проти феодалізму, неминуче повинна була виступити і проти катол. церкви. Саме в цей період виникає протестантська єресь на противагу феодальному католицизму.

Батьківщина – Німеччина, а почалося все з протесту Мартіна Лютера. 1517 р.- на святі всіх святих, священик виступив зі своїм 95 тезами проти продажу індульгенцій, які на той час широко застосовувались катол. церквою. Його гасло – “одна тільки віра” – тільки віра може дати нам спокуту!

Основні ідеї протестантизму:

а)душа кожного безпосередньо предстає перед Богом і в душі кожного віруючого звучить голос Божий; б) людина може спастися тільки завдяки вірі, яка дарується Богом.

Вчення Лютера ліквідувало абсолютизм папства, авторитет церкви, ієрархії Священного переказу і проголосило єдиним авторитетом у справах віри – святе письмо – Біблію. Перекладена на нім. мову Біблія, стала настільною книгою прихильників реформації. При цьому кожен віруючий має право її інтерпретувати.

Вчення про всезагальне священство, про рівність всіх віруючих перед Богом, про право кожного віруючого звертатися до Бога.

Протестантизм представляє реформоване християнство, яке більше відповідало психології і світогляду людини нової доби, нового способу виробництва. Катол. церква дуже добре вписувалась і відповідала психології середньовічної людини. А коли визріла необхідність і доцільність, реформатори вийшли із католицького середовища.

Протестантизм,заперечивши ієрархію і церковне священнодійство, надав великого значення людській діяльності, розглядаючи її як служіння Богові – звідси засудження чернецтва, целібату. Людина повинна заслужити спасіння своїм земним життям, практичною діяльністю.

20. Етичний потенціал ренесансного гуманізму

-Відродження зруйнувало закостенілу схоластичну систему;породило необхідність в незалежності думки і затвердило звичай бачити в розумовій діяльності не роздуми в монастирському усамітненні, а суспільне надбання.

-Відродження не було народним рухом; це був рух нечисленної групи вчених і художників, і йому сприяли щедрі патрони – Медичі і папи гуманісти, без такої допомоги відродження не змогло досягти таких успіхів.

-Відношення вчених до церкви було неоднозначним:

1)відкриті вільнодумці які з наближенням смерті готові були примиритися з церквою

2)більшість обурювалися порочною суттю папи, але тим не менше вони були раді іти на службу.

1.І все ж таки більшість не бачила ніякої можливості компромісу між ортодоксією і вільнодумством.

-більшість гуманістів зберігали ті забобонні уявлення, які знаходили підтримку в Античності – магію, відьомство могли визнати поганими, але неможливими не визнавали.

-Згубним був і перший результат відродження в духовному відношенні. Старі правила моралі втратили повагу; більшість правителів держав того часу прийшли до влади шляхом зради і утримувалися на престолі завдяки жорстокості.

Особливості становлення етичного знання в даний період визначалося з одного боку поворотом до особистості; з іншого зростання цінності мислення, наукового знання в соціокультурних підвалинах буржуазного суспільства

-Людина повинна керуватися в усіх своїх справах розумом. Освіта і наука зуміють розв’язати соціальні проблеми і проблеми індивідуального існування.

-Мобілізація самоцінності буття, її здорового глузду, раціональної здатності осягнути загальнообов’язковість, об’єктивність, всеохопність моральності.

-Саме тут продовжилася започаткована Аристотелем традиція етики як спеціальної науки, теоретичне завдання якої є обґрунтування моралі як такої – в основу був покладений розгляд природної концепції моралі – раціонально орієнтованої – приведення моральності до універсально трактованої природи.

Т.ч. етика була звернена до любові,яка повинна була орієнтуватися на власні сили;глибока віра в безмежні творчі можливості індивіда та оптимізм.