1. Відображення як загальна властивість матерії. Форми відображення

Відображення – загальна властивість матерії, яка полягає у здатності об’єктів відтворювати з різним ступенем адекватності ознаки, структурні характеристики та відношення інших об’єктів.

Характер відображення залежить від рівня організації матерії, внаслідок чого воно якісно різне в неорганічній та органічній природі, в світі тварин і соціальному світі, в елементарних та високоорганізованих системах.

Існує ряд форм відображення:

Найпростіша з них, властива неживій природі – фізичне відображення, прикладом якого є відбиття світла, звука, радіолокація.

Більш складна форма – фізіологічне відображення як функція живої матерії. Прикладом тут можуть бути повертання квітки соняшника услід за сонцем; або тяжіння кореню в зерні, що проростає, вниз, а стебла вверх; або зміни в сітчастій оболонці ока під впливом світла; подразнення нервової клітини та проведення збудження по нерву, скорочення м’яз.

На відповідному етапі еволюції живої природи на основі фізіологічного відображення виникає психічне відображення.

Усі форми психічного відображення у людини об’єднані в єдину структуру як у ціле. Цією єдиною і найскладнішою, вищою в еволюції природи формою відображення є свідомість.

Свідомість – це єдність усіх психічних процесів, станів і властивостей людини як особистості. Вона являє собою надзвичайно складний процес активного відображення та духовного засвоєння об’єктивної дійсності, єдність усіх форм пізнання та переживань людини та її відношення до того, що вона відображає.

Свідомість – специфічна форма життєдіяльності людини, продукт її взаємовідносин з об’єктивною дійсністю. Свідомість – не додаток до психіки людини, а сам суб’єктивний бік її психіки, зміненої порівняно із психікою тварин.

Але у свідомості людини прийнято розрізняти ще й самосвідомість.

Самосвідомість – це відображення кожною людиною її ролі в колективі та суспільстві, яку вона відіграє своїми діями та вчинками. Самосвідомість – це вершина свідомості особистості, але у кожного в якийсь період життя вона своя, особлива: висока або низька, корисна, некорисна або шкідлива для суспільства. До того ж ця „вершина” не залишається незмінною. Вона росте чи руйнується в залежності від того, вдається чи не вдається людині затвердити себе в обраній нею ролі, визнають чи не визнають її оточуючі тою, ким вона хоче бути серед них.

2. Умови виникнення та сутність елементарного психічного відображення

Виникнення та розвиток психіки — одне з найскладніших питань. Наукове пояснення цього питання розвинулося на основі до­сягнень біологічної та історичної наук. На певному етапі розвитку природи завдяки взаємодії механічних, термічних, хімічних, акустичних та світлових властивостей матерії з неорганічної матерії ви­никла органічна матерія — білкова речовина.

В органічному світі процес відображення набрав нових властивостей. Якщо в неорганічній матерії згаданий процес має пасивний характер, то у живій — активний, відмінною рисою якого є здатність предмета, що відображує, реагувати на відображуване. Першими проявами такого біологічного відображення є процеси обміну речовин — асиміляція та дисиміляція, що відбуваються у живій матерії та є необхідною умовою життя. Складні білкові молекули, які називають коацерватами, здатні реагувати на впливи, пов'язані з обміном речовин.

Досягнення сучасної біології й біохімії свідчать, що коацервати реагують на впливи, корисні й шкідливі для засвоєння речовин і ті умови, за яких вони відбуваються. Індиферентні ж впливи не викликають реакції. Ця властивість коацерватів реагувати на впливи, які входять у процес обміну речовин (біотичні впливи) називається подразливістю.

Подразливість живої матерії є основною властивістю, що виявляється під час переходу від неорганічної матерії до органічної. Подразливість характерна для рослинної стадії розвитку життя. Суттєво, що рослинні форми життя не реагують на сторонні впливи, які не входять до процесу безпосереднього обміну речовин.

Подразливість також проявляється на всіх етапах еволюції рослинних та тваринних форм.

Подразливість – це особлива біологічна форма відображення, активний процес, життєво необхідний для живої матерії, при якому відбувається виділення суб’єкту та об’єкту відображення, чого немає в процесі відображення в неорганічному світі.

Подразливість – це властивість живих організмів реагувати на зовнішній біологічно значимий вплив зміною свого стану або руху.

Елементарна подразливість виявляється вже у найпростіших одноклітинних живих організмів, які на вплив середовища реагують рухом. Середовище може оказувати біотичний вплив, у результаті якого змінюється властивість протоплазми живого організму. В живій клітині, як саморегулюючій системі, виникають пошукові рухи. Вони припиняються у середовищі, яке сприяє відновленню властивого даній клітині хімізму та структури протоплазми.