4. Виникнення і становлення психіки в процесі біологічної еволюції

Для пояснення природи психіки важливо спиратися на наукові дані про закономірності її виникнення і становлення в умовах еволюції протягом багатьох мільйонів років істо­ричного розвитку людства. Зародження і розвиток психіки пов'язується з ево­люційними процесами в природі на стадії виникнення живої матерії. Деякі дослідники вбачають коріння психіки в неживій матерії, інші пов'язують появу психіки з виникненням тварин.

Погляди відомого французького філософа і палеонтолога П'єра Тейяр де Шардена (1881-1955) на еволюцію матерії та психіки були підтримані і розвинуті видатним ученим, першим президентом Української академії наук В.І. Вернадським (1863-1945). Співзвучні погляди відображені у працях Б.Г. Ананьєва.

П. Тейяр де Шарден вважав, що розвиток матерії (універсаму) триває упродовж кількох мільярдів років і виявляється в розширенні "первісного атома" до розмірів сучасних галактик. Він виділяє в процесі еволюції універсуму чотири стадії — Переджиття, Життя, Думку та Наджиття. Кожній з них властиві відповідні стадії психогенезу.

На стадії Переджиття суб'єктивне, психічне втілене в матерію у вигляді потенції. Планета Земля має природжений потенціал переджиття і відповідну йому масу елементарної духовної енергії — передсвідомості.

На стадії Життя формується біосфера, яка поширюється на оболонці планети у вигляді живої маси організованої матерії — мікроорганізмів і мегамолекул; остання розгалужується у вигляді дерева життя. В ході клитинної революції здійснюється й внутрішня революція психічного, тобто стрибок від передсвідомості до свідомості. Геогенез перетворюється на біогенез, наслідком чого стає поява людини як носія психогенезу.

Для стадії Думки характерне інтенсивне зростання свідомості. Завдяки здатності людини до рефлексії універсум зосереджується на собі, оволодіває собою. Феномен людини виявляється у парадоксальному явищі: при незначних морфологічних змінах людини починається небачене потрясіння усіх сфер життя на планеті. Виникає особистість з притаманною їй здатністю до персоналізації, тобто безмежної індивідуальної еволюції. Здійснюється стрибок розуму як в індивідуальному плані, так і у вигляді конвергенції духу особистостей. Психогенез переходить у більш високу стадію — ноогенез, на якій зароджується і розвивається єдиний дух цивілізації. Поряд із біосферою поступово створюється новий "мислячий пласт", що розгортається над світом рослин і тварин, — ноосфера.

Для стадії Наджиття характерним є об'єднання народів, Духовне оновлення Землі, формування Надлюдства. Ноогенез приводить до олюднення часу й простору, до виникнення Надособистості. Вершиною розвитку людства, вінцем оригінальності стає не окрема індивідуальність, а універсальна особистість, одухотворення, любов та усвідомлення вічності життя. Отже, на стадії Наджиття ноогенез досягає своєї найвищої точки завдяки консолідації, взаємодії особистостей й утворенню Надособистості.

Спираючись на наукові дані, можна стверджувати, що психіка постала у процесі взаємодії найпростіших живих істот з навколишнім середовищем. Завдяки психіці вдосконалювалася регуляція цього процесу, що забезпечувало виживання й життєдіяльність живих істот.

Розвиток психічних механізмів регуляції поведінки живих істот проходив ряд етапів: чутливість щодо окремих властивостей об'єктів у найпростіших організмів — сприймання цілісних предметів у більш складних живих істот — практичний інтелект вищих тварин — практичний і абстрактний інтелект як основа первісної свідомої психіки у прадавньої людини — особистість людини до нашої і нашої ери. При переході від попереднього до наступного етапу форми психіки трансформуються у досконаліші психічні системи регуляції поведінки та діяльності живих істот, дедалі ефективніше забезпечуючи їхню життєдіяльність.

Виникнення первісної психіки пов'язане з переходом від допсихічних форм регуляції поведінки — так званих тропізмів, або таксисів, найпростіших рослинних і тваринних організмів — до власне психічних, сигнальних форм регуляції тварин. Завдяки тропізмам організм реагує залежно від контакту з середовищем.

Тропізм, таксис — це засоби рухового реагування най­простіших організмів на фактори, від яких залежить їхнє біологічне існування. У процесі еволюції виникає інша форма відображення, яка надає організмам значних переваг у виживанні та розвитку. Вона пов’язана з переходом від реакції на безпосередній вплив біотичних подразників до опо­середкування цього впливу за допомогою сигналів. З'являється чутливість — здатність реагувати на біотично значущі об'єкти не в процесі безпосереднього контакту з ними, а на відстані — за допомогою сигналів про них, завдяки чому організми можуть уникнути загрози для свого існування або скористатися сприятливими умовами. Чутливість притаманна як одноклітинним організмам, наприклад інфузоріям, так і багатоклітинним, наприклад, гідроїдним поліпам, медузам.

Об'єктивна дійсність виступала для живих істот не тільки через окремі властивості, а й через різноманітні предмети. Тому поступово сформувався новий тип цілісного сигнального психічного відображення предметів у сукупності їхніх якостей. Виникає так звана перцептивна психіка як здатність тварин до сприймання, перцепції цілісних предметів і до предметного відображення дійсності. Перцептивна форма психічного регулювання поведінки властива таким представникам біологічного світу, як хробаки, комахи, птахи, риби, плазуни.

Вершиною психічного розвитку тварин є практичний інтелект, який дає змогу відображати не лише окремі якості об'єктів, цілісні предмети й предметні ситуації, а й динамічні міжпредметні відношення, що виступають переважно у вигляді наочних образів. Інтелектуальна психіка притаманна так званим вищим тваринам, наприклад, вовкам, лисицям, ведмедям, дельфінам, собакам та, особливо, мавпам.

Принципово новий етап у розвитку психіки у філогенезі пов'язаний зі змінами в поведінці людиноподібних мавп та прадавніх людей, що відбулися кілька мільйонів років тому. Вони виявлялися передусім у виготовленні матеріальних знарядь дії на об'єкти середовища. Це приводило до накопичення знань про властивості об'єктів, умінь застосувати знання і знаряддя у різних ситуаціях, до значного розширення фонду навичок.

Відрив процесів мислення від реальності, поява суто людського абстрактного інтелекту становить зміст цієї фази.

Суттєвим результатом розвитку інтелекту прадавньої людини завдяки впливу мови є утворення та фіксація в її пам’яті понять різних рівнів абстракції. Введення абстрактних понять високого рівня дає змогу людині охоплювати ширші сфери дійсності у просторі та часі.

Отже, у прадавньої людини крім практичного інтелекту формуються такі компоненти абстрактного інтелекту, як мислення й уява, словесна пам'ять та довільна увага, воля, а також дедалі більша система знань, умінь і навичок.

У прадавньої людини виникають і формуються початки свідомої психіки з притаманними їй ознаками — первісними формами:

а) суто людських пізнавальних, інтелектуальних процесів (уваги, пам'яті, мислення, уяви);

б) потребо-мотиваційної та цілеутворюючї сфери діяльності й необхідної для її здійснення системи знань, умінь і навичок;

в) емоційно-почуттєвої сфери як важливого фактора регуляції діяльності й суспільних стосунків.

Інтенсивно формується новий тип людської психіки, свідомості, пов'язаний не лише з репродуктивною діяльністю індивіда, а й із новою його якістю — творчістю. Цей тип психіки виявляється у винаході та накопиченні окремими представниками людства в індивідуальному порядку (а не "народному", розподіленому протягом тисячоліть серед багатьох поколінь) нових знань, у творчій розробці нових матеріалів, інструментів, літературних творів, напрямів образотворчих шкіл, соціальних, філософських, медичних, релігійних систем тощо.

У межах свідомості виникає якісно нове психічне утворення — самосвідомість — внутрішній рефлексивний механізм саморозвитку, саморегуляції психіки людини. Регулятором творчої діяльності з перетворення зовнішньої дійсності та внутрішнього самотворення психіки стає особистість. Особистості властиві величезний творчий потенціал і реальний вплив на природу, інших і на себе.

У 19-20 ст. особистість формується як рівень розвитку психіки людини з притаманною їй системою вищих психічних функцій.

Особистість стає вершиною філогенезу психіки. В контексті розвитку особистості трансформуються попередні форми психіки.

Отже, в процесі філогенезу виникає і розвивається безперервна низка форм психічного відображення живими істотами навколишньої дійсності, які сприяють досконалішій регуляції їхньої поведінки та життєдіяльності.

Тема 2

ВИНИКНЕННЯ ТА СУТНІСТЬ ЕЛЕМЕНТАРНИХ ФОРМ ПСИХІЧНОГО ВІДОБРАЖЕННЯ

План

1. Відображення як загальна властивість матерії. Форми відображення.

2. Умови виникнення та сутність елементарного психічного відображення.

3. Розвиток механізмів психічної діяльності.

Ключові поняття теми

Відображення, фізичне відображення, фізіологічне відображення, психічне відображення, свідомість, самосвідомість, подразливість, біотичні впливи, абіотичні впливи, чутливість, поведінка, дифузна (сіткоподібна) нервова система, ганглієва (вузлова і ланцюгова) нервова система, трубчаста нервова система, рецептори.

Формалізована структура змісту теми

Функції психіки: сигнальна, регулятивна.

Механізм психіки: відображувальна діяльність.

Рівні відображення: 1 безумовно-рефлекторний, 2 умовно-рефлекторний.

Форми відображення: фізичне, фізіологічне, психічне (свідомість, самосвідом.).

Рівні здатності живих організмів до відображення та регуляції:

1. Подразливість. 2. Чутливість. 3. Поведінка.

Основні етапи розвитку нервової системи:

1. Дифузна. 2. Ганглієва. 3. Трубчаста.

Рецептори: контактні, дискантні (телерецептори).

Органи: рухові, секреторні.