2. Комунікації, спілкування і „мова” тварин

Групова поведінка здійснюється в умовах спілкування між членами співтовариства.

У життєдіяльності тварин легко помітити їх взаємні стосунки. Ці стосунки виявляються у своєрідних рухах, позах, акустичних сигналах. На різних етапах розвитку живих істот ці способи стосунків і взаємовпливів набирають різної складності. За їх допомогою тварини сигналізують про небезпеку, поживу, гнів, страх, передають ту чи іншу інформацію. Але ці різновиди стосунків, ця «мова» тварин мають інстинктивний характер, є виявленням емоційних станів. На відміну від людської мови «мова» тварин не є засобом трансляції індивідуального досвіду іншим тваринам.

Під „мовою” тварин, як правило, розуміють будь-яку систему сигналізації, будь-який засіб передачі інформації. Взаємини тварин, що живуть у співтовариствах, досягають інколи значної складності.

Комунікація у тварин – це передача інформації від однієї тварини до іншої, закрита вроджена система сигналів, які посилаються однією з них та адекватно сприймаються іншою.

„Мова” тварин з гангліозною нервовою системою – це пози, акустичні сигнали, хімічна („нюхова”) інформація, усілякі торкання.

Так, поведінка комах у „співтовариствах” дивує загальною доцільністю та злагодженістю. Однак ця злагоджена доцільність обумовлена стереотипними реакціями тварин, які сприймають інформацію. Реакції виникають відразу по отриманні сигналу без будь-якого обмірковування та переробки.

Бджола, наприклад, передає інформацію, здійснюючи відповідний „танок” рухів; мурахи відповідними руховими реакціями можуть виражати прохання накормити, заклик до спільних дій тощо.

У співтоваристві вищих тварин (птахів, ссавців) також існують відповідні форми взаємин. Тут вже встановлюється біологічно раціональна нерівність – сильні тварини придушують слабших. Виникає особлива „поза підкорення”, якою тварина, яка потерпіла поразку, сигналізує про свою нездатність продовжувати боротьбу.

Поза „підкорення” – специфічна форма комунікації у тварин, за допомогою якої тварина, яка потерпіла поразку, сигналізує про свою нездатність продовжувати боротьбу.

Окрім „мови” поз, торкань та виразних рухів існує ще „мова” чутних сигналів.

Акустичні сигнали – одна з форм комунікації у тварин, яка здійснюється за допомогою вродженої системи звуків.

Зокрема, описана складна сигналізація у воронових птахів, дельфінів, мавп. Звуки, які вони випускають, виражають емоційний стан тварин. Аналіз голосових реакцій шимпанзе показав, що всі вони зв’язані з відповідною рефлекторною діяльністю.

Встановлено декілька груп звуків:

1. Звуки, які тварини випускають під час їжі;

2. Орієнтовно-оборонні звуки;

3. Агресивні звуки;

4. Звуки, пов’язані з проявом статевих функцій та інші.

Тварини одного співтовариства орієнтуються на голосові реакції один одного. Голосові реакції додатково інформують членів співтовариства про стан собратів і тим самим дозволяють орієнтувати поведінку всередині зграї чи стада.

Однак „мова” тварин на відміну від мови людей не може служити засобом передачі суспільно-історичного досвіду.

Комунікації у тварин вивчаються за допомогою прикладних галузей зоопсихології, а саме: зоопрагматики та зоосемантики.

Зоопрагматика досліджує походження та механізм дій способів комунікації у тварин. Так, комунікації у тварин поділяються за каналами передачі інформації на оптичні, хімічні, акустичні, тактильні тощо, а також розрізняються за ступенем ритуалізації.

Зоосемантика досліджує інформативний зміст комунікативних дій тварин. Він може відноситися до сфери розпізнання (розпізнання належності особі до певного виду, співтовариства, статі, розпізнання індивіда серед сородичів тощо), мотивації поведінки (інформація про фізіологічний стан тварини, наприклад про стан голоду, статевого збудження тощо), стосунків із середовищем (повідомлення про небезпеку, знаходження корму, місця відпочинку тощо).

А чи можуть спілкуватися, використовуючи мову, люди і тварини? Зрозуміло, коли мовний сигнал людини стає умовним рефлексом для тварини, - вона його розуміє.

Цікавий факт вміщено в книзі В. Мезенцева Энциклопедия чудес. Книга вторая. Загадки живой природы. – М.: Знание, 1975.

Він повідомляє, що в Невадському університеті талановиті вчені – спеціалісти з питань психології тварин, подружжя Гарднерів навчили молоду самочку шимпанзе Уошо мові глухонімих.

Уошо було всього біля року. Вчені розмовляли в присутності шимпанзе виключно мовою жестів глухонімих. Через сім місяців мавпочка засвоїла перші чотири жести; ще через сім місяців – ще дев’ять жестів; знову сім місяців – ще двадцять один жест; і, нарешті, за десять останніх місяців – тридцять жестів. Таким чином, за два з половиною роки Уошо вивчила більш як шістдесят жестів (64). Тварина правильно користувалася знаками, навчилася комбінувати їх, говорити фразами. Вона використовувала не тільки конкретні поняття, але й такі слова, як „більше”, „вверх”, „йти”, „зовні”, „всередині”, „пробачте”, „будь ласка”, „цікаво”, „запах”, „чути”, „чисто”, „собака”, „кішка” тощо.

Залишається сподіватися, що ця сенсація достовірна.

Контрольні запитання

• Чи можливі вищі форми психіки без знакових систем, наприклад мови?

• Чому обмін сигналами, що відбувається у тварин, не може ототожнюватися з мовою людини?

• У чому принципова відмінність агресивності тварини і людини?

Тема 6

БІОЛОГІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ АНТРОПОГЕНЕЗУ

План

1. Морфологічні перетворення у процесі антропогенезу.

2. Практичний та абстрактний інтелект як основа первинної свідомої психіки у прадавньої людини.

3. Суттєві відмінності психіки людини від психіки тварини.

Ключові поняття теми

Антропогенез, локомоції тварин, маніпулювання тварин, комунікації тварин, знаряддєві дії тварин, знаряддя праці, трудова діяльність, практичний інтелект, абстрактний інтелект, пізнавальні процеси, потреби, мотиви діяльності, мета діяльності, мова людини, свідомість.

Формалізована структура змісту теми

Основні передумови антропогенезу:

• локомоції тварин,

• маніпулювання тварин,

• комунікації тварин,

• групова поведінка тварин,

• знаряддєві дії тварин,

• практичний інтелект тварин.

Розвиток абстрактного інтелекту на основі практичного інтелекту.

Роль мови та трудової діяльності у становленні свідомості людини.

1. Основні передумови антропогенезу

З розвитком наук, особливо історії та біології, поступово формувалися погляди на походження людини та її свідомість.

Антропогенез – походження і розвиток людини.

Згідно з еволюційною теорією прадавні люди ведуть своє походження з початку четвертичного періоду від спільних з сучасними людиноподібними мавпами предків.

Основні передумови антропогенезу:

1. Високий рівень локомоцій та маніпулювання у тварин;

2. Максимальна для тварин рухливість кісток, особливо пальців передніх кінцівок, і здатність до виконання складних хапальних рухів.

3. Бінокулярний зір, який був розвинений краще, ніж нюх.

4. Високорозвинені форми групової поведінки і спілкування (комунікацій).

5. Високий рівень розвитку головного мозку і психічної діяльності.

Локомоції тварин – пересування, активне переміщення у просторі (повзання, ходьба, біг, лазіння, плавання, літання).

Маніпулювання тварин – прояв рухової активності, яка охоплює усі форми активного переміщення компонентів середовища у просторі.

Комунікації тварин – передача інформації від однієї тварини до іншої, закрита вроджена система сигналів, які посилаються однією з них та адекватно сприймаються іншою.

Мислення тварин – процес психічного відображення оточуючого світу, притаманний вищим хребетним тваринам (особливо приматам), який характеризується здатністю до активного уловлювання та встановлення зв’язків між предметами на основі узагальнених психічних образів.

Знаряддієві дії тварин – специфічна форма поводження тварин з предметами, коли має місце вплив одним предметом на інший предмет або тварину.

Інтелектуальна поведінка тварин – специфічна форма життєдіяльності, яка характеризується відображенням не тільки предметних компонентів середовища, але і їх відношень і зв’язків (ситуацій), а також нестереотипним рішенням складних завдань різними способами з переносом та використанням різних операцій, засвоєних у результаті попереднього досвіду.