- •1. Предмет, основні завдання рпс, зв’язок з іншими науками
- •2. Регіональна економіка, її суть і предмет дослідження.
- •3. Загальні закономірності розміщення продуктивних сил, їх суть та значення.
- •4. Основні критерії рпс.
- •5.Вплив глобалізації і регіоналізації економіки на рпс.
- •6. Основні принципи розміщення продуктивних сил, їх суть та значення.
- •7. Основні фактори розміщення продуктивних сил, їх суть.
- •8. Поняття економічний р-он, його суть. Об’єктивний ха-рактер формування економ р-ів, типи ек р-нів.
- •9. Структура економіки регіону і особливості її трансформації в умовах ринкових відносин.
- •10. Основні принципи економічного районування, їх суть.
- •11. Спеціалізація і комплексний розвиток економ районів.
- •12.Державне регулювання та прогнозування розвитку економіки регіонів.
- •13.Територіальна організація продуктивних сил і територіальна структура господарства, їх суть.
- •14. Наукові методи аналізу рощміщення та територіальної організації продуктивних сил, їх суть.
- •16. Населення України, його динаміка, структура та особливості розміщення.
- •17. Міське та сільське населення України, його динаміка та особливості формування і розселення. Урбанізація.
- •18. Сучасна демографічна ситуація в Україні, її регіональ-ні особливості.
- •19. Трудові ресурси, їх суть та види зайнятості
- •20. Ринок праці та забезпечення продуктивної зайнятосьі населення України, регіональні особливості безробіття.
- •21. Природно-ресурсний потенціал, його суть та структура.
- •23.Мінеральні ресурси, їх структура та народногосподрське значення.
- •24. Земельний фонд та його структура. Проблеми охорони і раціонального використання земельних ресурсів.
- •25. Водні ресурси, їх народногосподарське значення та проблеми раціонального використання.
- •26. Лісові ресурси, їх народногосподарське значення та проблеми раціонального використання.
- •27.Рекреаційні ресурси України, їх структура та особливості розміщення.
- •28.Ресурсозбереження як головний напрям раціонального використання природних ресурсів.
- •29. Господарський комплекс Укр, його суть, галузева структура і трансформація в ринкових умовах.
- •30.Виробничий і науково-технічний потенціал України, його регіональні особливості.
- •31. Міжгалузеві комплекси, їх суть, структура та об’єктивний характер формування.
- •32. Паливно-енергетичний комплекс, його суть, галузева структура і народногосподарске значення.
- •33. Вугільна пр-сть Укр, її значення, особл-ті розм, суч стан та перспективи розвитку.
- •34. Нафтова пр-сть Укр, її зн-ня, особл-ті розміщ, суч стан та перспективи розвитку.
- •35. Газова пр-сть Укр, її зн-ня, особливості розміщення, суч стан та перспективи розвитку.
- •36. Нафтопереробна пр-сть Укр, особливості розміщення, суч стан та перспективи розвитку.
- •37. Електроенергетика України, її зн-ня та суч стр-ра в-ва та споживання електроенергії.
- •38. Теплова електроенергетика Укр, її місце в в-ві електроенергії, основні тес та принципи і особливості їх розміщення.
- •39. Атомна електроенергетика України, її зн-ня та проблеми розвитку.
- •40. Гідроенергетика України, її місце в енергетичному балансі. Каскад гес на Дніпрі.
- •42. Чорна металургія України, її зн-ся, стр-ра і суч стан розвитку.
- •43. Природно-ресурсні передумови розвитку чорної і кольорової металургії України.
- •44. Типи металургійних заводів України, їх суть та принципи розміщення.
- •45.Природні передумови розвитку чорної металургії України та основні металургійні центри.
- •46.Кольорова металургія України, її значення,
- •47.Машинобудівельний комплекс, його галузева структура та народногосподарське значення .
- •48. Основні принципи і фактри розвитку і розміщення галузей машинобудування.
- •49. Сучасний стан розвитку та особливості розміщення машинобудування в Україні.
- •50. Сільськогосподарське машинобудування України, галузева структура і особливості роз-міщення.
- •51. Транспортне машинобудування України, його значен-ня, галузева структура і особливості розміщення.
- •52. Верстато- та приладобудування України, його значення, принципи розміщення, основні центри.
- •53. Важке та енергетичне машинобудування України, його значення, принципи розміщення та основні центри.
- •54.Сировинна база хімічної промисловості України, її регіональні особливості.
- •56. Особливості розвитку і розм-ня галузей основної хімії Укр.
- •57.Лісова промисловість України : її значення, райони розміщення і проблеми раціонального використання і охорони лісів .
- •58. Деревообробна промисловість України, принципи розміщення, основні центри.
- •59. Целюлозно-паперова та лісопильна промисловість України, її значен-ня, принципи розміщення та основні центри.
9. Структура економіки регіону і особливості її трансформації в умовах ринкових відносин.
В великому економічному р-н можна виділити такі групи галузей:
Специфіка економічних районів визначається по їх головних виробництвах, район визначає своє місце в територіальному поділі праців .
10. Основні принципи економічного районування, їх суть.
Принципи економ-го районування – науково обгрунто-вані полож, виділення границь економ. районів.
Основні принципи:
1) Економічний. Кожний екон-й район є спеціалізованою територіальною частиною єдиного нар. госп-го комплексу країни з певним комплексом допоміжних і сервісних вир-цтв. Спеціалізацію району визначають лише ті галузі, в яких вит-рати праці та засобів на вир-во продукції та її транспортув до споживача порівняно з іншими районами будуть найменши-ми. Отже, територіальна організація гос-ва у виділених райо-нах повинна сприяти досяненню найвищого еконо-го ефекту в усьому нар гос-ві країни та в кожн. екон районі;
2) Принцип перспективності розвитку;
3) Національний;
4) Адміністративний, що визначає єдність екон райо-ня і територіального політ-адмін устрою країни;
5) Принцип терит. цілісності району.
11. Спеціалізація і комплексний розвиток економ районів.
Спеціалізація екон р-нів сприяє економ сусп. праці. Галузі спеціалізації визнач місце району в ТПП, беруть участь у міжрайонному обміні продукцією або послугами. Спец-ція пром-ті тісно пов’яз з технічн прогресом, розвитком прод. сил сус-ва, оскільки техн. прогрес поглиблює сусп. поділ праці в пром-ті завдяки виник-ню й розвитку спец. галузей, підпр-в, цехів, дільниць. Спец-ція тісно пов’язана з ТПП, спеціалізованим вир-ом на основі викор прир. ресурсів.
Умови виникнення спеціалізації регіону або країни:
1) Регіони (країни) повинні мати переваги перед іншими регіонами для вир-ва відповідної продукції
2) Продукція повинна бути конкурентноспроможною, мати висоу якість і гарний дизайн
3) Повинні бути ринки збуту продукції (робіт , послуг)
Галузі спеціалізації не можуть формуватись і розвиватись автономно. Під впливом галузей спеціалізації в межах регіонів формуються і розвиваються:
Таким чином під впливом ТПП на данній території формується і розвивається ТВК, який лежить в основі формування економ. районів.
ТВК – терит. взаємопоєдн. підпр-в і організацій, які спільно використов. місцеві паливно-енерг, сировинні, трудові ресурси, мають комплексний розвиток гос-ва, тісні виробничо-технологічні і економ зв’яки між своїми підпр-вами і мають міжрегіон зв’язки з іншими.
12.Державне регулювання та прогнозування розвитку економіки регіонів.
Механізм реалізації державної регіональної економічної політики – це система конкретних економічних важелів та організаційно-економічних важелів, за допомогою яких здійснюється державний вплив на просторову організацію суспільства, забезпечується соціально-економічний розвиток регіонів, вдосконалюється структура їхнього господарського комплексу. Основними складовими державного регулювання економічним розвитком регіонів є: відповідна законодавчо-нормативна база, бюджетно-фінансове регулювання регіонального розвитку, прогнозування і програмування, розвиток різних форм територіальної організації продуктивних сил(ств спец ек зон, міжрегіональне та прикордонне співробітництво тощо).
Законодавча база визначає взаємовідносини держави та регіонів та відповідні організаційні структури управління соц-ек процесами. На сучасному етапі ек розв держава через законодавчу базу проводить політику, спрямовану на підвищення ек самостійності територій. Водночас вона координує діяльність місцевої влади на основі визначення співвідношення державного і місцевого бюджетів, розвитку загально структурних об’єктів місцевого та загальнодержавного призначення, формування централізованих і регіональних фондів різного цільового призначення.
Державне регулювання може поєднувати в собі методи прямого і опосередкованого впливу на соц-ек процеси. За своїм характером ці методи можуть бути заохочувальні та обмежувальні, активні та пасивні.
Методи прямого регулювання – це цільве фінансування, пряма фінансова допомога , надання субсидій та субвенцій тощо. Для опосередкованого ек регулювання використовують важелі податкової, кредитно-грошової, амортизаційної, зовнішньоекономічної політики. Держ органи управління можуть впливати на регіональний розвиток через такі заходи протекціонізму: надання податкових пільг для розвитку наукомістких виробництв, ств АТ для завершення раніше розпочатого будівництва, наданнярегіонам інвестиційних премій тощо.
Ступінь держ втручання в господарські процеси вимірюється показниками питомої ваги держ прибутків і видатків у ВВП – їх висока питома вага свідчить про сильний вплив держави на економіку. У перспектив передбачається істотно розширити права місцевих органів виконавчої влади у бюджетній політиці на основі підвищення ролі місцевих податків і зборів, встановлення науково-обгрунтованих нормативів відрахувань до місцевих бюджетів тощо.
Одним із важливих елементів держ регулювання є розробка довгострокових, середньострокових прогнозів соц-ек розвитку АР Крим, областей України, міст Києва і Севастополя та державних регіональних програм, за допомогою яких досягається планомірність у розвитку продуктивних сил, узгоджуються інтереси галузей і територій. На сьогодні розроблені проекти регіональних програм соц-ек розвитку Карпатського регіону, Полісся, Поділля, Українського Причорномор’я.