43.Структурна організація мозкової речовини лімфовузла

Мозкова зона лімфатичного вузла утворена мозковими тяжами-стрічкоподібної форми скупченнями В-лімфоцитами , плазмоцидів і макрофагами . зовні вкриті ртикулоендотеліоцитами.Між фолікулом і мозковою речовиною, та між мозковою та кірковою речовиною розташованій дифузне скупчення т-лімфоцитів.

44.Будова та значення лімфатичних синусів лімфовузлів.

Синусом лімфатичного вузла називаеться щілина між шарами ретикулаендотеліоцитів.До системи синусів належать крайовий(між капсулою та фолікулом), навколо фолікулярні(між фолікулами і трабекулами) і ворітний (у ділянці воріт лімф вузла і пероходить у виносну лімфатичну судину).Значення синусів-це очищення лімфи.

45. Порівняльна морфофункціональна характеристика лімфатичних фолікулів лімфовузла і селезінки.

46. Особливості кровопостачання селезінки.

У ворота селезінки входить селезінкова артерія, яка розгалужується на систему трабекулярних артерій. Від трабекулярних артерій відходять пульпарні артерії (артерії білої пульпи), Ті частини артерій білої пульпи, які проходять через лімфатичні вузлики, отримали назву центральних артерій, оскільки вони служать центрами виселення лімфоцитів у процесі утворення лімфатичних вузликів в онтогенезі. Центральна артерія, яка проходить через вузлик, віддає декілька гемокапілярів, після виходу з них розпадається на китичкові (пеніцилярні) артеріоли, які закінчуються еліпсоїдними капілярами. Далі еліпсоїдні капіляри переходять у короткі артеріальні гемо- капіляри. Частина останніх сполучається із венозними синусами (закритий кровообіг), а інша - безпосередньо відкривається у ретикулярну тканину (відкритий кровообіг). Закритий кровообіг – це шлях швидкої циркуляції та оксигенації тканин. Відкритий кровообіг є повільним, який забезпечує контакт формених елементів крові із макрофагами. Розслаблення артеріального і венозного сфінктерів, а також скорочення гладких м’язових клітин капсул і трабекул приводить до спустошення синусів і виходу крові у венозне русло.

47.Суть класифікації органів імунного захисту на центравльні та периферичні.

Центральні це ті, що пов’язані з утворенням усіх формених елементів та забезпечення умов для антиген залежного розмноження лімфоцитів.А у периферичних здійснюється знищення клітин крові, що завершили свій життєвій шлях., а також під впливом в-,т-лімфоцитів-захист організму від генетично чужорідного матеріалу.

48.Поняття про гуморальний імунітет, характеристика клітин, які приймають участь у ньому

Гуморальный иммунитет Ц это функция B-клеток и характеризуется преобразованием B-клеток в плазматические клетки, секретирующие иммуноглобулины (антитела), которые имеют специфическую активность против внедрившегося антигена.

50_ морфо функціональна характеристиканейросекреторних клітин гіпоталамуса та їх локалізація В сером веществе гипоталамуса обособляются его ядра (свы

ше 30 пар), которые группируются в переднем, среднем (медио

базальном или туберальном) и заднем отделах гипоталамуса. Не

которые из гипоталамических ядер представляют скопления

нейросекреторных клеток, а другие образованы сочетанием ней

росекреторных клеток и нейронов обычного типа.

В ядрах среднего гипоталамуса вырабатываются гипоталами

ческие аденогипофизотропные гормоны, которые регулируют

секрецию (и, вероятно, также продукцию) гормонов в передней

и средней долях гипофиза. Аденогипофизотропные гормоны

являются низкомолекулярными белками (олигопептидами), ко

торые либо стимулируют (либерины), либо угнетают (статины)

соответствующие гормонообразовательные функции аденогипо

физа. Важнейшие ядра этой части гипоталамуса локализуются

в сером бугре: аркуатное, или инфундибулярное, ядро и вентро

медиальное ядро. Указанные ядра образованы мелкими

нейросекреторными клетками в сочетании с адренергическими

нейронами обычного типа.

Таким образом, нейросекреторные образования гипоталаму

са делятся на две группы: холинергическую (крупноклеточные

ядра переднего гипоталамуса) и адренергическую (мелкие нейро

секреторные клетки медиобазального гипоталамуса).

Деление нейросекреторных образований гипоталамуса на пеп

тидохолинергические и пептидоадренергические отражает их при

надлежность соответственно к парасимпатической или симпатичной н.с.