28. Орган нюху

Ектодермального походження> розташований у верхньому носовому ході в районі горизонтальної пластинки решітчастої кістки. Рецепторна ділянка (нюховийепітелій) займає 250-500 кв.мм. Тут є три типи клітин: рецепторні,підтримуючі та базальні. Підтримуючі (опорні) клітини лежать між нюховими і розділяють їх. Вони мають короткі війки і мають ознакисекреції. Базальні клітини розташовані глибше, на базальній мембрані,оточують пучки аксонів рецепторних клітин. Ще глибше, під базальною мембраною, є залозисті клітини.

Нюхові рецепторні клітини мають довгі центральні і короткі периферичні відростки. Кількість нюхових клітин у людини близько 40 млн. (У“нюхаючих” тварин до 200 млн.). Дендрит (периферичнивідросток) нюховоїклітини закінчується потовщенням (нюхова булава), на вершині якої є по 10-12 рухливих нюхових війок.Центральні відростки - аксони - збираються у нюхові нитки (20-40). Вони

проходять у череп крізь решітчасту кістку до нюхової цибулини (другі

нейроцити). Їх аксони утворюють нюховий тракт і ідуть до нюхового

трикутника. Нюхові цибулини, тракти і трикутники разом з передньою

продирявленою речовиною складають периферичний відділ нюхового мозку

(rhinencephalon). До центрального відділу нюхового мозку відносяться

склепінчаста звивина (gyrus fornicatus) з крючком (uncus), гіпокамп звивина (gyrus fornicatus) з крючком (uncus), гіпокамп(hippocampus) та деякі інші пограничні з ним утвори.

29. Смаковий аналізатор. Орган смаку (organum gustus) <ектодермального

походження> у людини представлений багатьма (( 2000) смаковими

бруньками, розташованими у багатошаровому епітелії слизової оболонки

язика, піднебіння, надгортанника і задньої стінки глотки.

Смакові бруньки мають еліпсоподібну форму і місять тісно притиснені одна

до одної смакові (рецепторні) і опорні клітини, в основі яких

знаходяться базальні клітини. На верхівці бруньки є смакова пора. В бік

пори звернені мікроворсинки рецепторних клітин. Їх збудження передається

сусіднім нервовим клітинам. З передніх 2/3 язика імпульси ідуть по

язиковому нерву? (частина лицьового; барабанна струна ). Надгортанника -

блукаючому. Тіла перших нейроцитів залягають в узлах 7-ї, 9-ї та 10-ї

пар черепних нервів, а аксони у складі названих нервів до довгастого

мозку (другі нейроцити). Звідси до таламусу (третій нейроцит). Аксони

цих нейроцитів ідуть до коркового кінця смакового аналізатора - кора

парагіпокампальної звивини, крючка і гіпокампа (амонового рогу).

Розрізняють жолобкуваті, листоподібні та грибоподібні сосочки, у яких

розташовані смакові бруньки.

30.Джерела розвитку кровоносної системи.

Кровоносні судини розвиваються з стінки жовткового мішка, у кінці другого , на початку третього тижня внутр.. утроб. Розвитку .Цей процес іде шляхом утворення кров’яних острівців.Мезенхімні клітини на периферії острівця перетворюються на ендотеліальні клітини первинної кровоносної судини , а центральні набувають округлої форми і перетворюються у клітини крові.Так само утворюється стінка судин.

31.Порівняльна характеристика гістологічної будови артерій у залежності від їх гемодинамікн.В залежності від гемодинамічних умов , будова артерій поділяеться на такі типи:м’язевого, еластичного і мішаного типу. До артерій еластичного типу належить аорта.Тканина має м’язових клітин менше, а еластичних більше.така будова зумовлена високим тиском і великою швидкість крові. Найпотужнішою є середня оболонка.Вній чітко видно еластичні вікончасті мембрани у вигляді паралельно розташованих хвилястих ліній.На препараті ми можемо чітко побачити: внутрішню оболонку, тобто середню оболонку і зовнішню оболонку.Артерії м’язевого типу .Артерії м’’язевого типу знаходяться далеко від серця і тому в середній оболонці кількість еластичних волокон зменшуеться, а кількість гладких міоцитів збільшується.В стінці артерії можно побачити три оболонки : межа внутрішньої – хвиляста прозора лінія , середня оболонка чітко відрізняється від зовнішньої інтенсивнішим забарвленням і наявність паличкоподібних ядер гладких міозитів.

32.Порівняльна характеристика гістологічної будови вен у залежності від їх гемодинамікнВени бувають м’язевого і безм’язевого типу .Вени безм’язевого типу побудовані з ендотелію . Середньої оболонки тут не має. Зовнішня оболонка зрощена з сполучнотканинним прошарком органів у яких вони знаходяться.Вени м’язевого типу поділяють на вени зі слабким розвитком м’язевих елементів і з сильним розвитком м’язевих елементів .відрізняються вони тим , що у перших кров рухаеться під дією земного тяжіння , а у других- у протилежному напрямку.Для вен із сильним розвитком м’язових елементів характерна наявність гладких міозитів у всіх трьох оболонках. вени мають певні особливості будови стінки, а саме:

слабкий розвиток внутрішньої еластичної мембрани; часто вона відсутня;

1. слабкий розвиток циркулярного м’язового шару; частіше поздовжнє розташування гладких міоцитів;

2. меншу товщину стінки;

3. нечіткість розділення на оболонки;

4. більш сильний розвиток адвентиції і більш слабкий – інтими і середньої оболонки ( порівняно з артеріями);

5. значну поліморфність будови в різних судинах і навіть в окремих ділянках однієї вени;

наявність клапанів

33.Порівняльна характеристика артерій і вен.

1.стінка вен тонша, ніж у артерій

2.у вен переважають колагенові волокна ,а еластичні розвинені слабо

3.просвіт вен на препараті має неправильну форму, а у артерій круглий

4.у вен розвинена зовнішня оболонка, а у артерій середня

5.наявніть клапанів у деяких вен

34.Морфофункціональна характеристика типів капілярів.

№	Типи капілярів	Будова	Локалізація
1	Соматичний	d = 4,5 – 7 мкм Ендотелій суцільний (звичайний), базальна мембрана безперервна	М’язи, легені, шкіра, ЦНС, екзокринні залози, тимус
2	Фенестровані (вісцеральні)	d = 7 – 20 мкм ФенестроФваний ендотелій і суцільна базальна мембрана	Ниркові клубочки, ендокринні органи, слизова оболонка ШКТ, судинне сплетення мозку
3	Синусоїдні	d = 20 -40 мкм В ендотелію є щілини між клітинами і базальна мембрана перфорована	Печінка, кровотворні органи і кора наднирника

35.Морфофункціональна характеристика артеріол.

Артеріоли найдрібніші судини м’язевого типу і переходять у капіляри .Їхній діаметр перевищує 50,,,100мкм.Уцих судинах зберігаються всі три оболонки, але вони розвинені дуже слабо. Середня оболонка утворена гладкими м’язовими клітинами. завдяки скороченням гладких міоцитів стінки артеріоли , артеріоли регулюють приплив крові до органів.

36.Будова, функції та різновиди венул.

№	Типи венул	Будова	Функції
1	Посткапілярні	d =12 – 30 мкм Більше перицитів, ніж у капілярах. В органах імунної системи мають високий ендотелій	1 Повернення клітин крові із тканин. 2 Дренажна. 3 Видалення отрут і метаболітів. 4 Депонування крові. 5 Імунологічна (рециркуляція лімфоцитів). 6 Участь у реалізації нервових і ендокринних впливів на обмін і кровотік
2	Збірні	d = 30 – 50 мкм Містять окремі ГМК і більш виражену зовнішню оболонку
3	М’язові	d > 50 мкм, до 100 мкм. Містять 1-2 шари ГМК і добре виражену зовнішню оболонку

37.Г істолої ічна будова міокарду, ультраструктура типових кардіоміоцитів.

Основну масу серця складає міокард. У міокарді спостерігаємо смужки кардіоміоцитів, ядра в яких розташовані по центру. Між смужками (ланцюжками) кардіоміоцитів розрізняють анастомози. Всередині смужок, а це функціональні м’язові «волокна», кардіоміоцити з’єднані за допомогою вставних дисків. Кардіоміоцити мають поперечну посмугованість, зумовлену наявністю ізотропних (світлих) і анізотропних (темних) дисків у складі самих міофібрил. Між ланцюжками кардіоміоцитів спостерігаються світлі проміжки, заповнені пухкою волокнистою сполучною тканиною.Безпосередньо під ендокардом розміщуються скупчення провідних (атипових) кардіоміоцитів. На поперечному перерізі вони мають вигляд великих рожевих клітин з більшим за розмірами, ніж у робочих кардіоміоцитах, ядром і переважаючою, порівняно з міофібрилами саркоплазмою.

38.Гістологічна будова провідної системи серця.

У серці виділяють атипову («провідну») м’язову систему. Ця система представлена: синусно-передсердним вузлом (синоатриальний); передсердно-шлуночковим вузлом (атріовентрикулярний); передсердно-шлуноковим пучком Гіса. Синусно-передсердному вузлі відбувається формування імпульсу, який визначає автоматію серця. Його центральну частину займають клітини першого типу – водії ритму(Р-клітни). Ці клітини відрізняються від типових кардіоміоцитів невеликими розмірами, багатокутною формою, невеликою кількістю міофібрил Передсердно-шлуночковий вузол складають здебільшого перехідні клітини (клітини другого типу).Вони виконують функцію проведення збудження і його перетворення (гальмування ритму) від Р-клітин до клітин пучка і скоротливих. Передсердно-шлуночковий пучок Гіса складається із стовбура, правої і лівої ніжок (волокна Пуркіньє). Ліва ніжка розпадається на передню і задню гілки. Пучок Гіса і волокна Пуркіньє представлені клітинами третього типу, які передають збудження від перехідних клітин до скоротливих кардіоміоцитів шлуночків. За будовою клітини пучка відрізняються більшими розмірами у діаметрі, міофібрили тонкі, які безладно розміщуються головним чином по периферії клітини. Ядра розташовані ексцентрично.

39.Стромальні та паренхіматозні елементи червоного кісткового мозкуНіжну строму червоного кісткового мозку утворює ретикулярна сполучна тканини.Часто трапляються поперечно, косо та поздовжньо зрізані синусоїдні кровоносні капіляри. У просвітах останніх розміщуються численні еритроцити та поодинокі лейкоцити.Комірки, утворені ретикулярною сполучною тканиною, заповнені клітинами, які знаходяться на різних стадіях гемопоезу. Їх доцільно вивчати на мазках червоного кісткового мозку, де їх легше диференціювати. На зрізі найкраще вирізняються гігантські клітини – мегакаріоцити.Необхідно звернути увагу на розміщені в межах препарату адипоцити, які мають перснеподібний вигляд, і кісткові перекладинки, як острівці рожевого кольору.

1 Ретикулярні клітини зірчастої форми.

2 Синусоїдні кровоносні капіляри.

3 Мегакаріоцити (гігантські клітини).

4 Адипоцити.

5 Кісткові перекладинки, як острівці рожевого кольору.

40.Стромальні та паренхіматозні елементи тимуса.

Строму червоного кісткового мозку складає ретикулярна тканина, клітини якої мають зірчасту форму. Їх ядра овальної форми, слабо забарвлені. Між відростками ретикулоцитів бачимо групи (острівці) клітин різних гемопоезних рядів. Мегакаріоцити – великі («гігантські») клітини з фрагментованими, химерної форми ядрами. Еритробласти, проеритробласти, базофільні, поліхроматофільні і оксифільні еритробласти гуртуються біля клітини-«няньки» - макрофага. Мієлобласти, мієлоцити відрізняються наявністю зернистості в цитоплазмі. Ядра мієлоцитів бувають круглими і паличкоподібними. Зустрічаються моноцити – клітини з бобоподібним ядром і невеликі групи кістковомозкових лімфоцитів. Вони локалізуються переважно навколо кровоносних судин.

41.Структурні компоненти та значення гематотимусного барєру.

Клітини кіркової речовини відмежовані від крові гематотимусним бар’єром, який захищає лімфоцити кіркової речовини від надлишку антигенів. До його складу входять ендотеліальні клітини гемокапілярів із базальною мембраною, перикапілярний простір з поодинокими лімфоцитами, макрофагами і міжклітинною речовиною, а також епітеліоретикулоцити з їх базальною мембраною.

42.Структурна організація кіркової речовини лімфовузла.

Кіркова речовина лімфовузла утворена лімфатичними фолікулами, вузлики кулястої форми.До складу фолікулів входять В-лімфоцити, макрофаги. Зовні фолікул вкритій ретикулоендотеліоцитами –клітинами , які поєднують морфологію ретикулярних клітин з функцією ендотелію.Кожен фолікул мае світлий центр,де відбуваеться розмноження лімфоцитів і темну периферійну зону в якій компактно розташовані лімфоцити.