0. 6. Соціальна відповідальність та організації.

Менеджери, починаючи з 1960-х років, приймають рішення, пов’язані з проблемами соціальної відповідальності. Перелік проблем морально-етичного характеру значний: ціноутворення, взаємовідносини працівників, охорона природних ресурсів, охорона праці, якість товарів та ін. Сьогодні, наприклад, нагальною проблемою є охорона навколишнього середовища, пов’язана з промисловою діяльністю підприємств промислово-розвинутих країн. Через них виникають глобальні загрози для навколишнього середовища за рахунок переважної більшості промислових, ядовитих і побутових відходів.

Соціальна відповідальність – це сукупність зобов’язань, що їх організація повинна дотримуватись і за допомогою за яких створювати соціальне середовище, в якому вона функціонує.

Щодо соціальної відповідальності організацій існує дві полярні точки зору: класичний та соціально-економічний підходи.

Класичний підхід (активний прихильник лауреат Нобелівської премії Мілтон Фрідман) визначає, що єдина соціальна відповідальність менеджменту полягає у максимізації прибутку організації.

Соціально-економічний підхід передбачає соціальну відповідальність, яка виходить за межі створення прибутку, включаючи захист та підвищення добробуту суспільства. Слід зазначити, що соціальна, політична і юридична активність бізнесових організацій – це об’єктивна реальність. Опитування, яке було проведено серед власників бізнесових організацій, показало, що 68% з них мають намір і надалі продовжувати свою соціально-орієнтовану практику.²

Соціальна активність фірм забезпечує їм більше вигод, ніж витрат. Це і створення позитивного іміджу фірми у споживача, формування конкурентних переваг, можливість залучення більш кваліфікованих працівників, зниження регулюючої ролі держави у діяльності організації. Тому компанії повинні трактувати соціальну відповідальність як виклик, що потребує детального планування і ухвалення рішень, розгляду та оцінки.

Менеджмент соціальної відповідальності повинен будуватись на принципах законослухняності, етичної відповідальності та філантропічної діяльності, яка передбачає виділення коштів на благодійні або інші соціальні програми.

Високий рівень соціальної відповідальності забезпечується за допомогою лідерства, організаційної культури, схвальне ставлення в організації до інформаторів про протизаконну або неетичну поведінку працівників в організації.

Усі ці заходи допомагають формувати та визначати сприйняття людьми позиції організації щодо соціальної відповідальності.

0. 7. Міжнародне середовище менеджменту.

Соціально-економічний розвиток України, її інноваційне спрямування у значній мірі залежить від теперішнього середовища міжнародного бізнесу. Проте бар’єри, які створюються різними урядовими правилами і розпорядженнями, а також політичною і законодавчою нестабільністю, корумпованістю чиновників у різних країнах стримують приплив закордонного капіталу і розвиток бізнесу.

Міжнародна економічна діяльність стає щораз важливішим елементом збуту та прибутків закордонних фірм. Вони отримають близько 2/3 прибутків за кордоном. Тому всі компанії сьогодні повинні зважати на конкурентну ситуацію і методи конкуренції, з якими вони стикаються в інших державах.

Фірми можуть обирати різні види міжнародної економічної діяльності, шукаючи порівняльну перевагу в інших країнах, зокрема експорт, імпорт, ліцензування, стратегічне партнерство та прямі інвестиції.

Експорт або виробництво продукції на внутрішньому ринку фірми і продаж її в іншій країні можуть охоплювати як товари, так і послуги. Проте фірми витрачають значні кошти на оплату мита і податків, на транспортування продукції та ні.

Ліцензування – це домовленість, згідно з якою фірма дає змогу іншій компанії використовувати її ліцензійний знак, торговельну марку, технологію, патент, авторське право або інші активи. Відповідно лізенціант платить ліцензійну плату (роялті) залежно від обсягу продажу.

Стратегічне партнерство . у міжнародному партнерстві дві або більше фірм працюють заради спільної мети. Особливою формою стратегічного партнерства є спільні підприємства. Вони успішно розвиваються в Україні.

Прямі інвестиції. Прямі інвестиції зростають тоді, коли фірма, яка має базу в одній країні будує або купує виробничі потужності в іншій країні. Прикладом може слугувати продаж урядом України Криворізького металургійного комбінату. Головна причина прямих інвестицій – капіталізація на підставі зниження затрат на оплату праці, сировину тощо.

Умови міжнародного бізнесу визначаються трьома головними сферами: регулюванням міжнародного бізнесу, існуванням економічних інтеграційних об’єднань, культурними особливостями різних країн.

Регулювання міжнародного бізнесу здійснюють уряд країн, які імпортують товари, для захисту вітчизняного товаровиробника, запроваджуючи різні бар’єри, зокрема мита. Мито – це податок, який справляють з товарів, що перетинають національні кордони.

Іншою формою торговельних обмежень є квоти – обмеження на обсяг або вартість товарів, якими можна торгувати. Наприклад, Росія та країни ЄС встановили квоти на торгівлю в цих країн українськими трубами великого діаметру, щоб забезпечити своїм виробникам утримання відповідного ринкового сегменту.

Економічні інтеграційні об’єднання. У сучасних умовах підприємці докладають значних зусиль, щоб знизити рівень торговельних бар’єрів. Найчіткіше це виявляється у створенні міжнародних економічних об’єднань.

Міжнародне економічне інтеграційне об’єднання – це група країн, які погоджуються суттєво знизити або обмежити торговельні бар’єри у взаємній торгівлі.

Найважливіше інтеграційне об’єднання – Європейський Союз. Угода про його створення була підписана в лютому 1992 року 12 європейськими країнами. У 1995 році до цього Союзу приєдналося ще три країни. Створення ЄС об’єднало 380 млн. громадян та їх виробничий потенціал з валовим продуктом більше 37 трильйонів доларів США. За думкую спеціалістів, найближчим часом буде сформований Великий Європейський Економічний Союз, який об’єднає більше 425 млн. громадян як мінімум 21 європейської країни. На сьогодні є єдиним ринком, на якому відсутні будь-які національні бар’єри, які перешкоджають вільному переміщенню людей, працевлаштуванню, свободі інвестицій та торгівлі. Введено єдину грошову одиницю – євро.

Європейський Союз зміцнив позиції Європи у конкурентній боротьбі проти індустріальної потуги США та Японії. ЄС сприяє розвитку глобальної конкуренції, стимулюючи процес консолідації і об’єднання сфер діяльності європейських компаній, а також створюючи об’єднання з новими партнерами у інших частинах світу.

Сформовано та вступило в дію 1 січня 1994 року економічне інтеграційне об’єднання, яке охоплює США, Мексику, Канаду (NAFTA). Тут виник обширний ринок, який нараховує більше 363 млн. споживачів з потенціалом більше 7 трильйонів доларів США.

Створено асоціацію 10 держав південно-східної Азії з населення у 500 млн. чоловік та економічним потенціалом 1 трильйон доларів США.

Важливу роль у розвитку азіатського регіону відіграє Китай та Індія. Завдяки Гонконгу Китай, який налічує близько 1,5 млрд. споживачів поступово буде становитись могутньою економічною силою.

Національна культура. Національна культура – це набір цінностей, які формують поведінку жителів країни та спосіб сприйняття світу. Аналіз показує, що культурні відмінності між країнами значно впливають на практику бізнесу. Американський дослідник Гірт Хофстед вивчив характеристики 116 тис. працівників із 40 країн, які були співробітниками однієї міжнародної компанії. Він встановив, що менеджери і працівники відрізняються за чотирма основними характеристиками національної культури:

а) індивідуалізм і колективізм;

б) дистанція влади;

в) несприйняття невизначеності;

г) співвідношення чоловічих (маскулінність) і жіночих (жіночість) якостей (див. табл. 3.1).

Таблиця 3.1

Основні характеристики різних культур за Хофстедом³

Країна	Індивідуалізм або колективізм	Дистанція влади	Ступінь несприйняття невизначеності	Маскулінність
Австралія	Індивідуалізм	Незначна	Середня	Висока
Канада	Індивідуалізм	Середня	Низька	Середня
Великобританія	Індивідуалізм	Незначна	Середня	Висока
Франція	Індивідуалізм	Велика	Висока	Низька
Греція	Колективізм	Велика	Висока	Середня
Італія	Індивідуалізм	Середня	Висока	Висока
Японія	Колективізм	Середня	Висока	Висока
Мексика	Колективізм	Велика	Висока	Висока
Сінгапур	Колективізм	Велика	Низька	Середня
Швеція	Індивідуалізм	Незначна	Низька	Низька
США	Індивідуалізм	Незначна	Низька	Висока
Венесуела	Колективізм	Велика	Висока	Висока

Індивідуалізм – характерна особливість культури, яка означає, що люди турбуються в перш чергу про свої власні інтереси і безпосередні інтереси своєї родини.

Колективізм означає, що люди очікують від інших членів своєї групи турботи і захисту при виникненні у них проблем.

Дистанція влади як культурна характеристика визначає відношення суспільства до нерівномірного розподілу владних повноважень в установах та організаціях. Дистанція влади проявляється через повагу (велика повага – велика дистанція влади; мала повага – мала дистанція влади).

Неприйняття невизначеності як культурна характеристика відображає ступінь, до якого люди допускають ризик та нетрадиційну поведінку. Суспільства з високим ступенем неприйняття невизначеності характеризуються високим рівнем стурбованості громадян своєю долею, що проявляється в їх знервованості, стресах та агресивності. І, навпаки, люди у суспільствах з низьким ступенем неприйняття невизначеності спокійно сприймають ризик. Вони спокійно сприймають стилі поведінки і думки інших, які відрізняються від їх власних, оскільки не відчувають в цьому ніякої загрози для себе.

Маскулінність і жіночість. В культурах з високим розвитком маскулінності першочергове значення надається таким поняттям як впевненість у собі, нагромадження грошей і цінностей. В культурах, які сповідують типово жіночі якості, тобто жіночості, більше всього ціняться людські взаємовідносини та почуття, пов’язані з добробутом інших людей.

Існують інші відмінності національних культур. Зокрема, в країнах, які сповідують іслам, аморально отримувати відсотки за вкладені кошти. Не всі культури сповідують чіткий графік роботи (наприклад, на Близькому Сході не люблять призначити точний час зустрічі).

Дуже важливим чинником для менеджерів міжнародного бізнесу є знання мови країни, куди спрямовують бізнес.