Розділ 1 Теоретичні засади внутрішнього аудиту в комерційних банках

1.1. Суть та значення внутрішнього аудиту в системі контролю за діяльністю комерційних банків

Система контролю за банками – це сукупність видів контролю діяльності банків, для кожного з яких притаманна своя процедура проведення.

Контроль за діяльністю банків здійснюється як ззовні, так і з середини. Зовнішній контроль поділяється на банківський нагляд та зовнішній аудит (рис. 1.1). Банки, на відміну від підприємств, підпадають під більш жорстке державне регулювання та нагляд.

Ефективний нагляд за діяльністю кредитних організацій є невід’ємним компонентом стабільної економіки, в якій банківська система відіграє головну роль, а саме здійснює розрахунки, мобілізує і розподіляє грошові кошти.

Сьогодні модним стало слово “аудит”, а на зміну колишнім ревізорам прийшла престижна професія аудитора. Однак сам термін “аудит” не є для нас новим і незнайомим. Це слово виникло в латинській мові понад дві тисячі років тому і означає “він слухає”. У Римській імперії контроль за бухгалтерами, які вели облік державних видатків, здійснювали квестори, звіти яких надсилалися до Риму і там заслуховувались екзаменаторами. Проте суть аудиту – налагодження ефективного контролю за всіма ділянками господарської та фінансової діяльності суб’єктів господарювання, в т.ч. банків, залишилася незмінною, модифікувалися під впливом нових ринкових відносин лише правові форми їх здійснення. Нині аудит – основна ланка контрольної роботи в банку, він покликаний відродити принципи відповідальності, раціональної поведінки та продуктивності праці в діяльності банків. [26, с. 56-58].

Кожний банк є об’єктом перевірки на місці інспекторами Національного банку України чи аудиторами, призначеними Національним банком України. Перевірка банків здійснюється відповідно до плану, затвердженого Національним банком України. Планова перевірка здійснюється не частіше одного разу на рік, і про її проведення Національний банк України зобов’язаний повідомити банк не пізніше, ніж за 10 днів до її початку. За наявності обґрунтованих підстав може бути проведено позапланову перевірку [15].

Аудит - це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам [21, с.171].

Аудит став запобіжною системою, яка призначена не тільки зафіксувати порушення, а й застерігати, упереджувати їхню появу. Процедури контролю стали невід’ємною частиною щоденної діяльності банку. Це дає змогу на ранніх стадіях та оперативно запобігти значним збиткам банку, відвернути негативний розвиток подій. Тому з метою підвищення особистої відповідальності працівників банку слід запровадити складання ними індивідуальних планів роботи та підвищення їх фахового рівня з подальшою перевіркою поставлених завдань.

Мета аудиту полягає у всебічному аналізі фінансової звітності щодо дотримання вимог законодавства банком у сфері його функціонування з подальшою розробкою методичних рекомендацій щодо усунення виявлених порушень і висловленням думки про достовірність фінансової звітності в усіх суттєвих аспектах того об’єкта аудиторського контролю, перевірка якого зумовлювалась згідно з потребами користувачів, формально закріплених у договорі на проведення аудиту. [21, с.172].

Аудит буває внутрішній і зовнішній.

Зовнішній аудит - це перевірка, що здійснюється незалеж­ними висококваліфікованими спеціалістами в галузі аудиту, контролю та аналізу фінансово-господарської діяльності на підставі наявності відповідного сертифіката на право здійснен­ня аудиторської діяльності. [29].

Зовнішній аудит тісно пов’язаний з системою банківського нагляду Національного банку України. З метою взаємодії між інспекторами з банківського нагляду Національного банку України та зовнішніми аудиторами банків впроваджено відповідні Методичні рекомендації, розроблені для забезпечення створення умов належної взаємодії між інспекторами з банківського нагляду Національного банку України і зовнішніми аудиторами (аудиторськими фірмами) банків під час здійснення ними інспекційних перевірок діяльності банків та проведення аудиторської перевірки річної фінансової звітності або консолідованої фінансової звітності банків. [15].

Внутрішній аудит банку розглядається як незалежна оцінка системи внутрішнього контролю, встановленого у банку. Головна увага внутрішнього аудиту зосереджена на аналізуванні інформаційної системи, включаючи систему бухгалтерського обліку і супутніх видів контролю, вивченні фінансової та операційної інформації, дослідженні економічності та ефективності операцій [18] .

У складних умовах розвитку економіки значення внутрішнього аудиту набуло все більшої вагомості. Якщо за сприятливої ситуації внутрішній аудит, який мав форму ревізії і відображав лише факти дотримання правил обліку і нормативних процедур, то сьогодні він перетворюється на один із основних інструментів підвищення ефективності управління банку [32, с. 17].

Внутрішній аудит аналізує ситуацію ризику і застерігає від банкрутства, використовує ноу-хау для збільшення прибутку і ефективності нової технології, вживають заходів, що сприяють фінансовому бізнесу суб’єктів господарювання.

Мета внутрішнього аудиту — удосконалення організації й управління виробництвом, виявлення й мобілізація резервів його зростання.

Об’єктами внутрішнього аудиту є функціональні (департамен­ти, управління, відділи) та виробничі структурні підрозділи (філії) банку, а також види банківської діяльності: банківські операції, системи внутрішнього контролю тощо [32, с. 26].

Внутрішній аудит надає незалежні аудиторські та консультативні послуги, спрямовані на створення нової додаткової вартості та вдосконалення діяльності банку. Це своєрідний каталізатор пропозицій щодо мінімізації наслідків ризиків та використання додаткових можливостей для поліпшення діяльності. На перший погляд, функціональні завдання контролінгу та аудиту є подібними. Зокрема, до компетенцій обох інституцій належить завдання контролю, сприяння ризик-менеджмету. Однак ці служби не дублюють, а доповнюють одна одну. Найістотніші відмінності між контролінгом та внутрішнім аудитом наведено в таблиці 1.1.

Звідси випливає, що налагодження та підтримка функціональної спроможності системи ризик менеджменту є завданням контролінгу, а перевірка її якості та дієвості – компетенцією внутрішнього аудиту [39, С. 55-56] .

Таблиця 1.1

Розмежування функціональних компетенцій контролінгу та внутрішнього аудиту

Критерій	Контролінг	Внутрішній аудит
Характер контролю	Внутрішня складова об’єкта контролю, наприклад, бюджетний контроль	Незалежність від об’єкта
Інструменти контролю	Аналіз відхилень, внутрішні методики, інструкції, положення, принцип «чотирьох очей»	Ревізія, перевірка дотримання внутрішніх положень і вимог законодавства
Частота контролю	Безперервно	У силу необхідності
Контрольний період	Актуальний та плановий період	Минулий період
Достовірність інформації	Вважається, що надана інформація є достовірною	Здійснюється перевірка достовірності інформації
Корпоративне управління	Інформаційне та методичне забезпечення управлінських рішень, координація	Перевірка ефективності менеджменту, в тому числі на предмет відповідності його діяльності інтересам власників
Ризик-менеджмент	Налагодження і підтримка функціональної спроможності	Перевірка якості та дієвості системи ризик менеджменту

Класифікація внутрішнього аудиту в банках – це виділення однотипних груп внутрішнього контролю, згрупованих за певними ознаками. ( Додаток А)

За змістом та функціями внутрішній аудит поділяється на операційний та стратегічний. В Україні сьогодні проводиться лише операційний аудит. Це обумовлено тим, що багато бухгалтерських процедур не формалізовані та не автоматизовані, а рівень кваліфікації внутрішніх аудиторів не завжди є високим.

За організацією внутрішній аудит поділяють на одно- та багатопредметний. Однопредметний аудит пов’язаний з однією або двома мало трудомісткими функціями, можуть виконуватися лише одним аудитором. Багатопредметний - це аудит трудомістких та різнотипних функцій, що виконується колективом аудиторів.

Розрізняють три основних типи аудиту: