Практичне заняття №4 Особливості навчально-пізнавальної діяльності студента у ході різних організаційних формах навчання

Обов'язковими видами навчальної роботи в педагогічному вузі є лекції, семінари, лабораторно-практичні заняття, курсові роботи, консультації, колоквіуми, заліки, іспити.

За силою свого впливу на розум, серце і волю студентів перше місце належить вузівській лекції. Вона поєднує в собі спеціально створену для даної аудиторії систему знань і зразок науково-педагогічного мислення. Зміст лекції – це строго відібрана квінтесенція того, що студентові необхідно знати з даної теми. Лекція — це не просто інформація, але акт спілкування і спільної діяльності викладача і студентів. Саме тому лекцію не можна замінити ніякою іншою формою навчальної роботи в інституті.

Читання і слухання лекції — складна і напружена робота лектора і студента. Лектор фактично виступає в трьох особах: автор лекції, її постановник і, нарешті, виконавець. Професор з відомої повісті А.П.Чехова стверджував, що лектор одночасно виступає як учений, педагог і оратор. І зле, коли оратор переможе педагога або вченого чи навпаки.

Не легше на лекції і студентові. Студент повинен активно і напружено працювати, користуючись цілою системою спеціальних прийомів. К.Д.Ушинський писав, що мріяти завжди легко і приємно, а думати важко. Студент стежить за ходом думки лектора, виокремлює основне, критично сприймає принципові положення, прагне відчути інформацію й укласти найістотнішу у комори свого розуму — пам'ять. При цьому він повинен устигнути записати так, щоб було достатньо повно, зрозуміло і розбірливо.

У процесі читання лекції викладач витрачає багато нервових і інтелектуальних сил, але він у більш вигідному положенні, ніж студент, тому що суб'єктивно для нього час йде швидше, тому що він активно діє. Студент же повинен майже нерухомо сприймати, аналізувати і фіксувати інформацію протягом довгих 90 хв.

Процес слухання і розуміння лекції часом буває утруднений цілою низою причин:

1. Висока швидкість розумової діяльності. Ми думаємо в чотири рази швидше, ніж говоримо. Тому, коли хто-небудь говорить, у слухаючого досить часу, щоб відволіктися від лекції.

2. Вибірковість уваги. Звичка з дитинства слухати не все, а те, що цікаво, зберігається і в студентські роки.

3. «Антипатія» до чужих думок. Нам легше додержуватися своїх думок, ніж змушувати себе стежити за тим, що говорить інший.

4. Потреба репліки. Чиясь промова може викликати в нас потребу негайно заперечити. Ми вже не слухаємо.

На основі цих труднощів у деяких людей виробляються дурні звички, що утруднюють контакт із лектором. Це — підвищена увага до недоліків у зовнішності, мовленні і манерах лектора; звичка слухати виступаючого, не дивлячись на нього; підвищена сприйнятливість до незначних відволікаючих моментів (шарудіння ногами, кашель і т.д.); поспішна оцінка теми і висновок про те, що в лекції не буде нічого нового, цікавого; поспішна відмова від зусиль слухати виступаючого; показна увага у випадках, коли голова зайнята іншими турботами, й т.ін.

Лекція звичайно читається потокові студентів. Одна хвилина, витрачена на зауваження щодо дисципліни, обертається сотнями загублених хвилин. Тому кожен студент повинен відповідально і сумлінно ставитись до лекційних занять і шанобливо — до праці лектора. До лекції необхідно готуватися – прочитати конспект попередньої лекції, подивитися відповідний розділ у навчальному посібнику, повторити основні поняття.

Лекцію треба конспектувати. Недарма говорять: хто записує, той читає двічі. Ідеальний вид конспекту лекції — це короткий виклад змісту лекції своїми словами з позначками по ходу змісту. <...>

Семінари, як і лекції, відносяться до теоретичної форми занять. На семінарських заняттях студенти поглиблюють і закріплюють знання, отримані на лекціях і в результаті самостійної роботи, перевіряють і уточнюють свої переконання, опановують термінологією, учаться вільно нею оперувати, відстоювати свою точку зору.

На практиці склався ряд форм проведення семінарів: 1) запитально-відповідний семінар; 2) розгорнута бесіда на основі заздалегідь даного студентам плану; 3) усні доповіді студентів з наступним їх обговоренням; 4) обговорення письмових рефератів; 5) теоретична конференція; 6) семінар-диспут; 7) коментоване читання першоджерел тощо.

Найбільш розповсюдженою формою є заслуховування й обговорення усних доповідей студентів. Питання або теми повідомлень студенти одержують заздалегідь і готуються до них за першоджерелами, самостійно формулюючи висновки. Під час виступу студента група повинна його уважно слухати, щоб потім задати питання, доповнити й уточнити виступ, тактовно указати виступаючому на значеннєві, логічні або мовні недоліки, це знадобиться майбутньому вчителеві.

Іншою важливою умовою результативності семінарського заняття є довірча обстановка, коли студенти не бояться помилитися, висловлювати спірні ідеї. В останні роки викладачі частіше стали застосовувати вправи, що розвивають самостійність мислення. Для цього студентам пропонуються життєві ситуації-задачі, що слід глибоко проаналізувати і запропонувати варіанти вирішення. <...>

В інститутах, головним чином на старших курсах, проводяться спецсемінари. Це більш висока форма семінару, за якої студенти в ході виконання рефератів або доповідей здійснюють елементарні наукові дослідження. Семінар завершується заключним словом викладача.

Значну частину обсягу аудиторних занять займають лабораторно-практичні заняття. За ступенем самостійності виконання завдань їх можна підрозділити на репродуктивні (відтворюючі раніше виконані завдання) і творчі, такі, що потребуючих перетворень, реконструкцій, переносу знань і умінь у нову ситуацію, узагальнень.

Лабораторно-практичні заняття стимулюють мислення, зближають теорію з практикою, навчальну роботу з науковою, сприяють закріпленню знань. Вони виконуються успішно, якщо:

• студент осмислив мету і задачу роботи;

• підготувався до неї попередньо (прочитав потрібну літературу, виконав необхідні завдання, зібрав факти і т.п.);

• спланував хід виконання роботи і намітив моменти самоконтролю;

• фіксував хід роботи і її результати;

• після завершення перевірив правильність результатів і подумки повернувся до початку, подумавши, як можна було б зробити роботу раціональніше.

Лабораторно-практичні заняття не самоціль, а засіб професійно-педагогічної підготовки. Отже, свідомість студента в процесі виконання завдань повинне постійно звертатися до майбутнього: «Як я поясню це учням?», «Що треба обов'язково запам'ятати?».

При утрудненнях у навчальній роботі студенти мають можливість одержати консультації. Це основна форма надання допомоги. За формою вони поділяються на групові, потокові й індивідуальні, за змістом — на вставні, тематичні і передекзаменаційні. Іноді консультації проводяться у формі колоквіуму або співбесіди.

Деканат зазвичай планує консультації на навчальний семестр. Про їх зміст необхідно знати як викладачам, так і студентам, щоб краще до них підготуватися. Однак зустрічі студентів з викладачами можуть бути і позапланові. Основне призначення консультацій — навчально-пізнавальне, але вони мають і контрольну функцію.

На консультаціях студенти одержують відомості про необхідну учбово-наукову літературу, прийоми самостійної роботи, вимоги до рефератів, доповідей, письмових або графічних робіт, тобто з усіх питань, що викликають утруднення у студентів. Для першокурсників консультації мають особливо важливе значення. <...>

Основа успішного навчання студентів – самостійна робота. Із самого початку навчання в інституті необхідно відкинути психологію розумового утриманства і налаштуватися на ініціативну самостійну навчальну роботу. Самі коштовні знання ті, котрі добуті самостійною працею.

Під час організації своєї позааудиторної роботи першокурсник нерідко відчуває труднощі у виборі літератури для конспектування, методах роботи з джерелами, а головне — у раціональному використанні часу. Ось декілька порад.

З’ясуйте на кафедрі або особисто у викладача, яка література повинна бути просто прочитана, а яка й у якому обсязі повинна бути законспектована.

На самостійну роботу студента приділяється багато часу. Проведіть хронометраж витраченого часу на самостійну роботу і, якщо наявне перевантаження, обговоріть у групі її причини. Порадьтеся з куратором про усунення перевантажень позааудиторної роботи. Свою увагу спрямуйте головним чином на оволодіння раціональними прийомами роботи.

Визначите постійний час для самостійної роботи і дотримуйтесь правил гігієни розумової праці. Ознайомтеся з культурою навчальної праці.

Попередньою атестацією студентів (найчастіше за результатами лабораторних і практичних робіт) є залік. Він передує іспиту. Заліки й іспити — спосіб одержання зворотної інформації в навчальному процесі, що необхідна як викладачеві для корекції викладання, так і студентові для точного визначення своїх успіхів в оволодінні професією.

Головне в іспиті — поглиблення і систематизація знань. Разом з тим іспит – це перевірка знань, умінь і навичок студентів, а також загального розвитку студента. Іспити проводяться як за білетами, так і за усними питаннями екзаменатора, але обов'язково за діючою навчальною програмою.

Викладач має право поставити «зараховано» або екзаменаційну оцінку в залікову книжку «автоматом» — за враженням від роботи студента на лекціях, семінарських і лабораторно-практичних заняттях і результатами поточних співбесід. ....

Є прості істини, знання яких зберігає сили студента і робить його навчання відносно легким і успішним. Ось деякі з них.

1. Не спокушайтеся безумовною «свободою» у семестрі. Розбіжність між шкільним і вузівським режимами навчання вводить деяких першокурсників в оману, коли вони думають, що можна «жити весело від сесії до сесії». Легко навчається той, хто працює систематично в міжсесійні періоди. До заліків, іспитів, а головне — до майбутньої педагогічної роботи в школі треба готуватися кожного дня. Вільний час доступний тільки працьовитому студентові.

2. Знайте особливості свого інтелекту. Кожен студент має схильність або до теоретичного, або до образного, або до практичного мислення. У ході навчання треба посилено розвивати відсутні здібності. Варто довідатися також тип своєї пам'яті. Слухова або моторна пам'ять вимагає великої рухової активності. Зорова пам'ять — більш частого звертання до графіків, малюнків, моделей. Мислення і пам'ять, як і м’язи, розвиваються шляхом вправ.

3. Дотримуйтесь ритму у роботі і відпочинку. У цьому передумова кращого засвоєння знань і збереження здоров'я. Багато студентів, на жаль, через неритмічність у роботі розхитують свої нерви, «наживають» безсоння, а то і нервові хвороби. І звичайно, перевтомлюються і втрачають інтерес до навчання. Часто це трапляється при «штурмі» під час екзаменаційної сесії.

4. Дайте собі установку «Знати!». Студенти нерідко піклуються лише про те, щоб здати іспит, не підозрюючи того, що за такої установки після іспиту його свідомість звільняється від знань, як від інформаційного сміття. Настає педагогічна практика, а він вже усе позабував. Знання буде працювати ефективніше, якщо пам'ятати про майбутню педагогічну роботу і накопичувати знання і досвід саме для неї.

5. Культивувати в собі симпатії до викладачів і товаришів групі. Позитивні емоції роблять взаємодію в навчальному процесі більш успішною, вони, немов каталізатори, поліпшують засвоєння знань, умінь і навичок. Доведено також, що життєрадісність, оптимізм, уміння зацікавити себе навчанням перетворюють навчальну працю з «каторги» у захоплюючу справу.

Введение в специальность / Под ред. Л.И.Рувинского. – М., 1988. – С. 24-32.

♦ Виділіть найбільш істотні особливості навчально-пізнавальної діяльності студента в рамках різних організаційних форм навчання.

♦ Складіть план-конспект цього тексту.