7.2. Структурні інновації в економіці

Слід розрізняти два тини епоха­льних і базисних інновацій в динаміці економіки.

До першого типу відносяться гли­бинні трансформації структури еконо­міки, зміна довгострокових і наддовгострокових структурних циклів.

Інший тип відноситься до радикальних змін в економічних інсти­тутах і ринкових механізмах, що перебувають ближче до поверхні гос­подарського життя, — до динаміки цін, інфляція, зарплати, прибутку, відсотка, ренти, валютних курсів тощо. Економічні інновації другого типу иохідні від інновацій першого типу, але є дуже різноманітними, рухливими і відносно самостійними в траєкторії свого руху. Зупинимо­ся на економічних інноваціях першого типу.

Структура економіки виражається в пропорціях поділу праці, ос­новних фондів, науково-технічного потенціалу і одержаного продукту:

• між різними відтворювальними секторами - особистого вжитку, державного вжитку (включаючи військову продукцію), інноваційно- інвестиційного призначення, енергосировинним, ринковою інфрастру­ктурою (відтворювальна структура);

• галузями або народногосподарськими комплексами - агропроми­словим, по виробництву товарів народного вжитку і платних послуг для населення, машинобудівним, наливно-енергетичним, конструкційних матеріалів, будівельним, транспортним, військово-промисловим, соціа­льним, екологічним, управлінським (галузева структура)-,

• різними економічними ладами, формами власності - держав­ною, приватною, змішаною, особистою (натурально-патріархальний лад), іноземною (економічна або інституційна структура).

Можна також розглядати вартісну структуру відтворення - частки проміжного продукту, доданої вартості (у тому числі амортиза­ції, оплати праці, прибутку, податків) і зовнішньоекономічну стру­ктуру (частка експорту і імпорту та їх розподіл за відтворювальними секторами і країнами).

Структура економіки схильна як до поточних флуктуацій (напри­клад, у зв'язку з коливаннями обсягу продукції сільського господарст­ва за роками), так і стійких зрушень, що відображають зміну середньо- строкових, довгострокових і наддовгострокових структурних циклів. В цілому ця структура відносно інерційна, проте темпи структурної ди­наміки значно прискорюються в періоди зміни циклів, особливо довго­строкових і наддовгострокових, коли формуються нові галузі, відбува­ється перебудова структури відтворення.

Основні структурні зрушення (структурні інновації) в індуст­ріальну епоху:

• формування і значне збільшення частки машинобудування, по­в'язаних з ним комплексів (металургійного, транспортного, науково- технічного, військово-промислового), інноваційно-інвестиційного від- творювального сектора за рахунок падіння частки агропромислового комплексу і сектора особистого вжитку;

• істотне збільшення частки комплексу ринкової інфраструктури н результаті розвитку ринкових інститутів, надання ринку всеосяжно­го характеру;

• багаторазове зменшення частки до індустріальних та раннє- иідустріальних технологічних ладів і зростання частки адекватних - індустріальному технологічному способу виробництва ладів як наслі­док розповсюдження промислової революції, науково-технічної рево­люції кінця XIX - початку XX ст. і науково-технічної революції другої половини XX ст.;

• визначальна роль крупно капіталістичного ладу в інституційній структурі при багаторазовому падінні частки дрібнотоварного ладу і колективно-суспільних форм господарювання;

• істотне збільшення частки амортизації і прибутку у вартісній структурі виробництва в результаті багаторазового зростання основно­го капіталу, а також зростання ефективності товарно-капіталістичного господарства за рахунок зниження частки матеріальних витрат;

• зростання частки експорту у виробництві і імпорті у споживанні ик наслідок прискореного розвитку міжнародної торгівлі, формування нсесвітнього ринку.

В нічому поліпшуючі тенденції структурної динаміки світової еко­номіки починаючи з 2008 р., зі вступом світового економічного циклу до фази кризи, йдуть дуже повільно. Проте надалі інноваційне онов­лення структури світової економіки неминуче.

3. Інституційні Розглянувши тенденції економіч-

інновації ^ІШХ інновацій першого типу (структур­

ного характеру), звернемося до еконо­мічних інновацій другого типу, які носять інституційний характер і пов'язані з трансформаціями системи економічних стосунків і ринкових інститутів при зміні економічних способів виробництва (цивілізаційних циклів), співвідношень і струк­тури економічних ладів (зміні довгострокових Кондратьєвських цик­лів).

Основою цього тину інновацій е радикальні зміни у формах власно­сті на засоби виробництва та його результати і пов'язаних з ними фор­мах поділу, обміну продуктами праці (результатами виробництва), ме­тодах і організаційних формах управління економічними процесами.

Першою епохальною економічною інновацією другого типу було затвердження при формуванні цивілізацій першого покоління (у Ш тисячолітті до н.е.) багатоукладної економіки при переважанні державної власності фараонів, крупної власності землевласників ■ і храмів, дрібної власності вільних або напіввільних селян, ремісників, торговців і залишків громадської власності в землеробстві і скотарстві. ] Введення рабства також можна розглядати як епохальне економічне нововведення. Воно мало певні економічні і технологічні умови і об­меження і виправдовувало себе з тих пір і до тих пір, поки плоди раб­ської праці перевищували витрати на рабів. Далеко не всюди рабовла­сницький лад був основним і таким, що визначав ті успіхи в розвитку економіки, які були досягнуті в стародавніх суспільствах.

Кластер базисних інституційних нововведень спостерігався і в ін­ших сферах економіки, відповідаючи її багатоукладному характеру. Це відноситься перш за все до сфери обміну: з’явилися товари, товарне виробництво і торгівля, гроші і грошовий обіг, ціни в їх різноманітних проявах, кредит тощо. Проте слід зазначити, що ринкові інститути охопили лише частку економіки, переважно міської. В аграрному' сек­торі (а він переважав в структурі економіки) як і раніше панували на­туральні стосунки, ринкові інститути були задіяні дуже мало.

Становлення феодального способу виробництва в другій половині пертого тисячоліття пової ери також супроводжувалося кластером епохальних і базисних економічних нововведень другого типу. Най­більш великим з них було становлення системи стосунків власно­сті феодального типу, що поєднувала ба гатостуиінчасту власність феодалів: часткову їх власність на основних працівників - селян, що віддавали додатковий продукт у вигляді різних форм феодальної зе­мельної ренти і в той же час мали в своєму володінні засоби виробниц­тва для підтримки життя, загальну власність селянських общин, що збереглися; володіння церков і монастирів; приватну власність реміс- пнкіи і торговців в містах, число яких швидко збільшувалося. Саме у цю епоху, особливо в період раннєіндустріальної цивілізації, в Захід­нії! Європі склалася система ринково-капіталістичних інститутів, яка тримала подальший розвиток і поширення по всьому світу в епоху і і ідустріальної цивілізації.

Найбільш крупними економічними нововведеннями тієї епохи були:

• відбрунькування від реальної економіки, зайнятої виробницт­вом матеріальних благ (товарів) і послуг, віртуальної, «дзеркальної» економіки у вигляді фіктивного капіталу, знаків вартості (акцій та пгших цінних паперів), які приводили до перерозподілу багатства. Проте періодичні фінансово-кредитні кризи нагадували, що їх першо­основою е реальний капітал;

• відокремлення капіталу-власності від капіталу-функції, перехід реального управління економікою до шару найманих менеджерів, пе­ретворення більшості власників капіталу в рантьє;

• вихід капіталістично-ринкових стосунків за національні межі, формування міжнародних ринкових інститутів у формах міжнародних картелів, трестів, транснаціональних корпорацій, світових фінансових центрів, міжнародних економічних організацій, що створювало інсти- туційні передумови для подальшої глобалізації економіки.

В СРСР і інших країнах, що встали на шлях будівництва соціаліс­тичної економіки, була зроблена спроба здійснити низку базисних ін­новацій і антиінновацій, орієнтованих на згортання ринково-капіта­лістичних інститутів, які були трансформовані та обмежені.

Найбільшою економічною інновацією іиституційного характеру в цьому напрямі стало формування державно-соціалістичного ладу, який зайняв пануючі позиції в економіці. Він базувався на загально­народній державній власності на засоби і результати виробництва. Це дало можливість побудувати всеосяжне планове господарство, концен­трувати ресурси на стратегічних напрямах, здійснювати крупні інно­ваційно-технологічні проекти, забезпечувати високі темпи економіч­ного зростання. Проте обмеження самостійності і ініціативи керівників підприємств і територіальних одиниць знижувало загальну іннова­

ційну активність, ослабляло конкурентоспроможність ізольованої від світового ринку економіки.