4.3. Інновації

Екологічні інновації першого

та охорона ^{роду нап}Р^{авлен1 иа} залучення до

навколишнього виробництва і ефективнішого вико-

середовища ристання природних продуктивних

сил, природних ресурсів. Такі інно­вації тісно переплітаються з технологічними, служать їх природною основою. Але у XX ст. найважливішого значення набули екологічні ін­новації другого роду, мета яких інша - захистити довкілля від негати­вних наслідків виробництва і життєдіяльності людини, відновити по­рушену рівновагу козеолгоції природи і суспільства. Йдеться про об­меження, пов'язані з необхідністю збереження місця існування люди­ни і суспільства в цілому.

Шкідливий вплив діяльності людини, здійснюваних ним іннова­цій на природне довкілля відчувалося протягом тисячоліть. Засолення грунтів при інтенсивному використанні зрошуваного землеробства приводило до загибелі процвітаючих міст і держав. Вирубування лісів приводило до настання пісків на населені території. Кожна крупна війна завдавала збитку природі.

Проте реакція суспільства на ці руйнівні впливи на довкілля про­тягом століть і тисячоліть була пасивною, і лише у XX ет., особливо у другій його половині, коли демографічний вибух і стрибкоподібне розширення господарської діяльності, наслідки застосування нового вигляду зброї масового знищення почали завдавати загрозливої шко-

ні природному середовищу, підриваючи можливості його самовідтво- I повніша, перед людством замаячила загроза реальної глобальної еко- міпк грофи, гдо може покінчити із існуванням самого роду людського, виникла особлива галузь екологічної, природоохоронної діяльності і

• І¹ ірмувався стійкий і зростаючий попит на екологічні інновації дру­гого роду.

Екологічні інновації другоі'о роду переслідують мету не захистити,

• •чистити природу від втручання людини, а забезпечити раціональний

• і і пінс коеволюції суспільства і природи, попередити порушення зба-

1. і псованої динамічної рівноваги і можливі екокатастрофи, забезиечи- і п оп тимальні зовнішні умови для збереження і розвитку людства

Тому черговий рівень в розвитку суспільства - постіндустріальна цивілізація - розглядається як гуманістично-ноосферне суспільство, що забезпечує гармонію в еволюції людської популяції і біосфери, природного довкілля.

Екологічні інновації другого роду, як і інші види інновацій, за глибиною перетворень, що викликаються ними, діляться на епохальні, іш.шсні, поліпшуючі і псевдоінновації; за простором дії — на точкові (в межах окремого господарства), локальні, регіональні, національні, міждержавні (наприклад, в межах Європейського союзу) і глобальні — 111,0 охоплюють всю земну кулю.

Найбільш значущою епохальною екологічною інновацією глоба-

2. ного характеру, яку належить здійснити у першій половині XXI ст., с перехід до ноосферного типу суспільства, реалізація стратегії гло­бального стійкого розвитку. В чому полягає реалізація цієї страте­гії?

По-перше, в доданні цій стратегії глобального характеру, у ви­знанні того, що довкілля (біосфера і геосфера) єдине і неділиме для всіх землян, що неможливо здійснити стійкий розвиток в одній країні або групі країн без відновлення рівноваги між суспільством і приро­дою в масштабах планети.

По-друге, в розумінні того, що глобально-екологічна інновація другого роду (становлення ноосфери) може бути реалізована лише че­рез кластер базисних інновацій в різних сферах діяльності, що конкре­

тизують епохальну інновацію і що е основою постіндустріального тех­нологічного і екологічного способів виробництва. Ці базисні інновації знайдуть вираження у:

• масовому переході до безвідходних, екологічно чистих і ресурсо­зберігаючих технологій у всіх сферах виробництва;

• переході до економної, ресурсозберігаючої моделі споживання, у тому числі у домашньому господарстві;

• правових нормах, стандартах, правилах, що встановлюють обо­в'язкові екологічні обмеження і відповідальність в глобальних (типу Кіотського протоколу), національних або регіональних масштабах;

• створенні економічних механізмів, які встановлювали б матері­альну відповідальність за заподіяну довкіллю шкоду і забезпечували б достатні фінансові джерела здійснення екологічних інновацій другого роду;

• формуванні системи безперервної екологічної освіти — як зага­льної, так і спеціалізованої;

• затвердженні екологічної етики і екологічної свідомості як в по­літичних і ділових колах, так і серед підростаючого покоління, якому належить приймати доленосні рішення в столітті, що настало, здійс­нити екологічний вибір людства.

Кожна з перерахованих базисних екологічних інновацій другого роду має своє поле дії і переплітається із іншими видами інновацій — технологічними, екологічними, державно-правовими, соціокультур- ними. Одночасно це екологічні обмеження для будь-яких видів інно­вацій, що здійснюються в руслі становлення гуманістично- ноосферного постіндустріального суспільства.

Ця стратегія ще раз підтверджує, що майбутнє людства у XXI ст. може бути гарантоване лише при об'єднанні його інтелектуальних, технологічних і економічних зусиль для здійсненім епохальних і бази­сних інновацій, що забезпечують становлення ноосфери.

^ ^ Джерела Екологічні інновації першого і

та стимули другого роду, особливо епохальні і

екологічних базисні, пов'язані з крупними інвес-

інновацін тиціями, які зазвичай носять між­

галузевий характер і лише у від- шлоній перспективі дають очікуваний ефект із високим ступенем не- ии.шаченості і ризику. Іншими словами, екологічні інновації як пер­шого, так і другого роду вступають у протиріччя з принципами функ­ціонування ринку, орієнтованого на можливо швидший і більш визна­чений прибуток від вкладених коштів, причому прибуток, що надхо­дить не суспільству в цілому, а конкретному агентові ринку.

Щоб поправити цей органічний недолік, суспільство, регіональні, національні і наддержавні органи влади повинні створити економічні механізми, які спонукали б агентів ринку здійснювати екологічні ін­новації, настільки необхідні суспільству в цілому і самим агентам цьо­го ринку як елементам суспільства, їх загальним перспективним інте­ресам.

Роль акумулятора ресурсів для здійснення екологічних інновацій першого роду може зіграти природна рента - надприбуток, що отримується при експлуатації багатших і краще розташованих родо­вищ корисних копалин, родючіших грунтів, кращих лісових масивів, водних джерел тощо. Витягуючи основну частину природної ренти, держава, яка с власником основних видів природних ресурсів, з одного боку, вирівнює умови ринкової конкуренції для підприємців, що госпо­дарюють в нерівних природних умовах, а з іншого - отримує потужне джерело засобів для розширеного відтворення природних ресурсів, здійснення екологічних інновацій першого роду. При цьому, правда, потрібно поклопотатися про те, аби диференціальна рента другого ро­ду, що є результатом технологічних інновацій в добувних галузях, за­лишалася в основному у підприємців, спонукавши їх до таких ново­введень і даючи засоби для їх фінансування.

Якщо йдеться про природні продукти, що поступають на експорт, то тут виникає світова природна рента. Вона виникає як результат міжкрайового зіставлення якості і ефективності видобутку природної

сировини, що поступає на світовий ринок, і залежить від коливань сні тових експортних цін на цю сировину, особливо в переломні періоди, коли відбуваються різкі і несподівані зміни рівня і співвідношені ні цін. В цьому випадку потрібен особливіш механізм розподілу рентних надприбутків. Зазвичай для цього використовуються митні платежі, рівень яких зростає із підвищенням експортних цін і знижується прп їх падінні.

Для фінансування екологічних інновацій другого роду, направле­них на охорону і поліпшення природного довкілля, доцільно викорис­товувати таку нову категорію, як екологічна антирента. Йдеться про надприбуток, який отримують підприємці, транснаціональні кор­порації, держави, що порушують встановлені екологічні нормативи і що завдають шкоду довкіллю. Ця шкода повинна економічно оцінюва­тися і вилучатися за допомогою штрафних платежів за шкідливі ви­киди в довкілля (із врахуванням їх інтенсивності і небезпеки).

Представляється, що такий порядок в глобальних масштабах ви­явиться більш дієвим, ніж передбачена Кіотським протоколом торгів­ля квотами на допустимий рівень викидів у довкілля («світовий ринок забруднень»).

В цілому використання рентних джерел екологічних інновацій, глобального стійкого розвитку цілком реально, хоча і зажадає чима­лих зусиль і зустріне запеклий опір компаній і держав, що безвідпові­дально використовують природні ресурси, завдають найбільшої шкоди довкіллю. Одночасно це перспективний шлях поєднання, синтезу ба­зисних екологічних і економічних інновацій.

Література до теми:

Вернадский В.И. Философские мысли натуралиста. - М.: Наука, 1988. - 520 с.

Герасимчук A.A. Основи екології: сод. та приклад, аспекти: тіавч. носіб. / A.A. Герасимчук, Ю.Т. Палеха: Європ. ун-т. - 2-ге вид., допов. - K., 2001. - 107 с.

Глухов В.В. Экономические основы экологии: учеб. пособие для студен­тов, обучающихся по специальности 060800 «Экономика и упр. на предпри­ятии природопользованию) / В.В. Глухов, Т.П. Некрасова: Санкт-Петерб. гос. ун-т. - 3-є изд. - СПб. и др.: Питер, 2003. - 383 с.

І ні i.iii и їм і іо підприємництво = Environment al Entrepreneurship: навч. ши н, /пн ітуд. екол. і екон. спец, вищих навч. закл. / В.Я. Шевчук, Ю.М. І 'ч їм чи in И М. Навроцысийта ін.— К.: Мета, 2001.- 192 с.

I' ш щорічний менеджмент: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В.Ф, №(tiiiiiii <>.Л. Михайлюк, Т.П. Галушкіиа та ін.; За ред. Семенова В.Ф., Минни пчк О.Л. - К.: Центр навч. л-ри, 2004. - 515 с.

інііііііі К).А. Загальна екологія: навч. посіб. для студ. вузів / Ю.А. Зло- lilii ИМ Кочубей. - Суми: Унів. кн., 2003. — 414 с.

Пшмомцев В.Л. Современное постиндустриальное общество: природа, щнн иноречия, перспективы: учеб. пособие для студентов вузов. — М.: Логос, Л Mill .101 с.

1. пляшенко С.М. Менеджмент екологічних інновацій: навч. посіб. для сп а і ион. спец. вищ. навч. закл. І С.М. Ілляшенко, О.В. Прокопенко; М-во ні ніш і науки України. Сум. держ. ун-т. - Суми: Вид-во Сум. ун-ту, 2003. - UM с.

ІІІітмева И.Н. Психология ноосферного развития / И.Н. Шванева; Рос. ні н и сстестк. наук, отд-ние «Ноосфер, образование». - М., 2002. — 189 с.