Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Тема Форми організації суспільного виробництва...docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
22.11.2019
Размер:
28.33 Кб
Скачать

Тема 5 форми організації суспільного виробництва та їх еволюція

Основні поняття та категорії

Блага економічні — блага, які є результатом економічної (тру­дової) діяльності людей і яким властива обмеженість як за обся­гом, так і за структурою.

Блага неекономічні — корисні блага, які надаються природою в необмеженій кількості (повітря, водні ресурси тощо).

Вартість товару — уречевлені в товарі витрати факторів вироб­ництва, пов'язані з його створенням.

Вартість товару мінова — властивість одного товару обмінюва­тись на інший товар у певних пропорціях.

Вартість товару споживча — властивість товару задовольняти потреби людини. Оскільки товар покликаний задовольняти по­треби покупця, то він має суспільну споживчу вартість.

Виробнича функція — технологічне співвідношення, що ви­світлює залежність між сукупними витратами факторів виробни­цтва (ресурсів) і максимально можливим обсягом випуску про­дукції.

Економічне зростання 1) збільшення обсягів національного виробництва; 2) збільшення обсягів національного виробництва на одну особу. Економічне зростання забезпечує більші можли­вості для задоволення зростаючих потреб суспільства в матеріаль­них та нематеріальних економічних благах.

Економічний прогрес — поступальний рух економічної систе­ми та кожної з її структурних ланок до вищого ступеня їх органі­зованості та досконалості.

Економічний розвиток — процес функціонування та еволюції економічної системи в довгостроковому періоді, що відбувається під впливом економічних суперечностей, потреб та інтересів. Можливості економічного розвитку визначаються економічним зростанням.

Ефективність виробництва — віддача, результативність вико­ристання факторів виробництва; є характеристикою якості еконо­мічного зростання, оскільки свідчить не лише про приріст обсягів виробництва, а й про те, внаслідок яких витрат економічних ре­сурсів досягається цей приріст. Ефективність використання всіх факторів виробництва на рівні національної економіки виявля­ється в потенційному обсязі виробництва при повній зайнятості.

Ефективність екологічна — показник ефективності природо­користування:

Е = Ез - (А + В + С),

де Е — екологічна ефективність;

Ез — загальний економічний ефект;

А — затрати на природоохоронні заходи;

В — втрати, пов'язані зі шкодою, завданою довкіллю;

С — затрати на при­дбання природних ресурсів.

Ефективність економічна виробництва — досягнення вироб­ництвом найбільших результатів при найменших витратах живої та уречевленої праці або зниження сукупних витрат на одиницю продукції. Показники ефективності економічної — трудоміст­кість продукції та продуктивність праці; капіталомісткість та капіталовіддача; матеріаломісткість та матеріаловіддача; енергомісткість тощо.

Ефективність соціальна виробництва — ступінь відповідності результатів виробництва потребам суспільства, окремої людини. Показники соціальної ефективності: обсяг ВНП (ВВП) на одну особу; частка споживання в національному доході; рівень та якість життя населення.

Закон вартості — закон, який виражає причинно-наслідковий сталий зв'язок між суспільно необхідними затратами праці, вті­леними в товарі, та вартістю товару. На основі вартості здійсню­ється еквівалентний обмін товарів.

Індекс розвитку людського потенціалу (індекс людського роз­витку) — інтегрована оцінка рівня цивілізованості країни, що ґрунтується на таких складових: 1) тривалість життя населення; 2) рівень освіченості населення; 3) обсяг ВВП на одну особу.

Капіталістичне товарне виробництво — виробництво, яке ґрунтується на приватній власності на засоби виробництва та на­селення, найманій праці тих, хто її позбавлений; продукт (резуль­тат) виробництва є власністю капіталіста, метою якого є отриман­ня максимального прибутку.

Капіталовіддача — показник, що відображає окупність затрат на придбання основного капіталу.

Капіталомісткість — показник, що відображає частку капіта­лу у вартості створеного продукту.

Корисність економічного блага (товару) — суб'єктивна оцінка корисності певного економічного блага конкретним споживачем. Вона визначається уподобаннями та перевагами окремого спожи­вача. Категорія "корисність" близька за змістом до категорії "спо­живна вартість", але вони не тотожні. Одна й та сама споживна вартість товару може мати різні ступені корисності для окремого споживача.

Крива (межа) виробничих можливостей — показує різні ком­бінації товарів і послуг, які можна виробити за умови повного та раціонального використання усіх видів ресурсів.

Матеріаловіддача — показник виробництва продукції з оди­ниці витрат на матеріальні ресурси (паливо, сировину, енергію) поелементно або ж стосовно всіх цих ресурсів.

Матеріаломісткість — показник, що відображає частку затрат на матеріальні ресурси у вартості створеного продукту.

Натуральне виробництво — така форма організації суспільно­го виробництва, за якої люди виробляють продукти для задово­лення власних потреб, тобто продукти їхньої праці не набувають товарної форми; виробництво є замкнутим, заскорузлим, низько­продуктивним через відсутність обміну діяльністю та її продукта­ми; ґрунтується на ручній праці, примітивних засобах виробни­цтва та найпростіших формах організації праці. Частка натураль­ного виробництва з прогресом суспільства зменшується, але в екстремальних умовах, коли суспільні інститути не здатні забез­печити задоволення потреб населення найнеобхіднішим, люди повертаються до натурального виробництва, що дає їм можли­вість вижити.

Праця абстрактна — праця, яка умовно розглядається безвід­носно до конкретної форми, в якій вона здійснюється, та врахову­ється в робочому часі як затрата фізичних і розумових сил люди­ни, яка працює. Згідно з марксистською теорією абстрактна пра­ця зводить індивідуальні затрати до суспільно необхідних і є мірою вартості товару.

Праця конкретна — праця, що здійснюється в конкретній фор­мі, створює певну споживчу вартість (річ або послугу).

Продуктивність праці — показник обсягу виробленої продук­ції на одного працівника або на одну відпрацьовану людино-го­дину.

Продуктивність ресурсу — показник обсягу виробленої за оди­ницю часу продукції, що припадає на одиницю витраченого ре­сурсу.

Просте товарне виробництво — виробництво, що базується на дрібній приватній власності на засоби виробництва, особистій праці виробника, який привласнює результат виробництва (про­дукт).

Рівень життя — визначається рівнем (обсягом на одну особу чи сім'ю) споживання економічних благ та їх відповідністю (чи не­відповідністю) соціальному стандарту країни — "споживчому ко­шику".

Рідкісність економічного блага — характеристика економіч­них благ, яка відображає обмеженість ресурсів для задоволення безмежних людських потреб. Рідкісні блага мають більшу цін­ність для споживача.

Соціальний мінімум — вартість товарів і послуг, які суспіль­ство визнає необхідними для збереження прийнятного рівня життя.

"Споживчий кошик" — вартість основних матеріальних і нема­теріальних благ, необхідних для забезпечення нормальних умов існування людини певної країни в певний історичний період.

Суспільне виробництво — організована спільна діяльність лю­дей, спрямована на перетворення предметів і сил природи з метою задоволення людських потреб (індивідуальних й суспільних).

Теорія трудової вартості — теорія класичної політичної еконо­мії, згідно з якою вартість товару вимірюється затратами праці на його створення, які визнає суспільство, здійснюючи купівлю цих товарів за певною ціною, котра є формою вияву вартості; оперує категоріями: вартість, споживча вартість, мінова вартість, аб­страктна праця, конкретна праця, суспільно необхідні затрати праці.

Теорія цінності неокласична — визначення цінності економіч­них благ на основі їх граничної корисності; оперує категоріями: корисність, цінність, рідкісність.

Товар — продукт людської праці, призначений не для власно­го споживання, а для обміну.

Товарне виробництво — така форма організації суспільного виробництва, за якої продукти виробляються не для власного спо­живання, а для обміну; ґрунтується на суспільному поділі праці, обміні знаннями та продуктами діяльності; результатом товарно­го виробництва є продукт, що набуває суспільної форми товару.

Трудомісткість — показник, що відображає частку живої пра­ці у вартості створеного продукту.

Фактори виробництва — економічні ресурси, необхідні для здійснення виробничого процесу зі створення як матеріальних, так і нематеріальних благ. Структура факторів виробництва різ­ними школами економічної думки висвітлюється по-різному: класики поділяли фактори виробництва на землю, працю, капі­тал; марксисти — на особові (робоча сила) і матеріально-речові (засоби виробництва); маржиналісти — на землю, працю, капі­тал, підприємницькі здібності.

Форма суспільного виробництва — певний спосіб організації суспільного виробництва залежно від того, що, як і для кого (для чого) виробляється. Історії відомі дві форми організації суспіль­ного виробництва: натуральна і товарна.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.