Тема 5 форми організації суспільного виробництва та їх еволюція
Основні поняття та категорії
Блага економічні — блага, які є результатом економічної (трудової) діяльності людей і яким властива обмеженість як за обсягом, так і за структурою.
Блага неекономічні — корисні блага, які надаються природою в необмеженій кількості (повітря, водні ресурси тощо).
Вартість товару — уречевлені в товарі витрати факторів виробництва, пов'язані з його створенням.
Вартість товару мінова — властивість одного товару обмінюватись на інший товар у певних пропорціях.
Вартість товару споживча — властивість товару задовольняти потреби людини. Оскільки товар покликаний задовольняти потреби покупця, то він має суспільну споживчу вартість.
Виробнича функція — технологічне співвідношення, що висвітлює залежність між сукупними витратами факторів виробництва (ресурсів) і максимально можливим обсягом випуску продукції.
Економічне зростання — 1) збільшення обсягів національного виробництва; 2) збільшення обсягів національного виробництва на одну особу. Економічне зростання забезпечує більші можливості для задоволення зростаючих потреб суспільства в матеріальних та нематеріальних економічних благах.
Економічний прогрес — поступальний рух економічної системи та кожної з її структурних ланок до вищого ступеня їх організованості та досконалості.
Економічний розвиток — процес функціонування та еволюції економічної системи в довгостроковому періоді, що відбувається під впливом економічних суперечностей, потреб та інтересів. Можливості економічного розвитку визначаються економічним зростанням.
Ефективність виробництва — віддача, результативність використання факторів виробництва; є характеристикою якості економічного зростання, оскільки свідчить не лише про приріст обсягів виробництва, а й про те, внаслідок яких витрат економічних ресурсів досягається цей приріст. Ефективність використання всіх факторів виробництва на рівні національної економіки виявляється в потенційному обсязі виробництва при повній зайнятості.
Ефективність екологічна — показник ефективності природокористування:
Е = Ез - (А + В + С),
де Е — екологічна ефективність;
Ез — загальний економічний ефект;
А — затрати на природоохоронні заходи;
В — втрати, пов'язані зі шкодою, завданою довкіллю;
С — затрати на придбання природних ресурсів.
Ефективність економічна виробництва — досягнення виробництвом найбільших результатів при найменших витратах живої та уречевленої праці або зниження сукупних витрат на одиницю продукції. Показники ефективності економічної — трудомісткість продукції та продуктивність праці; капіталомісткість та капіталовіддача; матеріаломісткість та матеріаловіддача; енергомісткість тощо.
Ефективність соціальна виробництва — ступінь відповідності результатів виробництва потребам суспільства, окремої людини. Показники соціальної ефективності: обсяг ВНП (ВВП) на одну особу; частка споживання в національному доході; рівень та якість життя населення.
Закон вартості — закон, який виражає причинно-наслідковий сталий зв'язок між суспільно необхідними затратами праці, втіленими в товарі, та вартістю товару. На основі вартості здійснюється еквівалентний обмін товарів.
Індекс розвитку людського потенціалу (індекс людського розвитку) — інтегрована оцінка рівня цивілізованості країни, що ґрунтується на таких складових: 1) тривалість життя населення; 2) рівень освіченості населення; 3) обсяг ВВП на одну особу.
Капіталістичне товарне виробництво — виробництво, яке ґрунтується на приватній власності на засоби виробництва та населення, найманій праці тих, хто її позбавлений; продукт (результат) виробництва є власністю капіталіста, метою якого є отримання максимального прибутку.
Капіталовіддача — показник, що відображає окупність затрат на придбання основного капіталу.
Капіталомісткість — показник, що відображає частку капіталу у вартості створеного продукту.
Корисність економічного блага (товару) — суб'єктивна оцінка корисності певного економічного блага конкретним споживачем. Вона визначається уподобаннями та перевагами окремого споживача. Категорія "корисність" близька за змістом до категорії "споживна вартість", але вони не тотожні. Одна й та сама споживна вартість товару може мати різні ступені корисності для окремого споживача.
Крива (межа) виробничих можливостей — показує різні комбінації товарів і послуг, які можна виробити за умови повного та раціонального використання усіх видів ресурсів.
Матеріаловіддача — показник виробництва продукції з одиниці витрат на матеріальні ресурси (паливо, сировину, енергію) поелементно або ж стосовно всіх цих ресурсів.
Матеріаломісткість — показник, що відображає частку затрат на матеріальні ресурси у вартості створеного продукту.
Натуральне виробництво — така форма організації суспільного виробництва, за якої люди виробляють продукти для задоволення власних потреб, тобто продукти їхньої праці не набувають товарної форми; виробництво є замкнутим, заскорузлим, низькопродуктивним через відсутність обміну діяльністю та її продуктами; ґрунтується на ручній праці, примітивних засобах виробництва та найпростіших формах організації праці. Частка натурального виробництва з прогресом суспільства зменшується, але в екстремальних умовах, коли суспільні інститути не здатні забезпечити задоволення потреб населення найнеобхіднішим, люди повертаються до натурального виробництва, що дає їм можливість вижити.
Праця абстрактна — праця, яка умовно розглядається безвідносно до конкретної форми, в якій вона здійснюється, та враховується в робочому часі як затрата фізичних і розумових сил людини, яка працює. Згідно з марксистською теорією абстрактна праця зводить індивідуальні затрати до суспільно необхідних і є мірою вартості товару.
Праця конкретна — праця, що здійснюється в конкретній формі, створює певну споживчу вартість (річ або послугу).
Продуктивність праці — показник обсягу виробленої продукції на одного працівника або на одну відпрацьовану людино-годину.
Продуктивність ресурсу — показник обсягу виробленої за одиницю часу продукції, що припадає на одиницю витраченого ресурсу.
Просте товарне виробництво — виробництво, що базується на дрібній приватній власності на засоби виробництва, особистій праці виробника, який привласнює результат виробництва (продукт).
Рівень життя — визначається рівнем (обсягом на одну особу чи сім'ю) споживання економічних благ та їх відповідністю (чи невідповідністю) соціальному стандарту країни — "споживчому кошику".
Рідкісність економічного блага — характеристика економічних благ, яка відображає обмеженість ресурсів для задоволення безмежних людських потреб. Рідкісні блага мають більшу цінність для споживача.
Соціальний мінімум — вартість товарів і послуг, які суспільство визнає необхідними для збереження прийнятного рівня життя.
"Споживчий кошик" — вартість основних матеріальних і нематеріальних благ, необхідних для забезпечення нормальних умов існування людини певної країни в певний історичний період.
Суспільне виробництво — організована спільна діяльність людей, спрямована на перетворення предметів і сил природи з метою задоволення людських потреб (індивідуальних й суспільних).
Теорія трудової вартості — теорія класичної політичної економії, згідно з якою вартість товару вимірюється затратами праці на його створення, які визнає суспільство, здійснюючи купівлю цих товарів за певною ціною, котра є формою вияву вартості; оперує категоріями: вартість, споживча вартість, мінова вартість, абстрактна праця, конкретна праця, суспільно необхідні затрати праці.
Теорія цінності неокласична — визначення цінності економічних благ на основі їх граничної корисності; оперує категоріями: корисність, цінність, рідкісність.
Товар — продукт людської праці, призначений не для власного споживання, а для обміну.
Товарне виробництво — така форма організації суспільного виробництва, за якої продукти виробляються не для власного споживання, а для обміну; ґрунтується на суспільному поділі праці, обміні знаннями та продуктами діяльності; результатом товарного виробництва є продукт, що набуває суспільної форми товару.
Трудомісткість — показник, що відображає частку живої праці у вартості створеного продукту.
Фактори виробництва — економічні ресурси, необхідні для здійснення виробничого процесу зі створення як матеріальних, так і нематеріальних благ. Структура факторів виробництва різними школами економічної думки висвітлюється по-різному: класики поділяли фактори виробництва на землю, працю, капітал; марксисти — на особові (робоча сила) і матеріально-речові (засоби виробництва); маржиналісти — на землю, працю, капітал, підприємницькі здібності.
Форма суспільного виробництва — певний спосіб організації суспільного виробництва залежно від того, що, як і для кого (для чого) виробляється. Історії відомі дві форми організації суспільного виробництва: натуральна і товарна.