Тема 9. Ринки робочої сили, капіталу, землі. План
Характеристика ринку робочої сили
Поняття капіталу. Основній і оборотній капітал
Пропонування послуг капіталу. Дисконтування
Ринок землі.
Питання 1. Характеристика ринку робочої сили
Ринок праці – це ринок, на якому відбувається купівля та продаж робочої сили. Важливість його розгляду визначається тим, що на ньому складається ціна робочої сили – заробітна плата, яка є основою особистих доходів людей.
Цікавість тут становить обсяг пропозиції робочої сили – кількість робочого часу, яку робітник хоче і може працювати при наявному рівні заробітної плати – ціни робочої сили. На відміну від ринку товарів, людина має свої особисті мотиви, уподобання, мобільність, тобто має свободу вибору. Тому існують два варіанти побудови кривої пропонування: звичайна і обернена. Звичайна відповідає загальній закономірності пропозиції: при зростанні ціни (зарплати) зростає кількість часу, яку робітник готовий працювати.
Рис. 9.1. Звичайне пропонування робочої сили.
Обернена представляє якісні зміни у людській поведінці: до певної межі при зростанні заробітної плати зростає і кількість робочого часу. Проте, після досягнення певного рівня заробітної плати, крива пропозиції починає відхилятись у протилежному напрямі. Це означає, що на більш високих рівнях заробітної плати людина бажає зменшити свій робочий час. Досягнувши високого рівня заробітної плати, робітник віддає перевагу збільшенню вільного часу. І чим вище годинна ставка заробітку, тим меншим буде робочий час.
Рис. 9.2. Обернене пропонування робочої сили.
Ціни на працю, як і ціни товарів, визначаються співвідношенням попиту та пропонування. Рівноважна заробітна плата є різною в залежності від галузі та домінуючої ринкової структури. Існує чотири моделі ринку праці.
1. Заробітна плата в умовах конкуренції. Конкурентний ринок праці характеризується наявністю великої кількості фірм, що конкурують між собою при наймі певного виду праці. Робітники мають однаковий рівень кваліфікації. Ні фірми, ні робітники не можуть контролювати ставку заробітної плати. Рівень заробітної плати середній.
2. Заробітна плата в умовах монопсонії. Монопсонія – це монополія покупця. Тобто на ринку праці існує одна фірма, яка наймає даний вид праці. Пропозиція є конкурентною. В цьому випадку наймач має майже необмежений контроль над ціною, він фактично диктує заробітну плату. Вона буде низькою.
3. Модель конкурентного ринку з урахуванням профспілок. На багатьох ринках праці робітники продають свою робочу силу не поодинці, а колективно, через профспілку. Головна мета профспілки – підвищення заробітної плати робітників, що входять у неї. Цього профспілки досягають різними шляхами.
1) Підвищення попиту на працю. Профспілки підвищують попит на працю трьома шляхами: а) підвищення попиту на продукт, що виготовляється за допомогою праці – реклама, політичний тиск, вимоги утримання робочої сили у постійній кількості, незалежно у потребі в ній; б) підвищення продуктивності праці (курси підвищення кваліфікації і т. д.); в) підвищення цін на ресурси-замінники або зниження цін на взаємодоповнюючі ресурси – різноманітні суспільні та політичні акції.
2) Зменшення пропозиції праці. Це здійснюється через: підтримку законодавства, що жорстко регулює умови праці, віковий ценз, обмежує імміграцію, знижує вік уходу на пенсію, сприяє скороченню робочого тижня. Крім цього, за вимогами профспілок у деяких галузях запроваджується кваліфікаційне ліцензування професій, тобто люди можуть займатись певними видами діяльності лише за умов відповідності певним вимогам.
3) Монополізація пропонування. Тут застосовується галузевий тред-юніонізм, який полягає у тому, що профспілка намагається об’єднати всіх працівників галузі, або хоча б переважну їх кількість. Таким чином вплив на ставку заробітної плати можна порівняти з монопольним.
4. Модель двосторонньої монополії. Якщо об’єднати модель монопсонії, коли існує один покупець робочої сили, з наявністю профспілки, тобто монополії, то одержимо модель двосторонньої монополії, коли монополії протистоять одна одній. Монопсонічний наймач буде прагнути до встановлення заробітної плати нижче рівноважної ціни, в той час як профспілка – навпаки – вище рівноважної. У таких випадках сторони напряму ведуть переговори, і хто з них матиме сильніші аргументи та можливості тиску, у ту сторону і буде прямувати ставка зарплати. Крім цього, часто відбувається так, що рівень зарплати може встановитись на рівні конкуренції, оскільки сторони взаємно нейтралізують монополії одна одної.