Інститут банкрутства

Законодавчу базу процедури банкрутства сьогодні складають ГК України (гл. 23), ГПК України, Закон України від 14.05.1992 року «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі – Закон про банкрутство), Закон України «Про банки і банківську діяльність» тощо.

Національний інститут банкрутства України ґрунтується на принципі неплатоспроможності, який полягає в тому, що справа про банкрутство може бути порушена за наявності факту припинення боржником платежів за зобов’язаннями. Відповідно до Закону про банкрутство юридичною підставою застосування цієї процедури є письмова заява до господарського суду, з якою можуть звернутися фізичні і юридичні особи, які мають підтверджені документально майнові зобов’язання до боржника. З такою заявою до господарського суду може звернутися і сам боржник з власної ініціативи.

Заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами), громадянином – суб’єктом підприємницької діяльності (його представником) і повинна містити:

• найменування господарського суду, до якого подається заява;

• найменування (прізвище, ім’я та по батькові) боржника, його поштову адресу;

• найменування кредитора, його поштову адресу, якщо кредитором є юридична особа, якщо кредитор – фізична особа, в заяві зазначаються прізвище, ім’я та по батькові, а також місце його проживання;

• номер (код), що ідентифікує кредитора як платника податків і зборів (обов’язкових платежів);

• виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання;

• перелік документів, що додаються до заяви.

Справа про банкрутство порушується господарським судом лише у тому випадку, якщо безспірні вимоги кредиторів до боржника складають не менше 300 розмірів мінімальної заробітної плати.

Отож, до легальних ознак неспроможності законодавство відносить:

• нездатність суб’єкта підприємництва виконати виконати грошові зобов’язання перед своїми кредиторами в розмірі встановленому законом (але не менше 300 мінімальних заробітних плат);

• невиконання зазначених грошових зобов’язань протягом визначеного періоду часу – 3-х місяців після встановленого для їх погашення строку;

• грошовий, а не майновий характер вимог кредиторів;

• безспірний характер вимог кредиторів (до безспірних вимог належать вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами);

• неможливість досудового врегулювання відносин та відновлення платоспроможності боржника.

Відповідно до ст. 209 ГК України та ст. 1 Закону про банкрутство банкрутством є встановлений господарським судом юридичний факт неспроможності задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Закон передбачає чотири судові процедури банкрутства: розпорядження майном, санація, ліквідація й мирова угода. Перші три процедури можна розглядати як стадії провадження у справі про банкрутство, мирова угода ж може укладатися на кожній із стадій.

Відповідно до ст 1 Закону про банкрутство учасниками провадження у справі про банкрутство є:

1. суб’єкт господарювання, щодо якого порушено справу про банкруство, який може виступати у ролі боржника (у процедурах розпорядження майном, санації, мирової угоди) та у ролі банкрута (суб’єкта банкруства) з моменту визнання господарським судом його неплатоспроможності за своїми зобов’язаннями та відкриття ліквідаційної процедури;

2. кредитори – це юридичні або фізичні особи, державні органи, органи місцевого самоврядування, що мають підтверджені документами вимоги по боргових зобов’язаннях до даного боржника;

3. арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) – фізична особа, яка має ліцензію, видану в установленому законодавством порядку, та діє на підставі ухвали господарського суду;

4. власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника;

5. інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, – ФДМ України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

При проведенні процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів у справі представляють збори кредиторів або обраний ними комітет кредиторів (ч. 9 ст. 7 Закону про банкрутство).

До компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про:

• скликання зборів кредиторів

• підготовку та укладення мирової угоди;

• внесення пропозицій господарському суду щодо продовження або скорочення строку процедур розпорядження майном боржника чи санації боржника;

• звернення до господарського суду з клопотанням про відкриття процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, припинення повноважень арбітражного керуючого та про призначення нового арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора);

• надання згоди на укладення арбітражним керуючим значних угод боржника чи угод боржника, щодо яких є заінтересованість;

• інші питання, передбачені законом.

Арбітражний керуючий призначається господарським судом і на різних стадіях провадження справи про банкрутство може виконувати функції:

на стадії розпорядження майном боржника – розпорядника майна, якому надаються повноваження щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника;

у процесі санації боржника – керуючого санацією , що відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення санації боржника;

при здійсненні ліквідації банкрута – ліквідатора, що відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

Процедура розпорядження майном складається з таких етапів:

1) винесення ухвали про відкриття справи про банкрутство;

2) проведення підготовчого засідання суду;

3) виявлення кредиторів та інвесторів;

4) проведення попереднього засідання господарського суду;

1. проведення зборів кредиторів і утворення комітету кредиторів;

2. проведення основного засідання суду.

1. Винесення ухвали про відкриття справи про банкрутство (не пізніше 5 днів після подання заяви), в якій зазначається про:

• прийняття заяви до розгляду;

• впровадження процедури розпорядження майном,

• призначення розпорядника майна;

• введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Для досягнення мети процедури закон встановлює такий захід як мораторій (припинення) на виконання боржником грошових зобов’язань і сплати обов’язкових платежів. Мораторій вводиться з моменту порушення справи про банкрутство.

• 2. Проведення підготовчого засідання суду має відбутися не пізніше ніж на тридцятий день з дня прийняття заяви про порушення справи про банкрутство.

За результатами розгляду на підготовчому засіданні приймається ухвала, в якій визначаються:

• розмір вимог кредиторів, які подали заяву про порушення справи про банкрутство;

• дата складання розпорядником майна реєстру вимог кредиторів (має бути поданий до господарського суду не пізніше як через 2 місяці та 10 днів з дати проведення підготовчого засідання суду);

• дата попереднього засідання суду (не пізніше як через 3 місяців);

• дата скликання перших загальних зборів кредиторів (не пізніше як через 3 місяці і 10 днів);

• дата підсумкового засідання суду з прийняттям рішення про укладення мирової угоди, санації чи ліквідацію боржника (не пізніше як через 6 місяців).

3. Виявлення кредиторів та осіб, які мають бажання взяти участь у санації боржника.

Конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов’язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Фізичні особи та (або) юридичні особи, які бажають взяти участь у санації боржника (інвестори), можуть подати розпоряднику майна заяву про участь у санації боржника та свої пропозиції щодо санації (план санації).

4. Попереднє засідання господарського суду проводиться не пізніше трьох місяців після проведення підготовчого засідання суду.

У попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів.