2.5. Припинення діяльності суб’єкта господарювання

Припинення діяльності суб’єкта господарювання – це юридичний акт позбавлення суб’єкта господарювання свого правового статусу і припинення його діяльності у визначеному законом порядку.

Загальні підстави припинення діяльності суб’єктів господарювання визначені ст. 59 ГК України та ст. 104-112 ЦК України (стосовно юридичних осіб), а також іншими законами щодо окремих суб’єктів господарювання: «Про банки і банківську діяльність» (ст. 26, 28, 87-98), «Про цінні папери та фондовий ринок» (ч. 4 ст. 21), «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» (ст. 20-21) та ін.

За юридичних підстав припинення діяльності суб’єкта господарювання може бути двох форм:

1. Добровільне припинення, його підстави:

• за рішенням власника (-ів) чи уповноваженого ним (ними) органу;

• передбачені законом чи установчими документами обставини: завершення терміну, на який було створено суб’єкт господарювання; досягнення ним поставленої мети тощо.

2. Примусове припинення, його підстави:

• за рішенням суду, господарського суду за поданням органів, що здійснюють контроль за діяльністю суб’єктів господарювання (ДПА України, АМК України, Головне КРУ України, їх підрозди на місцях тощо);

• виключно за рішенням господарського суду у разі визнання підприємства банкрутом;

• у разі скасування державної реєстрації суб’єкта господарювання у випадках, передбачених законом.

Існують три головні форми припинення діяльності суб’єктів господарювання.

1. Скасування державної реєстрації фізичної особи – підприємця.

2. Реорганізація – створення на базі однієї чи декількох діючих господарських організацій однієї чи більше нових господарських організацій як суб’єктів права. У разі реорганізації господарської організації усі її права і обов’язки переходять до правонаступниці (правонаступників).

Головні способи реорганізації:

• приєднання – у разі приєднання одного або кількох суб’єктів господарювання до іншого до цього останнього переходять усі майнові права та обов’язки приєднаних суб’єктів господарювання. У наслідок приєднання нове підприємство не виникає.

Внесення змін до установчих документів юридичної особи, що не припиняється в результаті приєднання, підлягають державній реєстрації після державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті приєднання у порядку, передбаченому ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»;

• злиття – у разі злиття суб’єктів господарювання усі майнові права та обов’язки кожного з них переходять до суб’єкта господарювання, що утворений внаслідок злиття.

Державна реєстрація юридичної особи, яка утворена внаслідок злиття або поділу, здійснюється у порядку, встановленому ст. 24-27 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців». Злиття вважається завершеним з моменту державної реєстрації новоутвореної юридичної особи та державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття;

• поділ – у разі поділу суб’єкта господарювання усі його майнові права і обов’язки переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках до кожного з нових суб’єктів господарювання, що утворені внаслідок цього поділу. Внаслідок поділу відбувається поділ всього майна суб’єкта господарювання.

Поділ вважається завершеним з моменту державної реєстрації новоутворених юридичних осіб та державної реєстрації припинення юридичної особи, що припиняється у результаті поділу;

• виділення – у разі виділення одного або кількох нових суб’єктів господарювання з діючого до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права й обов’язки реорганізованого суб’єкта. Внаслідок виділення відбувається поділ лише частини майна суб’єкта господарювання;

• перетворення – перехід суб’єкта господарювання з однієї організаційно-правової форми в іншу. У разі перетворення одного суб’єкта господарювання в інший до новоутвореного переходять усі майнові права й обов’язки попереднього суб’єкта господарювання.

Державна реєстрація юридичної особи, яка утворена в результаті перетворення, здійснюється у порядку, визначеному ст. 24-27 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців». Перетворення вважається завершеним з моменту державної реєстрації новоутвореної юридичної особи та державної реєстрації припинення юридичної особи, що припиняється у результаті перетворення.

3. Ліквідація означає, що суб’єкт господарювання припиняє свою діяльність як суб’єкт права без правонаступництва.

Загальний порядок ліквідації суб’єкта господарювання визначає ст. 60 ГК України. У разі банкрутства підприємства процедуру його ліквідації визначає розділ ІІІ Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Підприємство вважають ліквідованим чи реорганізованим (крім виділення) з дати виключення підприємства з ЄДРПОУ.

Ліквідацію проводить ліквідаційна комісія за рішенням власника майна чи уповноваженого органу (особи), який прийняв рішення про ліквідацію. Орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію, визначає порядок і строки ліквідації, також строки для одержання претензій кредиторів (не менше 2 місяців з дня оголошення про ліквідацію), затверджує ліквідаційний баланс.

До повноважень ліквідаційної комісії входить:

• подання оголошення до офіційного друкованого органу про ліквідацію суб’єкта господарювання;

• вжиття заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості підприємства, що ліквідується;

• оцінка наявного майна підприємства, що ліквідується;

• проведення розрахунків з кредиторами;

• складання ліквідаційного балансу та подача його для затвердження власнику чи уповноваженому органу, який прийняв рішення про ліквідацію;

• продаж майна суб’єкта господарювання у разі недостатності коштів для задоволення вимог кредиторів тощо.