Збирання сечі на діастазу

Дослідження діастази сечі дозволяє виявити запальне захворювання підшлун­кової залози (панкреатит). Для визначення кількості діастази необхідно відпра­вити до лабораторії свіжу теплу сечу. Місце проведення: стаціонар, домашні умови. Оснащення робочого місця:

1. Суха чиста банка ємкістю 250 мл з широким горлом.

2. Етикетка на неї. Попередня підготовка:

1 .Приготувати суху чисту банку ємкістю 250 мл з широким горлом; 2.Написати етикетку на неї: для стаціонарного хворого:

Сеча на діастазу

Прізвище, ім'я, по батькові хворого Відділення, палата дата

для амбулаторного хворого: Сеча на діастазу

Прізвище, ім'я, по батькові хворого домашня адреса дата

З.Наклеїти етикетку на банку;

4.Пояснити хворому правила збирання сечі для даного дослідження. Основний етап виконання:

1 .Необхідно зібрати сечу дитини у приготовлену банку (50 мл). 2. У теплому вигляді сечу доставити в лабораторію.

Оцінка результатів

Результати лікування оцінює медична сестра під час лікування дитини в стаціо­нарі. У разі поліпшення стану пацієнта (зменшення загального процесу, симп­томів інтоксикації) після суворого ліжкового режиму дитину перевести на па­латний режим до 7—9 тиж. Після стаціонарного лікування проводити диспан­серне спостерігання.

Протягом 1-го року після виписування зі стаціонару дитину обстежувати в поліклініці кожні 3 міс, призначати 3-4 рази на рік повторні курси панкреатич­них ферментів по 1—1,5 міс кожний. Наступні роки проводити обстеження дитини 1 раз на 6 міс, за показаннями проводити замісну терапію. У разі вияв­лення клінічних та лабораторних проявів захворювання дитину обов'язково госпіталізувати. Якщо стан дитини задовільний, інструментальні та лаборатор­ні методи дослідження не дають даних про активність процесу протягом 5 ро­ків, пацієнта можна зняти з диспансерного обліку. На санаторне лікування ди­тину направляти тільки через б—8 міс після виписування зі стаціонару за відсу­тності ознак активності процесу.

Прогноз панкреатиту завжди складний. Тому первинна профілактика має ве­лике значення для запобігання деструктивним процесам у залозі, хронічному панкреатиту, цукровому діабету. Заходи щодо профілактики захворювань під­шлункової залози передбачають:

раціональне харчування, загартовування, запобігання інфекціям, інто-ксикаціям, отруєнням, своєчасне лікування хвороб системи травлення, санацію хронічних вогнищ інфекції.

Захворювання ендокринної системи ТЕМА: Цукровий діабет План сестринського догляду ПРОБЛЕМА

Підвищення глюкози в крові після цукрового навантаження.

Причина

Предіабет. Приховане порушення вуглеводного обміну, яке не проявляється клінічне і виявляється тестами толерантності до глюкози та інсуліновою актив­ністю після перорального цукрового навантаження.

Очікуваний результат

Запобігти переходу предіабету в діабет.

Дії медсестри

1. Організувати диспансерне спостерігання за дитиною з предіабетом.

2. Скоригувати дієту, не допускати перегодування. До складу дієти входять повноцінні білки, жири, вуглеводи в кількості, що потрібні дитині для її фі­ зичного розвитку. Обмежити цукор і солодощі.

3. Створити нормальний психоемоційний клімат, уникати психічних та фізич­ них навантажень.

4. Запобігати гострим та хронічним інфекційним захворюванням, правильно лікувати їх.

5. Проводити своєчасну санацію хронічних вогнищ інфекції.

6. Періодично визначати толерантність до глюкози, проводити спеціальні об­ стеження — інсулінову активність плазми крові тощо.

7. Стежити за проведенням планових консультацій в ендокринологічному дис­ пансері, дотримувати всіх рекомендацій ендокринолога.

ПРОБЛЕМА

Підвищена спрага, підвищений апетит, збільшена кількість сечовипускань за добу.

Причина

Початковий період цукрового діабету

Очікуваний результат

Нормалізація вмісту глюкози.

Дії медсестри

1. Направити дитину на консультацію до ендокринолога.

2. Вирішити питання з ендокринологом про обсяг обстеження дитини.

1. Вирішити питання з ендокринологом, де дитина буде проходити об­ стеження: в умовах стаціонару чи в поліклініці.

3. Організувати разом з ендокринологом диспансерне спостереження.

4. Розписати дієту і контролювати її проведення.

2. Контролювати дотримання батьками і самою дитиною всіх призначень ендо­ кринолога щодо проведення інсулінотерапії.

3. Паралельно з дотриманням дієти застосовувати препарати: метіонін, лілока- їн, вітаміни — тіамін, рибофлавін, ціанокобаламін, аскорбінову кислоту.

8. Створити відповідну емоційно — психологічну атмосферу, уникати фізич­ них та психічних навантажень.

9. Проводити заходи щодо загартовування організму дитини, ЛФК.

10. Запобігати інфекційним захворюванням, вести боротьбу з хроніч­ ними вогнищами інфекції.

ПРОБЛЕМА

Слабкість, кволість, спрага, сонливість, головний біль, нудота, блювання, запах ацетону з рота.

Причина

Прекоматозний стан гіперглікемічної (діабетичної), коми.

Очікуваний результат

Запобігти розвиткові коми.

Дії медсестри

1. Терміново госпіталізувати дитину.

2. Негайно визначити рівень глюкози в крові, рівень глюкози і наявність аце­ тону в сечі.

3. Забезпечити ліжковий режим.

4. Організувати постійне спостерігання (індивідуальний пост).

5. Підготувати простий інсулін.

6. Уводити інсулін за призначенням лікаря.

7. Викликати лаборанта і проводити наступні введення інсуліну тільки під контролем рівня глюкози в крові.

8. Одночасно налагодити в/в крапельне введення рідини — спочатку 300 мл розчину Рінгера, потім 1000—3000 мл розчину Рінгера та 5 % розчин глю­ кози у співвідношенні 2:1, 4 % розчин натрію гідрокарбонату до 100 мл на добу.

9. На кожні ЮОмл базових розчинів вводити 3 % розчин калію хлориду 4—8 мл.

10. Проводити оксигенотерапію.

11. Застосовувати содові клізми дня боротьби з ацидозом. ^.Використовувати серцеві засоби — кордіамін, корглікон; вітаміни; ліпотро-

пні препарати.

13. Стежити за станом шкіри та слизових оболонок. Проводити оброб­лення шкіри і ротової порожнини 2 % розчином натрію гідрокарбонату

ПРОБЛЕМА

Пітливість, підвищення м'язового тонусу, загальний тремор, зниження артеріа­льного тиску, слабкий пульс.

Причина

Розвиток гіпоглікемічної коми внаслідок передозування інсуліну або того, що дитина не поїла після інєкції.

Очікуваний результат

Відновити нормальний рівень глюкози в крові.

Дії медсестри

1. Для відновлення нормального рівня глюкози в крові дати випити солодкого чаю (20 г цукру).

2. Вводити глюкозу в/в струминне, а потім крапельне.

3. Застосовувати препарати: аскорбінову кислоту, кокарбоксилазу, серцеві глі­ козиди, адреналін.

4. У важких випадках застосовувати: гідрокортизон 7—10 мг на 1 кг маси тіла, 0,5% розчин глюкагону 1 мл.

5. У разі розвитку судом вводити в/м седативні препарати—седуксен, сибазон 0,00 1 г, реланіум та діуретики—1 % розчин лазиксу 2,5 мг на 1 кг маси тіла, манітол 0,5—1 г на 1 кг маси тіла.

Реалізація плану догляду

Розрахунок дози інсуліну і правила його введення

Місце проведення: дитячий стаціонар, домашні умови. Оснащення робочого місця:

1. Стерильний столик, на якому підготовлено: ватні кульки (20—25 штук), пінцети (3—4 штуки), спирт 96 % — 10 мл, одноразові шприци ємкістю 1 або 2 см³ (1 см має 40 поділок, кожна поділка від повідає 1 Од ін­ суліну).

2. Інсулін у флаконах по 5 мл або по 10 мл — 40 Од інсуліну).

3. Стерильний лоток.

4. Лоток для забруднених пінцетів.

5. Стерилізатори для промивання та замочування шприців у 5 % розчині хлора­ міну на 1 год.

Попередня підготовка: Підготовка рук медичного працівника.

На стерильний лоток покласти одноразовий шприц і З ватні кульки, змочені спиртом. Зняти металевий ковпачок з флакона інсуліну, обробити гумову проб­ку ватною кулькою, змоченою 96 % спиртом, проколоти пробку голкою і на­брати у шприц відповідну дозу інсуліну. Основний етап виконання:

1. Набрати інсулін у шприц таким чином, щоб відповідна доза інсуліну відпові­ дала поділкам інсулінового шприца.

2. Якщо інсулінового шприца немає, потрібно провести підрахунок, виходячи з того, що одна поділка звичайного шприца (0,1 мл) містить 4 Од інсуліну.

3. У шприц набрати інсуліну на одну поділку більше, випустити повітря й над­ лишок розчину і перевірити голку на прохідність, у шприці має залишитися призначена лікарем доза.

4. Місце ін'єкції двома ватними кульками, змоченими 96 % спиртом.

5. Місце ін'єкції необхідно постійно змінювати: зовнішня поверхня плеча, про­ меневий край передпліччя, підлопаткова ділянка, передньо-зовнішня поверх­ ня стегна, бічна поверхня черевної стінки. У цих місцях шкіру легко зібрати в складку трикутної форми, основою донизу.

6. Другим пальцем правої руки тримати голку, V пальцем—поршень, рештою пальців—циліндр і швидким рухом ввести голку в основу трикутника під кутом 45° на глибину 1 см, між І і П пальцями лівої руки.

7. Повільно ввести інсулін, натиснути ватною кулькою зі спиртом на місце ін'є­ кції і витягнути голку.

8. Обробити місце ін'єкції ватною кулькою, змоченою 96 % спиртом.

9. Простежити, щоб дитина пила не пізніше ніж через 15—20 хв після ін' єкції інсуліну.

Визначення глюкози в сечі за допомогою глюкотесту

Місце проведевня: поліклініка, школа, дитсадок. Оснащення робочого місця:

1. Зібрана в склянку свіжа сеча.

2. Глюкотест у наборі. Попередня підготовка: Зібрати порцію сечі в склянку. Основний етап виконання:

1. Папір з набору глюкотесту, який увібрав у себе особливий розчин занурити в сечу на 2—3 с.

2. Покласти цю стрічку паперу на білу пластинку, яка є в наборі глюкотесту.

3. Отримане забарвлення на папері порівняти з кольоровою шкалою, яка є в наборі.

4. Якщо в сечі є глюкоза папір змінює своє забарвлення. По шкалі можна при­ близно визначити рівень глюкози.

Збирання добової сечі для визначення вмісту глюкози Місце проведення: дитячий стаціонар. Оснащення робочого місця:

1. Склянка ємкістю 2 л.

2. Склянка ємкістю 200 мл. По­ передня підготовка:

3. Пояснити матері, як зібрати сечу дитини за добу. Сечу збирати в одну ємкість.

Основний етап виконання:

1. Першу порцію сечі вранці після ночі злити і не враховувати.

2. Почати збирати сечу, наприклад А: від 6.00 год ранку до 6.00 год наступної доби, в 2-літрову склянку, додати консервант—1,8 г борної кислоти на кожні 100 мл сечі.

3. Визначити кількість добової сечі, розбовтати і і відлити в малу склянку, від­ правити в лабораторію.

4. У направленні аналізу сечі на глюкозу з добового діурезу обов'язково зазна­ чити кількість добової сечі.

Надання допомоги у разі гінерглікемічної коми Місце проведення: палата інтенсивної терапії дитячого відділення, реаніма­ційне відділення. Оснащення робочого місця:

1. Стерильний столик, на якому підготовлено: ватні кульки (20— 25 штук), пінцети (3—4 штуки), спирт 96 %—10 мл, одноразові шприци, препарати в ампулах: інсулін—10 мл, кордіамін—1 мл, вітаміни групи В, у флаконах ізо­ тонічний розчин—400 мл, 5 % розчин глюкози— 400 мл, 4 % розчин натрію гідрокарбонату — 100 мл.

2. Стерильний лоток.

3. Лоток для забруднених пінцетів.

4. Стерилізатори для промивання та замочування одноразових шприців в 5 % розчині хлораміну на 1 год.

5. Предмети догляду для промивання шлунка і кишок.

6. Розчин натрію гідрокарбонату для промивання шлунка і кишок. Попередня підготовка:

Підготовка рук медичного працівника.

Симптоми гіперглікемічної коми:

нудота, загальна слабкість, поліурія, блювання, сухість у роті, сухість шкіри,

спрага, зниження м'язового тонусу, гіпотонія очних яблук, дихання Куссмауля,

запах ацетону з рота, ацетонурія, кетонурія, глюкозурія.

Мета проведення невідкладної терапії:

• усунення нестачі інсуліну;

• проведення дезінтоксикації;

• боротьба з гіпоксією;

• відновлення гемодинаміки;

• боротьба з гіпокаліємією;

• усунення ацидозу; Основний етап виконання: Термінові дії:

1. Початкова доза інсуліну Тї, 1 Од на 1 кг маси тіла. Ввести препарат в/в стру- минно в ізотонічному розчині натрію хлориду.

1. Крапельно в/в вводити фізіологічний розчин гідрохлориду 200— 300 мл.

2. Кожну годину вводити інсулін в/в — 0,1 Од на 1 кг маси тіла, контролюючи рівень глікемії.

4. Якщо рівень глікемії знижується до 13—40 ммоль/л, дозу інсуліну зменши­ ти до 0,05 Од на 1 кг маси тіла.

5. У разі зниження рівня глікемії до 10—11 ммоль/л вводити інсулін підшкір- но 0,1 Од на 1 кг маси тіла кожні 3—4 год.

6. Щогодини проводити контроль вмісту глюкози в крові, рН крові, вимірюва­ ти артеріальний тиск.

7. Після введення першої дози інсуліну зробити промивання шлунка 5 % теп­ лим розчином натрію гідрокарбонату, провести катетеризацію сечового мі­ хура.

8. Поставити клізму з теплим 4 % розчином натрію гідрокарбонату.

9. Проводити оксигенотерапію — інгаляцію зволоженим киснем про­ тягом 10—15 хв щогодини за допомогою апарата Боброва.

10. Ввести підшкірне кордіамін або 10% розчин кофеїну в дозі 0,1 мл на кожен рік життя.

Наступні заходи:

1 .Через 6—8 год від початку коми у разі нормалізації вмісту глюкози в крові в/ в крапельне вводити 5 % розчин глюкози—200—500 мл, на кожні 100 мл бе­ремо 1 Од інсуліну. Співвідношення глюкозо-сольових розчинів 1:1.

2.Для усунення ацидозу вводити в/в крапельне 4 % розчин натрію гідрокарбо­нату—до 100 мл на добу, контролюючи його показники кожні 2 год.

3.Призначити вітаміни групи В, серцеві глікозиди, препарати для стимуляції артеріального тиску.

4.Протягом доби проводити очисні клізми з розчином натрію гідрокарбонату.

5.Слід пам'ятати, що адекватна добова доза інсуліну після виведення з коми становить 0,6—0,8 Од на 1 кг маси тіла.

Надання допомоги у разі гіпоглікемічної коми Місце проведення: палата інтенсивної терапії дитячого відділення, реаніма­ційне відділення. Оснащення робочого місця:

1. Стерильний столик, на якому підготовлено: ватні кульки (20— 25 штук), пінцети (3—4 штуки), спирт 96 %—10 мл, одноразові шприци, препарати: 20 % розчин глюкози—50 мл, кокарбоксилаза—50 мг, 0,1% розчин адреналі­ ну—1 мл, 5% розчин аскорбінової кислоти Імл, гідрокортизон — 125 мг, 5 % розчин кальцію глюконату — 10 мг, ла-зи кс — 1 мл у флаконі 5 % розчин глюкози — 400 мл.

2. Стерильний лоток.

3. Лоток для забруднених пінцетів.

4. Стерилізатори для промивання та замочування одноразових шприців у 5 % розчині хлораміну на 1 год.

Попередня підготовка:

Підготовка рук медичного працівника.

Симптоми гіпоглікемічної коми:

пітливість, мідршз, підвищення м'язового тонусу, підвищення сухожилкових рефлексів, загальний тремор, судоми, зниження АТ, тахікардія, розлад психіки, рівень глюкози в крові нижчий ніж 0,4 ммоль/л. Мета проведення невідкладної допомоги:

• відновлення нормального рівня глюкози в крові;

• поліпшення метаболізму глюкози;

• відновлення тонусу судин; •боротьба з набряком мозку. Основний етап виконання. Термінові дії:

1. Ввести в/в струминне 20 % розчин глюкози—40—50 мл з кокарбоксилазою — 8 мг на 1 кг маси тіла.

2. Після цього налагодити в/в крапельне введення 5 % розчину глюкози — 300—500 мл до виведення з коми.

3. На глюкозу, яку вводять крапельне, розрахувати інсулін — 1 Од на 4 г введе­ ної глюкози.

4. Підшкірне вводити 0,1 % розчин адреналіну гідрохлориду—0,1 мл через ко­ жні 15 хв 3—4 ін'єкції.

5. У разі важкого перебігу вводити в/в гідрокортизон—7—10 мг на 1 кг маси тіла та глюкагон — 05—1,0 мг на 1 кг маси тіла.

6. 6. Якщо є судоми, вводити в/м 0,5 % розчин седуксену—05—1 мг на 1 кг маси тіла, 25 % розчин магнію сульфату—0,2 мл на 1 кг маси тіла.

Після опритомнення:

1. Давати дитині солодкі напої.

2. Для боротьби з набряком мозку призначити 20% манітол—2 г на 1 кг маси тіла або лазикс—2— 3 мг на 1 кг маси тіла.

Оцінка результатів

Результати лікування і догляду дітей, хворих на цукровий діабет, оцінюють під час постійного спостерігання та організації диспансерного обліку хворих дітей. У проведенні диспансеризації хворих дітей велике значення мають три голо­вних напрями:

• раціональне харчування — дієтотерапія,

• інсулінотерапія,

• гігієнічний режим.

Харчування—найважливіший чинник, який впливає на проведення інсуліноте-рапії. Для отримання ефективних результатів лікування необхідно розробити індивідуальну раціональну дієту.

Дитині, якій проводять традиційну інсулінотерапію, необхідно харчуватися 6 разів на добу, з'їдати суворо визначену кількість їжі, у тому числі й вуглеводів

Під час інтенсивної інсулінотерапії дитина може їсти 3 рази на добу, залежно від апетиту більше або менше.

Харчування має бути суворо збалансованим за кількістю білків, жирів і вугле­водів, містити достатню кількість вітамінів, мінеральних солей, мікроелемен­тів, відповідати вікові, забезпечувати дитині нормальний ріст і життєдіяльність. Страви і продукти для дитини, яка хворіє на цукровий діабет, повинні бути та­кими самими, які їдять й інші члени родини. Легкозасвоювані вуглеводи, які містяться в цукрі, медові, варенні, цукерках, тістечках, солодких водах, діабе­тикам протипоказані. Ці продукти призводять до різкого підвищення цукру в крові. Спочатку, готуючи їжу, необхідно точно зважувати продукти, згодом можна буде приблизно визначити їх масу без зважування. Розрахунок прово­дять за масою сирих продуктів. Рекомендується такий орієнтовний добовий набір продуктів: хліб—250 г, картопля—200 г, крупа—50 г, м'ясо або риба— 200 г, мо-локо—0,5 л, сир—100 г, сметана—25 г, яйце—1 штука, сир твердий —50 г, масло вершкове—20 г, олія рослинна—10 г, овочі — 500 г, фрукти — 300г. Уся група продуктів поділяється на:

• хлібобулочні вироби — хліб, печиво;

• мучні та круп'яні — лапша, рис, гречка;

• фрукти і ягоди — яблука, грейпфрут, банан, гранат, кавун, виноград;

• рідкі молочні продукти — молоко, кефір, кисле молоко, вершки;

• овочі.

Потрібно знати продукти, якими можна замінити той чи той продукт. Кількість продуктів, яка містить 10-12 г вуглеводів, відповідає 1 хлібній одиниці (ХО). Горіхи і зернята у кількості до 50 г по ХО не рахують. Кількість ХО на добу залежать від віку і дози інсуліну, але в середньому дорівнює 12—18. Розподіл ХО протягом доби може мати такий вигляд:

Споживання їжі	Час	ХО, варіанти розподілу
Перший сніданок	7.30	4	3	4	3
Другий сніданок	11		2	1	1
Обід	14	5	5	4	4
Полуденник	17		2	1	1
Вечеря	19	4	4	4	-} 3
Друга вечеря	21		2	1	1

На 1 ХО необхідно 2 Од інсуліну короткої дії.

Приклад сніданку з 4 ХО:

2 шматки білого хліба (50 г) = 2 ХО

1 склянка молока (150 мл) = 1 ХО банан очищений (60 г) = 1 ХО

10г масла + 1 шматок шинки.

Або:

2 шматки житнього хліба (50 г) = 2ХО 1 чашка кефіру (250 мл) = 1 ХО 1 яблуко (100 г)= 1 ХО 10г масла + 40 г сиру.

На тлі дієтотерапії діти, хворі на діабет І типу інсулінозалежний, протягом усього життя отримують інсулін. Медична сестра повинна навчити батьків, родичів і саму дитину робити ін'єкції. Для корекції дози інсуліну необхідно користуватися одноразовими інсуліновими шприцами. Перевага в тому, що їх ємкість становить 1 мл, по всій довжині вони мають 40 поділок, тобто кожна поділка відповідає 1 Од інсуліну. Кожним таким шприцом можна користувати­ся від 1 до 5 діб без стерилізації. Потім шприц потрібно викинути. Останнім часом з'явилися шприци-ручки для введення інсуліну. Вони називаються Оргл-Реп, МО-уоРеп, РІіуаРеп. Вони мають розмір авторучки і вже містять спеціаль­ні набої з інсуліном: в 1 мл міститься 100 Од інсуліну. Тому потрібно бути ду­же уважним і ніколи не набирати інсулін звичайним інсуліновим шприцом з цих флаконів. У звичайних флаконах в 1 мл міститься 40 Од інсуліну. Існують ручки для інсуліну короткої дії, пролонгованої дії та для суміші інсулінів. Міс­ця ін'єкцій інсуліну необхідно щоденно змінювати:плечі, стегна, живіт, сідниці. Спосіб уведення—підшкірний. Якщо ін'єкції інсуліну робити завжди в одне і те саме місце, то розвиваються ліподистрофія за типом ліпом або ліпоатрофії. Ліпоми—це щільні жирові грудочки в місцях уведення інсуліну. Вони вигляда­ють неестетично і погіршують всмоктування інсуліну. Ліпоатрофії—це ямки, „провали" в шкірі, вони з'являються в місцях уведення інсуліну—гам зникає підшкірна жирова клітковина. На введення інсуліну може розвинутися алергій-на реакція. Тоді необхідно перейти на інший вид інсуліну. Іноді шкіра в місцях ін'єкцій червоніє і свербить. Це відбувається, якщо шкіру рясно обробляють спиртом і під час ін'єкції він потрапляє під шкіру. Інсуліни розрізняють: За видами:

• бичачий,

• свинячий

• людський.

За тривалістю дії:

• інсулін короткої дії, або простий, або інсулін швидкої дії, „харчовий";

інсулін подовженої дії, або базальний, фронтовий. Інсулін короткої дії

• початок дії — 0,5 години після ін'єкції,

• максимум — 2—3 год після ін'єкції,

• кінець дії — 4—6 год після ін'єкції.

Інсулін короткої дії вводять тоді, коли погрібна швидка допомога— у разі діабетичного кетоацидозу. Його можна поєднувати з інсуліном пролонгованої дії, до складу якого входить протамін. Інсуліни, які змішують в одному шприці, повинні бути одного виду і однієї і тієї самої фірми. Інсулін короткої дії потріб­но вводити 4—5 разів на добу. Інсулін подовженої дії: початок дії — 1 —2 год після ін'єкції, максимум — 4—8 год після ін'єкції, кінець дії— 14—18 год після ін'єкції.

Його вводять 2 або 1 раз на добу. Подовження дії цього інсуліну базується на введені до його складу білка. Інсулін тривалої дії:

початок дії — А—6 год після ін'єкції, максимум — 10—18 год після ін'єкції, кінець дії — 20—26 год після Ін'єкції.

Цей інсулін не має вираженої глюкозознижувальної дії. Він підтримує вміст глюкози в крові на одному рівні. Цей вид інсуліну використовують як базаль­ний у проведенні інтенсифікованої інсулінотерапії. Інсулінотерапія

Існує два способи лікування інсуліном: традиційна та інтенсифікована Інсулі­нотерапія. Традиційна Інсулінотерапія

• Інсулін уводять 1 або 2 рази на добу (о 7-й та 19-й годині)

• Уводять інсулін короткої та подовженої дії, які можна змішувати в одному шприці.

• Або вводять комбінований препарат інсуліну—суміш раніше іриготованих інсулінів короткої і подовженої дії. Вони містять від 10 до 50 % інсуліну ко­ роткої дії і від 90 до 50 % інсуліну подовженої дії. Наприклад: 10/90 %, 20/80 %, 25/75 %, 30/70 %, 50/50 %.

До цих видів інсуліну належать інсулонг 8РР—400 Од 10 мл(30/70 %) бича­чий; монотард МС — 400 Од 10 мл (30/70 %) свинячий; монотард НМ — 400 Од 10 мл (30/70 %) людський.

• У разі застосування традиційної інсулінотерапії дитина має спожи-вати їжу 6 разів на добу: 7.30, 11, 14, 17,19, 21-ша години.

Інтенсифікована Інсулінотерапія.

Цей вид терапії нагадує природне, фізіологічне виділення інсуліну відповідно з їжею у здорової людини.

• інтенсифіковану інсулінотерапію призначають тоді, коли потреба в інсуліні перебільшує 0,5 Од на 1 кг маси тіла.

• Інсулін короткої дії вводять перед 3 основними споживаннями їжі, а інсулін подовженої дії — перед сном.

• Визначати вміст глюкози в крові потрібно 4 рази на добу, перед кож-ним уве­ денням інсуліну.

Препарати інсуліну

1. Препарати бичачого інсуліну

• інсулін короткої дії інсулрап

— 400 Од, Юмл;

• інсуліни подовженої дії: інсулонг 8РР — 400 Од, 10 мл, ультраленте

— 400 Од, 10 мл, ультралонг — 200 Од, 5 мл.

2. Препарати свинячого інсуліну

• інсуліни короткої дії:

• інсулін простий (Суінсулін) — 200 Од, 5 мл, акт- рапід — 400 Од, 10 мл, інсулрап 5РР — 400 Од, Юмл,

• інсуліни подовженої дії: монотард МС — 400 Од, 10 мл, претафан МС — 400 Од, Юмл.

3. Препарати людського Інсуліну

• інсуліни короткої дії: актрапід НМ

— 400 Од, 10 мл, хоморап— 150 Од, 1,5 мл,

• хумулін (Хумінсулін) — 400 Од, 10 мл,

• інсуліни подовженої дії: монотард НМ — 400 Од, 10 мл, Протафан НМ — 400 Од, 10 мл, Хомофан — 150 Од, 1,5 мл, Ультратард НМ — 400 Од, 10 мл, Хумулін ультралонг

— 400 Од, Юмл.

Дозу короткого інсуліну можна міняти часто, це залежить від обміну речовин, що постійно змінюється (мало чи багато поїв, захворів, отримав велике фізичне навантаження, емоційний стрес). Дозу короткого інсуліну можна збільшувати або зменшувати на 20 %.

Наприклад. Дитина отримує 10 Од Інсуліну. У разі необхідності дозу можна збільшити або зменшити на 2 Од (20%).

Дозу подовженого інсуліну потрібно змінювати якомога рідше. Це пов'язано тільки з віком дитини, його схудненням, або додаванням у масі тіла. Дозу по­довженого інсуліну можна збільшувати або зменшувати на 10 %.

Профілактику цукрового діабету медична сестра проводить у різних напрям­ках, а саме:

• недопущення перегодовування дітей,

• своєчасне лікування ожиріння,

• обмеження фізичного і психічного навантаження, боротьба з інфекційними хворобами,

• санація, вогнищ інфекції,

• раннє виявлення предіабетичних станів, латентних форм діабету,

• проведення заходів, спрямованих на затримання еволюції захворювання.