Техніка постановки очисної клізми

Місце проведення: домашні умови, дитячий стаціонар. Оснащення робочого місця:

1. Гумовий балончик з м'яким наконечником.

2. Кружка Есмарха з твердим наконечником.

3. Склянка з водою, температура води 22—24 °С для дітей старшого віку, 28— ЗО °С для дітей раннього віку.

4. Клейонка, пелюшка.

5. Клейончастий фартух.

6. Лоток.

7. Вазелінова олія.

8. Стерильний пінцет.

9. Ватні кульки. Попередня підготовка:

Для очисної клізми підготувати розчини: 2 % розчин натрію гідрокарбонату, відвари трав: ромашки, звіробою, кип'ячену воду. Кількість рідини залежить від віку дитини відповідно до даних, наведених нижче:

Вік дитини	Кількість	рідини для очищення ми, мл	кліз-
Новонароджена	ЗО
До 3 міс.	50
До 1 року	100
Після 1 -го року життя	100+100 х років	(п — 1), де п — кількість

Температура розчинів для дітей раннього віку 28—ЗО С, для дітей старшого віку 22—24 °С. Медичний працівник має надягнути на халат клейончастий фа­ртух. Підготовка рук медичного працівника.

Дитину раннього віку покласти на спину з піднятими догори ногами. Підстели­ти клейонку з пелюшкою. Дитину старшого віку покласти на лівий бік на кле­йонку з пелюшкою, ноги зігнути в колінних і стегнових суглобах та підтягнути їх до живота. Перед процедурою гумовий балончик, наконечник для кружки Есмарха прокип'ятити протягом 20 хв і покласти на лоток.

Основний етап виконання: Техніка постановки очисної клізми дітям раннього віку

1. Стиснути гумовий балончик і витиснути з нього повітря.

2. Набрати рідину в гумовий балончик.

3. Натиснути І пальцем на дно гумового балончика і витиснути повітря— з на­ конечника повинна виходити рідина.

4. Не змінюючи положення правої руки, яка тримає балончик, змастити наконе­ чник вазеліновою олією за допомогою пінцета і ватної кульки. Наконечник можна змочити, поливаючи його вазеліновою олією.

5. Дитині, яка лежить на спині з піднятими догори ногами, лівою рукою розвес­ ти сідниці. а правою рукою вводити наконечник у пряму кишку на 4—5 см.

6. Спочатку вводити наконечник у напрямку до пупка, а потім змінити напря­ мок — уводити паралельно до куприка.

7. Повільно стискати гумовий балончик, ввести рідину і, не розтискуючи паль­ ців, вивести його з прямої кишки.

Лівою рукою затиснути сідниці і притримати їх в такому положенні декілька хвилин.

Техніка постановки очисної клізми дітям старшого віку

1. Перевірити герметичність кружки Есмарха і гумової трубки завдовжки 1,5 м, діаметром 1 см.

2. На вільний кінець трубки надягнути наконечник завдовжки 8-10 см, який повинен мати рівні краї, бути цілим, простерилізованим.

3. Закрити кран на кінці гумової трубки і заповнити кружку Есмарха підготов­ леною рідиною.

4. Відкрити кран, спустити рідину в лоток І заповнити гумову трубку водою, витискаючи повітря, після чого закрити кран.

5. Наконечник змастити вазеліновою олією.

6. Дитині, яка лежить на лівому боці з притиснутими до живота ногами на клейонці з пелюшкою, лівою рукою розвести сідниці, а правою вводити наконечник у пряму кишку.

7. Перші 3—4 см наконечника вводити в напрямку до пупка, а потім 5—8 см паралельно до куприка.

8. Підвісити кружку Есмарха на штатив на висоті 1 м від місця, де лежить хворий.

9. Відкрити кран на кінці гумової трубки і стежити за тим, щоб вода під тис­ ком надходила в пряму кишку.

10. Швидкість уведення води в кишку регулювати висотою положення кружки Есмарха. Вода не повинна вводитися швидко, бо це викликає у хворого акт дефекації.

11. Залишити в кружці невелику кількість рідини, закрити кран, вивести нако­ нечник з прямої кишки. Стежити за тим, щоб в кишки не потрапило повіт­ ря.

12. Бажано, щоб хвора дитина утримувала воду протягом 10 хв.

Техніка постановки лікувальної клізми Місце проведення: дитячий стаціонар, домашні умови. Оснащення робочого місця:

1. Стерильний лоток.

2. Стерильний шприц.

3. Тонкий шлунковий гумовий зонд.

4. Вазелінова олія.

5. Стерильний пінцет.

6. Ватні кульки.

7. Склянка з розчином лікарських препаратів температури 36 °С.

8. Клейонка.

9. Пелюшка. Попередня підготовка:

1. Підготувати розчин для лікувальної клізми залежно від показання: відвар ромашки, звіробою, шалфею, розчини лікувальних препаратів: 50 % розчин

анальгіну — 0,2—0,3 мл в 5 мл перевареної води, таблетка фуразолідону або фталазолу, розчинена в 5 мл перевареної води. Кількість розчинів—2—3 мл для новонароджених дітей, 5 мл для дітей 1-го року життя, 10 мл — для ді­тей, віком понад 1 рік. Температура розчинів для лікувальної клізми 36 С. Підготовка рук медичного працівника.

2. Відрізати від тонкого шлункового зонда гумову трубочку завдовжки 20—25 см з закругленим кінцем. Прокип'ятити цю гумову трубочку протягом 20 хв і покласти в стерильний лоток. У шприц набрати підігрітий розчин лікарських препаратів і теж покласти в лоток. Дитину покласти на спину з піднятими догори ногами. Підстелити клейонку з пелюшкою.

Основний етап виконання:

1. Змастити кінець гумової трубочки вазеліновою олією за допомогою пінцета і ватної кульки.

2. Дитині, яка лежить на спині з припіднятими догори ногами, лівою рукою розвести сідниці, а правою рукою вводити обертовими рухами гумову трубо­ чку в пряму кишку на 10—15 см.

3. Приєднати до гумової трубочки шприц з розчином лікарських пре-паратів температури 36 С.

4. Повільно вводити розчин в пряму кишку підняти гумову трубочку доверху, щоб увесь розчин потрапив у пряму кишку.

5. Затиснути лівою рукою гумову трубочку біля сідниць, від'єднати шприц і вивести гумову трубочку з прямої кишки.

6. Затиснути сідниці і притримати їх у такому положенні ЗО хв, матері слід по­ носити дитину на руках. За ЗО хв введений теплий розчин всмоктується і досягається лікувальний ефект.

Допомога дитині з харчовим отруєнням

Місце проведення: домашні умови, дитячий стаціонар, палата інтенсивної те­рапії реанімаційне відділення. Оснащення робочого місця:

1. Комплект для промивання шлунка.

2. Комплект для очисної клізми.

3. Стерильний столик, на якому підготовлено: пінцети (4 штуки), ватні кульки (25 штук), спирт 70 %—10 мл, одноразові шприци, стерильний лоток, лоток для забруднених пінцетів, препарати у флаконах: 10% розчин глюкози, рео- поліглюкін, ізотонічний розчин, препарати в ампулах: седативні, аналептич- ні, глюкокортикоїдні, серцеві глікозиди, антибіотики, діуретики, білкова та лимонна вода, унітіол, 1 % розчин пілокарпіну, 0,5 % розчин калію перман­ ганату, олія, активоване вугілля, магнію сульфат.

4. Два стерилізатори з 5 % розчином хлораміну для промивання і за-мочування шприців на 1 год.

5. Апарат ШВЛ.

6. Киснева подушка, апарат Боброва.

Система для краплинного введення рідини. Попередня підготовка:

Своєчасне лікування гострих харчових отруєнь грунтується на таких принци­пах:

1. Виведення отрути з травного тракту.

2. Руйнування або нейтралізація отрути за допомогою антидотів.

3. Виведення отрути з крові і тканин.

4. Патогенетичне, симптоматичне лікування та реанімація. Схема отруєння:

I стадія — отрута розміщується в травному каналі;

II стадія — отрута всмоктується і циркулює в крові. Практично через 1—2 год отрута потрапляє в кров. Отруєння навіть великими дозами небезпечних отруйних речовин добре лікується, якщо відразу промити шлунок. Дитина з отруєнням повинна бути госпіталізована в стаціонар. Під наглядом лікаря вона • 1—2 доби перебуває в стаціонарі. Якщо отруєння встановлено або є підозра на нього, почати підготовку до промивання шлунка, необхідно викликати блювання штучним методом, час­ тіше механічним подразненням зіва, кореня язика, м'якого піднебіння, після того як дитина випила 1 склянку теплої води з сіллю (З чайні ложки солі на 1 склянку води). Вода з сіллю викликає подразнення слизової оболонки шлунка і впливає на закриття сфінктера пілоричного відділу. Основний етап виконання:

1. Виведення отрути з травного каналу:

2. Після введення змащеного вазеліновою олією зонда у шлунок відсмоктати шприцом шлунковий вміст, відправити його на хімічний аналіз. і

3. Промивати шлунок до чистих промивних вод теплим ізотонічним " розчином натрію хлориду, враховуючи вік дитини.

4. Після закінчення промивання ввести через зонд антидот.

5. Після промивання шлунка поставити очисну клізму.

6. Дати послаблювальний препарат, краще магнію сульфат у дозі 0,5 г на 1 кг маси, розчинити цю дозу в 50—100 мл води.

Застосування антидотів у разі різних видів отруєння:

1. 1 .У разі отруєння кислотами промивання шлунка проводити білковою во­ дою ( білок 4 яєць розчиняється в 1 л води), неперевареним молоком або че­ рез зонд ввести воду з милом(10 г мила на 500 мл води).

2. У разі отруєння жиророзчинними речовинами через зонд вводити рослинну олію або парафінове масло — 3 мл на 1 кг маси.

3. У разі отруєння лугами провести промивання шлунка оцтом, розведеним водою — 1:4, розчином для лимонної кислоти (1—2 чайні ложки на 200 мл води), білковою водою, лимонною водою (1 лимон на 1 склянку води). Ці речовини можна вводити через зонд після промиваная шлунка.

4. У разі отруєння нітратами після промивання дати сольову послалювальну речовину або парафінове масло.

5. У разі отруєння отруйними грибами, солями металів, з'єднаннями хлору піс­ ля промивання шлунка вволяти через зонд активоване вугілля—1 г на 1 кг

маси, а якщо кількість отрути визначена, то у співвідношенні 8:1 (в 1 склянці води розвести І—2 чайні ложки активованого вугілля). Універсальний анти-дот для в/в, в/м введення — унітіол 2,5 мг на 1 кг маси, 3—6 днів.

6. У разі отруєння лікарськими препаратами з дією атропіну шлунок промити 0,5 % розчином калію перманганату, ввести 100 мл 1 % розчину таніну. Да­ ти активоване вугілля або сольову послаблювальну речовину. Підшкірне вводити антидот—1 % розчин пілокарпіну—0,2 мг на 1 кг маси кожні 20— ЗО хв до поліпшення стану.

7. У разі отруєння кісточками фруктових плодів промивати шлунок 0,5% роз­ чином калію перманганату, 1—5% розчином натрію тіосульфату, 3% розчи­ ном перекису водню, який розводити водою у співвідношенні 1:5. Дати ак­ тивоване вугілля.

8. У разі отруєння барбітуратами в/в вводити антидот бемегрид 1 мг на 1 кг маси.

Специфічні антидоти у дітей мають відносне застосування, тому головним напрямом у лікуванні після очищення травного тракту є виведення отрути з крові. Для дезінфекції використовують: гемодилюцію, форсування діурезу, форсування дихання, замісне переливання крові, гемосорбцію, гемодіаліз, перитонеальний діаліз, кишковий діаліз, плазмаферез.

Проведення симптоматичної терапії. Призначають препарати: седативні, аналептики, антибіотики, глюкокортикоїди, діуретики. Проводять оксигено­терапію, ШВЛ.

Проведення зондування шлунка

Місце проведення: дитячий стаціонар. Оснащення робочого місця:

1. Тонкий шлунковий зонд №10-15, діаметром 3—5 мм і завдовжки 1—1,5 м.

2. Шпатель, бинт.

3. Лоток.

4. Стерильний шприц — 20 мл.

5. Штатив для пробірок.

6. 8—10 пробірок.

7. Пробні сніданки.

8. 0,1 % розчин гістаміну—0,5 мл для підшкірного введення (проба з гістамі­ ном).

9. Серветка.

Попередня підготовка: Дослідження проводити вранці до іди. Підготовка рук медичного працівника.

1. Покласти пінцетом на лоток тонкий шлунковий зонд, який стерилізувався в стерилізаторі методом кип'ятіння 15 хв.

2. Серветкою тримати кінчик зонда і провести вимірювання відстані від пере­ нісся до пупка. Поставити мітку.

3. Дитину посадити на стілець біля столу, відкрити рот і ввести шпатель, обгор­ нутий марлею. Стати праворуч від хворого, лівою рукою обхопити шию ди­ тини, а правою рукою тримати зволожений водою зонд на відстані 10 см від кінця.

4. Ввести зонд за корінь язика, запропонувати дитині ковтати і глибоко дихати.

5. Простежити за тим, щоб носові ходи у дитини були вільні і вона змогла доб­ ре дихати.

6. Зонд увести в шлунок до мітки. Слину під час уведення зонда витирати руш­ ником.

7. Після введення зонда починають порціями добувати вміст шлунка. Основний етап виконання:

1. Відразу після повного введення тонкого шлункового зонда отримати вміст шлунка. Це 1 порція.

2. Після цього протягом 1 год кожні 15 хв добувати шлунковий сік, відсмокту­ ючи його шприцом. Це порції базальної секреції— порції II, III, IV, V.

3. Увести через зонд у шлунок пробний сніданок і через 15 хв добути шприцом 10 мл, а ще через 15 хв повністю відкачувати шприцом вміст шлунка. Це порції VI і VII, які є показниками нервово-рефлекторної фази секреції.

4. Замість пробного сніданку проводять гістамінову пробу під контролем суп- растину: 0,1 % розчин гістаміну — 0,5 мл вводить підшкірне.

5. Потім через 15 хв протягом 1 год добувати вміст шлунка—порції VIII, IX, X, XI. Ці порції є показниками нервово-хімічної фази секреції.

6. Фракційний метод дослідження шлункової секреції дозволяє визначити фази секреторної діяльності шлунка, а також тип секреції. До введення пробного сніданку в шлунок виділяється 50 мл секрету, загальна кислотність — 5— 20 ммоль/л, вільна соляна кислота відсутня. Після пробного рніданку кількість секрету може бути різною, загальна кислотність 40— 70 ммоль/л, вільна со­ ляна кислота ЗО—50 ммо-ль/л, а зв'язана з білками — до 10—20 ммоль/л.

7. Після виведення зонда з шлунка хвору дитину треба покласти у ліжко на 20—ЗО хв і спостерігати за нею.

Оцінка результатів

Результати лікування дітей, хворих на хронічний гастрит, оцінюють під час спостереження в стаціонарі протягом 4 тиж з наступним переведенням до реа­білітаційного відділення другого етапу (Моршин, Трускавець). Санаторно-курортне лікування проводять у фазі ремісії.

ТЕМА : Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки

План сестринського догляду ПРОБЛЕМА

Інтенсивний біль в епігастральній ділянці натще.

Причина

Виразкова хвороба дванадцятипалої кишки. Виразковий дефект зумовлений агресією кислотне - пептичного чинника.

Очікуваний результат

Загоєння виразкового дефекту. Нормалізація секреторної функції травної систе-

ми.

Дії медсестри

1. У період загострення проводять стаціонарне лікування протягом 6—8 тиж.

2. У перші 2 тиж забезпечити ліжковий режим.

3. Застосовувати максимально щадну дієту з обмеженням термічних, механіч­ них, хімічних подразників—столи № 1а, 16, їв. Змінювати столи через 5—7 днів з наступним переходом на дієту №1. їжу призначати невеликими порці­ ями 5—6 разів на добу.

4. Зняти емоційне напруження, застосовувати седативні препарати.

5. Використовувати антисекреторні препарати для нормальних процесів нейро­ гуморальної регуляції травлення: інгібітори синтезу хлористоводневої кисло­ ти, інгібітори пепсину, антациди, блокатори М-холінорецепторів, інактивато- ри гістаміну, слизоутворювальні препарати для захисту слизової оболонки. Тривалість застосування цих препаратів — 4—6 тиж.

6. Для отримання бактерицидного ефекту застосовувати антимікробну терапію щодо НеІісоЬасІег руїогі. Кращий бактерицидний ефект дає поєднання препа­ ратів: денол або трибенол з антибіотиками та нітрофуранами. Курс лікування цими препаратами — 4 тиж.

7. Проводити репаративну терапію, спрямовану на рубцювання виразок: де­ нол, делагіл, вентер. Найактивнішим є денол, що утворює на поверхні вира­ зок та ерозій у слизовій оболонці нерозчинну білково-вісмутову плівку. Пре­ парат має лужні, антипептичні та бактерицидні властивості. Призначати його по 1—2 таблетки 3 рази на добу за ЗОхв до їди. Курс—4тиж. Для рубцювання виразок призначають делагіл внутрішньом'язово по 1 мг 1—2 рази на добу. На курс 20—ЗО мг.

ПРОБЛЕМА

Ниючий біль в епігастральній ділянці, який виникає або посилюється після їди.

Причина

Виразкова хвороба шлунка. Виразковий дефект, зумовлений бактеріальним чинником, а саме НеІісоЬасІег руїогі.

Очікуваний результат

Загоєння виразкового дефекту.

Дії медсестри

1. Проводити стаціонарне лікування з ліжковим режимом протягом 2 тиж, по­ тім — напівліжковим протягом 4—6 тиж.

2. Застосовувати щадну дієту — столи № 1 а, 16,1. їжу давати дрібними, невели­ кими порціями 5—6 разів на добу.

3. Створити сприятливий емоційний мікроклімат під час перебування в стаціо­ нарі, використовувати седативні препарати, проводити сеанси психотерапії.

4. Проводити антибактеріальну терапію. Бактерицидні властивості щодо Неіі- соЬасіег руїогі мають такі препарати: денол (по 1—2 таблетки 3 рази на добу за ЗО хв до їди), трибенол (по 1—2 таблетки 3 рази на добу за ЗО хв до їди), метронідазол (трихопол), оксаплацин, перфлоксацин, норфлоксацин, сукра- льфат.

5. Використовувати препарати для активації репаративних процесів слизової оболонки шлунка: солкосерил, оксиферискорбон, метилурацил, обліпихову олію.

6. Проводити локальну терапію через фібротастроскоп методом зрошування слизової оболонки: обліпиховою олією, спеціальним синтетичним клеєм, розчином метронідазолу.

7. Використовувати слизоутворювальні препарати для захисту слизової оболо­ нки шлунка.

8. Проводити сеанси фізіотерапії.

ПРОБЛЕМА

Неспокій, порушення сну.

Причина

Виразкова хвороба.

Очікуваний результат

Зняти емоційне напруження. Лікувати виразкову хворобу.

Дії медсестри

1. Стаціонарне лікування протягом 6—8 тиж.

2. Ліжковий режим перші 2 тиж, а потім — напівліжковий.

3. Створити сприятливий мікроклімат у палаті.

4. Використовувати седативні препарати, транквілізатори, снодійні засоби - екстракт валеріани, тазепам, еленіум, сибазон, тріоксазин, седуксен, феноба­ рбітал.

5. У дітей старшого віку використовувати гастробамат або мепробамат, що ма­ ють седативну, холінолітичну та гангліоблокувальну дію. Курс лікування — 2—3 тиж по 1/2 таблетки 3 рази на добу за 15— 20 хв до їди.

6. Проводити сеанси психотерапії.

ПРОБЛЕМА

Кисле відригування, печія.

Причина

Виразкова хвороба дванадцятипалої кишки. Супутнє захворювання — гастрит із підвищеною шлунковою секрецією.

Очікуваний результат

Нормалізувати секреторну функцію шлунка і дванадцятипалої кишки.

Дії медсестри

1. Застосовувати дієту № 1а, яка включає: слизові супи, овочеві відвари; вміст солі—3—5 г на добу, вершкове масло, 1—2 яйця на добу (омлет на парі), кисіль, рідке картопляне торе, слизувата каша (гречана, манна), м'ясне суф­ ле 1 раз на 2—3 дні. Вживання їжі 5— 6 разів на добу. На 5—6-ту добу пере­ йти на дієту № 16, яка включає: слизові і супи, протерті супи, пюре, рідку кашу, м'ясо у вигляді парових котлет, тефтелей, білі сухарі. На 10—11-ту добу перейти на дієту №1, яка включає: хліб білий черствий, парове протерте м'ясо, докторську ковбасу, відварений язик, протерті та непротерті супи (гречані, рисові, манні), відварену та печену картоплю, компот, розведені солодкі соки.

2. Використовувати препарати антисекреторної дії:

1)інгібітори синтезу хлористоводневої кислоти—омепрол(омепразол); 2)блокатори Н2-рецепторів гістаміну: циметидин, ранітидин, гісто-дил, ле-цидил;

3) селективний антихолінергічний препарат — гастроцепін, що галь-мує сек­рецію;

4)інгібітори пепсину — амілопектин, амілосульфат, камілозид; 5)антациди — вікалін, вікаїр, альмагель або альмагель А, фосфалю-гель, пее-хоо, маалокс;

6)блокатори передачі імпульсів до М-холінорецепторів — атропін, платифі-лін; 7) інактиватори гістаміну — метилметіонінсульфонію хлорид.

3. Використовувати слизоутворювальні препарати для захисту слизової оболон­ ки шлунка — емпрастил, ріопрастил.

ПРОБЛЕМА

Стійка нудота, блювання через 15 хв після їди.

Причина

Виразкова хвороба шлунка.

Очікуваний результат

Нормалізувати моторно-евакуаторну функцію травного апарату.

Дії медсестри

1. Застосовувати дієтотерапію.

2. Створити лагідний мікроклімат під час перебування дитини в стаціонарі.

3. Використовувати седативні та снодійні препарати.

4. Проводити сеанси психотерапії.

5. Застосовувати препарати, які нормалізують моторно-евакуаторну функцію шлунка і дванадцятипалої кишки — папаверину гідрохлорид, но-шпу, галі-дор, церукал.

Реалізація плану догляду

Підготовка хворого до рентгенологічного дослідження

шлунка

Рентгеноскопія (просвічування рентгенівськими променями) і ренгенографія (фотографування за допомогою рентгенівських променів) — важливі методи дослідження травного каналу. Для дослідження порожнистих органів (шлунка, кишок, жовчного міхура, ниркових мисок), які утворюють на екрані порівняно густу однорідну тінь, використовують контрастні речовини. Рентгенологічне обстеження шлунка із застосуванням суспензії барію сульфату (контрастної речовини) дає змогу визначити форму, величину, положення, рухомість шлун­ка, виявити локалізацію виразки та інших патологічних утворень. Метою підго­товки хворого до рентгенологічного дослідження шлунка є звільнення його від вмісту і газів.

Місце проведення: стаціонар, домашні умови, рентгенологічний кабінет. Оснащення робочого місця:

1. Медична карта стаціонарного хворого або амбулаторна карта хворого.

2. Барієва суміш.

3. Склянка.

4. Стерильний лоток.

5. Стерильний шприц ємкістю 2 мл з голкою.

6. Стерильні ватні кульки.

7. 0,1 % розчин атропіну сульфату в ампулах.

1. 70 % етиловий спирт у флаконі. Попередня підготовка: Напередодні:

1. Медсестрі поліклініки виписати хворому направлення в рентгенологічний кабінет; поінформувати його про правила підготовки до процедури; дати заявку в рентгенологічний кабінет;

2. Медсестрі стаціонару зробити вибірку з листків призначень, кому із хворих призначене лікарем дане обстеження, попередити дитину про дату обстежен­ ня і поінформувати про правила підготовки до процедури; дати заявку в рен­ тгенологічний кабінет;

У день дослідження:

1. Амбулаторного хворого батьки приводять у рентгенологічний кабінет у при­ значений день і годину з направленням і з амбулаторною картою для запису результатів дослідження;

2. Стаціонарного хворого медсестра відводить у рентгенологічний кабінет і заносить його медичну карту.

Основний етап виконання:

1. Поінформувати дитину, що рентгенологічне обстеження шлунка проводить­ ся натще. Легку вечерю можна вжити не пізніше 20-ї години. На ніч пореко­ мендувати випити склянку кефіру.

2. Уранці в день обстеження хворий не повинен вживати їжу, приймати лікар­ ські препарати, пити.

3. При деяких захворюваннях шлунка і дванадцятипалої кишки рент­ генологічному обстеженню заважають накопичені в них рідина і слиз. У та­ кому разі за призначенням лікаря у хворого слід відсмоктати шлунковий вміст через зонд, якщо необхідно, промити шлунок. Промивну рідину пока­ зати лікарю або рентгенологу.

4. Іноді, за призначенням рентгенолога, хворому вводять 0,5—1 мл 0,1 % роз­ чину атропіну сульфату підшкірне для зняття спазмів і посилення перисталь­ тики шлунка.

5. У рентгенологічному кабінеті за вказівкою рентгенолога хворий випиває 200 г барієвої суміші.

6. Хворому із повільною евакуацією (стеноз, атонія) призначають повторне обстеження на 2-й і 3-й день для визначення добового залишку контрастної маси в шлунку. Дуже важливо точно дотримувати терміну повторного огля­ ду.

Підготовка хворого до езофагогастродуоденоскопйи асисту­вання лікарю під час проведення процедури

Езофагогастродуоденоскопія — ендоскопічне дослідження стравоходу, шлунка та дваяадцятипалої кишки, яке дозволяє уточнити патологічний процес цих органів, визначити джерела гострих кровотеч, брати матеріал для гістологічно­го дослідження, проводити видалення поліпів, вводити лікарські препарати безпосередньо на місце ураження. Дане дослідження проводять за допомогою сучасних ендоскопів, які дають можливість фотографувати з отриманням якіс­них ілюстрацій для уточнення діагнозу.

Проведення езофагогастродуоденоскопії протипоказане у разі звуження страво­ходу, вираженої серцево-легеневої недостатності, інфаркту міокарда, вираженої деформації хребта, загрудинного зоба, психічних розладів. Місце проведення: ендоскопічний кабінет. Оснащення робочого місця:

1. Медична карта стаціонарного хворого або амбулаторна карта хворого. 2.Гастроскопічний стіл. З. Езофагогастродуоденоскоп. 4.Стерильний шприц ємкістю 5 мл з голками. 5.Стерильні ватні кульки. 6.0,1 % розчин атропіну сульфату в ампулах. 7.50 % розчин анальгіну в ампулах. 8.2 % розчин тримекаїну у флаконі. 9.70 % етиловий спирт у флаконі.

Понередня підготовка:

1. Заздалегідь провести психологічну підготовку дитини, у доступній формі пояснити їй необхідність та послідовність проведення процедури. Розповісти хворому, що від його поведінки залежатиме безпечність проведення езофаго- гастродуоденоскопії;

2. Попросити батьків дитини принести на дослідження рушник;

3. Роз'яснити правила підготовки до даного дослідження. Основний етап виконання:

Підготовка хворого до дослідження

1. Напередодні, о 18-й годині дитина має спожити легку вечерю.

2. На дослідження в ендоскопічний кабінет з'явитися вранці натще, з рушни­ ком.

3. За призначенням лікаря в разі необхідності за 15—20 хв до дослідження про­ вести премедикацію:

4. 0,5 мл 0,1 % розчину атропіну сульфату ввести підшкірно, 2 мл 50 % розчину анальгіну ввести в/м. Доцільність попереднього введення знеболювальних засобів, вид і дозу лікар вирішує індивідуально.

5. Здійснити анестезію слизової оболонки ротової частини глотки 2 % розчи­ ном тримекаїну шляхом зрошення.

6. Запропонувати хворому лягти на лівий бік (на гастроскопічному столі) із витягнутою лівою ногою, а праву ногу зігнути в колінному та кульшовому суглобах.

7. Під голову хворого підкласти валик, підстелити рушник.

8. Порекомендувати хворому зафіксувати руки таким чином, щоб вони не зава­ жали лікарю виконувати дослідження.

9. Попросити хворого спокійно лежати, рівномірно дихати, не ковтати слину і не розмовляти під час обстеження.

Асистування лікарю під час проведення езофагогастродуоде-