Проведення проби Зимницького

Місце проведення: дитячий стаціонар. Оснащення робочого місця:

1. 8 чистих склянок ємкістю 200 мл.

2. Пелюшки.

3. Чистий герметичний поліетиленовий мішок. Попередня підготовка:

Підготовка рук медичного працівника.

Дитину підмити. Усі 8 склянок треба підготувати до проведення аналізу. На кожній склянці підписати: прізвище, ім'я дитини, відділення, номер порції, про­міжок часу, за який збирається сеча в одну склянку. Підготувати додаткові

склянки, якщо у дитини поліурія. В таких ви-падках сечу, зібрану за 3 год, зли­вають у декілька склянок, але підписують їх однаково. При олігурії за 3 год сеча може не виділятися, в такому разі підписана порожня склянка відправля­ється разом з іншими склянками в лабораторію. Основний етап виконання:

1. Уранці, коли дитина прокинулася, першу нічну порцію сечі злити.

2. Збирати сечу за 3 год в склянку, на якій визначено: І порція, години 6.00— 9.00.

3. Після 9-ї години ранку збирати сечу в склянку, на якій визначено: II порція, години 9.00—12.00.

4. Таким чином збирати сечу за кожні 3 год в нову склянку. Всього 8 порцій. Збирати сечу до 6 год ранку наступної доби.

5. Дітям раннього віку збирати сечу кожної порції за допомогою герметичного поліетиленового мішка.

6. Результати проби Зимницького слід вважати позитивними, якщо добовий діурез нормальний—70—75 % від випитої рідини, денний діурез більший за нічний, співвідношення 3:1, коливання питомої ваги сечі 1005—1024, об'єми окремих порцій сечі теж різні—100—300 мл, коливання об'єму порцій 1:3.

7. На порушення концентраційної функції нирок вказує однакова кількість сечі всіх порцій і постійність питомої ваги сечі в порціях—ізостенурія. Якщо пи­ тома вага всіх порцій не більша ніж 1010, то проявляється ізогіпостенурія. Якщо питома вага всіх порцій висока— 1030, — ізогіперстенурія.

Визначення загального діурезу

Місце проведення: дитячий стаціонар. Оснащення робочого місця:

Чиста склянка ємкістю 2 або 3 л. Попередня підготовка:

Під час збирання сечі для визначення добового діурезу вести підраху-нок випи­тої рідини. Враховувати кількість рідини в різних продуктах харчування, вва-жати,що фрукти та овочі мають 100% склад води. Враховувати об'єм рідини, який вводиться хворому парентеральне. Основний етап виконання:

1. Вранці, коли дитина прокинулася, першу нічну порцію сечі злити.

2. Зробити умовний вибір доби. Наприклад, від 8 год ранку до 8 год ранку на­ ступної доби.

3. Сечу за 24 год збирати в одну склянку і визначити її кількість.

4. 4. Порівняти цю кількість сечі з середніми віковими показниками. На 1 -му році життя за добу виділяється 600 мл сечі. Для дитини віком понад 1 рік

середній показник добового діурезу визначається за формулою: кількість сечі = 600 мл + 100 мл х(п—1), де п — кількість років.

Підготовка хворого до рентгенологічного обстеження сечових органів, УЗД

Місце проведення: дитячий стаціонар. Оснащення робочого місця:

Контрастні речовини: 70 % розчин тріотрасту. 60 % розчин уротрасту, 65—85 % розчин гїпаку та інші. Попередня підготовка: Вибір методу дослідження.

Головними методами рентгенодіагностики сечових органів є екскреторна урог-рафія та цистографія. Доповнюють дані екскреторної орографії та цистографії такі методи: ретроградна пієлографія, ниркова ангіографія, радіоізотопна рент­генографія, сканування нирок. Основний етап виконання:

1. За 2—3 доби перед обстеженням перевести хворого на дієту з виключенням газоутворювальних продуктів (чорний хліб, молоко, бобові).

2. За добу до обстеження необхідно визначити чутливість організму до контра­ стної речовини. Застосовують очну та в/в проби згідно з інструкцією. У ви­ падках алергійної реакції на проби з контрастною речовиною треба проводи­ ти протягом 1 тиж десенсибілізувальну терапію, а потім знову зробити пробу на чутливість.

3. Ввечері дитині зробити високу очисну клізму до чистої води.

4. Обстеження проводити натще.

5. За 2 год до початку обстеження зробити другу очисну клізму.

6. Перед обстеженням дитина повинна помочитися.

7. У разі метеоризму призначають карболен по 1 г 4 рази на добу.

Оцінка результатів

Для запобігання виникненню хронічного гломерулонефриту слід проводити етапне лікування хворих, дотримуватися послідовності та безперервності спо­стереження. В активний період хвороби здійснюють комплексну терапію в ста­ціонарі, потім дітей доліковують (у неактивний період) у поліклініці та місце­вому санаторії. Незалежно від варіанта перебігу гломерулонефриту всі діти підлягають диспансерному спостеріганню. Його здійснюють нефролог і дільни­чний педіатр поліклініки протягом 5 років від початку повної клініко-лабораторної ремісії. Диспансеризація передбачає активне спостереження та лікування, своєчасне виявлення загострення та профілактику рецидивів захво-рю-вання, здійснення реабілітаційних заходів.

Після виписування зі стаціонару продовжують медикаментозне лікування, при­значене лікарем. Протягом року забороняють заняття фізкультурою в загальній групі, не рекомендуються ортостатичні навантаження, купання у відкритих водоймах. Загострення в амбулаторних умовах виявляють завдяки регулярним оглядам дитини з обов'язковим вимірюванням АТ та дослідженням сечі. У разі виявлення загострення необхідна своєчасна корекція режиму, харчування, ме­дикаментозної терапії, навчального та фізичного навантаження, санація вогнищ хронічної інфекції. Якщо дитині проводять переривчастий курс лікування іму-нодепресантами, імуносупресорами та глюкокортикостероїдам й, можливі побі­чні явища, які також потребують корекції. Оскільки причиною загострення час­то є інтеркурентні захворювання, важливою є правильна тактика медпрацівни­ка в цей період. Дитині призначають ліжковий режим, антибіотик на 8—10 днів, антигістамінний препарат та ін. У період доліковування в поліклініці ре­комендується 1 раз у рік, навіть за повної клініко-лабораторної ремісії, компле­ксне обстеження в стаціонарі з метою контролю за станом функцій нирок (визначають рівень креатин і ну та сечовини у крові, кліренс ендогенного креа-тиніну, реабсорбцію води, інші показники тубулярних функцій). Диспансериза­цію дітей з хронічним гломерулонефритом здійснюють протягом усього пері­оду дитинства з наступною передачею під спостереження терапевтів.

Реабілітаційні заходи складаються із методичних, психологічних педагогічних, соціально-економічних та професійних, які здійснюють на всіх етапах лікувального процесу з метою максимального відновлення здо­ров'я. Найоптимальнішим місцем реабілітації є місцевий санаторій, розташова­ний у кліматичній зоні, в якій проживає дитина. Санаторно-курортне лікування може бути призначено не раніше, ніж через 10—12 міс від початку клініко-лабораторної ремісії.

Профілактика гломерулонефриту передбачає широке використання комплексу заходів, спрямованих на зміцнення здоров'я дитини. До них належать: організа­ція правильного режиму, повноцінне харчування, проведення загартовувань них процедур та гімнастики, облік дітей, які часто хворіють, своєчасне їх ліку­вання, санація хронічних вогнищ інфекції, запобігання стресовим ситуаціям, особливий контроль за результатами захворювань, які найчастіше передують розвиткові гломерулонефриту.