3. Зміст державного суверенітету

Слід вказати, що суверенітет як ознака держави має свою багатовікову історію. Як зазначає М.В. Кравчук біля витоків принципу суверенітету стоїть Мак’явеллі; але його аж ніяк не можна вважати теоретиком верховної влади (на що заслуговують усі без винятку його наступники, адже, заводячи мову про політику, вони неодмінно матимуть на увазі суверенітет) - він зробив її можливою. Втім у його працях не використовується слово «суверенітет»; Мак'явеллі лише робить натяк на нього у знаменитому листі до свого друга, датованому груднем 1513 року. Тож біля витоків суверенітету спостерігається, так би мовити, парадоксальна відсут¬ність його концепції. До цього контрасту спричиняються самі писання Мак'явеллі; він пориває з традицією, і в цій прогалині, яка відокремлює старий порядок речей від нового, постає суверен і його підданці. Втім, у власне політичному аспекті мак'явеллівський контраст носить подвійний характер: він відкидає старий філософський погляд на проблему, і політика як така мислиться у ній як розрив із політичною традицією; інакше кажучи, мак'явеллівський погляд на політику полягає в розриві з усіма теперішніми поглядами на це явище, й уже одним фактом цього заперечення політика починає мислитись як діяльність, котра лежить в основі Нового порядку речей. І в силу оцієї подвійної - як епістемологічної, так і практичної - негації, автор «Державця» (малої книги з величезною державотворчою потугою) відкриває світ новітньої політичної епохи, себто світ суверенітету. Отож, біля витоків держави, себто в світі, де були державці, народи і нації, стоїть головна ідея великого флорентійця: політика - це справа людей, і тільки людей, одначе, хоч як нелегко в цім зізнатися, у ній дуже мало людяного. Ще одне джерело бере початок із Франції – це Жан Боден, освічений представник серед¬нього класу. І флорентієць епохи Відродження й анжерський гуманіст прийшли до однієї й тієї ж ідеї: держава не може бути достатньо ефективною і справедливою, якщо її конституція виражатиме щось інше, ніж іманентний лад, котрий виступає як даність «умов людського існування». Політика - це людське явище і як така вона втілює людські накреслення. Й Мак'явеллі, й Боден утверджують те, що лежить в основі суверенітету, - абсолютну автономність політики. Принцип суверенітету - це в першу чергу принцип політичної автономії. Ось чому політика повинна мислитися сама в собі - адже вона виражає сама себе. В своїх межах республіка має власні правила і структури, свої внутрішні консти¬тутивні закони. Вона є результатом людських пристрастей, а з цього випливає, що держава - це продукт взаємодії певних сил і ґрунтується лише на силі. Отож, Мак'явеллі й Боден, разом і взаємно доповнюючи один одного, осмислюють політику нової доби, політику, яка не може мати в своїй основі ні бога, ні природи, тому що вона є виключно людським явищем. Принцип суверенітету, яким його утвер¬дили Мак'явеллі й Боден, - це новітній принцип світської політики.

4. Державний суверенітет України

Верховна Рада Української РСР 16 липня 1990 р., виражаючи волю української нації, всього народу України проголосила державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зв’язках. У прийнятній Декларації про державний суверенітет України зазначається, що Україна як суверенна національна держава розвивається в існуючих кодонах на основі здійснення українською нацією свого невід’ємного права на самовизначення. Україна здійснює захист і охорону національної державності українського народу. Будь-які насильницькі дії проти національної державності України з боку політичних партій, громадських організацій, інших угрупувань чи окремих осіб переслідуються за законом.

З серпня 1990 р. Верховна Рада Української РСР як вищий представницький орган суверенної держави прийняла закон “Про економічну самостійність України”. Цей закон на основі Декларації про державний суверенітет України визначає зміст, мету і основні принципи економічної самостійності України як суверенної держави, а також механізм господарювання. Регулювання економіки і соціальної сфери, організації фінансово-бюджетної, кредитної та грошової системи України.

Який же зміст економічної самостійності України?

Насамперед, зазначимо, що економічна самостійність є необхідною умовою державного суверенітету України.

Україна як економічно самостійна держава сама визначає економічний статус і стратегію соціально-економічного розвитку в інтересах народу України; здійснює управління економічними процесами з метою відродження і всебічного розвитку соціальної та культурної сфери, задоволення потреб громадян України у матеріальних, соціальних та духовних благах, охорони навколишнього середовища; визначає структуру народного господарства, пріоритетні напрями господарської діяльності, форми і методи господарювання та управління суспільним виробництвом.

Здійснює фінансово-бюджетну, грошово-кредитну, цінову, інвестиційну, науково-технічну і зовнішньоекономічну політику. Усі розташовані на території України підприємства, установи та організації становлять її народногосподарський комплекс.

Економічна самостійність України покликана забезпечити:

• умови життя народу України, гідно сучасної цивілізації, задоволення його соціальних і культурних запитів;

• підпорядкування суспільного виробництва потребам та інтересам людини, створення умов для вільної творчої праці і самоствердження особи;

• соціальну захищеність кожного громадянина України;

• зростання національного багатства;

• розвиток науки, досягнення передового технологічного рівня виробництва;

• рівні можливості вільного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку всіх громадян, які проживають на території України;

• досягнення економічної безпеки, створення здорових і безпечних умов житті і праці.

Основними принципами економічної самостійності України є:

• власність народу республіки на її національне багатство та національний дохід;

• різноманітність і рівноправність форм власності та її державний захист;

• децентралізація власності і роздержавлення економіки;

• повна господарська самостійність і свобода підприємництва усіх юридичних і фізичних осіб у рамках законів України;

• самостійність регулювання грошового обігу;

• захищеність внутрішнього ринку.

Наступник кроком на шляху утвердження суверенітету українського народу було проголошення Верховною Радою УРСР 24 серпня 1991 р. незалежності України і створення самостійної української держави України. Отже, 24 серпня та 1 грудня 1991 р. увійшли в історію України як дати, коли питання української державності було вирішено остаточно.

Україна стала суверенною державою.

28 червня 1996 р. Верховною Радою України була прийнята Конституція України, яка в ряді статей і положень знову ж таки затвердила суверенітет України.