- •Модуль I
- •Тема 1: Предмет Конституційного права План
- •Поняття Конституційного права
- •2)Теоретичні положення предмету
- •3.Конституційне право як галузь
- •4.Конституційне право як наука
- •5. Методи Конституційного права
- •Тема 2: Конституційно-правові норми, структури. План
- •2)Джерела Конституційного права
- •3) Основні властивості Конституційного права
- •4) Форма і структура Конституції України
- •Модуль II
- •Тема 3: Конституційна система План
- •2)Внесення доповнень до Конституції України
- •3) Конституційний суд України
- •4) Поняття, принципи конституційного ладу України
- •Тема 4: Конституція як Основний Закон План
- •Роль Конституції в нормотворчій діяльності
- •Основні засади конституційного ладу
- •Функції Конституції
- •Модуль ііі
- •Тема 5: Поняття Конституційно-правового статусу особи План
- •Конституційно-правовий статус особи
- •Права людини і громадянина
- •Система прав і свобод людини і громадянина
- •Тема 6: Система Конституційних прав План
- •Міжнародне законодавство і сфері прав і свобод
- •Поняття громадянина
- •4 ) Зміст громадянства
- •Модуль IV
- •Тема 7:Поняття і зміст державного суверенітету План
- •Державний суверенітет
- •Зміст державного суверенітету
- •Державний суверенітет України
- •Модуль V
- •Тема 9: Державний апарат План
- •Правовий статус Президента України
- •Державна служба України
- •Державний статус Каб. Міністрів України
- •Тема 10: Місцеве самоврядування в Україні План
- •Гарантії місцевого самоврядування
- •Організація роботи органів і посадових осіб місцевого самоврядування
- •Посадові особи місцевого самоврядування
Тема 2: Конституційно-правові норми, структури. План
1)Місце і роль Конституційного права в нормативно-правовій системі України
2)Джерела Конституційного права
3)Основні властивості Конституційного права
4) Форма і структура Конституції України
1)Місце і роль Конституційного права в нормативно-правовій системі України
Конституція України - це Основний Закон України. закріпляючі фундаментальні положення організації й функціонування української держави й суспільстві.
Конституція України прийнята вищим представницьким органом державної влади - Верховною Радою України, що є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Законопроект про внесення змін у Конституцію України може бути прийнятий, якщо за нього проголосує не менш двох третин конституційного складу Верховної Ради України. Конституція України виражає суверенітет і волю українського народу, громадян України всіх національностей.
Основний Закон України (Конституція України) - це нормативно-правовий акт, що володіє найвищою юридичною чинністю. Закони й інші нормативно-правові акти застосовуються на основі Конституції України й повинні їй відповідати. Таким чином, Конституція України є основою чинного законодавства української держави. Її норми перебувають у центрі системи права, забезпечують єдність і несуперечність норм права, закріплених у різних нормативно-правових актах.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Конституція України гарантує можливість звернутися в суд для захисту конституційних прав і воль людини й громадянина, використовуючи для цього як юридична підстава винятково Конституцію України.
Конституція України - нормативно-правовий акт, що закріплює не тільки норми, але й принципи права. Нормативні встановлення Основного Закону України мають не тільки регулятивний, але й установчий, програмний, політичний характер, що свідчить про те, що Конституцію України також необхідно розглядати і як політико-правовий акт-документ.
2)Джерела Конституційного права
Джерело права – це форма (спосіб) існування правових норм, яка перетворює право (як волю) в об’єктивовану реальність.
Джерел права. Це акти-документи, традиції, правові (в тому числі й конституційні) звичаї, правові прецеденти. У більшості випадків вони складають систему джерел права (відповідно – систему джерел галузі права). Все це повною мірою стосується й конституційного права, яке також має відповідну систему джерел.
Джерела конституційного права закріплюють найважливішу сферу політико-правових відносин, які виникають у процесі здійснення народовладдя. Це обумовлює багатство змісту таких джерел, оскільки народовладдя – надзвичайно складний комплекс економічних, політичних, соціальних, соціально-психологічних та інших відносин. Такі відносини виникають при безпосередній реалізації національного, державного та народного суверенітету народу. В таких джерелах втілюються основи конституційного ладу, взаємовідносини особи й держави, національного і адміністративно-територіального будівництва, побудови органів державної влади. Одна з особливостей джерел конституційного права полягає в тому, що значна їх частина має політичний характер. І це цілком природно, оскільки конституційне право – найбільш “політизована” галузь національної системи права.
Джерела конституційного права є результатом правотворчості державних органів та безпосереднього творення права самим народом. Причому така правотворчість має особливий характер, оскільки вона закріплює найбільш важливі відносини – відносини влади.
Джерела конституційного права мають комплексний характер, оскільки об’єднують і матеріальні, і процесуальні норми.
І нарешті, варто мати на увазі, що більшість джерел конституційного права виходять за межі права: можна говорити про економічні джерела (наприклад, відносини власності), політичні (програми і платформи діяльності політичних партій, інші документи політичного характеру), соціальні (соціальна діяльність класів, соціальних груп, громадських об’єднань), соціально-психологічні (різноманітні психологічні установки, мораль).
У своїй сукупності джерела конституційного права утворюють надзвичайно складну як за структурою, так і за змістом динамічну систему, елементами якої є акти, що містять конституційно-правові норми. Множинність конституційних відносин та різноманітність їх об’єктів обумовлюють різні види правових приписів, а відтак – різноманітність видів джерел конституційного права.
Класифікувати джерела конституційного права можна, наприклад, у залежності від способів правотворчості. У такому разі вони можуть поділятися на: акти референдумів; нормативні акти територіальних громад та органів місцевого самоврядування; санкціоновані державою звичаї, традиції; акти, що є результатом імплементації норм міжнародного права; угоди, договори, конвенції та інші акти, які укладає Україна з іншими державами.