Тема 1. Значення і теоретичні основи фінансового аналізу

1. Об’єкт, предмет та завдання фінансового аналізу.

2. Види фінансового аналізу

3. Методи, моделі та прийоми фінансового аналізу.

4. Основні джерела інформації для фінансового аналізу.

5. Бухгалтерський баланс як інструмент аналізу: характеристика активів та пасивів підприємства; порівняльний аналітичний баланс; матричний баланс.

6. Структура звіту про фінансові результати

7. Структура звіту про рух грошових коштів

8. Звіт про власний капітал

Перед керівниками українських підприємств дедалі частіше постає питання ефективності управління фінансами підприємств. Формування ринку в Україні показало непідготовленість керівників та фінансових менеджерів до вмілого використання фінансових методів та механізмів. Явний розрив між фінансовою теорією і реальною господарською практикою, недостатнє знання можливостей фінансів підприємств, нерозуміння причин фінансово-економічних протиріч, свідчать про необхідність формування ґрунтовної фінансової підготовки майбутніх фахівців.

Особливе значення в сукупності необхідних фінансисту знань має фінансовий аналіз, який є невід’ємним компонентом управління будь-якого підприємства. Вмілий та прорахований фінансовий аналіз дає можливість не тільки відстежувати фінансово-економічні явища і процеси, а й розуміти їхню внутрішню сутність та природу. Для підготовки висококласних фінансистів необхідно використовувати навчальну літературу, яка надає технологію проведення фінансового аналізу, адаптовану до економічних умов України. З іншого боку: розвиток міжнародних економічних зв’язків, глобалізація економічних процесів потребують розробки єдиних підходів до формування фінансової інформації. Це потребує уніфікації методів та прийомів фінансового аналізу.

1. Об’єкт, предмет та завдання фінансового аналізу.

Слово «аналіз» утворилося від давньогрецького «analisys». Це метод дослідження, суть якого полягає в мисленому або практичному розчленуванні об’єкта дослідження на складові частини.

Фінансовий аналіз (Financial analysis) з’явився в XIX ст. як комерційна арифметика. Із становленням ринку капіталу в країнах з ринковою економікою, комерційна арифметика трансформувалась у фінансовий менеджмент, складовою якого є фінансовий аналіз, що ґрунтується на даних фінансової звітності.

В умовах ринку фінансовий аналіз спрямований на накопичення, оброблення та використання інформації фінансового характеру та є основою прийняття управлінських рішень на мікрорівні, тобто на рівні суб’єктів господарювання. Власники, кредитори, менеджери підприємства зацікавлені в докладному аналізі фінансових потоків, щоб на основі одержаної інформації прийняти управлінські рішення, які регулюватимуть формування фінансових ресурсів і сприятимуть зростанню капіталу підприємства.

Отже, зміст фінансового аналізу визначається його функціями: функцією управління, інформаційною функцією, методологічною функцією.

Об’єктом фінансового аналізу (Financial Analysis Object) є фінансові ресурси підприємства, їх формування та використання.

Предмет фінансового аналізу (Financial Analysis Subject) - це комплексне оцінювання фінансового стану підприємств та виявлення резервів розвитку з метою підвищення вартості підприємства.

Фінансовий стан підприємства (Financial Position) розглядається як сукупність показників, що характеризують наявність, розміщення та використання фінансових ресурсів підприємства.

Мета проведення фінансового аналізу - отримати виважену та обґрунтовану оцінку фінансового стану підприємств і тим самим визначити умови прийняття оптимальних фінансових рішень.

Кількість фінансових індикаторів і параметрів, що визначають фінансовий стан підприємств дуже велике. Практично будь-яка фінансово-економічна подія тією чи іншою мірою оцінюється фінансовим параметром, який не потребує складних розрахунків, але вимагає розуміння, як правильно оцінити отримані результати та поєднати з іншими різноманітними індикаторами фінансового стану.

Суб’єктами фінансового аналізу є фінансові аналітики, які зацікавлені в діяльності підприємства.

У кожного аналітика своя мета. Інвестори цікавляться насамперед рівнем та стабільністю доходів за акціями, тобто прибутковістю (рентабельністю) підприємств, кредитори - ліквідністю, менеджери - дохідністю різних видів активів та ефективністю управління ними. Основними суб’єктами є інвестори.