- •Кафедра ботаніки та захисту рослин
- •Херсон - 2011 індивідуальне завдання для виконання розрахунково-графічної роботи
- •Видовий склад шкідливих організмів:
- •1. Хвороби:
- •3. Шкідники:
- •Розділ 1.
- •Фенологічний календар
- •Короткі відомості про хвороби гороху
- •Розділ 2. Методика обстеження культури та економічний поріг шкодочинності (епш)
- •Приблизні економічні пороги шкодочинності (епш) головних шкідників сільськогосподарських культур в Україні
- •Оцінка забур’яненості посівів сільськогосподарських культур
- •Розділ 3 Строки хімічних обробок
- •Пристосованість фенології шкідливих організмів до стадій розвитку гороху
- •Розділ 4 План хімічного захисту гороху і вибір фітофармзасобів
- •4.1. Обґрунтування вибору пестицидів
- •Заходи по захисту культури від шкідників, хвороб та бур’янів
- •План захисту гороху у 2011 році
- •Виробнича характеристика вибраних пестицидів
- •Розділ 5 Розрахунок потреби пестицидів, машин і апаратури
- •Потреба пестицидів для захисту гороху
- •Розділ 6 Техніка безпеки при проведенні робіт з хімічного захисту рослин
- •Потреба засобів індивідуального захисту
- •Розділ 7 Економічна ефективність хімічного захисту рослин від шкідників, хвороб та бур’янів
- •Висновки:
- •Список використаної літератури:
Розділ 1.
Характеристика шкідливих організмів та графічне зображення їх розвитку
Фенологічний календар
для умов південного Степу України
Графік 1.1
Назва шкідника |
Стадія розвитку |
Строки розвитку кожної фази |
|||||||||||||||||||||||||||||
березень |
квітень |
травень |
червень |
липень |
серпень |
вересень |
жовтень |
||||||||||||||||||||||||
1 |
2 |
3 |
1 |
2 |
3 |
1 |
2 |
3 |
1 |
2 |
3 |
1 |
2 |
3 |
1 |
2 |
3 |
1 |
2 |
3 |
1 |
2 |
3 |
||||||||
Сірий щетинистий довгоносик |
Імаго |
|
|
|
+ |
+ |
+ |
+ |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
Яйце |
|
|
|
|
. |
. |
. |
. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
Личинка |
|
|
|
|
|
- |
- |
- |
- |
- |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
Лялечка |
|
|
|
|
|
|
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
Імаго |
|
|
|
|
|
|
|
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Графік 1.2
Назва шкідника |
Стадія розвитку |
Строки розвитку кожної фази |
|||||||||||||||||||||||||||||
березень |
квітень |
травень |
червень |
липень |
серпень |
вересень |
жовтень |
||||||||||||||||||||||||
1 |
2 |
3 |
1 |
2 |
3 |
1 |
2 |
3 |
1 |
2 |
3 |
1 |
2 |
3 |
1 |
2 |
3 |
1 |
2 |
3 |
1 |
2 |
3 |
||||||||
Лучний метелик ( 3 покоління в рік) |
Гусениця |
|
|
|
- |
- |
- |
- |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
Лялечка |
|
|
|
|
|
0 |
0 |
0 |
0 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
Метелик 1-ої генерації |
|
|
|
|
|
|
|
+ |
+ |
+ |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
Яйце |
|
|
|
|
|
|
|
|
. |
. |
. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
Гусениця |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
- |
- |
- |
- |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
Лялечка |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
0 |
0 |
0 |
0 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
Метелик 2-ої генерації |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
+ |
+ |
+ |
+ |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
Яйце |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
. |
. |
. |
. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
Гусениця |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
- |
- |
- |
- |
- |
|
|
|
|
|
|
|||||||
Лялечка |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
|
|
|
|
|
|||||||
Метелик 3-ої генерації |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
+ |
+ |
+ |
+ |
|
|
|
|
|||||||
Яйце |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
. |
. |
. |
. |
|
|
|
|||||||
Гусениця |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
- |
- |
- |
- |
- |
- |
Графік 1.3
Назва шкідника |
Стадія розвитку |
Строки розвитку кожної фази |
|||||||||||||||||||||||||||||
березень |
квітень |
травень |
червень |
липень |
серпень |
вересень |
жовтень |
||||||||||||||||||||||||
1 |
2 |
3 |
1 |
2 |
3 |
1 |
2 |
3 |
1 |
2 |
3 |
1 |
2 |
3 |
1 |
2 |
3 |
1 |
2 |
3 |
1 |
2 |
3 |
||||||||
Гороховий зерноїд |
Імаго |
|
|
|
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
Яйце |
|
|
|
|
|
|
|
. |
. |
. |
. |
. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
Личинка |
|
|
|
|
|
|
|
|
- |
- |
- |
- |
- |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
Лялечка |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
Імаго |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
Умовні позначення: . яйце; - личинка; 0 лялечка; + імаго.
Сірий щетинистий довгоносик
Сірий щетинистий довгоносик (Sitona crinitus L)
Ряд: Coleoptera
Родина: Curculionidae
Жуки з короткою товстою голово трубкою та колінчастими булаво видними вусами, тулуб продовгуватий, вузький, сіруватого кольору, довжиною 3 – 4,5 мм, на надкрилах є довгі, світлі, щетинки, а також мілкі темні плями та жовтуваті штрихи.
Яйця спочатку світло – жовті, а потім чорніють, блискучі, овальної форми, довжиною близько 0,2 мм. Личинка безнога, дещо вигнута, біла, з більш темною головою, покрита рідкими волосками, довжина личинки до 0,5мм. Лялечка вільна, біла, а потім жовтіюча, довжиною 4 – 6мм.
Зимують жуки на ґрунті під рослинними рештками, або на посівах багаторічних бобових трав. Прокидаються жуки дуже рано весною при температурі повітря 3 -5 0С. При підвищенні температури до 7 – 80С вони переходять до додаткового живлення. Жуки спочатку пошкоджують листя конюшини, люцерни, диких бобових рослин, а потім переміщуються на проростки однорічних зернобобових культур та пошкоджують листки рослин. Вони вигризають з країв листків напівкруглі шматки листової пластинки, в результаті чого листя набуває своєрідної форми. Особливо сильне пошкодження жуки наносять в жарку, суху погоду. При кількості довгоносиків (5 – 30) на 1 рослині, врожай знижується на 12-14%.
Самки довгоносиків відкладають яйця на листях рослин або на поверхні ґрунту, на тих самих ділянках, де вони годувалися. В жарку, суху погоду багато яєць висихає та гине.
Ембріональний розвиток 7-35 днів в залежності від температури та вологості повітря. Личинки одразу зануряються в ґрунт, пошкоджуючи корені та проникають середину клубеньків, які відмирають у зв’язку з чим різко знижується роль бобових рослин, як накопичувачів азоту в ґрунті. Личинки розвиваються 30-45 днів.
Оляльковуються в ґрунті на глибині до 30см через 8-11 днів після цього з ляльок виходять жуки. Основна їх маса з’являється в липні.
Лучний метелик
(Purausta sficticalis L.) – родина вогнівки Piralididae, належить до ряду лускокрилих Lepidoptera.
Поширений повсюдно, але більшої шкоди завдає у Лісостепу і Степу. Гусениця багатоїдна, пошкоджує рослини з 35 родин, особливо, соняшник, кукурудзу, буряки, бобові, баштанні та інші культури.
Розмах крил метеликів 18 – 27 мм. Передні крила сіро - коричневі з жовтувато - бурим малюнком з кількох смужок на зовнішньому краї та світлою плямою посередині.
Яйце 0,8 – 1 мм, видовжене, овальне, молочно - біле з перламутровим відблиском.
Гусениця першого віку прозора або жовтозелена, в подальшому забарвлення змінюється від сіро - зеленого до темного, майже чорного. По боках тіла — блискучі жовті лінії, на спині дві жовті смуги. Тіло вкрите щетинконосними горбками. До кінця розвитку гусениця сягає 28 – 35 мм у довжину.
Розвивається метелик на півдні України в 3-х поколіннях, в Лісостепу – в 2-х поколіннях.
Лялечка солом’яно - жовта або світло - коричнева, перед вильотом метелика темно - сіра, 10 – 12 мм завдовжки, знаходиться в щільному шовковистому циліндричному коконі завдовжки 20 – 70 і завширшки 3 – 4 мм, який розміщений вертикально у верхньому шарі ґрунту. Зовні кокон обліплений грудочками ґрунту, зверху має шовковистий отвір для виходу метелика.
Зимують діапаузні гусениці останнього покоління в довго стоячих коконах в грунті на глибині 2-4 см. Навесні при прогріванні ґрунту на глибині залягання коконів до 12 °С вони заляльковуються, а на початку травня за середньодобової температури повітря 15 – 17 °С починається виліт метеликів. Тривалість стадії личинки 10-20 днів. Літ їх триває один — два місяці залежно від метеорологічних умов. Метелики активні з настанням присмерків до півночі й перед сходом сонця. Вдень вони сидять під листками рослин. Активно летять на світло в теплі ночі, а за високої температури, особливо під час грози, їх рухливість різко зростає і вони здатні мігрувати на значні відстані. Метелики потребують додаткового живлення нектаром квіток або краплиннорідкою вологою. Посушливі умови призводять до деградації яєчників і безпліддя самок. Максимальна плідність самок — до 800, середня — 120 яєць. Самки відкладають яйця упродовж 3 – 10 діб.
Ембріональний розвиток триває від 2 до 15 діб. Гусениці після виплодження живляться з нижнього боку молодих листочків, вигризаючи тканини і не пошкоджуючи верхньої шкірочки, а потім грубо обгризають листки, обплітаючи їх павутинням; гусениці старших віків повністю з’їдають листки, а також верхівки стебел, соковиті пагони і плоди. Розвиваються гусениці 15 – 30 днів. Під час масового розмноження при знищенні бур’янів та посівів, гусениці переповзають на інші поля. Заляльковуються гусениці в тих місцях, де закінчили живлення, в грунті на глибині 3 – 5 см, в видовженому коконі, кінець якого досягає поверхні грунту.
Метелики другого покоління літають наприкінці червня — в липні, третє – в сепні – вересні.
Для лучного метелика характерне дуже велике коливання чисельності. Останні масові розмноження цього шкідника на півдні України спостерігались у 1986 – 1988 і 2000 – 2001 рр.
Заходи захисту.
При глибокій оранці з попереднім лущенням знищується механічно та переміщається на глибину більше 10 см понад 80 – 90% зимуючих гусениць.
В період масового заляльковування більша частина лялечок знищується при культивації міжрядь соняшнику.
Самки лучного метелика приваблюються для додаткового живлення нектаром квітів; відкладання яєць здійснюється на забур’янених полях, тому знищення бур’янів значно запобігає пошкодженню с. – г. культур.
На зрошуваних землях проти лучного метелика випускають яйцеїда – трихограму на початку та в період масового відкладання яєць – по 30 тис. особин на 1 га проти кожного покоління (при високій чисельності метеликів).
Проти гусениць високоефективні бактеріальні препарати: Лепідоцид, Бітоксібацилін, Дендробацилін.
Хімічні засоби застосовуються при чисельності гусениць на соняшнику до фази 5 – 6 листків – 10 екз. на 1 кв. м. ефективні піретроїдні та фосфорорганічні препарати, які застосовуються у відповідності з переліком пестицидів, дозволених до використання в Україні: Актеллік 500 ЕС, Альтекс 100, Децис форте, Діазинон, Дурсбан 480, Золон, Парашут 450, Сумітіон, Штефесін.
Гороховий зерноїд
Гороховий зерноїд (Bruchus pisopum L)
Ряд: Coleoptera
Родина: Bruchidae
Жук завдовжки 4,5-5мм, чорний,вкритий рудувато-бурими, та білуватими волосками. Личинка 1-го віку життя з трьома парами ніг. У дорослої личинки, яка живе в середині гороху – ноги відсутні, голова маленька, довжина тіла до 6мм.
Зимують жуки всередині зерен, з якими потрапляють на поле під час сівби, а на півдні – у скиртах солом, рослинних рештках, під корою дерев. Самка жука відкладає яйця лимонно – жовтого кольору на молоді боби. Через 6-10 днів відроджуються личинки, які вгризаються всередину бобів, а згодом у не достигле зерно, розвиваються до лялечок і туків і залишаються в ньому. У насінини може появитись від 1 до 3 личинок. Шкідник виїдає великі порожнини, знищуючи до 50% ендосперму.
Гороховий зерноїд розвивається в одному поколінні.
Заходи захисту:
Агрономічні – рання зяблева оранка, з попереднім лущенням стерні, хімічну боротьбу важливо розпочинати вчасно – у фазі бутонізації – під час заселення жуками рослин гороху, не допустивши яйцекладки. У відкритий простір личинки шкідника не виходять, тому застосовування інсектицидів у період утворення бобів не буде ефективним.
Для фумігації насіння гороху використовують: брометат метил – 30-100г/м3 приміщення та Метаброн 980 - 20-100 г/м3 у період зберігання зерна, але до того, як жуки виходять із насіння.
Іржа
Збудник хвороби – дводольний гриб – Uromyces piri Schreet. На горосі розвиває уредінії та теліоспори.
На шляху звичайно з’являються пустули – уредії, з концентричним місцезнаходженням. Пізніше на надземних органах з’являються темно-коричневі пустулитетії , інколи у вигляді кругів. При сильному пошкодженні листя висихає і відпадає.
Шкодочинність іржі заклечається в тому, що відбувається пошкодження фізіологічних процесів в рослині, особливо знижується фотосинтез. Нестача врожаю може становити 30% та більше. При перенасиченні азоту в ґрунті, захворювання підвищується. Стійких до іржі сортів немає.
Таблиця 1.1