6.6. Фондова біржа та форми її організації

Фондова біржа — це організований ринок цінних паперів, на якому власники фондових цінностей здійснюють угоди купівлі-продажу через членів біржі, що висту­пають як посередники.

Відомо, що найстарішою фондовою біржею є Амстердамська. Вважається, що во­на почала своє існування з 1611 р., коли торговельні посередники для своїх операцій придбали постійне приміщення.

В останні десятиліття у світі відбувалися процеси концентрації фондових бірж, результатом чого стало загальне скорочення їх кількості. Так, у Великобританії фор­мальне об'єднання всіх фондових бірж, що там функціонували, відбулось у 1973 р., в Австралії — у 1987 р., у Франції — фактично в 1991 р., у Швейцарії та Італії — в сере­дині 1990-х років. Загальна кількість фондових бірж у США скоротилася з 38 на поча­тку 1930-х років до 8 (з урахуванням NASDAQ) у теперішній час.

У багатьох країнах з розвиненими ринками та ринками, що формуються, всі опе­рації провадяться на одній єдиній у країні біржі. У тих країнах, де все ще існує значна кількість бірж, левова частка торгів припадає на 1-2 найбільші з них (табл. 6.12).

Існування великої кількості бірж спостерігається в країнах, що мають федератив­ну структуру (США, Канада, Німеччина, Індія, Бразилія) та/або значну територію. У країнах, де існує єдиний ринок цінних паперів, відбувається підвищення його ліквід­ності, а отже, й ефективності.

Порівняння розмірів фондових бірж свідчить, що найпоширенішими є показник капіталізації національних емітентів, які мають лістинг на відповідній біржі. За цим показником безперечним лідером залишається Нью-Йоркська фондова біржа, на дру­гому місці — Токійська фондова біржа, на третьому — Лондонська фондова біржа.

За принципом організації (ролі держави у створенні бірж) виділяють три типи бірж:

• публічно-правові (державні біржі);

• приватно-правові (приватні біржі);

• змішані біржі.

Фондові біржі, що належать до публічно-правових, контролюються державою та створюються на основі Закону про біржі. Членом публічно-правової біржі може стати будь-який підприємець даного району, що занесений у торговельний реєстр та має оборот певного розміру. Особи, що не є членами біржі, за разовими квитками можуть також бути допущені до здійснення угод. Біржі даного типу були здебільшого поши­рені в Європі (Франція, Бельгія, Нідерланди).

У Німеччині фондові біржі перебували під постійним контролем держави, котра сама їх засновувала та всебічно регулювала їхню діяльність. Біржі Німеччини мали відкритий характер і називалися публічними.

В Англії та Америці фондові біржі були самостійними установами, що функціо­нували у формі корпорацій або приватних установ. Держава в цих країнах не втруча­лась у діяльність бірж, які мали приватноправовий характер. На біржі Англії та США доступ було відкрито тільки вузькому колу осіб, що входили до біржової корпо­рації. Біржі такого типу, як правило, є пайовими товариствами, а число їх членів об­межено. Уставний фонд бірж ділиться на певну кількість паїв (сертифікатів), і кожний член біржі має бути власником принаймні одного паю (сертифікату). Це дає йому пра­во укладати угоди в приміщенні біржі.

Для фондових бірж змішаного типу характерним є те, що держава володіє части­ною акцій біржі (якщо вона є акціонерним товариством). Це дає їй право контролюва­ти діяльність біржі шляхом направлення в органи її управління представників вико­навчої влади. Біржі змішаного типу були поширені у континентальній Європі (Віденська фондова біржа).

За формою участі відвідувачів у біржових торгах розрізнюють:

• закриті біржі;

• відкриті біржі.

На закритих біржах у торгах беруть участь її члени, що виконують роль біржо­вих посередників. Іншим особам (безпосереднім покупцям та продавцям) доступ до біржового залу заборонено. Саме з появою бірж закритого типу виникла потреба у створенні системи збору та обробки замовлень від клієнтів на здійснення операцій. Яскравими представниками закритих фондових бірж були Нью-Йоркська та Лондон­ська біржі.

На відкритих біржах, окрім постійних її членів та біржових посередників, у тор­гах можуть брати участь і відвідувачі, учасники господарських відносин. При цьому виділяють два типи відкритих бірж:

• «ідеально» відкрита біржа, де контрагентів не зобов'язують користуватися по­слугами посередників;

• відкрита біржа змішаного типу, де з покупцями та продавцями угоди можуть укладати дві групи посередників: брокери та дилери.

До відкритих бірж належать, зокрема, біржі Німеччини (Берлін, Гамбург), Пари­зька біржа, Віденська біржа.

У 1970—1990-х роках цілий ряд бірж перетворився з асоціацій та державних ор­ганізацій на корпорації. До них, зокрема, належать:

1. Нью-Йоркська фондова біржа, що у 1972 р. із асоціації перетворилася на кор­порацію. Вона перебуває у власності своїх членів (зараз постає питання про перетво­рення її на звичайну корпорацію).

2. Італійська фондова біржа у минулому була державною установою, а сьогодні є акціонерним товариством Börsa Italiana S.p.A. 63 % її акцій належить банкам, 29 % — компаніям з цінних паперів та 8 % — інституційним інвесторам (вересень 1997 р.).

3. У 1997—1998 рр. держава зменшила свою частку в капіталі Афінської фондової біржі до 45 %, продавши контрольний пакет акцій брокерським фірмам, емітентам та страховим компаніям.

4. Австралійська фондова біржа у жовтні 1998 р. перетворилась із «взаємної» установи, що належала виключно своїм членам, на публічну компанію і незабаром отримала лістинг. Вона стала піонером у процесі отримання біржами лістингу на влас­ній біржі. Нині на Австралійській фондовій біржі торгують її власними акціями, а за­гальна кількість акціонерів зросла з 606 до більш ніж 8000.

5. Стокгольмську фондову біржу у 1993 р. було перетворено на компанію з об­меженою відповідальністю, де її членам та емітентам належало по 50 % капіталу. У 1999 р. біржа перетворилася на публічну компанію, акції якої торгуються на власній біржі.

6. Лондонська фондова біржа у 1986 р. перетворилася із асоціації в приватну компанію з обмеженою відповідальністю (private limited company), що належить своїм членам, а в 2000 р. — у відкриту (публічну) компанію (public limited company). У липні 2001 р. вона отрима­ла лістинг на власній біржі.

7. Біржа Осло у травні 2001 р. успішно провела IPO⁴ і стала публічною компані­єю.

8. Euronext влітку 2001 р. провела IPO та перетворилась на лістингову компанію.

9. Німецька біржа у березні 2000 р. оголосила про проведення акціонування та публічної пропозиції своїх акцій. У лютому 2001 р. вона здійснила перший публічний випуск власних акцій (IPO) та перетворилася на лістингову компанію. Сама Німецька біржа (Deutsche Borse AG) являє собою відкрите акціонерне товариство, 81 % акцій котрого належить банкам, 10 % — регіональним біржам та 9 % — маклерам. У свою чергу, Німецька біржа надає ресурси для роботи Франкфуртській фондовій біржі (Frankfurter Wertpapierbörse), що згідно з німецьким законодавством (Закон про біржі 1896 р.) є публічно-правовою установою, та біржі строкових контрактів (EUREX).

10. Віденську фондову біржу було перетворено з установи публічного права на акціонерне товариство Wiener Borse AG.

11. NASDAQ перетворилася на публічну корпорацію шляхом продажу акцій широкому колу інвесторів (у липні 2002 р. закінчився дворічний мораторій на продаж її акцій).

Інтеграційні процеси помітно впливають на зміну інфраструктури фондового ри­нку. Застосування комп'ютерних і телекомунікаційних технологій загострює конкуре­нтну боротьбу всіх інфраструктурних елементів фондового ринку та його учасників, змушує їх удосконалюватись у технічному, технологічному та організаційному аспек­тах.

Фондові біржі під впливом конкуренції почали змінювати напрями своєї діяльно­сті. Натиск конкурентів змушує біржі виходити за національні рамки та пропонувати свої послуги на зовнішньому ринку. Намагаючись ефективно діяти на фінансовому ринку, біржі надають клієнтам максимально широкий спектр послуг, поєднуючи орга­нізацію торгівлі з кліринговою діяльністю, наданням послуг з депозитарного та розра­хункового обслуговування, широкого спектра інформаційних послуг.

Торгівля методом «відритого вигуку» все частіше замінюється електронними сис­темами введення наказів, так званим безперервним аукціоном, що знижує значимість географічного розташування ринку і відкриває можливості віддаленого доступу. Таким чином, глобалізація світового ринку позичкових капіталів, інтернаціоналізація діяльно­сті його учасників і стрімкий розвиток технологій обумовили зміни, що відбуваються в даний час на світовому фондовому ринку.

Раніше ми вже згадували про тенденцію фондових бірж до комерціалізації. Фондо­ві біржі стикаються з конкуренцією з боку іноземних бірж і приватних торговельних систем, що змушує їх змінювати власний організаційний устрій. Найбільш впливовим фактором у конкурентній боротьбі є технологічна модернізація, яка вимагає значних витрат капіталу. Для залучення капіталу, фондові біржі стають корпораціями, іноді пу­блічними, відкриваючись для широкої групи інвесторів, а не тільки для вузького кола членів біржі.

Наступні зміни у системі функціонування фондових бірж — це їх консолідація та універсалізація. Намагаючись ефективно конкурувати на ринку фінансових послуг, фо­ндові біржі прагнуть підвищувати ліквідність ринків і конкурентоспроможність цін ак­тивів. Використовуючи можливість віддаленого доступу, керівництво й акціонери бірж консолідують торговельні системи, котрі разом із біржами надають своїм клієнтам мак­симально широкий спектр послуг. Відбувається поєднання власне організації торгівлі різними фінансовими інститутами з кліринговою діяльністю, наданням послуг депо­зитарного та розрахункового обслуговування, широкого спектра інформаційних послуг. Таким чином, біржі перетворюються на універсальні інститути фінансового ринку.

Однією з основних тенденцій розвитку світового фондового ринку є автоматизація торгівлі цінними паперами та впровадження комп'ютерних систем у біржову індустрію. Автоматизація насамперед торкнулася системи розрахунків та клірингу, яка сьогодні не може працювати без використання потужної обчислювальної техніки. Потім почалося впровадження комп'ютерів безпосередньо в процедуру подання заявок на біржу і, зреш­тою, у процес торгівлі.

Алгоритм виконання наказів у торговельній системі являє собою набір правил, які визначають послідовність ранжування заявок, що надійшли для виконання, та цін, за якими має бути укладено угоди. Причому ціна зазвичай виступає головним пріорите­том.