6.2. Міжнародні портфельні інвестиції

На відміну від ПІІ портфельні інвестиції - це суто фінансові активи у вигляді облі­гацій та акцій, які деномінуються в національну валюту. Міжнародні портфельні інве­стиції - це вкладення капіталу в іноземні цінні папери, що не дають інвесторові права реального контролю над об'єктом інвестування. Такі вкладення можуть здійснюватися або в акції, що засвідчують майнові права їхнього власника, або в боргові цінні папери (облігації, боргові розписки і т.ін.), що засвідчують відносини позики. Щодо інвести­цій в акції статистика багатьох країн визначає кількісним критерієм міжнародних портфельних інвестицій володіння менш ніж 10% акціонерного капіталу. Головним мотивом таких міжнародних портфельних інвестицій є не участь в управлінні підпри­ємством, а отримання доходу у вигляді дивідендів.

Портфельні інвестори, як правило, лише надають фінансовий капітал і, на відміну від прямих інвесторів, ніяк не втручаються в процес управління компанією. Стратегія портфельних інвесторів орієнтована на короткостроковий ефект, а не довгострокове зростання, і найчастіше полягає у пошуку швидкого та значного прибутку у формі приросту вартості. Застосування даного виду інвестицій часто підкоряється прагненню мінімізації ризику на відміну від прямих інвестицій, зумовлених головно довгостроко­вими та структурними чинниками. Портфельному інвесторові все одно, в яку галузь чи компанію вкладати кошти. Критеріями інвестування є лише рівень доходів та перспек­тиви зниження ризику. У разі погіршення ситуації на ринках та зростання ризику портфельний інвестор може вилучити свої інвестиції набагато швидше, ніж прямий ін­вестор.

Класифікація міжнародних портфельних інвестицій за видами цінних паперів ґрунтується на методології платіжного балансу країни. Вони розподіляються на інвес­тиції в:

• акціонерні цінні папери - грошовий документ, що обертається на ринку і засві­дчує майнове право власника щодо особи, яка випустила цей документ;

• боргові цінні папери - грошовий документ, що обертається на ринку і засвідчує відносини позики власника щодо особи, яка випустила цей документ. Боргові цінні папери можуть мати форму: облігацій, простих векселів, боргових розпи­сок - грошових інструментів, що дають своєму утримувачу безумовне право на гарантований фіксований грошовий дохід або визначений договором змінюва­ний дохід;

• інструменти грошового ринку - грошові інструменти, що дають утримувачу бе­зумовне право на гарантований фіксований грошовий дохід на певну дату. Ці інструменти продаються на ринку зі знижкою, розмір якої залежить від розміру процентної ставки та часу, який залишився до погашення. До них належать каз­начейські векселі, депозитні сертифікати, банківські акцепти, тощо;

• фінансові деривативи - похідні грошові інструменти, що мають ринкову ціну і засвідчують право утримувача на купівлю або продаж первісних цінних паперів (опціони, ф'ючерси, варанти, свопи).

Міжнародний ринок портфельних інвестицій ще значно менший, ніж сукупний внутрішній ринок портфельних інвестицій промислово розвинутих країн. Інституційні та індивідуальні інвестори досі віддають перевагу національним цінним паперам. Але слід зазначити, що в більшості промислово розвинутих країн спостерігається тенден­ція хоч повільного, але поступового зростання операцій з іноземними цінними папе­рами [39, с. 63].

• Причини зростання міжнародних портфельних інвестицій:

• Лібералізація та дерегуляція фінансових ринків;

• Намагання інституційних інвесторів знизити ризики шляхом міжнародної диве­рсифікації портфелю;

• Поява додаткових джерел фінансування внаслідок збільшення обсягу єврова- лют та національних грошових ринків;

• Значна перебудова та модернізація роботи провідних фондових бірж світу;

• Зростання обсягу необхідної для інвесторів інформації про зарубіжні ринки цінних паперів.

Більш ніж 90% міжнародних портфельних інвестицій здійснюються між промис­лово високоозвинутими країнами. Понад 2/3 сукупної капіталізації ринку акцій припа­дають на три найбільші ринки (США, Японія, Велика Британія).

Під інвестиційним портфелем розуміють певну сукупність цінних паперів, що на­лежить фізичній або юридичній особі й становить цілісний об'єкт управління. Це озна­чає, що при формуванні портфеля і при зміні в подальшому його складу та структури менеджер створює нову інвестиційну якість із заданим співвідношенням ризику та прибутковості.

Теоретично портфель може складатися з цінних паперів одного виду та однієї кра­їни і змінювати свою структуру за рахунок заміщення одних цінних паперів іншими. Але завдання полягає у тому, щоб поліпшити умови інвестування, надавши сукупності цінних паперів таких інвестиційних характеристик, які є недосяжними з позиції одного окремого виду цінних паперів, а можливі лише при їх комбінації.