6. Способи перевірки адекватності економіко-математичних моделей.

Важлива характеристика екон-матем моделі, виправдання зусиль щодо її розбудови - адекватність. Досить поширені спроби оцінювати адекватність моделі об’єкта безвідносно до мети моделюв-я методологічно не виправдані: у подібному підході адекватність можлива лише для копії, а не для моделі. З боку заданої мети побудована модель адекватна об’єкту, якщо вона забезпечує досягн-я цієї мети. Проблема адекватності ускладнюються тим, що реальна мета (цілі) зазвичай не повністю визначена й однозначна, коригується в процесі розробки моделі, її апробації, а також у процесі використ-я. У таких випадках, типових для практики, доцільно оцінювати адекватність моделі не лише відносно мети власне моделюв-я, але більш широкої - дослідж-я в цілому, проблеми управл-я, в межах якої визначене завдання для моделюв-я. У такому трактув-і модель можна вважати адекватною загальній проблемі, якщо її виріш-ю сприяє використ-я моделі в будь-якому суттєвому ступені, і тим більш адекватною, чим вищий цей ступінь.

7. Поняття адаптації та адаптивних систем.

А-ія - здатність системи знаходити цілеспрямоване пристосув-я щодо поводж-я в складних середовищах, а також сам процес такого пристосув-я. АС опис-я в термінах мети. А-ія до середовища, що характериз-я високою невизначеністю, дає змогу системі забезпеч-и досягн-я деяких суттєвих цілей в умовах недостатньої апріорної інформації про середовище. У процесі пристосув-я можуть змінюв-я кількісні характер-ки системи, а також її структура.

В АС обов’язковим є наявність зворотного зв’язку між виходом об’єкта керув-я і регулятором через необхідність неперервного визнач-я характеристик об’єкта керув-я. Використ-я принципів адаптації забезпечує досягн-я ефективного компромісу між якістю керув-я (у вузькому сенсі) і стійкістю системи (високої якості керув-я в широкому сенсі). Принцип А-ії використ в інтерактивних системах, а також у системах підтримки прийняття рішень, якщо інформація про вже прийняті рішення накопич-я і узагальн-я задля виявл-я і здійсн-я доцільних змін у структурі вихідних даних, які застосов-я в моделях і обчислюв-их (розрахункових) методах. Адаптація в екон системах проявл-я в здатності системи зберіг у процесі розв-у суттєві параметри незмінними в певних межах їх варіюв-я, попри різноманітні впливи навк-о середовища.

8. Сутність оптимізаційних моделей. Приклади економічних задач математичного програмування.

Пошук реального оптимал-о плану віднос-я до екстрем-их задач, в яких необхідно визнач-и маx чи міn (екстр-ум) функції при визначених обмеж-ях. Розв’язув-я екстрем-ої екон-ої задачі склад-я з побудови екон-о-матем-ої моделі, підготовки інформації, отрим-я оптим-го плану, екон-о аналізу отрим-х результатів і визнач-я можлив-ей їх практичного застосув-я. Приклади: 1)Задача визнач-я оптим-го плану вир-ва: для деякої вир-чої системи (цеху, підпр-ва, галузі) необхідно визнач-и план випуску кожного виду продукції за умови найкращого способу використ-я наявних ресурсів. У процесі вир-ва задіяний визнач-ий набір ресурсів: сировина, трудові ресурси, технічне обладь-я. Відомі аг-і запаси ресурсів, норми витрат кожного ресурсу та прибуток з одиниці реаліз-ої продукції. Задаються за потреби обмеж-я на обсяги вир-ва продукції у певних співвідношу-ях. Критерії оптимал-і: мax прибутку, маx тов продукції, міn витрат ресурсів. 2)Транспортна задача: розгляд-я певна кіл-ь пунктів вир-ва та спожив-я деякої однорідної продукції (кіл-ь пунктів вир-ва та спожив-я не збіг-я). Відомі обсяги виготовл-ї продукції в кожному пункті вир-ва та потреби кожного пункту спожив-я. Задана матриця, елементи якої є вартістю транспорт-я одиниці продукції з кожного пункту вир-ва до кожного пункту спожив-я. Необх-о визнач-и оптим-ні обсяги перевезень продукції, за яких були б враховані необхідності вивез-я продукції від виробників та забезпеч-я вимог споживачів. Критерії оптимал-і: міn сумарна вартість перевезень, міn сумарні витрати часу.