Модуль 2. Дослідження операцій

2.1. Дисципліна "Дослідження операцій " вивчає:

А. Математичні методи моделювання виробничих систем

Б. Закономірності функціонування виробничих систем

В. Методи організації виробничих систем

Г. Методи планування виробничих систем

2.2. Основними методами дослідження функціонування організаційно-управлінських систем є:

А. Економічний аналіз

Б. Економіко-математичне моделювання

В. Організація виробничих систем

Г. Планування виробничих систем

2.3. Для дослідження функціонування організаційно-управлінських систем використовуються моделі:

А. Математичні

Б. Фізичні

В. Технологічні

Г. Економіко-математичні

2.4. Моделювання реального об’єкту із збереженням його геометричної форми та фізичної природи називають:

А. Геометричним

Б. Фізичним

В. Абстрактним

Г. Лінійним

2.5. Моделювання реального об’єкту за допомогою математичних символів називають:

А. Геометричним

Б. Фізичним

В. Абстрактним або математичним

Г. Лінійним

2.6. Економіко-математична модель - це математична формалізація економічної системи (явища, об’єкта, процесу), яка:

А. Тотожна оригіналу

Б . Прямує до оригіналу

В. Не прямує до оригіналу

Г. Дорівнює оригіналу

2.7. Лінійні економіко-математичні моделі містять невідомі :

А. В степенях більше одиниці та добутки невідомих

Б. Тільки в степенях більше одиниці

В. Лише в степенях одиниця або нуль

Г. В степенях не менше одиниці

2.8. В лінійних економіко-математичних моделях цільова функція і обмеження повинні бути:

А. Функціональними

Б. Диференційованими

В. Лінійними

Г. Динамічними

2.9. Нелінійні економіко-математичні моделі містять невідомі :

А. В степенях більше одиниці та добутки невідомих

Б. Тільки добутки невідомих

В. Тільки в степенях не менше одиниці

Г. Тільки в степенях не більше одиниці

2.10. В дискретних економіко-математичних моделях невідомі можуть набувати значень:

А. Тільки додатних

Б. Тільки від’ємних

В. Цілочислових

Г. Будь-яких на числовій осі

2.11. В неперервних економіко-математичних моделях невідомі можуть набувати значень:

А. Тільки додатних

Б. Тільки від’ємних

В. Цілочислових

Г. Будь-яких на числовій осі

2.12. Статичні економіко-математичні моделі містять параметри:

А. Динамічні

Б. Випадкові

В. Сталі

Г. Дискретні

2.13.Стохастичні економіко-математичні моделі містять параметри:

А. Динамічні

Б. Випадкові

В. Сталі

Г. Дискретні

2.14. При моделюванні виробничих систем базовою лінійною математичною моделлю задачі є:

А. Загальна задача лінійного програмування

Б. Задача цілочислового програмування

В. Задача динамічного програмування

Г. Задача стохастичного програмування

2.15. При моделюванні виробничих систем інформація використовується у вигляді:

А. Математичних функцій

Б. Математичних даних

В. Економічних даних

Г. Економічних функцій

2.16. При моделюванні параметри виробничих систем повинні бути виражені :

А. У стандартній формі

Б. У кількісній формі

В. У фізичній формі

Г. У канонічній формі

2.17. При моделюванні виробничих систем розв’язок задачі повинен бути:

А. Одноваріантним

Б. Багатоваріантним

В. Тільки максимальним

Г. Тільки мінімальним

2.18. При моделюванні виробничих систем розв’язок задачі повинен мати зміст:

А. Економічний

Б. Соціальний

В. Кореляційний

Г. Функціональний

2.19. При моделюванні виробничих систем цільова функція і обмеження повинні бути виражені :

А. У геометричній формі

Б. У кількісній формі

В. У фізичній формі

Г. У кореляційній формі

2.20. Основні невідомі економіко-математичних моделей виробничих систем визначаються:

А. В залежності від обсягів обмежень задачі

Б. Не залежно від обсягів обмежень задачі

В. За економічним змістом задачі

Г. В залежності від критерію оптимальності

2.21. В лінійних економіко-математичних моделях виробничих систем додаткові невідомі в обмеженнях менше або дорівнює означають:

А. Обсяги перевиконання планових завдань

Б. Обсяги невикористаних виробничих ресурсів

В. Обсяги перевитрат виробничих ресурсів

Г. Обсяги недовиконання планових завдань

2.22. В лінійних економіко-математичних моделях виробничих систем додаткові невідомі в обмеженнях більше або дорівнює означають:

А. Обсяги перевиконання планових завдань

Б. Обсяги невикористаних виробничих ресурсів

В. Обсяги перевитрат виробничих ресурсів

Г. Обсяги недовиконання планових завдань

2.23. В лінійних економіко-математичних моделях виробничих систем допоміжні невідомі використовуються для:

А. Визначення обсягів обмежень

Б. Визначення техніко-економічних коефіцієнтів

В. Розрахунків сумарних показників

Г. Розрахунків значення цільової функції

2.24. В лінійних економіко-математичних моделях виробничих систем коефіцієнти при невідомих в обмеженнях означають норми затрат ресурсів або норми виходу продукції на одиницю виміру :

А. Обсягів обмежень

Б. Значення цільової функції

В. Невідомих

Г. Оцінки невідомих

2.25. В лінійних економіко-математичних моделях виробничих систем обмеження виду менше або дорівнює відображають:

А. Умови використання виробничих ресурсів

Б. Умови виконання планових завдань

В. Обсяги виробничих ресурсів

Г. Обсяги планових завдань

2.26. В лінійних економіко-математичних моделях виробничих систем обмеження виду більше або дорівнює відображають:

А. Умови використання виробничих ресурсів

Б. Умови виконання планових завдань

В. Обсяги виробничих ресурсів

Г. Обсяги планових завдань

2.27. В лінійних економіко-математичних моделях виробничих систем цільова функція є математичним виразом:

А. Оцінок невідомих

Б. Критерію оптимальності задачі

В. Обмежень задачі

Г. Техніко-економічних коефіцієнтів задачі

2.28. В лінійних економіко-математичних моделях виробничих систем економічний зміст цільової функції визначається економічним змістом:

А. Оцінок невідомих задачі

Б. Техніко-економічних коефіцієнтів задачі

В. Невідомих задачі

Г. Обмежень задачі

2.29. В лінійних економіко-математичних моделях виробничих систем значення цільової функції дорівнює сумі добутків:

А. Оцінок невідомих на значення небазисних невідомих

Б. Оцінок невідомих на значення базисних невідомих

В. Техніко-економічних коефіцієнтів на значення небазисних невідомих

Г. Техніко-економічних коефіцієнтів на значення базисних невідомих

2.30. В лінійних економіко-математичних моделях виробничих систем невідомі задачі вимірюються в одиницях виміру:

А. Обсягів обмежень

Б. Техніко-економічних коефіцієнтів

В. Оцінок невідомих

Г. Загально прийнятих

2.31. В лінійних економіко-математичних моделях виробничих систем значення цільової функції задачі вимірюються в одиницях виміру:

А. Обсягів обмежень

Б. Техніко-економічних коефіцієнтів

В. Оцінок невідомих

Г. Загально прийнятих

2.32. В лінійних економіко-математичних моделях виробничих систем ліві і праві частини обмежень задачі вимірюються в одиницях виміру:

А. В одних і тих же

Б. Невідомих

В. Оцінок невідомих

Г. Значення цільової функції

2.33. В лінійних економіко-математичних моделях виробничих систем розмірність коефіцієнтів при невідомих в обмеженнях визначається відношенням одиниць виміру:

А. Невідомих до обсягів обмежень

Б. Обсягів обмежень до невідомих

В. Невідомих до їх оцінок

Г. Оцінок невідомих до невідомих

2.34. В лінійних економіко-математичних моделях виробничих систем розмірність оцінок невідомих визначається відношенням одиниць виміру:

А. Невідомих до обсягів обмежень

Б. Обсягів обмежень до невідомих

В. Невідомих до їх оцінок

Г. Оцінок невідомих до невідомих

2.35. Постановка економіко-математичних задачі полягає в:

А. Обґрунтуванні методу розв’язання задачі

Б. Обґрунтуванні системи невідомих, обмежень та цільової функції

В. Математичній формалізації умов задачі

Г. Математичному запису умов задачі

2.36. В лінійному програмуванні базовою моделлю економіко-математичної задачі є:

А. Двоїста задача лінійного програмування

Б. Дробово-лінійна задача

В. Загальна задача лінійного програмування

Г. Цілочислова задача лінійного програмування

2.37. Структурна лінійна економіко-математична модель задачі записується:

А. У вигляді матриці

Б. За допомогою алгебраїчних символів та індексів

В. За фактичними показниками

Г. За плановими показниками

2.38. Розгорнута лінійна економіко-математична модель задачі записується:

А. У вигляді матриці

Б. За допомогою алгебраїчних символів та індексів

В. За фактичними показниками

Г. За плановими показниками

2.39. Лінійна економіко-математична модель задачі розв’язується за допомогою:

А. Методу найменших квадратів

Б. Методу північно-західного кута

В. Методу Лагранжа

Г. Симплексного методу

2.40. В лінійній оптимізаційній економіко-математичній моделі кормовиробництва вектор невідомих означає:

А. Види кормів

Б. Обсяги кормів за видами

В. Обсяги галузей кормовиробництва

Г. Обсяги галузей кормовиробництва і тваринництва

2.41. В лінійній оптимізаційній економіко-математичній моделі кормовиробництва за критерій оптимальності приймається:

А. Мінімум затрат на кормовиробництво

Б. Мінімум затрат на кормовиробництво та виробництво продукції тваринництва

В. Мінімум галузей кормовиробництва

Г. Максимум галузей кормовиробництва

2.42. В лінійній оптимізаційній економіко-математичній моделі кормо-

виробництва площі використання сільськогосподарських угідь повинні бути:

А. Менші або дорівнювати площам сільськогосподарських угідь, виділених

для кормовиробництва

Б. Більші або дорівнювати площам сільськогосподарських угідь, виділених

для кормовиробництва

В. Не більші площі ріллі в господарстві

Г. Не менші площі ріллі в господарстві

2.43. В лінійній оптимізаційній економіко-математичній моделі кормовиробництва обсяги виробництва кормів повинні бути:

А. Менші або дорівнювати потребам тварин в кормах

Б. Більші або дорівнювати потребам тварин в кормах

В. Менші або дорівнювати плановим завданням виробництва кормів

Г. Більші або дорівнювати плановим завданням виробництва кормів

2.44. В лінійній оптимізаційній економіко-математичній моделі кормовиробництва обсяги виділення зерна на кормові цілі повинні бути:

А. Менші або дорівнювати потребам тварин в концентрованих кормах

Б. Більші або дорівнювати потребам тварин в концентрованих кормах

В. Менші або дорівнювати обсягам, передбаченим балансом розподілу зерна

Г. Більші або дорівнювати обсягам, передбаченим балансом розподілу зерна

2.45. В лінійній оптимізаційній економіко-математичній моделі кормовиробництва обсяги виробництва продукції тваринництва повинні бути:

А. Менші або дорівнювати плановим завданням виробництва продукції тваринництва

Б. Більші або дорівнювати плановим завданням виробництва продукції тваринництва

В. Менші або дорівнювати плановим завданням виробництва кормів

Г. Більші або дорівнювати плановим завданням виробництва кормів

2.46. В лінійній оптимізаційній економіко-математичній моделі використання добрив вектор невідомих означає:

А. Площі сільськогосподарських культур, під які вносяться добрива

Б. Обсяги прибавки врожаю

В. Обсяги внесення добрив

Г. Види добрив, які вносяться під сільськогосподарські культури

2.47. В лінійній оптимізаційній економіко-математичній моделі використання добрив за критерій оптимальності приймається:

А. Мінімум затрат добрив

Б. Максимум вартості прибавки врожаю

В. Максимум сільськогосподарських культур, під які вносяться добрива

Г. Мінімум сільськогосподарських культур, під які вносяться добрива

2.48. В лінійній оптимізаційній економіко-математичній моделі складу і використання машинно-тракторного парку кількість блоків матриці дорівнює кількості:

А. Марок тракторів

Б. Марок сільськогосподарських машин

В. Видів механізованих робіт

Г. Періодів виконання механізованих робіт

2.49. В лінійній оптимізаційній економіко-математичній моделі складу і використання машинно-тракторного парку вектор невідомих означає:

А. Кількість додатково придбаних тракторів і сільськогосподарських машин

Б. Кількість додатково придбаних машинно-тракторних агрегатів

В. Обсяги механізованих робіт

Г. Кількість додатково придбаних тракторів і сільськогосподарських машин та

кількість машинно-тракторних агрегатів за періодами виконання робіт

2.50. В лінійній оптимізаційній економіко-математичній моделі складу і використання машинно-тракторного парку за критерій оптимальності приймається:

А. Мінімум затрат на придбання сільськогосподарської техніки та її експлуатацію

Б. Максимум виконання механізованих робіт

В. Максимум агрегатів для виконання запланованих механізованих робіт

Г. Мінімум агрегатів для виконання запланованих механізованих робіт

2.51. В лінійній оптимізаційній економіко-математичній моделі складу і використання машинно-тракторного парку в обмеженнях обсяг виконання механізованих робіт повинен:

А. Бути не більше запланованого обсягу

Б. Бути не менше запланованого обсягу

В. Дорівнювати запланованому обсягу

Г. Не дорівнювати запланованому обсягу

2.52. В лінійній оптимізаційній економіко-математичній моделі складу і використання машинно-тракторного парку в обмеженнях кількість агрегатів повинна бути:

А. Не більше кількості наявних і придбаних тракторів і сільськогосподарських

машин

Б. Не менше кількості наявних і придбаних тракторів і сільськогосподарських

машин

В. Не більше кількості додатково придбаних тракторів і сільськогосподарських

машин

Г. Не менше кількості додатково придбаних тракторів і сільськогосподарських машин

2.53. В лінійній оптимізаційній економіко-математичній моделі кормових раціонів сільськогосподарських тварин вектор невідомих означає:

А. Кількість кормів та кормових добавок

Б. Вартість кормів та кормових добавок

В. Поживність кормів та кормових добавок

Г. Вміст поживних речовин в кормах та кормових добавках

2.54. В лінійній оптимізаційній економіко-математичній моделі кормових раціонів сільськогосподарських тварин за критерій оптимальності приймається:

А. Мінімум кількості кормо-днів

Б. Максимум кількості кормо-днів

В. Максимум виробництва продукції тваринництва

Г. Мінімум вартості раціону

2.55. В лінійній оптимізаційній економіко-математичній моделі кормових раціонів сільськогосподарських тварин вміст поживних речовин в раціоні повинен бути:

А. Менше або дорівнювати зоотехнічним нормам

Б. Більше або дорівнювати зоотехнічним нормам

В. Більше або дорівнювати поживності одиниці корму

Г. Менше або дорівнювати поживності одиниці корму

2.56. В лінійній оптимізаційній економіко-математичній моделі кормових раціонів сільськогосподарських тварин структура кормів визначається співвідношенням:

А. Поживних речовин

Б. Груп або видів кормів

В. Зоотехнічних норм

Г. Вартостей кормів

2.57. В лінійній оптимізаційній економіко-математичній моделі використання (розподілу) кормів у стійловий період кількість блоків матриці дорівнює кількості:

А. Видів кормів

Б. Видів поживних речовин

В. Статевовікових груп тварин

Г. Видів тваринницької продукції

2.58. В лінійній оптимізаційній економіко-математичній моделі використання (розподілу) кормів у стійловий період вектор невідомих означає:

А. Кількість поживних речовин для r-ої статевовікової групи тварин

Б. Кількість кормів для r-ої статевовікової групи тварин

В. Кількість поживних речовин для r-ої статевовікової групи тварин та

кількість кормо-днів утримання тварин в стійловому періоді

Г. Кількість кормів для r-ої статевовікової групи тварин та кількість кормо-

днів утримання тварин протягом стійлового періоду