Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Т3.Організація основних виробничих процесів

.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
08.08.2019
Размер:
52.74 Кб
Скачать

Тема №3.Організація основних виробничих процесів

План:

  1. Види виробничих процесів.

  2. Характеристика типів організації виробництва.

  3. Форми організації виробництва.

1. Виробничих процес – це сполучення предметів праці, знарядь праці і живої праці у просторі і часі, що функціонують для задоволення потреб виробництва.

Виробничий процес складається з:

Предмет праці – це предмет над яким працює людина для створення проміжного, або кінцевого продукту з метою задоволення певних потреб (книга – для читача, скальп – для хірурга …).

Знаряддя праці – це частина засобів виробництва, або основного капіталу за допомогою або коштами яких людина впливає на предмет праці (верстат для токаря …).

Жива праця – це безпосередньо працівник, що робить за допомогою знарядь праці вплив на предмет праці з метою його перетворення та задоволення певних потреб (студент, лікар, економіст).

Простір – це місце протікання виробничого процесу одна з форм діалектичної єдності простору і часу (кабінет – для економіста).

Час – це тривалість виробничого процесу і, також, одна з форм діалектичної єдності простору і часу (час виготовлення одної деталі …).

Задоволення потреб – це виготовлення продукції, надання послуги, або виконання роботи для задоволення певних потреб, відповідно до планового документу, або особистої ідеї (для економіста – виконання плану працівниками…).

Виробничі процеси діляться на види:

Основний процес – це процес підготовки перетвореного предмету праці до набуття ним форми товару для здачі замовникові (здача перевезеного товару в магазин).

Допоміжний – це процес пов’язаний із забезпеченням основного процесу устаткуванням, пристосуванням, інструментами (ремонт будинків і споруд).

Обслуговуючий – це процес конкретно не пов’язаний з даним предметом праці, але тісно пов’язаний з основним і допоміжним процесами шляхом надання транспортних послуг, підвезення сировини, заготовок (надання транспортно-складських послуг …).

Всі вище вказані процеси є на кожному виробництві, незалежно від галузі народного господарства і правильне володіння ними допомагає ефективно організовувати виробництво товарів споживачам.

2. Типи виробництва – це сукупність організаційно технічних і економічних характеристик та особливостей сполучення факторів і елементів організації виробництва які обумовлені номенклатурою, масштабом і регулярністю випуску продукції.

В свою чергу номенклатура і масштаб (програма, що випускає продукцію) визначають рівні концентрації, спеціалізації, кооперування і комбінування виробництва.

Залежно від перелічених форм організації виробництва і його елементів бувають такі типи виробництва:

Одиничне (індивідуальне) – в умовах виробництва робочі місця не мають закріплених за ними операцій і завантажень різними операціями без визначеного часу. (одиничне виробництво – дороге із-за того, що потрібно, на кожну деталь, що виготовляється, зробити малюнок, розрахунок і відповідно працівникові, який буде обробляти цю деталь навчитися всім навикам її виробництва. Заробітна плата таких робітників висока, це в основному 5-6 розряди. Оплата за роботу дуже висока).

Серійне виробництво – тут робочі місця завантажуються декількома закріпленими за ними операціями, які виконуються в певній послідовності (заробітна плата працівників нижча від одиничного виробництва, і тут можуть бути задіяні працівники 3-4 розряду).

Масове виробництво – робочі місця завантажені виконанням однієї і тієї ж операції над тими самими деталями (працюють працівники 1-2 розрядів при відповідній заробітній платі).

В свою чергу тип виробництва визначає метод його організації. Вони бувають:

Потоковий метод – заснований на ритмічній послідовності погоджених у часі і просторі основних, допоміжних і обслуговуючих виробничих операцій, які виконуються на спеціальних робочих місцях розташованих по ходу технологічного процесу (при масовому виробництві).

Партійний метод – це метод при якому періодично виготовляється відносно обмежена номенклатура продукції, кількостях обумовлених партіях їхнього випуску і запуску при серійному виробництві.

- Одиничний метод – метод при якому виготовляється номенклатура продукції в одиничних екземплярах.

Фактори, що впливають на вибір методу організації виробництва:

  • Кількість продукції;

  • Номенклатура випуску продукції;

  • Масштаб (річна програма випуску продукції);

  • Періодичність випуску;

  • Трудомісткість продукції;

  • Характер технології виробництва.

3. Форми організації виробництва:

І. Концентрації.

Концентрації – зосередження виробництва одного чи декількох екологічних видів продукції чи послуг у великих організаціях у межах невеликого регіону. Ключовими словами у визначенні поняття «Концентрація» є розмір організації, чисельність працюючих, вартість основних фондів.

Кожна галузь має свої особливості, які не дозволяють установлювати єдині для всіх галузей оптимальні розміри виробництва, тому для кожного із галузей вони є індивідуальними.

Концентрація виробництва здійснюється в 3 основних формах:

  • Концентрація спеціалізованого виробництва

  • Концентрація комбінованих виробництв

  • Збільшення розмірів універсальних підприємств.

Найбільш ефективною є перша форма, що забезпечує зосередження однорідного виробництва на великих підприємствах, що дозволяє застосовувати високопродуктивні спеціальні машини, автоматизовані і поточні лінії, сучасні методи організації виробництва.

Друга форма (комбінування) є також високоефективною, але порівнюючи із першої її ефективність нижча і вона забезпечує лише послідовність виконання технологічних процесів, комплексну переробку сировини, використання побічних продуктів і відходів.

Третя форма (універсальна) – це сама неефективна форма, тут здійснюється концентрація виробництва не зв’язаних між собою ні однорідністю, ні послідовністю технологічних процесів і проходить поєднання різнорідних, автономних і мало-пов’язаних між собою виробництв на яких не можна застосувати спеціалізацію і автоматизацію.

На цих виробництвах, де застосовується висококваліфіковані кадри, автоматизовані лінії, сучасні інформаційні, технологічні ресурси.

Концентрація розвивається на основі впливу слідуючих факторів:

  • Росту потреби і визначених видів продукції (асортимент).

  • Розвиток НТП в даній галузі, що дозволяє підвищувати якість продукції і знижувати її ціну.

Питома вага по керуванню на великих підприємствах менша ніж на дрібних тому що вони збільшуються пропорційно росту масштабів виробництва, на яких використовуються висококваліфіковані кадри, автоматизація виробництва, сучасні інформаційні технології і ресурси.

ІІ. Спеціалізація і кооперування виробництва.

Спеціалізація – це поділ праці на окремі види, форми зосередження діяльності на відносно вузьких спеціальних роботах.

Спеціалізація являє собою діалектичну єдність двох протилежних процесів:

Диференціацію, як поділ праці і Концентрацію, як об’єднання однорідних операцій чи продукції.

Спеціалізація у промисловості здійснюється в трьох основних формах:

  1. Предметна спеціалізація – означає зосередження виробництва визначених типів продукції кінцевого споживання (верстатоінструментальний чи автомобільний завод, швейна фабрика, якщо на ній випускаються визначені види продукції).

  2. Подетальна спеціалізація – це зосередження виробництва визначених деталей і агрегатів, заготовок і напівфабрикатів, а також виконання окремих технологічних процесів (поршневий завод, процес гальванації).

  3. Технологічна спеціалізація (стадійна) – це перетворення окремих фаз виробництва чи операцій у самостійні виробництва (пивний завод, прядильна фабрика, консервний завод …).

В окрему спеціалізацію допоміжних виробництв виділяють міжгалузеві виробництва (ремонтні заводи, виробництво колінчастих валів, редукторів).

Кооперування – це встановлення і використання тривалих виробничих і управлінських зв’язків між СПД, кожна з яких спеціалізується на виробництві окремих складових частин чи окремого виду робіт (послуг).

Кооперування може бути:

  1. Регіональним – коли у випуску продукції задіяні декілька організацій різних галузей одного регіону (маслозавод, консервний завод…).

  2. Галузевим – коли задіяна одна галузь (суконна фабрика працює з Чернівецькою чесальною фабрикою).

  3. Міжнародним – кооперування проводиться з міжнародними організаціями (літакобудування, певні космічні роботи …).

Критерії вибору виду кооперування:

  • Якість продукції;

  • Ціна продукції;

  • Імідж і місія постачальника;

  • Надійність постачальника;

  • Якість сервісу;

  • Витрати на експлуатацію.

ІІІ. Комбінування виробництва – це одна із форм організації виробництва заснована на з’єднанні різних галузей виробництва в одній великій організації з метою спрощення між виробничих зв’язків по технологічному ланцюжку.

Основні ознаки комбінування:

  • Технологічна можливість об’єднання різнорідних виробництв у єдиний технологічний ланцюжок;

  • Пропорційність виробництв по продуктивності праці;

  • Територіальна єдність поєднання виробництв;

  • Організаційно-економічна доцільність об’єднання виробництв;

  • Наявність якісних комунікацій між різними виробництвами;

Комбінування дозволяє:

  1. Комплексно використовувати (переробляти) відходи виробництва.

  2. Витягувати у сировини максимальну можливу кількість корисних речовин (компонентів).

  3. Мати високий науково-технічний і кадровий потенціал.

  4. Маневрувати ресурсами в рамках об’єднання.

  5. Ефективно використовувати ресурси.

  6. Випускати конкурентоспроможну продукцію.

Комбінування в промисловості виступає в трьох формах:

  • Послідовна переробка сировини, аж до одержання готової продукції;

  • Використання відходів виробництва для виготовлення інших видів продукції;

  • Комплексна переробка сировини, тобто вироблення з одного виду сировини декілька видів корисних продуктів.

Більше 20% промислової продукції виробляється на комбінованих виробництвах, які використовують один вид сировини для виробництва різних виробів і продуктів.