Операційна система

Операційна система (ОС) — це комплекс взаємозалежних системних програм, призначення якого організувати взаємодію користувача з комп'ютером і виконання всіх інших програм.

Операційна система виконує роль сполучної ланки між апаратурою комп'ютера, з одного боку, і виконуваними програмами, а також користувачем, з іншого боку.

Операційна система звичайно зберігається в зовнішній пам'яті комп'ютера — на диску. Під час увімкнення комп'ютера вона зчитується з дискової пам'яті і розміщається в оперативній пам’яті.

Цей процес називається завантаженням операційної системи.

До функцій операційної системи включають:

• здійснення діалогу з користувачем;

• введення-виведення і керування даними;

• планування й організація процесу обробки програм;

• розподіл ресурсів (оперативної пам'яті і КЕШу, процесора, зовнішніх пристроїв);

• запуск програм на виконання;

• різні допоміжні операції обслуговування;

• передача інформації між різними внутрішніми пристроями;

• програмна підтримка роботи периферійних пристроїв (дисплея, клавіатури, дискових накопичувачів, принтера та ін.).

Залежно від кількості одночасно оброблюваних задач і числа користувачів, які можуть обслуговуватися ОС, розрізняють три основних класи операційних систем:

1. Однокористувальницькі однозадачні, що підтримують одну клавіатуру і можуть працювати тільки з однією (у даний момент) задачею;

2. Однокористувальницькі багатозадачні, що забезпечують одному користувачу обробку декількох задач - використання декількох програм водночас.

3. Багатокористувальницькі багатозадачні, що дозволяють на одному комп'ютері запускати кілька задач декільком користувачам. Ці ос дуже складні і вимагають значних апаратних ресурсів.

У різних моделях комп'ютерів використовують операційні системи з різною архітектурою і можливостями. Для їх роботи потрібні різні ресурси. Вони надають різний ступінь сервісу для програмування і роботи з готовими програмами.

Операційна система для персонального комп'ютера, орієнтованого на професійне застосування, повинна містити такі основні компоненти:

• програми керування введенням/виведенням;

• програми, керування файловою системою і планують завдання для комп'ютера;

• процесор командної мови, що приймає, аналізує і виконує команди, адресовані операційній системі.

Кожна операційна система має свою командну мову, що дозволяє користувачу виконувати ті чи інші дії:

• звертатися до каталогу;

• виконувати розмітку зовнішніх носіїв;

• запускати програми та ін.

Аналіз і виконання команд користувача, включаючи завантаження готових програм з файлів в оперативну пам'ять і їх запуск, здійснює командний процесор операційної системи.

Для керування зовнішніми пристроями комп'ютера використовуються спеціальні системні програми — драйвери. Драйвери стандартних пристроїв утворюють у сукупності базову систему введення-виведення (BIOS), що звичайно заноситься в постійну пам’ять комп'ютера.