Міністерство освіти і науки України

Дніпропетровський національний університет

Методичні вказівки

до самостійної роботи з дисципліни

"Інформатика і комп'ютерні технології":

Системне програмне забезпечення

ЗМІСТ

Міністерство освіти і науки України 1

Дніпропетровський національний університет 1

Методичні вказівки 1

до самостійної роботи з дисципліни 1

"Інформатика і комп'ютерні технології": 1

Системне програмне забезпечення 1

ЗМІСТ 2

ПРОГРАМНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПК 3

Класифікація програмного забезпечення 3

1) прикладні програми, що безпосередньо забезпечують виконання необхідних користувачам робіт; 3

2) системні програми, що виконують різні допоміжні функції, наприклад: 3

керування ресурсами комп'ютера; 3

створення копій використовуваної інформації; 3

перевірка працездатності пристроїв комп'ютера; 3

видача довідкової інформації про комп'ютер; 3

3) інструментальні програмні системи, що полегшують процес створення нових програм для комп'ютера. 3

Прикладні програми 4

Системні програми 4

Операційна система 5

1. Однокористувальницькі однозадачні, що підтримують одну клавіатуру і можуть працювати тільки з однією (у даний момент) задачею; 5

2. Однокористувальницькі багатозадачні, що забезпечують одному користувачу обробку декількох задач - використання декількох програм водночас. 5

3. Багатокористувальницькі багатозадачні, що дозволяють на одному комп'ютері запускати кілька задач декільком користувачам. Ці ОС дуже складні і вимагають значних апаратних ресурсів. 6

Файлова система ОС 6

ОПЕРАЦІЙНА СИСТЕМА WІNDOWS 8

Основні технологічні принципи побудови Wіndows 8

Основні об'єкти 8

Операції з мишею 9

Засоби діалогу з Wіndows 9

Операції з вікнами 11

Операції з папками 11

Операції з файлами 12

Провідник 13

Пошук файлів і папок 13

Використання ярликів 13

Настроювання середовища Wіndows 14

Програмне забезпечення пк

Під програмним забезпеченням (Software) розуміють сукупність програм, що виконуються обчислювальною системою. До програмного забезпечення (ПЗ) належить також вся галузь діяльності, спрямована на проектування і розробку ПЗ:

• технологія проектування програм;

• методи тестування програм ;

• аналіз якості роботи програм;

• документування програм;

• розробка і використання програмних засобів, що полегшують процес проектування програмного забезпечення, і багато чого іншого.

Програмне забезпечення – невід'ємна частина комп'ютерної системи. Воно являє собою логічне продовження технічних засобів. Сфера застосування конкретного комп'ютера визначається створеним для нього ПЗ.

Сам по собі комп'ютер не містить знань з жодної сфері застосування. Усі ці знання зосереджені у виконуваних на комп'ютерах програмах. Програмне забезпечення сучасних комп'ютерів включає мільйони програм — від ігрових до наукових.

Класифікація програмного забезпечення

Усі комп’ютерні програми можна умовно розділити на три категорії:

1. Прикладні програми, що безпосередньо забезпечують виконання необхідних користувачам робіт;

2. Системні програми, що виконують різні допоміжні функції, наприклад:

• керування ресурсами комп'ютера;

• створення копій використовуваної інформації;

• перевірка працездатності пристроїв комп'ютера;

• видача довідкової інформації про комп'ютер;

3. Інструментальні програмні системи, що полегшують процес створення нових програм для комп'ютера.

Стрімкий розвиток обчислювальної техніки і розширення сфери застосування комп'ютерів різко прискорили процес еволюції програмного забезпечення. З'явилися нові підходи щодо побудови операційних систем, мов програмування і т.д.; прикладні програми перестали бути прикладними і отримали самостійну цінність.

Співвідношення між потрібними програмними продуктами і наявними на ринку міняється дуже швидко. Навіть класичні програмні продукти, такі як операційні системи, безупинно розвиваються і наділяються інтелектуальними функціями, багато з яких раніше належали тільки до інтелектуальних можливостей людини.

На сьогоднішній день можна сказати, що більш-менш виразно склалися такі групи програмного забезпечення:

• операційні системи й оболонки;

• системи програмування (транслятори, бібліотеки підпрограм та ін.);

• інструментальні системи;

• інтегровані пакети програм;

• електронні таблиці;

• системи машинної графіки;

• системи керування базами даних (СКБД);

• прикладне програмне забезпечення.

Прикладні програми

Прикладна програма — це будь-яка конкретна програма, що сприяє розв’язанню якої-небудь задачі в межах даної проблемної галузі.

Прикладні програми можуть мати і загальний характер, наприклад забезпечувати складання і друкування документів та ін.

На противагу цьому, операційна система, чи інструментальне ПЗ не вносять прямого внеску до виконання кінцевих потреб користувача.

Прикладні програми можуть використовуватися або автономно, тобто вирішувати поставлене завдання без допомоги інших програм або в складі програмних комплексів чи пакетів.

Системні програми

Системні програми виконуються разом із прикладними і слугують для керування ресурсами комп'ютера — центральним процесором, пам'яттю, введенням-виведенням.

Це програми загального користування, призначені для всіх користувачів комп'ютера. Системне програмне забезпечення розробляється так, щоб комп'ютер міг ефективно виконувати прикладні програми.

Серед десятків тисяч системних програм особливе місце займають операційні системи, що забезпечують керування ресурсами комп'ютера з метою їх ефективного використання.

Важливими класами системних програм є також програми допоміжного призначення — утиліти (лат. utilitas — користь). Вони або розширюють і доповнюють відповідні можливості операційної системи або вирішують самостійні важливі завдання. Деякі різновиди утиліт:

• програми контролю, тестування і діагностики, що використовуються для перевірки правильності функціонування пристроїв комп'ютера і для виявлення несправностей у процесі експлуатації; указують причину і місце несправності;

• програми-драйвери, що розширюють можливості операційної системи керування пристроями введення-виведення, оперативною пам'яттю та ін.; за допомогою драйверів можливе підключення до комп'ютера нових пристроїв чи нестандартне використання наявних;

• програми-пакувальники (архіватори), що дозволяють записувати інформацію на дисках більш щільно, а також поєднувати копії декількох файлів в один архівний файл;

• антивірусні програми, призначені для запобігання зараженню комп'ютерними вірусами і ліквідації наслідків зараження вірусами;

Комп'ютерний вірус — це спеціально написана невелика за розмірами програма, що може "приписувати" себе до інших програм для виконання яких-небудь шкідливих дій — псує файли, "засмічує" оперативну пам'ять і т.д.

• програми оптимізації і контролю якості дискового простору;

• програми відновлення інформації, форматування, захисту даних;

• комунікаційні програми, що організують обмін інформацією між комп'ютерами;

• програми керування пам'яттю, що забезпечують більш гнучке використання оперативної пам'яті;

• програми для запису CD-ROM, CD-R і багато інших.

Частина утиліт входить до складу операційної системи, а інша частина функціонує незалежно від неї, тобто автономно.