Лекція №12

Тема.

Наша галактика. Молочний шлях. Будова Галактики. Зоряні скупчення та асоціації. Туманності

План лекції.

1. Молочний Шлях.

2. Зоряні скупчення та асоціації

3. Міжзоряний простір. Туманності.

4. Будова Галактики, її спіральна структура.

5. Місце Сонця в нашій Галактиці.

Література. Л5 (ст.148–158)

1. Молочний Шлях.

Молочний Шлях – сріблясто-біла широка смуга, яка перетинає небесну сферу. Проходить в північній півкулі зоряного неба через сузір'я Близнюків, Тельця, Кассіопеї, Цефея, Лебедя, а далі роздвоюється і двома смугами проходить через сузір'я Орла, і далі в південній півкулі неба – через сузір'я Щита, Стрільця, Змієносця і Скорпіона. Описавши дугу на відстані 25° від південного полюса світу, в Україні він з'являється над горизонтом у сузір'ях Великого Пса і Єдинорога, переходячи в північну півкулю неба через сузір'я Оріона.

Наша зоряна система – Галактика – налічує сотні мільйонів зір різної світності та кольору. Більшість зірок зосереджена у Молочному Шляху. Молочний Шлях (в Україні його називають Чумацьким Шляхом) утворюють найближчі до нас зорі Галактики. Назва його походить від гр. galakticos – «молочний». Наше Сонце разом із планетною системою також входить до складу Галактики.

Уявна площина, що проходить через середину Молочного Шляху, називається галактичною площиною. З віддаленням від галактичної площини кількість зір на небесній сфері зменшується. Та й у самому Молочному Шляху світила розподілені нерівномірно. У сузір'ї Стрільця знаходиться надзвичайно збагачена зорями область Галактики – її центральна частіша, а в сузір'ях Візничого та Персея яскравість Молочного Шляху незначна – це периферія Галактики. Галактика дуже стиснута, має вигляд диска або двовипуклої лінзи. Сонце розташовано в середині Галактики, далеко від її центра, але і не на межі.

2. Зоряні скупчення та асоціації.

Зорі на небесній сфері розташовані нерівномірно, деякі з них утворюють тісні групи. В. Гершель назвав їх зоряними скупченнями.

Зоряні скупчення – це групи зір, пов'язаних загальним походженням, розташуванням у просторі і рухом, об'єднані силою всесвітнього тяжіння. Цим скупчення відрізняються від сузір'їв, які є результатом випадкового збігу положення зір на небі. Розрізняють два види зоряних скупчень: розсіяні та кулясті.

Розсіяні зоряні скупчення складаються з кількох десятків, сотень, іноді тисяч зір і мають неправильну форму. їхні діаметри становлять 10–20 св. р. Майже всі розсіяні зоряні скупчення знаходяться в районі Молочного Шляху або поблизу нього. їх виявлено близько 1200. Найбільш відомі серед них – Плеяди і Гіади у сузір'ї Тельця. До скупчення Гіади всього 40пк.

Розсіяні зоряні скупчення складаються переважно із зір головної послідовності, там практично немає червоних гігантів та надгігантів. Це свідчить про те, що вік цих утворень не більш ніж 1млрд років, тобто вони доволі «молоді». Маса розсіяних скупчень невелика, їх гравітаційне поле не може довго протидіяти руйнуванню скупчень. Проіснувавши кілька сот мільйонів років, вони «розчиняються» в океані Галактики. Спостереження вказують, що розсіяні зоряні скупчення розрізняються за хімічним складом: чим ближче до центра Галактики, тим більше в них важких елементів.

Кулясті зоряні скупчення мають сферичну або злегка сплюснуту форму та величезні розміри (до 300св. р.), складаються з сотень тисяч і навіть мільйонів зір, які групуються до центра.

На відміну від розсіяних, кулясті зоряні скупчення сконцентровані біля центра Галактики, який знаходиться у сузір'ї Стрільця, розташовані сферично–симетрично відносно нього. Нині відомо близько 150 кулястих зоряних скупчень, і відстані до них надзвичайно великі – тисячі парсек.

Кулясті скупчення – найстаріші об'єкти нашої Галактики, вони утворені одночасно з нею. Про поважний вік цих утворень свідчать, значна кількість червоних гігантів та величезна кількість маломасивних зір на пізніх етапах еволюції. Вік кулястих зоряних скупчень становить близько 12млрд років.

У кулястих зоряних скупченнях спостерігаються спалахи нових зір, зареєстровані джерела рентгенівського та радіовипромінювання – пульсари, виявлено дуже багато змінних зір – цефеїд. Саме за періодом зміни світності цефеїд вдалося визначити віддаленість кулястих зоряних скупчень від Сонця.

Народившись разом з Галактикою, кулясті зоряні скупчення практично зберегли хімічний склад тієї гігантської догалактичної хмари. Характерна особливість їх складу – низький вміст важких хімічних елементів, які утворюються лише на кінцевих стадіях еволюції зір.

Зоряні асоціації У 50–х роках XX ст. було відкрито новий вид зоряних утворень – зоряні асоціації. Вони більш розріджені, ніж скупчення, і більші за розміром (200 – 300 св. р.). Це наймолодші зоряні утворення, що складаються з дуже молодих зір. Асоціації об'єднують кілька одиниць або кілька десятків гарячих блакитних зір високої світності. Молоді біло–блакитні зорі (класів О і В) групуються в ОВ–асоціації, а молоді зорі типу Т–Тельця –– у Т–асоціації.