5. Метеорити., кратери, астроблеми.

Якщо метеорне тіло має значний розмір і масу, то воно може не зруйнуватися в атмосфері повністю. У цьому випадку на поверхню Землі випадає його залишок, який називається метеоритом. У більшості випадків маса метеорита за час польоту в атмосфері дуже зменшується. Від сильного опору повітря метеорит нерідко розколюється і з гуркотом випадає на Землю у вигляді уламків. (Сіхоте–Алінський метеорний дощ — 12 лютого 1947 р. в уссурійську тайгу впало близько 30 тон залізних фрагментів метеороїда, зруйнованого на висоті 9 км від поверхні Землі. Це склало близько третини його початкової маси).

При падінні на поверхню Землі метеорита утворюються ударні або вибухові кратери. Ударні кратери утворюються при невеликих швидкостях падіння тіл (до 4 км/с), і метеорити, залежно від міцності ґрунту, знаходяться або на поверхні, або на деякій глибині. Наприклад, Сіхоте–Алінський метеорит, уламки якого утворили невеликі кратери, або метеорит Гоба (60 тонн, Південно–західна Африка), який практично не заглибився і знайдений на поверхні.

Дуже великі метеорити (масою десятки і сотні тисяч тонн) при великій швидкості падіння на Землю (більше 4 км/с) вибухають і утворюють вибухові метеоритні кратери, що нагадують місячні. При цьому, як правило, повністю випаровується не лише сам метеорит, а й значна маса ґрунту. Яскравим прикладом є Аризонський кратер діаметром 1200 м і завглибшки 175 м. Метеорит, що утворив цей кратер, мав масу не менше 200 тис. тонн і діаметр 100 м.

Сліди у вигляді метеоритних кратерів на поверхні нашої планети отримали назву астроблеми («зоряні рани»). На поверхні нашої планети зараз відомо близько 200 «викопних» вибухових кратерів віком від десятків до сотень млн. років. На сьогодні вони змінили свій зовнішній вигляд, а виявляють їх за знімками з космосу та методами геологічних досліджень. Найстаріші і найбільші астроблеми: кратер Садбері в Канаді (діаметр 200 км, вік 1,8 млрд років) і кратер Вредефорд в Південній Америці (діаметр 200 км, вік 2 млрд років). На території України відомо сім таких вибухових утворень — астроблем. Найдавніша — Іллінецька астроблема (Вінницька область). її вік близько 400 млн років, глибина кратера 700 м. Початковий діаметр цієї астроблеми становив 7 км. Нині вона має менші розміри — її діаметр дорівнює 3,2 км.

Залежно від хімічного складу метеорити поділяються на залізні, кам'яні та залізно–кам'яні.

Залізні метеорити (5 %) складаються переважно з нікелистого заліза. В земних гірських породах природний сплав заліза з нікелем не трапляється.

Кам 'яні метеорити мають вкраплення нікелистого заліза, тому космічні камені, як правило, важчі від земних. Виділяють кам'яні хондрити (85 %) і кам'яні ахондрити (7 %). Характерною ознакою хондритів (від гр. «хондрос» — «зерно») є наявність всередині них маленьких кулястих залізно–магнієвих включень у вигляді зерен.

Залізно–кам 'яні метеорити (2 %) — це шматки нікелистого заліза з невеликими кам'яними включеннями.

Вважається, що метеорити є осколками малих планет — астероїдів, які утворюються, коли орбіти астероїдів перетинають орбіту Землі. Припускається, що речовина метеоритів являє собою первинну речовину з часів утворення Сонячної системи, її вік близько 4,6 млрд. років.